Рішення № 104628549, 06.06.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2022 р. справа № 300/739/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії., -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 (надалі також, - позивач, ОСОБА_1 ), 04.02.2022 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі також ГУПФУ в Івано-Франківській області - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 12.04.2021 отримує пенсію за віком, згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 19.10.2021 звернулася до відповідача з заявою про нарахування та виплату передбаченої пунктом 7.1 Прикінцевих положень Закону грошової допомоги в розмірі 10 (десяти) місячних пенсій станом на день її призначення, проте, відповідач відмовив позивачу у призначенні та виплаті одноразової допомоги, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи фармацевтом, підтвердженого в установленому порядку, згідно із Законом України "про пенсійне забезпечення". Відповідач послався на те, що посада фармацевта в Комунальному підприємстві Обласний аптечний склад" відсутня в переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років відповідно до Постанови КМУ №909 від 04.11.1993 "Про перелік закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту та посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років". Представник позивача просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті позивачу грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення та зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу грошову допомогу в розмірі десяти пенсій станом на день призначення пенсії.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.02.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за правилами встановленими статтею 263 КАС України (а.с. 41-42).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 15.03.2022. Щодо заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (а.с.48-51). Просив суд в задоволенні позову відмовити, оскільки посада фармацевта відділу отрут, заступника завідуючої відділом отрут у Комунальному підприємстві "Обласний аптечний склад", на якій позивач працювала в період з 01.08.19820 по 12.04.2021 не передбачена в затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 Переліку закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. З огляду на вказане, підстав для виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, відповідно до п.7-І розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, немає.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позовну заяву, встановив таке.

Згідно частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , - з 01.08.1980 по 19.05.1983 - працювала на посаді фармацевтичного відділу отрут Івано-Франківського обласного аптечного складу (наказ №91 від 01.08.1980);

-з 20.05.1983 по 30.06.1996 працювала на посаді заступника завідуючого відділу отрут Івано-Франківського обласного аптечного складу (наказ №47 від 20.05.1983);

-з 01.07.1996 по 20.03.2014 працювала на посаді завідуючої відділу отрут Івано-Франківського обласного аптечного складу, який з 09.07.2003 перейменовано на Комунальне підприємство "Обласний аптечний склад" м. Івано-Франківська (наказ №71 від 01.07.1996);

-з 21.03.2014 по 09.10.2016 працювала на посаді заступника завідуючої відділу отрут та сивороток Комунального підприємства "Обласний аптечний склад" (наказ №12 від 19.03.2014);

-з 10.10.2016 по 31.10.2017 працювала на посаді В.о. завідуючої відділу отрут та сивороток Комунального підприємства "Обласний аптечний склад" (наказ №69 від 10.10.2016);

- з 01.11.2017 по 31.12.2020 працювала на посаді завідуючої відділу отрут та сивороток Комунального підприємства "Обласний аптечний склад" (наказ №1-к від 01.11.2017);

- з 01.01.2021 по даний час працює на посаді заступника завідуючого аптечним складом Комунального підприємства "Обласний аптечний склад" (наказ №77-к від 18.12.2020) (а.с.11-12).

ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 12.04.2021 року, що не заперечується сторонами.

19.10.2021 року позивач звернулася до ГУПФУ в Івано-Франківській області із заявою про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 10-ти місячних пенсій, згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та Закону України Про пенсійне забезпечення (а.с.13).

Листом від 10.11.2021 року ГУПФУ в Івано-Франківській області №8876-8381/П-02/8-0900/21 позивачу відмовлено у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи фармацевтом, підтвердженого в установленому порядку, згідно із Законом України Про пенсійне забезпечення.

Відповідач послався на те, що період роботи ОСОБА_1 з 01.08.1980 по 12.04.2021 року на посаді фармацевта відділу отрут, заступника завідуючої відділом отрут у Комунальному підприємстві "Обласний аптечний склад" не може бути врахований до спеціального стажу за вислугу років, оскільки право на пенсію за вислугу років мають працівники не всіх фармацевтичних (аптечних закладів), а тільки ті, що зазначені Переліком №909. Зокрема, фармацевти аптечних складів права на пенсію за вислугу років не мають. З огляду на зазначене, у позивача немає права на призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій (а.с.14-16).

Не погодившись із вказаними діями суб`єкта владних повноважень, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Спірні відносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, Законом України Про пенсійне забезпечення.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 ст.24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (надалі - Закон №1058-IV) визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до пункту 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 року особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, працювали у закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж ст.55 Закону України Про пенсійне забезпечення і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Згідно із п. е ст.55 Закону України Про пенсійне забезпечення, право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах:

- лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужбі, Держпраці, Держпродспоживслужбі та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно - епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.

- провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборантів в аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, в контрольно-аналітичних лабораторіях у аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, контрольно-аналітичних лабораторіях.

- лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у Медико-соціальні експертних комісіях, бюро судово-медичної експертизи.

Відповідно до положень ст.ст. 4, 16 Основ законодавства України про охорону здоров`я №2802-ХІІ, закладом охорони здоров`я є юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення. Безпосередню охорону здоров`я населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров`я. Заклади охорони здоров`я створюються підприємствами, установами, організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих працівників.

Статтею 16 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я визначено заклади охорони здоров`я, до яких відносяться, зокрема і аптечні заклади.

Відповідно до пункту 3 Наказу Міністерства охорони здоров`я №385 від 28.10.2002 року Про затвердження переліків закладів охорони здоров`я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров`я, до фармацевтичних (аптечних) закладів відносяться: аптека, аптечна база (склад), база (склад) медичної техніки, база спеціального медичного постачання (центральна, республіканська, обласна), контрольно-аналітична лабораторія, лабораторія з аналізу якості лікарських засобів, магазин (медичної техніки, медичної оптики).

Згідно п.2 примітки до Переліку №909, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком дає право на пенсію за вислугу років, незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Аналізуючи наведені законодавчі норми та нормативні акти, з`ясовано, що до закладів охорони здоров`я віднесені лікарняні заклади, аптечні бази (склади), бази (склади) медичної техніки, а до посад, які надають право на пільгову пенсію віднесені посада, зокрема, провізори, фармацевти (незалежно від найменування посад).

Відтак, підставою для нарахування грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 року є робота серед іншого на посаді фармацевта у закладі, віднесеному до закладів охорони здоров`я, при наявності спеціального стажу в контексті даної спірної ситуації не менше 30 років.

Враховуючи вищенаведене й оскільки позивач працювала в Комунальному підприємстві "Обласний аптечний склад", що входить до переліку установ, як заклад охорони здоров`я, а посада фармацевта до спеціальностей, які передбачені Переліком №909, позивач має право на зарахування стажу роботи за період з 01.08.1980 по 12.04.2021 до спеціального стажу за вислугу років, а відтак, остання має право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що відмова відповідача у зарахуванні позивачу періоду роботи: з 01.08.1980 по 12.04.2021 - фармацевт відділу отрут, заступника завідуючої відділом отрут до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплату - є протиправною.

За наведених обставин спеціальний страховий стаж за вислугу років ОСОБА_1 становить 42 роки 2 місяці.

Враховуючи наведене, позивач має право на призначення та виплату грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбачених п.п. е - ж ст.55 Закону України Про пенсійне забезпечення період роботи: - з 01.08.1980 по 12.04.2021 - фармацевтом відділу отрут, заступника завідуючої відділом отрут у Комунальному підприємстві "Обласний аптечний склад"; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведене, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплаченого нею судового збору в розмірі 992,40 грн згідно квитанції №0.0.2439858961.1 від 31.01.2022 на суму 992,40 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат за надання правової допомоги у розмірі 5000,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами 3-5 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Відповідно до частин 2, 3 статті 30 Закону України від 05.07.2012 за №5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для підтвердження понесених позивачем витрат на професійну допомогу адвоката надано такі документи: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001728, виданого 09.06.2020 ОСОБА_2 (а.с. 31); копію ордера серії АТ №006969 про надання правничої допомоги ОСОБА_1 від 25.01.2022 (а.с. 32); договір про надання правової (правничої) допомоги від 25.01.2022 (а.с. 33-34); розрахунок винагороди згідно договору про надання правової (правничої) допомоги (а.с. 35); акт приймання-передачі виконаної роботи від 25.01.2022 (а.с. 36); довідка, видана адвокатом Боднарчуком А.М. про те, що за надання юридичної допомоги сплачено 5000 грн (а.с. 37); квитанцію до прибуткового касового ордера №33 від 25.01.2022 (а.с. 38).

Відповідно до акту приймання-передачі виконаної роботи від 25.01.2022 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 25.01.2022, адвокат надав такі послуги:

- пункт 1. Усна консультація з вивченням матеріалів справи (30 хв.);

- пункт 2. Вивчення та аналіз законодавства і судової практики (2 год.);

- пункт 3. Складання позовної заяви, підготовка та друк необхідних документів (2 год.);

- пункт 4. Складання інших процесуальних документів (відзиву, клопотань, заяв тощо) (30 зв.).

В свою чергу, суд звертає увагу, що дана справа є справою незначної складності, тобто відповідач виклав свої заперечення стосовно неспівмірності розміру витрат на правову допомогу фактично наданій правовій допомозі.

Суд відмічає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 за №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 за №3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 5000,00 грн є неспівмірною із складністю цієї справи та надмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг та затраченим ним часом на надання таких послуг.

Отже, беручи до уваги принцип співмірності, напрацьовану правову позицію щодо аналогічних відносин Верховного Суду, а також виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, суд вважає, що співмірними і обґрунтованими є витрати на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до спеціального стажу період роботи на посаді фармацевта відділу отрут, заступника завідуючої відділом отрут у Комунальному підприємстві "Обласний аптечний склад" з 01.08.1980 по 12.04.2021, який дає право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій, станом на день призначення пенсії, відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) зарахувати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до стажу період роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років та на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій, станом на день призначення пенсії, відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", п "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи на посаді фармацевта відділу отрут, заступника завідуючої відділом отрут у Комунальному підприємстві "Обласний аптечний склад" з 01.08.1980 по 12.04.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій, станом на день призначення пенсії, відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок та частину витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 (одну тисячу п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.