Рішення № 10462835, 19.07.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.07.10 Справа № 18/65-10. За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1,

м. Охтирка Сумської області

до відповідача Приватного підприємства „Зеніт”, м. Охтирка Сумської області

про визнання права власності

Суддя Заєць С. В.

представники:

від позивача ОСОБА_3 (по довіреності від 01.05.2010р. № 1531)

від відповідача не зявився

Суть спору: позивач просить визнати за ним право приватної власності на нерухоме майно нежитлове приміщення будівлі клубу з підвалом загальною площею 627,7 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому зазначає, що по договору купівлі-продажу ним було продане позивачу нежитлове приміщення будівлі клубу з підвалом загальною площею 627,7 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2; сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов даного договору, зокрема, встановили його предмет, ціну, позивач розрахувався за придбане нежитлове приміщення у повному обсязі, тому відповідачем по акту це приміщення було передане позивачу. У звязку з цим відповідач не заперечує проти визнання за позивачем права власності на дане нерухоме майно, і просить розглядати справу без участі його представника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, суд встановив:

На підставі договору купівлі-продажу від 21.05.2010р. позивач придбав у приватного підприємства „Зеніт” нерухоме майно нежитлове приміщення площею 627,7 кв. м, будівлі клубу з підвалом, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно платіжного доручення від 31.05.2010р. № 19 позивачем були перераховані кошти за вказану нежитлову будівлю, а по акту приймання-передачі від 31.05.2010р. відбулась передача придбаного нерухомого майна.

У відповідності до ст. 658 Цивільного кодексу України, право продажу товару належить власникові товару. Зазначене нерухоме майно належало приватному підприємству „Зеніт”, яке було придбано ним у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області по договору купівлі-продажу від 04.02.2010р. Згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 25977822 від 27.04.2010р. за відповідачем було зареєстроване право власності на придбаний обєкт.

Комунальним підприємством „Сумське міське бюро технічної інвентаризації” проведена технічна інвентаризація зазначеного нерухомого майна та 15.12.2008р. виготовлений технічний паспорт на цей обєкт. У відповідності до даних технічного паспорту, обєкту присвоєна літера „А”. Згідно з експлікацією внутрішніх площ приміщень загальна площа обєкту становить 627,7 кв. м та складається з таких приміщень: № 1 коридор площею 12,2 кв. м, № 2 каса площею 3,3 кв. м, № 3 фойє площею 52,0 кв. м, № 4 зала площею 150,0 кв. м, № 5 сцена площею 41,0 кв. м, № 6 гримерна площею 8,1 кв. м, № 7 коридор площею 5,0 кв. м, № 8 гримерна площею 8,1 кв. м, № 9 коридор площею 2,3 кв. м, № 10 коридор площею 11,0 кв. м, № 11 бібліотека площею 58,0 кв. м, № 12 коридор площею 31,8 кв. м, № 13 кабінет площею 20,0 кв. м, № 14 кабінет площею 20,4 кв. м, № 15 кабінет площею 20,4 кв. м, № 16 читальний зал площею 77,5 кв. м, № 17 коридор площею 8,3 кв. м, № 18 кабінет площею 14,2 кв. м, № 19 бібліотека площею 35,0 кв. м, № 20 коридор площею 7,5 кв. м, підвал (котельня) площею 41,6 кв. м.

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 328 зазначеного Кодексу встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Переліком правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на обєкти нерухомого майна, який є додатком до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту від 07.02.2002р. № 7/5 та зареєстрованим в Мінюсті 18.02.2002р. за № 157/6445, з наступними змінами і доповненнями, встановлено, що правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на обєкти нерухомого майна, зокрема, є рішення судів про визнання права власності на обєкти нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а згідно ч. 1, 2 ст. 319 вказаного Кодексу, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як зазначив у судовому засіданні представник позивача, відсутність у останнього правовстановлюючого документу на придбане нерухоме майно та, як наслідок, відсутність реєстрації за ним права власності дане майно, унеможливлює реалізацію позивачем свого права щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном на власний розсуд.

Разом з тим, у відповідності до статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто з даної норми також вбачається право власника предявити позов про визнання його права власності у разі відсутності у нього документа що підтверджує таке право.

Крім того, у відповідності до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Обєктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правопідтверджувальні документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна. Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладені обставини і надані позивачем докази в обґрунтування своєї позиції по справі, визнання відповідачем позову, суд вважає, що вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, повністю підтверджуються матеріалами справи, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1) право приватної власності на нерухоме майно нежитлове приміщення будівлі клубу з підвалом загальною площею 627,7 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2.

СУДДЯ С. В. ЗАЄЦЬ

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписаний 21.07.2010р.

Суддя