Рішення № 104628657, 06.06.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2022 року м. Київ справа №320/12539/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта-Текс" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Віта-Текс" (далі - позивач) з позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості № UA100300/2020/000084/2 від 3 червня 2020 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивачем визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Цей показник було заявлено у митній декларації, до якої додавалися усі необхідні документи для підтвердження митної вартості. Однак, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару. Позивач вказує також на недотримання відповідачем порядку щодо черговості застосування методів визначення митної вартості.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2020 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.

4 січня 2021 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Стверджує, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів позивача встановлено, що в поданих документах наявні розбіжності, а надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

29 грудня 2020 р. до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Зазначає, що відзив є необґрунтованим, а наведені в ньому доводи повністю спростовуються матеріалами цієї адміністративної справи.

14 січня 2021 р. до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Зазначає, що наведенні позивачем у відповіді на відзив аргументи є необґрунтованими та суперечливими.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

1грудня 2015 року між ShaoxingCityJinqiaoTextileCo., Ltd., компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці (далі - Продавець), та позивачем був укладений Договір купівлі-продажу №VT0112-15 (далі - Договір), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини виробництва Китайської Народної Республіки.

Відповідно до вимог пунктів 1.2, 2.1, 3.1 та 4.1 Договору продавець і позивач погодили, що найменування, вартість і кількість товару може змінюватися згідно з додатками до Договору, які є невід`ємною частиною Договору, якщо інше не передбачено цим Договором. Товар відвантажується морським транспортом на умовах CFR Україна (відповідно до Incoterms 2010), якщо інше не передбачено відповідним додатком до Договору. При цьому продавець і позивач погодили, що морський порт на митній території України, до якого продавець зобов`язується поставити товар позивачу, буде узгоджуватися сторонами окремо. Сторони домовилися, що в ціну товару включаються також його вартість, упаковка, маркування й доставка. Оплата за товар буде здійснюватися позивачем шляхом сплати виставленого продавцем інвойсу на товар протягом 60 календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до Договору.

23 листопада 2018 року продавець та позивач уклали Додаткову угоду №2 до Договору (далі - Додаткова угода 2), якою продовжили строк дії Договору до 31 грудня 2021 року та виклали пункт 5.2 Договору в новій редакції, відповідно до якої сторони домовилися, що разом із товаром продавець зобов`язується передати вантажоотримувачу товару наступні документи: товаросупровідні документи на товар; комерційний рахунок (інвойс) продавця; пакувальний лист; сертифікат про походження товару.

16 квітня 2020 року продавець та позивач уклали Додаток №VT207 до Договору (далі - Додаток), відповідно до пункту 1 якого Продавець передав у власність Позивача, а Позивач прийняв та зобов`язався оплатити на умовах Додатку наступний товар виробництва Китайської Народної Республіки:

a) тканина вибивна (100% поліестер, сток), завширшки 220 см, товарна позиція 540754 відповідно до діючої на момент укладення Додатку Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД), в кількості 18 819 кг, 139417 погонних метрів, за ціною 2,78 долари США за 1 кг (далі товар-1);

b) тканина відбілена (100% поліестер, сток), завширшки 220 см, товарна позиція 540751 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 6 611 кг, 37 563 погонні метри, за ціною 2,78 долари США за 1 кг (далі товар-2).

Відповідно до пунктів 2-3 Додатку оплата за товар у загальному розмірі 70 695,40 доларів США відповідно до Інвойса №CYT 170420 буде здійснюватися позивачем відповідно до пункту 4.1 Договору.

Продавець зобов`язаний поставити товар позивачу морським транспортом на умовах CFR м. Одеса, Україна (відповідно до Incoterms 2010). Вантажовідправником товару є ChangxingYusenTextileCo., Ltd.

17 квітня 2020 року продавець на виконання пункту 2 Додатку виставив позивачу до сплати Інвойс №CYT170420 (надалі «Інвойс») на загальну суму 70 695,40 доларів США (див. аркуш 41 цієї Позовної заяви).

30 травня 2020 року позивач з метою переміщення товару через митний кордон України подав попередню Митну декларацію ІМ40ЕЕ №UA 100000/2020/858809.

3 червня 2020 року позивач подав до Київської митниці Держмитслужби (далі - відповідач) Митну декларацію ІМ40ДЕ №UA 100300/2020/410386, у графах 31 якої позивачем був зазначений Товар.

Відповідно до граф 20, 22 та 42 Митної декларації 410386 загальна вартість товару склала 70 695,40 доларів США, як це зазначено в пунктах 2-3 Додатку та Інвойсі, а його поставка відбувалася на умовах CFR м. Одеса, Україна (що підтверджується, зокрема, пунктом 2 Додатку, у якому міститься посилання на Інвойс, й Інвойсом, у якому є посилання на Додаток та зазначені умови поставки товару, а саме: CFR м. Одеса, Україна), тобто продавець оплатив витрати і фрахт, необхідні для доставки товару до місця ввезення на митну територію України (порту м. Одеси, Україна), а також забезпечив проходження митних процедур у країні експорту та виконав інші обов`язки відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Incoterms 2010).

Виконуючи приписи частини другої статті 53 МК України, позивач при поданні Митної декларації 410386 надав відповідачу, зокрема фотокопії наступних документів: Договору, Додаткової угоди 2, Додатку та Інвойса.

3 червня 2020 року Відповідач надіслав позивачу через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями Запит (повідомлення) відповідача щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару за Митною декларацією №UA 100300/2020/410386 від 3 червня 2020 р.

У своєму Запиті відповідач витребував від позивача надання наступних документів: 1) копії митної декларації країни відправлення; 2) каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; 3) якщо рахунок сплачено банківських платіжних документів, то стосуються оцінюваного товару, у разі відсутності, банківських документів щодо оплати за раніше поставлені партії ідентичних товарів; 4) виписки з бухгалтерської документації; 5) за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини (з обов`язковим відображенням/документальним підтвердженням якісних характеристик товару, які впливають на ціну).

3 червня 2020 року позивач, ураховуючи відсутність у нього витребуваних відповідачем документів, у тому числі у зв`язку з не взяттям позивачем на бухгалтерський облік спірного товару через його перебування в зоні митного контролю відповідача, у відповідь на Запит надав відповідачу Лист №0306-1.

3 червня 2020 р. відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості №UA100300/2020/000048/2, яким застосовано резервний метод для визначення митної вартості товару. У п. 33 цього Рішення відповідачем зазначено наступне: на виконання положень статей 52-55, 57, 58, 65, 335 Митного кодексу України (далі - МК України), п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, за результатами опрацювання документів, поданих разом з митною декларацією від 3 червня 2020 р. №UA100300/2020/410386 встановлено, що документи містять розбіжності:

1) п. 5.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 1 грудня 2015 р. № VT0112-15 передбачає приймання товару по якості та відповідності маркуванню та пакуванню.

В інвойсі від 17 квітня 2020 р. № CYT170420 зазначено, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що в свою чергу впливає на ціну товару. Інші документи в підтвердження зазначеного відсутні.

Крім тою, в інвойсі, наданому до митного оформлення, рік виробництва/випуску товару не зазначено.

2) пунктом 5.2. контракту передбачено, що разом с товаром продавець зобов`язаний надати покупцю разом з товаром наступні документи: товаросупровідні документи; комерційний рахунок (інвойс); пакувальний лист; копію експортної митної декларації продавця; сертифікат про походження товару. Копії експортної митної декларації продавця та сертифікат про походження товару до митного оформлення не надавались.

3) в інвойсі від 17 квітня 2020 р. № CYT170420 зазначено Коносамент, який був виставлений тільки 21 квітня 2020 р., тобто на чотири дні пізніше після дати складання інвойсу.

4) в п.2 додатку від 16 квітня 2020 р. № VT207 до зовнішньоекономічного договору VT0112-15 вказано, що оплата у розмірі 70695,40 дол. США здійснюється на підставі інвойсу № CYT170420, однак дана додаткова угода була раніше підписана (16 квітня 2020 р.), ніж виданий інвойс № CYT170420 (17 квітня 2020 р.), що являється розбіжністю, яка вказує на сумнівність вчинення даних документів.

5) пунктом 4.1 договору купівлі-продажу від 1 грудня 2015 р. № VT0112-15 передбачено оплату за товар протягом 60 днів від дня отримання товару, а пункт 4.3 контракту передбачає можливість здійснення попередньої оплати (авансу), проте в інвойсі від 17 квітня 2020 р. № CVT170420 умови, порядок та термін оплати за товар не визначені, а банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару відсутні.

Тому відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

З метою підтвердження числових складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари від декларанта було витребувано відповідно до вимог ч. 2 та ч. 3 ст. 53, ст. 57 МК України додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні.

Декларант відмовився від надання додаткових документів (лист від 3 червня 2020 р. №0306-1). Отже, подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України. У зв`язку із вищевикладеним, посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до 4.4 ст.57 МК України. Жодних вимог у порядку ч. 6 ст. 55 МК України від декларанта не надходило.

Згідно частини 2 статті 58 Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно, і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Також, відповідно до частини 6 статті 54 Кодексу орган доходів і зборів може відмовити у заявленій декларантом митній вартості у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Кодексу.

У зв`язку із зазначеним, керуючись положеннями частини 6 статті 54 та частиною 2 статті 58 Кодексу, заявлену декларантом митну вартість за ціною договору щодо товарів які імпортуються визнати не можливо.

За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 26 - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст. 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для (використання таких методів. При цьому, за умовами ст.ст. 62, 63 МК України, така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає ч.2 ст.64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ- резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості: товар №1: МД від14 травня 2020 р. №UA500050/2020/205380 - 3,51 дол/кг; товар №2: МД від 26 лютого 2020 р. №UA500110/2020/2123 - 3,52 дол/кг. Рішення винесено без урахуванням термінів, передбачених ст.53 МК України, на письмове прохання суб`єкта ЗЕД (лист від 3 червня 2020 р. №0306-1). Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Декларант має право на випуск товарів у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X МК України. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості товарів у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду.

3 червня 2020 року відповідач у зв`язку з прийняттям Рішення про коригування митної вартості №UA100300/2020/000084/2 від 3 червня 2020 р. виніс Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100300/2020/00134.

У цей же день позивач для випуску товару у вільний обіг, керуючись положеннями частини сьомої статті 55 МК України та не погоджуючись із Рішення про коригування митної вартості №UA100300/2020/000084/2 від 3 червня 2020 р., подав повторно відповідачу додаткову Митну декларацію IM40ДТ № UA100300/2020/410441 та відповідно до Рішення сплатив фінансову гарантію для забезпечення сплати позивачем митних платежів для товару у розмірі 129 879 грн. 54 коп.

23 липня 2020 року позивач, керуючись положеннями частини сьомої та восьмої статті 55 МК України та не погоджуючись із Рішенням, надав відповідачу листа позивача №2307/20-05 (далі - Лист).

Так, зокрема, позивач у своєму листі для підтвердження заявленої митної вартості товару в розмірі 70 695,40 долари США, що була скоригована відповідно до Рішення, надав відповідачу наступні документи та інформацію:

1) щодо виписки з бухгалтерської документації та інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, - позивач надав відповідачу для ознайомлення на 3 аркушах фотокопії наступних документів бухгалтерського обліку позивача щодо спірного Товару, а саме: Прибуткової накладної №ВТ-0000038 від 3 червня 2020 року, складеної позивачем; Видаткової накладної №ВТ-0000039 від 3 червня 2020 року, складеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Текссол-С»; Податкової накладної №39 від 3 червня 2020 року, складеної позивачем .

Водночас, позивач додатково надав відповідачу для ознайомлення на 1 аркуші роздруківку Витягу з картки рахунку бухгалтерського обліку позивача за червень 2020 року в розрізі кредиторської заборгованості позивача перед продавцем.

2) щодо каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, копії митної декларації країни відправлення та висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини - позивач звернув увагу відповідача, що у нього були відсутні станом на день підписання Листа будь-який каталог, специфікація, прейскурант (прайс-лист) виробника товару, копія митної декларації країни відправлення та будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики спірного товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією щодо спірного товару.

Позивач звернув увагу відповідача на те, що копія митної декларації країни відправлення є власністю продавця, який у силу Додаткової угоди 2 не зобов`язаний надавати такий документ позивачу.

Позивач вказав, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання прайс-листа виробника товару, копії митної декларації країни відправлення та висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини лише за умови їх наявності в позивача.

Що стосується твердження відповідача про те, що позивач документально не підтвердив те, що товар є стоковим, то позивач звернув увагу Відповідача на те, що в Додатку та Інвойсі, який є первинним документом бухгалтерського обліку, міститься підтвердження того, що товар є стоковим, що, на думку позивача, є більш, ніж достатнім для ідентифікації товару.

Що ж стосується позиції відповідача про те, що в Інвойсі не зазначено рік виробництва/випуску товару, то, на думку позивача, зазначене твердження не могло бути підставою для винесення Рішення, оскільки наявність такої інформації в Інвойсі не впливає та не може вплинути на рівень митної вартості товару.

3) щодо банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, та банківських документів щодо оплати за раніше поставлені партії ідентичних товарів - позивач своїм Листом повідомив відповідачу, що товар станом на день підписання Листа був неоплаченим, відтак позивач не міг надати витребувані банківські платіжні документи в силу відсутності останніх.

Так, відповідно до пункту 2 Додатку оплата за товар згідно з Інвойсом здійснюється відповідно до пункту 4.1 Договору. Таким чином, так як умови Додатку не визначають інші умови для оплати товару згідно з Інвойсом, то останній в силу пункту 4.1 Договору підлягав до сплати протягом 60 календарних днів із дня отримання товару позивачем на митній території України.

Більше того, позивач отримав товар на митній території України 30 травня 2020 року відповідно до попередньої Митної декларації ІМ40ЕЕ №ЕІА 100000/2020/858809 від 30 травня 2020 року. Як наслідок, товар підлягав до сплати в силу пункту 4.1 Договору до 29 липня 2020 року включно. Позивач повідомив відповідачу, що Інвойс станом на день підписання Листа був неоплаченим, а відтак позивач не міг надати витребувані банківські платіжні документи в силу відсутності останніх.

Що стосується позиції відповідача про зазначення продавцем номера Інвойса в Додатку раніше дати його видачі, то позивач зазначив, що Інвойс формується продавцем, який, за інформацією позивача, резервує вихідний номер Інвойса до такого Додатку в своїй внутрішній системі бухгалтерського обліку, а відтак наперед знає який номер буде присвоєний системою інвойсу в день його видачі. При цьому, в Додатку міститься посилання лише на номер Інвойса, а не на його дату.

Щодо позиції Відповідача про зазначення продавцем номера коносамента в Інвойсі раніше дати його видачі, то позивач зазначив, що Інвойс формується продавцем, який, за інформацією позивача, резервує у відповідній спеціалізованій системі номер коносаменту для перевезення товарів у контейнері, а відтак наперед знає який номер буде присвоєний системою коносаменту в день його видачі (формування). Зазначив, що в Інвойсі міститься посилання на номер коносамента, а не на його дату.

Окрему увагу позивач звернув на те, що такі аргументи відповідача жодним чином, на думку позивача, не пояснюють як вони унеможливлюють здійснення відповідачем перевірки числового значення складових митної вартості товару.

Що стосується витребування відповідачем у Запиті банківських документів щодо оплати за раніше поставлені партії ідентичних товарів, то позивач зазначив відповідачу, що відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документ, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Позивач в листі зазначив, що приписи статті 53 МК України не передбачають права відповідача витребувати в позивача банківські документи щодо оплати за раніше поставлені партії ідентичних товарів, тобто така вимога відповідача є протиправною та необґрунтованою.

4) щодо сертифікату про походження товару - позивач додатково звернув увагу відповідача, що відповідно до частин першої, другої та шостої статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Декларація про походження товару - не письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.

Разом з тим, в листі позивач зазначив, що продавець, як виробник товару, з метою підтвердження країни походження товару зробив відповідну заяву на Інвойсі, що повністю узгоджується з приписами чинного законодавства України та підтверджує країну походження спірного товару.

31 липня 2020 року відповідач у відповідь на лист надав позивачу свого листа №7.8-1/15/11/15230.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням митного органу щодо коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 р. № 4495-VI, який набув чинності з 1 червня 2012 р. (далі - МК України).

Згідно з вимогами пункту 34-1 частини 1 статті 4 МК України органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до вимог положень статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до вимог положень ч. 2, 4, 8, 9 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Згідно з частинами 1-4 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Частини 1, 2, 3, 5 статті 54 МК України визначають, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 ст. 54 МК України).

Відповідно до вимог ч. 12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно з вимогами частин 1, 7, 8, 9 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5-8 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Крім того, п. 10 ст. 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів.

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Отже, єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу (здійснення митної формальності - "митне оформлення") на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, визначеного ч. 2 ст. 53 МК України.

Суд бере до уваги, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження мають здійснюватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Як вже зазначалося судом, у п. 33 оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості відповідачем зазначено, що за результатами опрацювання документів, поданих разом з митною декларацією №UA100300/2020/000042/2 від 24 лютого 2020 р., встановлено, що надані документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного.

Це означає, що твердження відповідача, наведені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості є безпідставними, оскільки їх не підтверджено належними доказами, а тому вони є припущеннями.

Судом досліджено договір, додаткову угоду та Інвойс, в яких позивач та продавець чітко та однозначно узгодили, що товар є стоковим. Крім того, аналогічне підтвердження належності товару до стокового підтвердив у своєму листі продавець.

Щодо твердження відповідача про не надання позивачем сертифікату про походження товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 та 2 статті 43 МК України документами, то підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.

Судом встановлено, що продавець з метою підтвердження країни походження товару зробив відповідну заяву в Інвойсі, що повністю узгоджується з приписами чинного законодавства України на підтверджує країну походження спірного товару.

Щодо твердження відповідача із наданих Договору, Додатку та Інвойсу неможливо встановити умови та терміни оплати інвойсу, а банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, відсутні, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 2 Додатку оплата за Товар згідно з Інвойсом здійснюється відповідно до пункту 4.1 Договору. Таким чином, так як умови Додатку не визначають інші умови для оплати товару згідно з Інвойсом, то останній в силу пункту 4.1 Договору підлягає оплаті протягом 60 календарних днів із дня отримання товару позивачем на митній території України.

Позивач отримав спірний товар на митній території України 30 травня 2020 року відповідно до попередньої Митної декларації ІМ40ЕЕ №U А100000/2020/858809 від 30 травня 2020 року.Як наслідок, Товар підлягав до сплати в силу пункту 4.1 Договору до 29 липня 2020 року включно. При цьому при наданні додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару позивач у своєму листі повідомив відповідачу, що Інвойс станом на день підписання листа №2307/20-05 від 23 липня 2020 року був неоплаченим, що і пояснює причину того, чому позивач не надав банківських платіжних документів відповідачу через відсутність таких станом на день митного оформлення спірного товару позивача та станом на день підписання листа.Отже, суд зазначає, що вищевказана підстава є необґрунтованою.

Щодо твердження відповідача, що позивач не надав у відповідь на Запит каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями та копії декларації країни відправлення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Суд зазначає, що законодавець ставить обов`язок позивача надати відповідачу каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини у пряму залежність від наявності таких документів у позивача.

Разом з тим, судом встановлено, що у позивача як на дату надання Листа, так і станом на день підписання цієї позовної заяви відсутні прайс-листи виробника товару, копія митної декларації країни відправлення та будь-які висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У зв`язку з цим, суд вважає, що ненадання позивачем відповідачу таких документів не може слугувати підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів № UA100300/2020/000084/2 від 3 червня 2020 р.

Крім того, судом встановлено, що в п. 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказано, що відповідачем застосовано другорядний метод відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка що найбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях товар №1: МД від 14 травня 2020 р. №UA500050/2020/205380 - 3,51 дол/кг; товар №2: МД від 26 лютого 2020 р. №UA500110/2020/2123 - 3,52 дол/кг.

Відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Проте, у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA100300/2020/000084/2 від 3 червня 2020 р. зазначено лише номер та дата митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Суд зазначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 19 червня 2018 р. у справі №826/6346/16 (провадження №К/9901/36092/18).

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів ним було надано. Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів.

Суд зазначає, що зміст винесеного відповідачем рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування того, що вказані розбіжності будь-яким чином впливають на митну вартість товару. Крім того, не зазначив відповідач і про те, які саме обставини мали б підтвердити документи, які він запропонував позивачу надати додатково.

Окрім цього, у рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами.

Із наведених вище підстав суд вважає, що винесене відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам п. 2 та п. 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України.

Отже, на думку суду, відсутність витребуваних відповідачем додаткових документів не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що, в свою чергу, підтверджується наданими до митного оформлення документами. Крім того, неподання позивачем (декларантом) запитуваних відповідачем документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості.

Таким чином, наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

На підставі наведеного суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, у своєму рішенні про коригування митної вартості товарів не перелічив наявні у нього докази того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, суд вважає необґрунтованим, а застосування резервного методу - протиправним.

Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем резервного методу, які імпортуються, є необґрунтованим та безпідставним, суд визнає, що документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а тому підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів.

Отже, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару за резервним методом визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Суд зазначає, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також бере до уваги, що обставини справи, які є предметом дослідження, виникли до уведення в Україні в лютому 2022 р. надзвичайного та воєнного стану, а прийняті рішення, дії чи бездіяльність відповідача не пов`язані із уведенням воєнного стану.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було застосовано до визначення митної вартості товару резервний метод, отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що винесене рішення про коригування митної вартості є протиправними і підлягає скасуванню. Право позивача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України визначено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що ст. 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з матеріалами справи між ТОВ Віта-Текс (Клієнт) та Адвокатом Божко Андрієм Володимировичем (Адвокат) було укладено договір про надання правової допомоги від 11 червня 2019 р. № 1/11062019.

На виконання цього договору представником позивача надано Акт про надання адвокатських послуг № 57 до Договору про надання правової допомоги № 1/11062019 від 11 червня 2019 р. Відповідно до цього Акту адвокатом надано наступні послуги:

1) ознайомлення з Рішенням Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА100300/2020/000084/2 від 3 червня 2020 року, юридичний аналіз підстав його прийняття та формування правової позиції щодо оскарження Рішення в судовому порядку - 1 500 грн. 00 коп.;

2) формування переліку доказів, необхідних для підготовки позовної заяви Клієнта про визнання протиправним та скасування Рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА100300/2020/000084/2 від 3 червня 2020 року, та їх збір - 1 000 грн. 00 коп.;

3) підготовка позовної заяви клієнта до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування Рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА100300/2020/000084/2 від 3 червня 2020 року - 3 500 грн. 00 коп.;

4) ознайомлення з відзивом Київської митниці Держмитслужби №7.8-10-01/5784 від 28 грудня 2020 року в Адміністративній справі №320/12539/20 та підготовка відповіді Клієнта на відзив в Адміністративній справі №320/12539/20 - 1 500 грн. 00 коп.

Отже загальна вартість наданих адвокатом послуг за договором про надання правової допомоги від 11 червня 2019 р. № 1/11062019 складає 7 500 грн. 00 коп.

На підставі цього Акту адвокатом складено рахунок № 57/1/11062019 від 18 січня 2021 р. на суму 7 500 грн. 00 коп. На підтвердження понесених витрат позивачем надано платіжне доручення № 3033 від 18 січня 2021 р. на суму 7 500 грн. 00 коп.

Дослідивши всі наявні документи в матеріалах справи, суд вважає, що клопотання щодо повернення коштів за професійну правничу допомогу підлягає задоволенню. Так, позивачу підлягає поверненню наступна сума за надання правничої допомоги - 7 500 грн.

Щодо розподілу інших судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення від 24 листопада 2020 р. № 2914 позивачем сплачено судовий збір на суму 2102 грн. 00 коп. Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2102 грн. 00 коп. підлягають стягненню на його за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби, правонаступником якого є Київська митниця Держмитслужби, про коригування митної вартості № UA100300/2020/000084/2 від 3 червня 2020 р.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта-Текс" (код ЄДРПОУ - 34483946) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ - 43337359) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 500 (сім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ - 43337359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта-Текс" (код ЄДРПОУ - 34483946) судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Віта-Текс", адреса: вул. Вишнева, 12А, хутір Фермерський, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08138, код ЄДРПОУ - 34483946.

Відповідач Київська митниця Держмитслужба, адреса: бульвар Вацлава Гавела, 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ - 43337359.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 6 червня 2022 р.