Рішення № 104628892, 25.05.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2022 року

справа №380/16576/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

за участю:

секретар судового засідання Шийович Р.Я.,

від позивача ОСОБА_1 ,

від відповідачів Нирка Н.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Компані до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними рішень, зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Компані» (далі позивач, ТзОВ «Транс Компані») з позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області (далі відповідач 1, ГУДПС у Львівській області), Державної податкової служби України (далі відповідач 2, ДПС України), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області №00122330901 від 27.05.2021, про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Компані» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1000000,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати Рішення ДПС України №21469/6/99-00-06-03- 02-06 від 20.09.2021 року про результати розгляду скарги;

- стягнути з відповідачів судові витрати у розмірі 77270,00 гри., з яких 17270,00 грн. - сплачений судовий збір та 60000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

Вимоги обґрунтовані наступним. Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення прийняте з грубим порушенням процедури, передбаченої Податковим кодексом України, а висновки контролюючого органу, якими обґрунтовується таке рішення, не відповідають дійсності. ТзОВ «Транс Компані» вважає абсолютно безпідставним та незаконним проведення фактичної перевірки платника податків у місці/за адресою відмінною від місця/адреси, вказаних у наказі про призначення перевірки. Також, у порушення вимог п. 81.1 ст. 81 ПК України у наказі про призначення перевірки не вказано період діяльності платника податків, який буде перевірятись. Вказано, що підстави проведення перевірки, зазначені в документах на перевірку, повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, але й для платника податків, що безпосередньо пов`язано з реалізацією останнім права на захист своїх інтересів.

Позивач наголошує, що у стверджуваний податковим органом період, тобто з 01.07.2019 по 15.09.2020, ТзОВ «Транс Компані» не отримувало та не зберігало пальне за адресою акцизного складу Львівська обл., Пустомитівський р-н., с. Сороки-Львівські, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме видатковими та товарно-транспортними накладними.

Також позивач вважає, що ДПС України порушений строк розгляду скарги поданої на спірне рішення, що також є підставою для його безумовного скасування.

Ухвалою від 04.10.2021 суд відкрив загальне позовне провадження у справі.

Відповідачі проти позову заперечили з підстав викладених у відзиві. Наголошено, що наказ ГУ ДПС у Львівській області від 06.04.2021 №1210-ПП містив всі необхідні обов`язкові відомості в тому числі і підстави для проведення перевірки, визначені ПК України (п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України).

Як вбачається з акта перевірки, з направленням на право проведення перевірки ознайомлено посадову особу ТзОВ «Транс Компані» під підпис 06.04.2021 та таку проведено з відома (в присутності) головного бухгалтера.

Наказ на проведення перевірки позивачем не оскаржується, а тому його правомірність не піддається сумніву.

Відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального, є підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення від 27.05.2021 №00122330901, згідно з яким застосовано до ТзОВ «Транс Компані» фінансові санкції у сумі 1000000,00 грн.

Щодо порушення строків розгляду скарги платника податків на податкове повідомленнярішення, то запроваджені Податковим кодексом України способи оскарження рішень податкових органів - адміністративний та судовий - повною мірою дають можливість платнику податків захистити порушені права, при цьому за механізмом їх реалізації вони не є тотожними. Само по собі рішення, прийняте за результатами вирішення податкового спору у порядку досудового врегулювання, не створює, не змінює та не припиняє будь-яких прав та обов`язків.

Окремо відповідачі заперечили щодо заявленого позивачем відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи, що такі витрати не відповідають надаваним послугам і складності справи, а додані документи не дають можливості належним чином підтвердити обґрунтованість таких витрат і деталізувати їх.

Позивач надав відповідь на відзив. Вказує, що відповідачем не долучено до матеріалів справи жодних доказів, які б доводнли те, що на момент призначення фактичної перевірки позивача, у розпорядженні контролюючого органу була наявна інформація про конкретні порушення законодавства позивачем. Зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач не наводить жодних пояснень чи аргументів щодо відсутності в наказі про призначення перевірки інформації про період діяльності, за який повинна бути здійснена перевірка платника податків, а також відмінності фактичного місця проведення перевірки від вказаного у наказі.

Додатково зазначає, що Верховний Суд у постанові від 22.07.2021 по справі №540/2613/19 вказав, що вважає помилковими доводи скаржника, що платник податків не захистив свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки, а тому предметом розгляду в суді може бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства.

Ані акт перевірки, ані відзив на позовну заяву не містять даних про те, який саме обсяг пального було нібито отримано позивачем саме на той склад, за який застосовано штрафну санкцію.

Від відповідачів надійшли додаткові пояснення. Наголошено, що фактично в ході перевірки встановлено, що згідно з наданими до перевірки оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 203 «Паливо» (помісячно) за період з 01.07.2019 по 31.12.2019 та даних єдиного реєстру акцизних накладних ТзОВ «Транс Компані» придбано дизельне пальне за адресами місць зберігання пального: Львівська область, с. Солонка та Львівська область, с. Сороки-Львівські. Враховуючи викладене, позовні вимоги ТзОВ «Транс Компані» є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою від 05.01.2022 суд закрив підготовче провадження у справі та перейшов до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні по розгляду справи представник позивача заявлені вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Представник відповідачів проти позову заперечила, просила у його задоволенні відмовити повністю.

Суд заслухав доводи сторін, дослідив матеріали справи, з`ясував фактичні обставини та,-

в с т а н о в и в :

На підставі Наказу ГУ ДПС у Львівській області №1210-ПП від 06.04.2021 ГУ ДПС у Львівській області проведено фактичну перевірку ТзОВ «Транс Компані» щодо дотримання вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законодавчих актів, що регулюють виробництво і обіг пального».

За результатами перевірки складений Акт №8666/09.01/38047993 від 12.04.2021 про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС.

На підставі Акту перевірки ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення №00122330901 від 27.05.2021, яким до платника податків застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1000000,00 грн. З розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення видно, що такі застосовані у зв`язку із відсутністю з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу, акцизний склад за адресою Львівська обл., Пустомитівський р-н., с. Сороки- Львівські.

Не погодившись із висновками відповідача 1 та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався процедурою адміністративного оскарження та подав до ДПС України скаргу на податкове повідомлення-рішення.

За результатами розгляду скарги ДПС України прийнято Рішення №21469/6/99-00-06-03-02-06 від 20.09.2021 про результати розгляду скарги, яким скаргу ТзОВ «Транс Компані» залишено без задоволення.

Вважаючи вищевказане податкове повідомлення-рішення та рішення прийняте за результатами розгляду скарги на нього протиправними, ТзОВ «Транс Компані» звернулося до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 75.1 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених Податковим кодексом України, а фактичні перевірки Податковим кодексом України та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом. 75.1.3 Податкового кодексу України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п. 80.1 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

У п. 80.2 Податкового кодексу України окреслено підстави та приводи для проведення фактичної перевірки.

Відповідно до п. 80.2 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з визначених даним пунктом підстав.

Зокрема, пп. 80.2.5 Податкового кодексу України (на який наявне посилання в оспорюваному наказі) визначено, що фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Як слідує зі змісту п. 81.1 Податкового кодексу України, наказ, який є підставою для проведення перевірки, повинен містити дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені Податкового кодексу України, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

У зв`язку з чим суд зазначає, що у спірному випадку ГУ ДПС у Львівській області прийнято наказ від №1210-ПП від 06.04.2021 «Про проведення фактичної перевірки» з покликанням на доповідну записку ДПС України від 05.04.2021 №47/13-01-09-01. У той же час, на переконання суду, вказане покликання не засвідчує існування тих підстав і приводів для фактичної перевірки, які визначені чинним законодавством України.

Вказане, на переконання суду, не відповідає приписам закону, який чітко обумовлює, що проведення фактичної перевірки відбувається саме в результаті отримання інформації, яка свідчить порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.

Суд враховує, що дійсно пп. 80.2.5 Податкового кодексу України допускає можливість проведення фактичної перевірки в межах здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, що є самостійною підставою для призначення перевірки. Однак, законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального на податкові органи покладено значну кількість функцій, якими вони наділені на постійній основі. А тому, самого лише посилання на таку норму, за висновком суду, недостатньо для проведення перевірки, оскільки це б допускало постійну можливість безконтрольного здійснення відповідних заходів, що породжує ризик їх свавільності та не відповідає суті такого заходу контролю. У будь-якому разі, незалежно від підстав для здійснення перевірки, вони повинні бути чітко окреслені й не можуть полягати лише в формальній вказівці на норму закону, а вимагаючи визначення конкретного приводу для перевірки. Зокрема, в разі призначення перевірки за пп. 80.2.5 Податкового кодексу України на реалізацію функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, слід щонайменше конкретизувати таку функцію, визначити коло питань, які підлягають перевірці.

З викладеного слід виснувати, що при призначенні спірної перевірки стосовно позивача контролюючим органом не було виконано вимог закону щодо окреслення належної підстави для її здійснення. У наказі не зазначено ані конкретного функції контролюючого органу, яку в силу законодавства у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, він повинен здійснити власне шляхом проведення цієї перевірки.

Суд також зауважує, що посилання податкового органу на ст.ст. 20, 61, 62 Податкового кодексу України (наявні в спірному наказі), ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» самі по собі не можуть бути достатньою підставою для проведення фактичної перевірки, оскільки вони є лише загальними нормами, які надають право на проведення перевірки при існуванні фактичних приводів або визначенні конкретних функцій контролюючих органів, реалізація яких вимагає саме здійснення перевірки.

Згідно з наказом ГУ ДПС у Львівській області №1210-ПП від 06.04.2021 фактична перевірка платника податків повинна була бути проведена за адресою Львівська обл., Львівський р-н., Великолюбінська територіальна громада, с. Косівець, вул. Польова 20, тобто за податковою адресою (місцезнаходженням) платника податків. Натомість з Акту перевірки з`ясовано, що об`єктами фактичної перевірки були місця роздрібної торгівлі пальним, місця знаходження акцизних складів платника податків ТзОВ «Транс Компані» за адресами: (1) Львівська обл., Пустомитівський р-н., с. Солонка, готельний комплекс, траса Київ-Чоп, 540 км та (2) Львівська обл., Пустомитівський р-н., с. Сороки-Львівські.

Приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки ТзОВ «Транс Компані», контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але при цьому контролюючий орган жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього товариства, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача в цій частині та висновує про порушення з боку ГУ ДПС у Львівській області при призначенні, а відтак і проведенні, фактичної перевірки за наказом від 06.04.2021 №1210-ПП, що має безпосередній вплив і на її результати.

Також суд при прийнятті рішення враховує таке.

У Акті перевірки визначено, що контролюючим органом встановлено отримання позивачем від контрагентів - постачальників палива дизельного за адресами: Львівська обл., с. Сороки-Львівські та Львівська обл., с. Солонка, яке зберігалось для власного споживання в ємностях з подальшим відвантаженням з автозаправного модуля. На аркуші 5 Акту перевірки стверджується, що ТзОВ «Транс Компані» придбало 1751084,69 літри дизельного пального за адресами місць зберігання пального: Львівська обл., с. Солонка, та Львівська обл., с. Сороки-Львівські. А також: «За адресами місць зберігання пального: Львівська обл., с. Солонка, та Львівська обл., с. Сороки-Львівські, за період з 01.11.2019 по дату реєстрації платником акцизного податку (15.09.2020) здійснювалось зберігання дизельного пального для власного споживання».

Однак вказані твердження спростовуються наступним.

ТзОВ «Транс Компані» здійснює господарську діяльність у сфері вантажних перевезень. У власності позивача перебуває 217 транспортних засобів та додатково 37 у користуванні на підставі відповідних договорів. Окрім цього, ТзОВ «Транс Компані» є власником пересувної цистерни (д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію т.з. НОМЕР_2 ). З метою забезпечення власних потреб, а саме - заправки автопарку, ТзОВ «Транс компані» здійснює придбання палива у контрагентів.

У ТзОВ «Транс Компані» наявні три ліцензії на господарську діяльність, пов`язану із паливом, а саме:

- ліцензія №13250414202000635 на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою: 81131, Львівська обл., Пустомитівський р-н., сільська рада Солонківська. автодорога Кпїв-Чоп, 553 км+200м;

- ліцензія №13250314202100023 на роздрібну торгівлю пальним за адресою: Україна, Львівська обл., Пустомитівський р-н., с. Солонка, готельний комплекс, траса Кпїв- Чоп, км. 540;

- ліцензія №13250314202100025 на роздрібну торгівлю пальним за адресою: Україна, Львівська обл., Пустомитівський р-н., с. Сороки-Львівські, дорога Київ-Чоп. 0 км + 550 м.

За TзOB «Транс Компані» зареєстровано паливний склад для власних потреб за адресою 81131, Львівська обл., Пустомитівський р-н., сільська рада Солонківська, автодорога Київ- Чоп, 553 км+200м, що підтверджується повідомлення за формою 20-ОПП від 17.03.2020; акцизний склад №1015796 за адресою Україна, Львівська обл., Пустомитівський р-н., с. Солонка, готельний комплекс, траса Київ-Чоп, км. 540, що підтверджується заявою про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів від 18.12.2020; акцизний склад №1015317 за адресою Україна, Львівська обл., Пустомитівський р-н., с. Сороки-Львівські, дорога Київ-Чоп, 0 км + 550 м, що підтверджується заявою про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів від 16.09.2020.

У вказаний податковим органом період з 01.07.2019 по 15.09.2020, ТзОВ «Транс Компані» не отримувало та не зберігало пальне за адресою акцизного складу Львівська обл., Пустомитівський р-н., с. Сороки-Львівські, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними.

Крім того 01.11.2020 ТзОВ «Транс Компані» було укладено із ПП «УКРАЇНСЬКИЙ КРАЙ» Договір оренди №01112020_1ДГ, предметом якого є оренда приміщень за адресою: Львівська обл., Пустомитівський р-н., с/рада Сорока-Львівська, автодорога Київ-Чоп 0 км +550 м.

У 01.08.2020 ТзОВ «Транс Компані» було укладено із ПП «КАТЕРИНА» Договір оренди №01082020_1К, предметом якого є оренда приміщень та земельної ділянки за адресою: Львівська обл., Пустомитівський р-н., с. Солонка, готельний комплекс, траса Київ-Чоп 540 км.

Тобто, у вказаний контролюючим органом період ТзОВ «Транс Компані» не мало у власності чи користуванні об`єктів за адресами: Львівська обл., с. Солонка, та Львівська обл., с. Сороки-Львівські, оскільки відповідні договори оренди укладені значно пізніше.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначено Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Відповідно до ст. 1 Закону місце зберігання пального - це місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального - це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Відповідно до пп. 14.1.6. п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Відповідно до п. п. 14.1.224., 14.1.224-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення і перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Відповідно до п. 230.1.2 ст. 230 ПК України платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати (б) усі акцизні склади - у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Пунктом 128.2 ст. 128 ПК України передбачено, що відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000000 гривень.

Однак оскільки у стверджуваний контролюючим органом період, а саме з 01.11.2019 по дату реєстрації платником акцизного податку (15.09.2020), ТзОВ «Транс Компані» не здійснювало зберігання дизельного палива за адресою: Україна, Львівська обл., Пустомитівський р-н., с. Сороки-Львівські, підстави для накладення штрафу відсутні.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що відповідачем не було належним чином встановлено обставин стверджуваного порушення, не наведено конкретизації такого порушення. А тому, відповідні висновки ГУ ДПС у Львівській області є припущеннями, які не можуть бути підставою для відповідальності, позаяк, це не узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України, а також принципом встановлення обставин «поза розумним сумнівом», яка передбачає необхідність базування висновків передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Враховуючи зазначене, суд висновує, що рішення ГУ ДПС у Львівській області в цій частині не відповідає вимогам щодо його обґрунтування, воно не є наслідком об`єктивно встановленого та підтвердженого порушення, що не узгоджується зі засадами правової визначеності та індивідуального характеру відповідальності.

Суд бере до уваги доводи позивача про те, що спірне податкове повідомлення-рішення слід вважати таким, що скасоване через ненадання вмотивованого рішення за скаргою платника податків не протягом 20-денного строку (п. 56.9 Податкового кодексу України), однак оцінює їх критично.

Так, відповідно до п. 52-8 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу.

Отже, цим було зупинено й перебіг строків, для надання мотивованої відповіді на скаргу платника податків, що не призводить до тих наслідків, про які заявляє позивач (з огляду на триваючий карантин).

Водночас усі інші викладені вище мотиви вказують на протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, а тому, базуючись на сукупності встановлених дійсних обставинах справи, враховуючи підстави прийняття такого рішення, керуючись релевантними нормами законодавства, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо безпідставності застосування до ТзОВ «Транс Компані» штрафних санкцій за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, а тому, відповідна позовна вимога підлягає до задоволення.

Окрім того, враховуючи незгоду позивача з подальшим рішенням ДПС України, яким було відмовлено в задоволенні скарги ТзОВ «Транс Компані» на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області, та його оскарженням за цим позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак, для задоволення позову в адміністративній справі суд повинен установити передусім, що у зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущенням бездіяльності) суб`єктом владних повноважень безпосередньо порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача й що прийняте судом рішення може призвести до ефективного поновлення таких прав, свобод чи інтересів позивача. У той же час, неможливість ефективного порушення такого права, є підставою для відмови в задоволенні позову.

На переконання суду, скасування рішення ДПС України не призведе до бажаних для позивача наслідків, тобто, до відновлення його порушених прав та інтересів, оскільки таке рішення не було підставою для прийняття згаданого вище податкового повідомлення-рішення, а скасування такого рішення безпосередньо не впливає на його чинність. Належним способом захисту в цьому випадку є оспорення податкового повідомлення-рішення, що позивачем і вчинено.

Тому, у частині вимог щодо визнання протиправним і скасування рішення ДПС України суд вважає за необхідне відмовити, оскільки заявлена вимога не призведе до відновлення порушеного права.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд, вирішуючи даний спір, також відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у п. 45 рішення в справі «Бочаров проти України», п. 53 рішення в справі «Федорченко та Лозенко проти України», п. 43 рішення в справі «Кобець проти України», при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоб не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Суд враховує, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Відповідач жодними допустими та належними доказами не довів правомірності свого рішення, не навів конкретних законодавчих норм, якими керувався, а тому суд висновує, що спірне рішення податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам які висуваються до нього як до акта індивідуальної дії, а отже, таке є протиправним і його слід скасувати.

Враховуючи викладене, зважаючи на всі встановлені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд вважає, що за наведених обставин і правових норм позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з нормами ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відносяться витрати на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

У зв`язку з чим, суд розподіляє обґрунтовані та підтверджені судові витрати на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 14, 73-78, 90, 132, 139, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,-

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №00122330901 від 27.05.2021 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Компані (ЄДРПОУ 38047993) штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1000000 (один мільйон) грн. 00 коп.

3. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська,35; ЄДРПОУ ВП 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Компані (ЄДРПОУ 38047993) судові витрати у виді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 5; ЄДРПОУ ВП 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Компані (ЄДРПОУ 38047993) судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.06.2022.

Суддя Кравців О.Р.