Ухвала суду № 104628699, 06.06.2022, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

06 червня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/2526/22

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Казанчук Г.П., розглянувши матеріали позовної ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кіровоградської обласної прокуратури про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді частини неотриманої заробітної плати, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- стягнути з Держави України в особі Кіровоградської обласної прокуратури (вул. В. Пермська, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ 02910025) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді не отриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу визначеного за частиною 3 статті 81 Закону України "Про прокуратуру", завданої положеннями пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01.07.2015 по 30.08.2020 у розмірі 963832,00 грн.;

- стягнути з Держави України в особі Кіровоградської обласної прокуратури (вул. В. Пермська, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ 02910025) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді не отриманої частини заробітної плати, а саме щомісячної надбавки за вислугу років, визначеного за частиною 7 статті 81 Закону України "Про прокуратуру", завданої положеннями пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01.07.2015 по 30.08.2020 у розмірі 191456,00 грн.;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Держави України в особі Кіровоградської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 неотриманої частини заробітної плати за один місяць.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, з підстав необхідності уточнення предмету спору чи це є спір про стягнення заробітної плати, чи цей спір є спором про стягнення матеріальної шкоди.

27.05.2022 року до суду надійшла заява про уточнення предмету спору в якій ОСОБА_1 зазначає про те, що предметом спору є стягнення матеріальної шкоди у вигляді не отриманої частини заробітної плати.

Оскільки предметом спору вказано саме стягнення збитків/матеріальної шкоди, а відповідачем вказано Держава України в особі Кіровоградської обласної прокуратури, суддя дійшла висновку, що позивачем пропущений строк, визначений статтею 122 КАС України, у зв`язку з чим ухвалою судді від 31 травня 2022 року позовну заяву було залишено без руху.

01.06.2022 року на виконання вимог ухвали судді від 31.05.2022 року ОСОБА_1 подав заяву у якій вказав, що ним не оскаржуються умови проходження публічної служби або звільнення з неї, а тому не може бути застосований процесуальний строк, визначений статтею 122 КАС України. Пославшись при цьому на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03.02.2022 року по справі №580/1938/21 про те, що місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України не містить норми, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, у разі порушення законодавства про оплату праці.

Дослідивши вказані заяви, суддя зазначає наступне.

ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали суду від 18.05.2022 року уточнив, що предметом спору є стягнення саме матеріальної шкоди на підставі частини 3 статті 152 Конституції України, а не стягнення заробітної плати, що також підтверджується і тим, що ОСОБА_1 в якості відповідача не вказав роботодавця, який несе відповідальність за повноту нарахування та виплату заробітної плати.

У пункті 22 постанови Верховного Суду від 03.02.2022 року по справі №580/1938/21 вказано ''Позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються стягнення належної їй заробітної плати, які, відповідно до статті 233 КЗпП України, не обмежуються будь-яким строком звернення до суду''.

В описовій частині вказаної постанови у пункті 6 зазначено про те, що ''Касаційна скарга обґрунтована тим, що до спірних правовідносин не застосовується строк позовної давності. Під час розгляду справ про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати повинні застосовуватися положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а не статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України''.

Вказана правова позиція Верховного Суду є беззаперечною при вирішенні питання стосовно застосування строків звернення до суду з позовом про стягнення з роботодавця заробітної плати. При цьому, на стадії відкриття провадження у справі, суд не може давати правову оцінку на предмет правильності чи ні обрання позивачем способу захисту.

Натомість, суддя наголошує, що ОСОБА_1 у заяві від 27.05.2022 року уточнив, що його позовні вимоги стосуються саме стягнення матеріальної шкоди. При цьому, у позовній заяві ОСОБА_1 не вказує відповідачем роботодавця, а вказує Державу України, як суб`єкта відповідальності, з огляду на положення статті 152 Конституції України. Крім того, у своїй заяві від 01.06.2022 року ОСОБА_1 зазначив, що у даній позовній заяві позивачем не оскаржуються умови проходження публічної служби або звільнення з неї, що виключає можливість застосування статті 122 КАС України. Тобто, позивач самостійно обрав предмет спору, який, як він наголосив, не пов`язаний із проходженням ним публічної служби.

Враховуючи викладене, суддя дійшла висновку, що правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду від 03.02.2022 року є відмінними від змісту даного позову, з огляду на те, що у наведеній постанові Верховного Суду позивач у справі наполягав на тому, що позов стосується стягнення заробітної плати, натомість, ОСОБА_1 у заяві від 27.05.2022 року вказав, що предметом даного спору є стягнення матеріальної шкоди.

Позов про стягнення заробітної плати має бути пред`явлений саме до роботодавця. Натомість, у заяві від 27.05.2022 року ОСОБА_1 наголосив на тому, що вказаний спір не пов`язано із проходження ним публічної служби, що виключає суб`єтний склад "роботодавця".

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суду слід вірно визначитись із предметом спору та колом доказів, слід дослідити під час розгляду справи.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги посиланням на рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020 року у справі №1-223/2018(2840/18), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Під шкодою позивач розуміє недоотриманий ним дохід у період з 01.07.2015 року по 29.04.2020 року, який визначений ним як різниця між розміром посадового окладу та розміром надбавки, розрахованим за статтею 81 Закону України "Про прокуратуру", та розміром посадового окладу, який йому виплачувався у цей період.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 14.11.2018 року у справі №757/70264/17-ц, від 05.06.2019 року у справі №686/23445/17 зробила висновок, що якщо спір виник навіть після звільнення публічного службовця з посади, однак пов`язаний з вирішенням питань, які стосуються його діяльності на публічній службі, то такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що спірні правовідносини фактично виникли після припинення публічної служби, а орган, в якому особа перебувала на цій службі, не здійснював щодо неї публічно-владні управлінські функції у спірних правовідносинах.

Суд вважає, що цей спір, який стосуються стягнення шкоди (збитків) з держави у зв`язку із прийняттям неконституційного акту, пов`язаний з проходженням позивачем публічної служби в органах прокуратури, та має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Відтак для звернення до суду з цим позовом встановлюється місячний строк, передбачений спеціальною нормою, а саме частиною 5 статтею 122 КАС України.

З огляду на підстави, якими обґрунтований позов, юридичним фактом, з настанням якого слід відраховувати місячний строк, протягом якого позивач мав право звернутися до суду з цим позовом, є ухвалення Конституційним Судом України рішення №6-р/2020 від 26.03.2020 року у справі №1-223/2018(2840/18), яким визнано неконституційним окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України. З датою прийняття цього рішення пов`язав наявність підстав для звернення з позовом і позивач.

Суд вважає, що вказаний спір стосується проходження публічної служби, для звернення за вирішенням такого спору до суду встановлюється місячний строк, який слід обраховувати з 26.03.2020 року. Звернувшись до суду 16.05.2022 року, позивач пропустив строк звернення до суду, установлений частиною 5 статті 122 КАС України.

Рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020 року у справі №1-223/2018(2840/18) оприлюднене на офіційному веб-сайті Конституційного Суду, а також опубліковане у "Віснику Конституційного Суду України" та інших офіційних друкованих виданнях України, зокрема 24.04.2020 року - в "Офіційному віснику України".

Суддя дійшла висновку, що поданий позов за своєю правовою природою та відповідними ознаками є позовом саме про стягнення майнової шкоди, завданої фізичній особі актом, що визнаний неконституційним. Саме на цьому наполягав ОСОБА_1 у своїй заяві від 27.05.2022 року.

Так, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди врегульовано статтею 22 ЦК України, за змістом якої, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які б особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Отже, поняття "збитки" включає в себе й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено, про що обґрунтовано зазначено судами.

На переконання судді, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом відшкодування за рахунок держави матеріальної шкоди та обґрунтовування позовних вимог у спосіб, притаманний спорам про відшкодування шкоди з наведенням відповідного нормативного регулювання, не може бути змінений судом, а отже суд має його розглядати саме, як спір про відшкодування шкоди, а відтак здійснюючи перевірку на дотримання процесуального строку звернення до суду.

Щодо посилання позивача на частину 2 статті 233 КЗпП України, якою передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, суд зазначає, що предметом спору у цій справі є відшкодування позивачу матеріальної шкоди, заподіяної законом, що визнаний неконституційним, а не стягнення з роботодавця на користь позивача заробітної плати через порушення законодавства про оплату праці. Тож норми частини 2 статті 233 КЗпП України до спірних правовідносин не застосовуються.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковим для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (справа "Перез де Рада Каванілес протии Іспанії"). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд з прав людини наголосив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватись при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової впевненості. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

Відповідно до частини 1 статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Суддя зауважує, що ОСОБА_1 не позбавлений права повторного звернення до суду із даним позовом при наявності інших поважних підстав пропуску строку або звернення до суду із позовом про стягнення зарплати (що є відмінним від позову про стягнення збитків).

Положення частини 2 статті 123 КАС України кореспондують приписам пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, якими передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відтак, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, а доводи, наведені ним у заяві про усунення недоліків позовної заяви, є помилковими, та враховуючи відсутність клопотання про поновлення строку на звернення до суду, тому позовну заяву слід повернути на підставі ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169 КАС України.

Керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256, 294, 295 КАС України, суддя -

У Х В А Л И Л А:

Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) його позовну заяву.

Копію ухвали судді невідкладно надіслати ОСОБА_1 разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами.

Ухвала судді набирає законної сили з моменту підписання її суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного у строк, передбачений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук