Рішення № 104627610, 06.06.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2022 року Справа № 160/5021/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/5021/22 за позовом ОСОБА_1 до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

04.04.2022 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати Рішення від 04.10.2021 р. №047150014754 «Про пенсійне забезпеченні гр. ОСОБА_1 », винесене Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови мені, ОСОБА_1 , у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області повторно розглянути мою заяву від 30.09.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року у справі № 1-5/2018 (746/15).

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 04.04.2022 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

Ухвалою суду від 08.04.2022 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Ухвалою суду від 08.04.2022 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, а саме копії:

- пенсійної справи позивача;

- звернення позивача про призначення пенсії;

- рішення пенсійного органу від 04.10.2021 р. №047150014754 про відмову позивачеві у призначенні пенсії;

- відомості/інформацію, що стали підставою для відмови позивачеві у призначенні пенсії;

- листи/відмови Пенсійного органу та інші наявні докази щодо суті спору.

Ухвалою суду від 04.05.2022 року залучено до участі у справі співвідповідача 2 Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві.

17.05.2022 року відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву позивача, разом із витребуваними судом доказами по справі.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 06.06.2022 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 30.09.2021 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії.

Заяву позивача розглянуто за принципом екстериторіальності та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 04.10.2021 року відмовлено у призначенні пенсії через недосягненням позивачем необхідного пенсійного віку.

Позивач не погоджується з відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки вважає, що має право на призначення пенсії на пільгових умовах, досягла встановленого пенсійного віку та має необхідний пільговий стаж роботи.

Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА 1

Відповідачем 1 надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування правової позиції зазначив, що правові підстави для призначення позивачеві пенсії, згідно поданої нею заяви, наразі відсутні.

ІV. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА 2

Ухвалою суду від 08.04.2022 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Ухвалою суду від 08.04.2022 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі.

Ухвалою суду від 04.05.2022 року залучено до участі у справі співвідповідача 2 Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві.

Цією ж ухвалою суду від 04.05.2022 року, відповідачу 2 було запропоновано надати відзив на позовну заяву позивача по справі №160/5021/22.

16.05.2022 року відповідачем 2 отримано вказану вище ухвалу суду, що також матеріалами справи.

Згідно із ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно положень ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач є належно повідомленим про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

V. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив таке.

Позивач є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України.

30.09.2021 року, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Після реєстрації заяви позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві.

04.10.2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві розглянуто заяву позивача за принципом екстериторіальності та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії.

В обґрунтування відмови у призначенні пенсії, відповідачем-2 зазначено, що вік заявника становить 52 роки, при встановленому пенсійному віці 55 років. Під час розгляду поданих документів для призначення пенсій на пільгових умовах встановлено, що страховий стаж позивача становить 27 років 11 місяців 14 днів, в тому числі пільговий стаж за Списком №2 складає 26 років 8 місяців 22 дні, що дає право дострокового виходу на пенсію при досягненні 54 років 6 місяців.

За доданими документами до страхового та пільгового стажу враховані всі періоди.

У висновку рішення зазначено, що відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з недосягненням пенсійного віку (54 роки 6 місяців. )

Вказане рішення направлено супровідним листом відповідача-1 на адресу позивача.

Не погоджуючись з відмовою відповідача 2 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Судом встановлено, що спір у справі виник у зв`язку з недосягненням позивачем, на думку відповідача, встановленого законодавством віку для призначення пенсії.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та положення чинного законодавства України.

VІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

За правилами частини 1статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються, зокрема, Законом України Про пенсійне забезпечення та Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п.з ч. 2 ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 роки № 1788 - XII (далі - Закон України №1788 - XII) в редакції на момент виникнення спірних відносин, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058 - IV (далі - Закон України № 1058- IV), в редакції на момент призначення пенсії, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 року №1788-XII (далі по тексту - Закон №1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 13 Закону №1788-XII (в редакції від 02.03.2015) фактично введено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.

Рішенням Конституційного Суду України за № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII вирішено: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: з) водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Таким чином, враховуючи відновлення рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) редакції статті 13 Закону №1788-XII, яка діяла до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213-VIII, суд зазначає, що на даний час існує дві чинних норми, якими по різному встановлено вік жінок, необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах водіям пасажирського транспорту, а саме:

- пунктом з частини другої статті 13 Закону №1788-XII передбачено право на пенсію за віком водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років;

- статтею 114 Закону України №1058-IV передбачено право на пенсію за віком водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

При цьому статтею 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування також передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.

Відповідно до абзаців першого другого пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Також, згідно з абзацом першого пункту 16 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

VІІ. ОЦІНКА СУДУ

З 23.01.2020 року в Україні існують два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) 2, а саме: пункт з статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ та пункт 8 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VІІІ.

При цьому, у спірних правовідносинах, норми вказаних законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає:

- 50 років за пунктом з статті 13 Закону 1788-ХІІ (у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ);

- 55 років за пунктом 8 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ.

Суд зазначає, що відповідачем 2 відмовлено позивачці у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку з підстав не досягнення позивачем віку - 54 роки 6 місяців (достроковий вихід на пенсію).

Питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів вирішує Конституційний Суд України в порядку, визначеному Законом України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України".

Органи судової влади під час здійснення судочинства застосовують законодавчі норми та не наділені повноваженнями (крім Конституційного Суду України) визнавати закони України такими, що втратили чинними або скасовувати їх у інший спосіб.

Відповідно до частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, суд вважає обґрунтованою позицію позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин п. "з" ст. 13 Закону № 1788 у редакції, яка діяла до Закону України від 02.03.2015 р. №213.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що при вирішенні цієї справи норми пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування не підлягають застосуванню, адже остання суперечить принципам правової визначеності та положенням Конституції України з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.

Отже, на момент звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, у вересні 2021 року норми Закону № 1788-XII були чинними. Цей закон не скасований Верховною Радою України, його положення не визнавалися неконституційними або незаконними і на сьогодні.

Відтак, умови та порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначалися Законом № 1788-XII на момент виникнення спірних правовідносин.

Суд звертає увагу, що підставою для відмови у призначенні пенсії було виключно посилання відповідачем на приписи статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а тому, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, суд вважає, що при зверненні позивача до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії пільгової пенсії за віком, Пенсійний орган повинен був при вирішенні заяви керуватися нормами Закону №1788.

Із матеріалів справи вбачається, що Пенсійний орган не заперечує про те, що страховий стаж роботи позивача становить 27 років 11 місяців 14 днів, в тому числі 26 років 8 місяців 22 днів стаж за Списком № 2.

Так, із наявного у матеріалах справи паспорту позивача вбачається, що датою її народження є ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто станом на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії позивачу виповнилося 52 роки.

Враховуючи той факт, що позивачем досягнуто віку, який надає їй право для призначення пільгової пенсії, суд робить висновок, що позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку, а отже позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 04.10.2021 року №047150014754 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах підлягають задоволенню.

Також, з метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд вважає за необхідне задовольнити похідну вимогу позивача в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.09.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

VІІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" №33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Дослідивши матеріали справи, слід зазначити, що Пенсійним органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності своїх дій та рішень. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві №047150014754 від 04.10.2021 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах та в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.09.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року у справі № 1-5/2018 (746/15) та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Щодо розподілу судових витрат.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі по 372,15 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1,2 (кожного окремо).

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві №047150014754 від 04.10.2021 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.09.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року у справі № 1-5/2018 (746/15) та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 372,15 гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 372,15 гривень.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м.Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 06.06.2022 року.

Суддя В.В. Ільков