Ухвала суду № 104625143, 06.06.2022, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/2816/14-к

Провадження № 1-о/591/8/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 червня 2022 року Зарічний районний суд м.Суми у складі: головуючого судді Клімашевської І.В., суддів Шелєхової Г.В., Клименко А.Я., з участю секретаря - Грабар С.Г., засудженого - ОСОБА_1 , захисника - Крамаренко І.В., прокурора - Христенко В.Л., розглянувши заяву засудженого ОСОБА_2 про перегляд судових рішень за виключними обставинами,

В С Т А Н О В И В:

Засуджений ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просить переглянути за виключними обставинами судові рішення, що набрали законної сили - вирок Зарічного районного суду м. Суми від 08.12.2014, ухвалу Сумського апеляційного суду від 11.02.2015 та постанову Верховного Суду України від 04.07.2018, якими він був засуджений до довічного позбавлення волі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 16.09.2021 року № 6-р(II)/2021 було визнано неконституційним ч. 1 ст. 81, та ч. 1 ст. 82 Кримінального кодексу України, зокрема, що покарання у виді довічного позбавлення волі як покарання без перспективи звільнення є несумісним із вимогами Конституції України. Зазначає, що така позиція Конституційного Суду України в сукупності з тим, що кримінальний закон не визначає порядок, терміни та умови виконання і відбування такого покарання як довічне позбавлення волі, порушує засаду верховенства права, унеможливлює виконання судового рішення та також свідчить про неконституційність вказаного покарання.

Вважає прийняття такого рішення КСУ, згідно ст. 462 КПК України, виключною обставиною, що могла вплинути на рішення судів всіх інстанцій. Тому просить переглянути судові рішення за виключними обставинами, скасувати вирок Зарічного районного суду м. Суми від 08.12.2014, ухвалу Сумського апеляційного суду від 11.02.2015 та постанову Верховного Суду України від 04.07.2018 та ухвалити інше рішення, яким змінити вид покарання «довічне позбавлення волі» на позбавлення волі, визначене ст. 63 ч.2 КК України; постановити окрему ухвалу, якою визнати незаконність виконання і відбування такого виду покарання як довічне позбавлення волі у період з 08.12.2014 по 16.11.2021 включно, призначене вироком Зарічного районного суду м. Суми від 08.12.2014.

В судовому засіданні ОСОБА_1 наполягав на задоволенні заяви, а також додатково у поданому письмовому клопотанні просив на підставі статей КК, за якими його було засуджено, віднести його до ч.5 ст.80 КК України, як особи - питання щодо якої вирішується судом із закінченням 15-річного перебігу строку давності.

Захисник вимоги заяви підтримала.

Прокурор вважав, що заява засудженого до довічного ув`язнення є такою, що не ґрунтується на вимогах діючого законодавства та вважає, що відсутні підстави для задоволення такої заяви.

Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків:

Згідно ст. 459 КПК України, судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за виключними обставинами.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 459 КПК України установлення неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення є виключною обставиною за умови їх застосування судом при вирішенні конкретної справи.

Рішенням Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/2021, на прийняття якого ОСОБА_2 посилається як на виключну обставину, визнано неконституційними положення ч.1 ст. 81, ч.1 ст. 82 КК України, оскільки вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.

Водночас, довічне позбавлення волі, як один із видів покарання відповідно до п.12 ч.1 ст.51 КК України, передбачено ст.64 КК України і Рішенням Конституційного Суду України № 6-р(ІІ)/2021 така норма неконституційною не визнавалася.

Тобто, вказаним рішенням Конституційного Суду України не встановлена неконституційність закону, застосованого Зарічним районним судом м.Суми при ухваленні вироку стосовно ОСОБА_2 , а обидві норми закону, що стали предметом розгляду Конституційного Суду України стосуються не розгляду справи по суті чи постановлення вироку, а порядку його виконання.

За таких обставин, визнання Конституційним судом України неконституційними ч. 1 ст.81, ч. 1 ст.82 КК України, не впливало на вирішення справи по обвинуваченню ОСОБА_2 по суті пред`явленого обвинувачення.

Крім того, на теперішній час нормами Кримінального кодексу України не врегульовано питання застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі положень ст.ст.81,82 КК України, а вказаним рішенням Конституційного Суду України № 6-р(ІІ)/21 від 16.09.2021 лише зобов`язано Верховну Раду України невідкладно привести нормативне регулювання, установлене ст.ст. 81,82 КК України, у відповідність до Конституції України та цього Рішення.

Таке Рішення Конституційний Суд України постановив з метою реалізації статей 3, 23, 28 Конституції України та приведення Кодексу у відповідність до Конституції України та зазначив, що обов`язком Верховної Ради України є законодавчо забезпечити реалістичну перспективу звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, від подальшого відбування такого покарання шляхом унормування порядку заміни довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням або умовно-дострокового звільнення.

Тому, виконання вищевказаних приписів Конституційного Суду України має бути здійснено шляхом внесення Верховною Радою України змін до норм права, котрі регулюють питання умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміну його невідбутої частини більш м`яким, з метою поширення їх дії на такий вид покарання, як довічне позбавлення волі.

Таким чином, враховуючи те, що місцевим судом, при вирішенні справи щодо ОСОБА_2 положення ст.ст. 81, 82 КК України не застосовувались, визнання Конституційним Судом України неконституційними цих положень закону не є виключними обставинами для перегляду вироку Зарічного районного суду м.Суми від 08.12.2014, ухвали Сумського апеляційного суду від 11.02.2015 та постанови Верховного Суду України від 04.07.2018.

Тобто, відсутні підстави для задоволення заяви засудженого.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.459,462, КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Залишити без задоволенні заяву засудженого ОСОБА_2 про перегляд за виключними обставинами вироку Зарічного районного суду м. Суми від 08.12.2014, ухвали Сумського апеляційного суду від 11.02.2015 та постанови Верховного Суду України від 04.07.2018.

Ухвала суду може бути оскаржена відповідно до КПК України в передбачений 7-денний строк до Сумського апеляційного суду.

Судді І.В.Клімашевська

Г.В.Шелєхова

А.Я.Клименко