Ухвала суду № 104629009, 06.06.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7759/22

УХВАЛА

06 червня 2022 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Аракелян М.М., розглянувши матеріали адміністративної позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України (ЄДРПОУ 20987385; м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання бездіяльності вчиненої щодо виконання рішення суду та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2022 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому представник позивача просить суд:

- визнати бездіяльність, вчинену Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по

справі №420/12872/20 від 29 січня 2021 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області через втрату частини доходів внаслідок виплати пенсії в неповному обсязі за період з 01 квітня 2019 року до 01 квітня 2021 року сплатити грошову компенсацію у розмірі сто тридцять сім тисяч сорок вісім (137 048) гривень 28 копійок.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа №420/7759/22 розподілена на суддю Аракелян М.М.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд встановив наступне.

З матеріалів, доданих до позовної заяви та з Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.01.2021р. у справі №420/12872/21 (яке набрало законної сили) задоволено позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, буд.83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385):

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 01.04.2019 року на підставі виданої Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 року у справі №420/1634/20 довідки від 01.09.2020 року №ЮО97241 про розмір його грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року за посадою військовий комісар Приморського РВК;

-зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі виданої Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 року у справі №420/1634/20 довідки від 01.09.2020 №ЮО97241 про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, за посадою, відповідною (аналогічною) останній штатній посаді ОСОБА_1 - військовий комісар Приморського РВК, та виходячи з таких видів і розмірів основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії: посадовий оклад - 5070,00 грн.; оклад за військове звання полковник - 1480,00 грн.; відсоткова надбавка за вислугу років 50% - 3275,00 грн.; надбавка за особливості проходження служби 65% - 6386,25 грн.; надбавка за таємність 15% - 760,50 грн.; премія 35% - 1774,50 грн.; всього грошове забезпечення для обчислення пенсії 18746,25грн.

Згідно із ч.2 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст.382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Згідно із ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до чіткої й усталеної практики ЄСПЛ право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції, п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі Immobiliare Saffi проти Італії", заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від в справі Антонюк проти України (заява № 17022/02) зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії"(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011 року).

Предметом позову у даній справі є невиконання державним органом судового рішення в іншій справі та намагання позивача у такий спосіб примусити відповідача виконати це судове рішення, а саме у спосіб ухвалення нового рішення за новою позовною заявою.

Нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено можливість зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, або добровільного виконання рішення відповідачем.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право, у разі визнання його судом порушеним, з огляду на що заявлені позовні вимоги в розумінні чинного законодавства не підлягають судовому розгляду за правилами як адміністративного, так і за правилами будь-якого іншого судочинства в порядку позовного провадження.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року по справі № 816/2016/17, від 21 листопада 2019 року по справі №802/1933/18-а, від 06 лютого 2019 року по справі № 816/2016/17, від 08 грудня 2020 року №540/326/20.

Рішення, дії або бездіяльність відповідача вчинені на виконання судових рішень в інших справах можуть бути оскаржені відповідно до статті 383 КАС України, а не шляхом подання нового позову, тобто за заявою в межах справи №420/12872/21.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України.

Згідно ч.6 ст.170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Суд роз`яснює, що розгляд даної заяви проводиться у порядку ст.383 КАС України в межах справи №420/12872/21.

Керуючись ст.ст. 170, 241-243, 248, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України (ЄДРПОУ 20987385; м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання бездіяльності вчиненої щодо виконання рішення суду та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної заяви проводиться у порядку ст.383 КАС України в межах справи №420/12872/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала оскаржується в порядку та строки згідно ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.М. Аракелян