Рішення № 104628630, 31.05.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2022 року № 320/2298/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "Білоцерківвода" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "Білоцерківвода" з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 10.12.2019 № 0232175004 та № 0232145004.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що погашення заборгованості товариства з податку на додану вартість здійснювалося за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості за спірний період в тарифах, як було передбачено Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №332 від 18.05.2017. З огляду на те, що розрахунок позивача з бюджетом здійснювався на підставі договорів про проведення взаєморозрахунків відповідно до механізму погашення податкової заборгованості за рахунок субвенції з бюджету, обставини щодо вини позивача, на його думку, не підтверджуються, а тому відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання з ПДВ.

Крім того, позивачем зазначено, що висновки податкового органу про порушення товариством строків реєстрації податкових накладних є безпідставними, оскільки таке порушення сталося не з вини товариства, а через дії контролюючого органу. Зокрема, позивач звертав увагу на те, що товариство намагалось зареєструвати податкові накладні у визначені законодавством строки, однак такі податкові накладні не були прийняті в зв`язку із відсутністю на рахунку позивача в системі електронного адміністрування податку на додану вартість необхідного ліміту, оскільки відповідач не зарахував кошти субвенцій, відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва № 826/3740/16.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 закрито підготовче провадження та визначено розглядати справу у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що ТОВ "Білоцерківвода" (код ЄДРПОУ 38010130) зареєстроване в якості юридичної особи 28.02.2012, перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області та є платником податку на додану вартість.

Податковим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності, сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість та з питання несвоєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода".

За результатами перевірки складено акт від 19.11.2019 № 974/50-04/38010130, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем положень пункту 57.1 статті 57 та пункту 203.2 статті 203 ПК України, що полягає у несвоєчасній сплаті узгоджених сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість по податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень, вересень-листопад 2018 року та порушення ст. 201.10 ст. 201 ПК України, що полягає у несвоєчасній реєстрації податкових накладних.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.12.2019 № 0232175004 та № 0232145004.

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування та повернення в разі переплати, права та обов`язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, що ТОВ "Білоцерківвода" є підприємством та суб`єктом господарювання, який надає послуги централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Податковий борг, з якого нараховувались штрафні санкції, виник у позивача через невідповідність фактичної вартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися Національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Так, статтею 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" передбачено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється із загального фонду державного бюджету в обсязі, що відповідає обсягу надходжень від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму цього розстроченого (відстроченого) боргу), та спеціального фонду державного бюджету за рахунок джерел, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 цього Закону, що сплачуються підприємствами електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, підприємствами, що надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на суму заборгованості, що не була відшкодована станом на 1 січня 2016 року, з урахуванням проведених у минулих роках розрахунків.

Судом встановлено, що у періоді, що перевірявся, ТОВ "Білоцерківвода" забезпечувало централізоване водовідведення та водопостачання м. Біла Церква.

Вказана обставина не заперечується відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" державна політика у сфері житлово-комунальних послуг ґрунтується, зокрема, на таких принципах: регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у випадках, визначених законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку споживача, місцезнаходження та форми власності юридичних осіб тощо; дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг.

З метою забезпечення доступності мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлюються тарифи на деякі види житлово-комунальних послуг, зокрема, на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Разом з тим, встановлені тарифи, як правило, не покривають фактичних витрат надавачів житлово-комунальних послуг.

У зв`язку з цим та з метою забезпечення відшкодування різниці між встановленими тарифами та фактичними витратами надавачів послуг, безперебійного надання житлово-комунальних послуг належної якості держава запровадила механізм субвенцій, які перераховуються з державного бюджету місцевим бюджетом з подальшим перерозподілом між постачальниками житлово-комунальних послуг.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.02.2019 №820/1410/18.

Порядок погашення заборгованості перед бюджетом для підприємств здійснюється з урахуванням положень Порядку та умовам надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332 (далі - Порядок №332).

Пунктом 1 Порядку №332 визначено механізм надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Отже, як слідує із наведеного, чинним законодавством України передбачено умови й порядок погашення податкового боргу з податку на додану вартість надавача послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Згідно даного Порядку субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - різниця між фактичною вартістю та тарифом), за рахунок джерел, зазначених у статті 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", та джерел наповнення спеціального фонду державного бюджету, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.

Пунктом 2 Порядку № 332 встановлено, що перерахування субвенції здійснюється на суму різниці між фактичною вартістю та тарифом, що утворилася до 1 січня 2016 р. і не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків.

Згідно п. 3 Порядку №332 підставою для проведення розрахунків з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом є Договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, надавали послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, централізованого водопостачання і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору. Примірний договір про організацію взаєморозрахунків наведений у додатку 2.

Порядком № 332 (пункт 6) визначено перелік документів, які учасники розрахунків подають до місцевого фінансового органу, серед яких є видана територіальним органом ДФС довідка про розмір податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість та податку на прибуток і частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму такого реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) боргу).

Аналіз правових норм дає підстави для висновку про те, що на законодавчому рівні визначено порядок погашення у 2017 році заборгованості перед бюджетом для підприємств, до яких належить і позивач, за рахунок субвенції з державного бюджету. При цьому, порядок проведення взаєморозрахунків з погашення заборгованості можливо лише на підставі договору та шляхом послідовного виконання зобов`язань учасниками розрахунків.

Як слідує з матеріалів справи, між Головним управлінням Державної казначейської служби у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Білоцерківської міської ради, Департаментом житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" укладено Договір про організацію взаєморозрахунків від 07.08.2017 №03/332 та Договір про організацію взаєморозрахунків від 05.12.2017 №12/332.

Згідно підпункту 2 пункту 10 вказаних договорів сторони з метою виконання цих договорів зобов`язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

У зв`язку із укладенням вказаних договорів про організацію взаєморозрахунків сторони у такий спосіб змінили порядок та строки погашення податкової заборгованості позивача перед державним бюджетом з ПДВ на загальну суму 9863300,00 грн, за рахунок перерахування на користь позивача з державного бюджету цільових субвенцій з різниці в тарифах, на суму 9863300,00 грн, які мали б спрямуватись позивачем до державного бюджету для погашення вищевказаного податкового зобов`язання.

Таким чином, погашення податкового боргу позивача мало б відбуватись на підставі договору про організацію взаєморозрахунків відповідно до механізму погашення податкової заборгованості за рахунок субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах, як передбачено Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №332.

У свою чергу Міністерством фінансів України на порушення пункту 8 Порядку №332 не було прийнято рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом відповідно до визначених вище договорів про проведення взаєморозрахунків до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332 та не доведено їх до Казначейства, внаслідок чого виникли обставини, які позбавили позивача можливості своєчасно розрахуватися з бюджетом в установленому Урядом порядку, що призвело до збільшення відповідних податкових боргових зобов`язань останнього.

Відповідно до обставин, які були встановлені рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 у справі №810/1728/18, яке набрало законної сили 21.05.2019, визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття рішення про перерахування субвенції в порядку та на умовах, передбачених постанови КМУ від 18.05.2017 №332, договором №03/332 від 07.08.2017, договором №12/332 від 05.12.2017 та недоведення цього рішення до відома Казначейства. Зобов`язано Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції в порядку та на умовах, передбачених постанови КМУ від 18.05.2017 №332, договором №03/332 від 07.08.2017, договором №12/332 від 05.12.2017 та довести його до відома Державної казначейської служби України. Зобов`язано Державну казначейську службу України перерахувати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області кошти, залучені з єдиного казначейського рахунку на підставі рішення Мінфіну, у сумі 8221700 грн. за договором №03/332 від 07.08.2017 та у сумі 1641600 грн. за договором №12/332 від 05.12.2017. Зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області виконати свої зобов`язання за договором №03/332 від 07.08.2017 та за договором №12/332 від 05.12.2017, перерахувати отримані від Державної казначейської служби України кошти у сумі 8221700,00 грн. за договором №03/332 від 07.08.2017 та у сумі 1641600,00 грн. за договором №12/332 від 05.12.2017 на рахунок Департаменту фінансів Київської облдержадміністрації.

Слід вказати, що зміст спірних правовідносин полягає у тому, що на законодавчому рівні визначено порядок погашення у 2017 році заборгованості перед бюджетом для підприємств, до яких належить позивач, за рахунок субвенції з державного бюджету. Субвенційні кошти в силу Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та Бюджетного кодексу України є бюджетними, а Податковий кодекс України не передбачає можливості застосування контролюючими органами штрафних санкцій на бюджетні кошти, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав у податкового органу для застосування до позивача вимог статей 57, 126 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі №820/4728/17.

Таким чином, враховуючи викладене, суд зазначає, що Головне управління ДПС у Київській області, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від від 10.12.2019 № 0232145004, яким зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% на суму 550 604, 66 грн. за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, порушив права позивача як платника податків.

Беручи до уваги встановлені обставини справи, досліджені судом докази та нормативно-правове обґрунтування спірних правовідносин, суд приходить до висновку про відсутності вини позивача в порушенні граничного строку сплати до бюджету суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, а тому не вбачає підстав для застосування контролюючим органом штрафних санкцій, визначених у податковому повідомленні-рішенні від від 10.12.2019 № 0232145004.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.03.2018 №813/919/13-а, від 23.10.2018 у справі №817/694/16, від 31.05.2019 у справі №820/4728/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Між тим, суд вважає за необхідне звернути увагу, що підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлена презумпція правомірності рішень платника податку у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, внаслідок чого рішення приймається на користь платника податків.

На думку суду, податковий орган за результатами проведеної перевірки платника податків обрав для платника податків найбільш несприятливий підхід, який полягає у необґрунтованому, не підтвердженому доказами, покладанні на нього додаткового фінансового навантаження. Це полягає у тому, що, стверджуючи про несвоєчасну сплату зобов`язань, податковий орган не дослідив та не врахував умови сплати такого зобов`язання, що спричинило негативні наслідки для платника податків (нарахування грошових зобов`язань, ставлення під сумнів податкової репутації, часові, матеріальні витрати).

На необхідності дотримання судами правила вирішення колізій у податковому законодавстві на користь платника податків наголошено також в остаточному рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, у зв`язку з тим, що національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 10.12.2019 № 0232145004діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому наявні підстави для визнання протиправним та скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.12.2019 0232175004 суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Так, пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Відповідно до абзацу 1 пункту 120-1.2 ст. 120-1 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідно до п.200-1.1 ст.200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 2001.3 ст.2001 цього Кодексу. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.200-1.4 ст.200-1 ПК України на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти: а) з поточного рахунку такого платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до п.2001.3 2001 цього Кодексу; б) з поточного рахунку такого платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку; в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України; г) з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість, повернутих платнику податків у порядку, встановленому пунктом 43.41 статті 43 цього Кодексу.

Згідно пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 569 "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість" показники системи електронного адміністрування з податку додану вартість обліковуються в розрізі платників податку наростаючим підсумком: з 1 липня 2015 р. - для платників, що зареєстровані платниками податку до 1 липня 2015 р.; з дати реєстрації платником податку, зазначеної у реєстрі платників податку, - для платників, що зареєстровані платниками податку після 1 липня 2015 року.

Системний аналіз викладених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника прогресивної шкали штрафу в залежності від кількості днів порушення строку реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування.

Зі змісту матеріалів справи встановлено, що у період липень - вересень 2019 року, ТОВ Білоцерківвода виписано податкові накладні, які були зареєстровані з порушенням строку їхньої граничної реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зазначені обставини сторонами не заперечуються. Фактичні дані щодо реквізитів, дати реєстрації та суми реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування, які були предметом перевірки та наведені в вищезазначеному акті визнаються сторонами, спір щодо цих обставин між сторонами відсутній у зв`язку з чим судом окремо не досліджуються.

Проте позивач наполягає на тому, що несвоєчасна реєстрація податкових накладних та розрахунків коригування відбулася не з вини підприємства, а в наслідок протиправної бездіяльності органів державної влади, зокрема Державної фіскальної служби. У цьому зв`язку позивач вказує, що реєстраційний ліміт ТОВ Білоцерківвода функціонував протягом перевіряємого періоду без врахування субвенції, яка виділялася у 2015 році.

Судом встановлено, що ТОВ Білоцерківвода отримало субвенцію, а саме:

- в сумі 5429259 грн., згідно із договором від 13.07.2015 №2 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови КМУ від 04.06.2015 №375;

- в сумі 4646993 грн., згідно із договором від 30.11.2015 №55/375 про організацію взаєморозрахунків.

Відповідні суми направлені на погашення заборгованості з податку на додану вартість, проте не були зараховані на рахунок позивача у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2017 року по справі № 826/3740/16 позов ТОВ Білоцерківвода задоволено:

визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо не зарахування на рахунок ТОВ Білоцерківвода у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника коштів з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України";

зобов`язано Державну фіскальну службу України зарахувати шляхом збільшення сум поповнення електронного рахунку ТОВ Білоцерківвода №37510000159915 у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника кошти в сумі 10 076 252,00 грн., відповідно до договору № 2 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375 від 13.07.2015 та договору № 55/375 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375 від 30.11.2015.

Проте, як зазначив позивач та не заперечував відповідач, на день розгляду справи кошти у розмірі 2511256, 17 грн були зараховані на рахунок позивача, а решта суми не зараховані на рахунок ТОВ Білоцерківвода у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Статтею 109 ПК України встановлено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Беручи до уваги обставини відсутності перерахування на рахунки ТОВ Білоцерківвода субвенції з державного бюджету на погашення різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що, у порядку п.200-1.4 ст.200-1 Податкового кодексу України є джерелом поповнення рахунку системи електронного адміністрування з податку на додану вартість, у взаємозв`язку з наявністю у позивача права на реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування за наявності від`ємного показнику реєстраційного ліміту, суд вважає цілком прийнятним у контексті справи застосувати висновки Європейського суду з прав людини, які викладені у рішення по справі "Рисовський проти України".

Як слідує з рішення ЄСПЛ по справі Рисовський проти України від 20.10.2011р. особливу важливість набуває принцип належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належній і якомога послідовніший спосіб.

У контексті обставин справи суд наголошує на змісті пункті 71 рішення по справі "Рисовський проти України", що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків, а ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Застосовуючи висновки Європейського суду з прав людини у контексті обставин цієї справи, суд вважає за доцільне погодитись з доводами ТОВ Білоцерківвода про відсутність у його діях бездіяльності, як складової об`єктивної сторони податкового правопорушення передбаченого п.120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України, оскільки первинною причиною порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних є недотримання органами державної влади публічних процедур функціонування системи електронного адміністрування з податку на додану вартість.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірності податкового повідомлення-рішення від 10.12.2019 № 0232175004, в той час як доводи позивача підтверджені матеріалами справи.

Статтею 9 КАС України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач як суб`єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б повністю спростували доводи позивача, не надав.

При цьому суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

На переконання суду питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 13863, 19 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 27.02.2020 № 941.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 10.12.2019 № 0232175004 та № 0232145004.

Стягнути на користь ТОВ "Білоцерківвода" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області судовий збір у розмірі 13863 (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят три) грн 19 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.