Рішення № 104625984, 16.12.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/2831/21

Провадження № 2-а/521/55/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2021 року Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Роїк Д.Я.

за участю секретаря судових засідань Коновалової К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Одеської області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси 23.02.2021 року звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, в якому просить суд скасувати постанову серії АП018 №555606 від 15.02.2021 року про притягнення адвоката ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП.

В обґрунтування позову зазначив наступне. 14.02.2021 року о 23:50 хвилин, адвокат ОСОБА_1 прибув до Відділу поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області для виконання обов`язків по наданню правової допомоги та захисту громадянина ОСОБА_2 , якого затримали незаконно.

Проте, адвоката Грицюк О.О. не було допущено до клієнта, поліцейський

ОСОБА_3 вчиняв дії направлені на перешкоджання адвокату ОСОБА_1 у доступі до клієнта, фактично перешкоджаючи адвокату ОСОБА_1 , виконувати його професійні обов`язки. Після звернення адвоката Грицюка О.О., на гарячу лінію «102», поліцейський Крєчуняк В.В. склав оскаржувану постанову АПО18 №555606 про накладення на адвоката ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП.

Позивач вважає, що дана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнає, з висновками поліцейського не згодний, оскільки оскаржувана постанова ухвалена із порушенням установленого порядку накладення адміністративного стягнення, ґрунтується на неповному та необ`єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірності дій особи, відносно якої ухвалено відповідну постанову, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

02 березня 2021 року ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси по справі відкрито провадження у справі.

30.09.2021 року ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси до участі у справі в якості співвідповідача залучено - Департамент патрульної поліції.

Від Відповідача по справі Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції 12.04.2021 року до суду надійшов відзив на позов (вхід.№16313) в якому Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування власної правової позиції зазначив, що інспектор Кречуняк В.В. виявив факт порушення громадянином ОСОБА_1 карантинних вимог визначених у п.п.1п.2 постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 1236 від 09.12.2020 року, оскільки знаходився в громадській будівлі за відсутності засобів індивідуального захисту, у зв`язку з чим інспектор правомірно склав оскаржувану постанову, у зв`язку з чим просить суд залишити позов без задоволення.

28.08.2021 року до участі у справі залучено співвідповідача Департамент патрульної поліції.

Відповідач по справі Департамент патрульної поліції своїм правом на подачу відзиву на позов не скористався.

Позивач у судове засіданя не з`явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, надав суду заяву про слухання справи за відсутності позивача та його представника, в якій зазначив що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Представник Управління патрульної поліції Одеської області Департаменту патрульної поліції надав суду заяву про слухання справи за його відсутності, зазначив що заперечує проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, дослідивши надані докази, наданий до суду та відеозапис, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що інспектор взводу №2 роти №4 батальйону №1 полку Управління патрульної поліції в Одеській області Кречуняк В.В. складено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення . 2 ст. 44-3 КУпАП.

З оскаржуваної постанови вбачається, що 15.02.2021 року о 00:08 за адресою АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 знаходився в громадській будівлі, а саме в громадській кімнаті приміщення Відділу поліції №3 ОРУП1 ГУНП в Одеській області без вдягнутої маски чи респіратору на обличчі, що одягаються на рот та ніс, в тому числі виготовлену самостійно, чим порушив умови карантину прописані в постанові КМУ №1236 п. 2 п.п.1.

У ході розгляду справи судом допитано у якості свідка ОСОБА_4 , яка повідомили, що її чоловіка ОСОБА_5 затримали працівники поліції, вона прибула до відділу поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області та викликала адвоката. Після приїзду адвоката ОСОБА_1 до відділку поліції, командир ( ОСОБА_6 ) реагував на адвоката агресивно, у адвоката на обличчі замість маски знаходився натягнутий комір світера, який закрив рот та ніч адвоката, проте час від часу спадав . Затриманий чоловік ОСОБА_5 був без маски, оскільки знаходився в наручниках та не міг самостійно одягти маску, на чоловіка ОСОБА_5 , працівники Відділу поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, теж склали протокол про порушення ч. 2 ст. 44-3 КУпАП. Свідок зазначила, що адвокат після зауваження працівника відділу поліції одягнув маску. Також, ОСОБА_4 зауважила, що працівники поліції, які виносили постанову, знаходилися без масок.

Також, допитано у якості свідка інспектора 2 роти 4 батальйону 1 полку УПП в Одеській області ОСОБА_6 , який зазначив, що вививши факт вчиненого адміністративного правопорушення склав стосовно громадянина ОСОБА_1 постанову про притягнення до адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 44-2 КУпАП.

Допитаний у якості свідка позивач ОСОБА_1 , пояснив, що він є адвокатом. Прибув до Відділу поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області для надання правової допомоги затриманому ОСОБА_5 , проте працівниками відділу поліції не надали можливості потрапити адвокату до клієнта. ОСОБА_1 також пояснив, що прибувши до відділку поліції, був одягнутий спортивно, світер був натягнутий на ніс, що фактично було маскою виготовленою самостійно. У зв`язку з недопущенням ОСОБА_1 до клієнта, останній змушений був телефонувати на лінію «102», працівники поліції перешкоджали, навіть виконати дзвінок. Після зауваження, що потрібно одягти маску, замість світера який натягувався на ніс, ОСОБА_1 , одягнув маску. Проте інспектор Кречуняк В.В. розпочав розгляд справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Також, ОСОБА_1 , зазначив, що працівники відділу поліції знаходилися без масок.

З наданих сторонами до суду відеозаписів, вбачається, що прибувши до Відділу поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області позивач ОСОБА_1 перебував без маски, проте на обличчі було натягнуто горловину з светра, яка закривала ніс та рот, разом з тим під час спілкування з гарцівниками поліції інколи, такий засіб спадав з обличчі ОСОБА_1 , після зауваження стосовно відсутності саме маски, як захисного засобу, адвокатом Грицюк О.О. одягнуто захисну маску.

Разом, з тим з відеозапису вбачається, що посадові особи Відділу поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, також знаходилися без засобів індивідуального захисту.

Згідно до ч. 2 ст.44-3 КУпАП перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспортіпід часдії карантинубез вдягнутихзасобів індивідуальногозахисту,зокрема респіраторівабо захиснихмасок,що закриваютьніс тарот,у томучислі виготовленихсамостійно,- тягне за собою накладення штрафу від десяти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України На території України № 1236 від 9 грудня 2020 року (у редакції, що була чинна на момент винесення постанови) на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється: 1) перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Так, згідно з ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до частиною 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" визначено, що карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Відповідно до ст. 29 вказаного Закону карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов`язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров`я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.

На виконання вимог Закону України " Про захист населення від інфекційних хвороб" прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року N 1236 " Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", у редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови, установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 року до 28 лютого 2021 року карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року N 211, від 20 травня 2020 року N 392 та від 22.07.2020 року N 641.

Відповідно до ч. 2 ст. 44-3 КУпАП перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 222 КУпАП визначено категорії справ про адміністративні правопорушення, які розглядають органи Національної поліції.

Зі змісту ч. 2 ст. 222 КУпАП вбачається, що розгляд справ за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП проводять органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, а саме за перебування у громадському місці (приміщенні відділку поліції) без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема без респіратора або захисної маски, що закриває ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію" поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно дост. 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписамист. 251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ізст. 252 цього Кодексу орган(посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Виходячи з наведеного, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Між тим, відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" фінансування профілактичних і протиепідемічних заходів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, а у випадках, передбачених законом, - за рахунок коштів підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, а також коштів фізичних осіб.

Так, в матеріалах справи відсутні, докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 відповідно до закону за власні кошти зобов`язаний придбати чи виготовити засіб індивідуального захисту, зокрема респіратор або захисну маску, чи йому було профінансовано витрати на придбання чи виготовлення засобів індивідуального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів і при таких умовах він порушив заборону перебувати в громадських місцях без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно.

Згідно до матеріалів справи, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , знаходився у приміщенні відділку поліції спочатку без респіратора чи захисної маски, проте його ніс та рот, були закритими горловиною від светра, після отримання зауваження ОСОБА_1 , одягнув захисну маску.

Отже, після дослідження наданих до суду доказів в сукупності, суд приходить до висновку, що в порушення ст 245 КУпАП інспектором не здійснено повне та об`єктивне з`ясування всіх обставин правопорушення та інспектор діяв де що передвчасно. Особливо враховуючи той факт, що посадова особа органу поліції ОСОБА_6 та його колеги знаходилися без засобів індивідуального захисту, що закривають ніс та рот, оскільки також використовували для захисту зовнішні елементи одягу ("бафф").

Більше того, інспектором до оскаржуваної постанови додано лише протокол про притягнення адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будь яких інших доказів, що підтверджують вину ОСОБА_1 у вчинення адміністративного правопорушення .

В свою чергу, в положеннях ч.2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно із ч. 1ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно із ч. 1ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення.

З огляду на матеріали справи стосовно обґрунтованості притягнення позивача до адміністративної відповідальності висновки інспектора не вбачаються суду доведеними та викликають обґрунтований сумнів.

Ураховуючи викладене, суд доходить висновку про передчасність висновків інспектора Кречуняк В.В. що в подальшому послужили підставою для ухвалення оскаржуваної позивачем постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 287 ч. 1 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Як передбачає ст. 288 ч. 1 п. 3 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими КУпАП.

Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає обґрунтованим задовольнити вимоги позивача частково та скасувати оскаржувану постанову.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

При цьому, згідно ст. 293 ч. 1 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і, зокрема, скасовує постанову і закриває справу.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст.247КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

У зв`язку з тим, що в процесі розгляду справи суд дійшов висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушень, передбаченого ч.2 ст. 44-3 КУпАП, суд вбачає обґрунтованим закрити провадження у відповідній справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, у зв`язку із задоволення заявленого позову, суд доходить висновку про стягнення на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Одеській області суми оплаченого судового збору в розмірі 908,00 гривень.

Керуючись ст. 5, 9, 19, 20, 72, 77, 90, 139, 194, 241, 242, 244, 245, 246, 250 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії АПО18 №555606 складену інспектор взводу №2 роти №4 батальйону №1 полку Управління патрульної поліції в Одеській області Кречуняк В.В. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , яка передбачене ч.2 ст. 44-3 КУпАП скасувати, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції та Управління патрульної поліції в Одеській області суму оплаченого судового збору в розмірі 908,00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.

Повні відомості про учасників справи згідно ст. 246 ч. 5 п. 4 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідачі: Департамент патрульної поліції (адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста 3) ; Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (65114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5).

Суддя: Роїк Д.Я.

16.12.21