Рішення № 104623991, 06.06.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2022 року ЛуцькСправа № 140/3569/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення капіталізованих платежів,

ВСТАНОВИВ:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області (далі УВД ФСС України у Волинській області, позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення капіталізованих платежів в сумі 375 237,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.12.2021 проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за його рішенням. При цьому, позивач вказав, що відповідач перебував на обліку у Луцькому міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській як страхувальник зі сплатою обов`язкових страхових платежів. З працівником позивача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 стався нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, внаслідок чого останній помер. Фондом соціального страхування проводиться щомісячна страхова виплата коштів дружині та доньці померлого працівника позивача. На підставі викладеного, оскільки страхувальник несе обов`язок щодо проведення капіталізації страхових виплат у разі припинення підприємницької діяльності, які відповідач у добровільному порядку не сплатив, тому просить стягнути з ФОП ОСОБА_1 суму платежів у розмірі 375 237,00 грн.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05.05.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

Копію вказаної ухвали відповідач отримав 09.05.2022, що підтверджується повідомленням про вручення (отримання) документів, однак у встановлений судом строк відзиву на позов не подав.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позові, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 25.06.2019 по 22.12.2021 перебував на обліку та здійснював підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець, яку припинив 22.12.2021 за власним рішенням, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідач є платником єдиного соціального внеску та є страхувальником в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

ФОП ОСОБА_1 перебував на обліку в Луцькому міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області як платник страхових внесків на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Актом спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 01 жовтня 2020 року о 14 год. 00 хв. в ФОП ОСОБА_1 від 14 грудня 2020 року встановлено, що 01 жовтня 2020 року, близько 14.год. 30 хв., відбувся нещасний випадок з працівником відповідача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Комісією встановлено, що нещасний випадок із смертельним наслідок пов`язаний з виробництвом.

Смерть ОСОБА_2 підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 02.10.2020.

На підставі відповіді, наданої Луцьким відділом поліції Головного управлінням Національної поліції у Волинській області №683/58/04-21 від 06.01.2021 встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав однією сім`єю разом з дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Постановою Луцького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області від 31 березня 2021 року № 07010/10012956/1/6 про призначення перерахованої щомісячної страхової виплати відповідно до частини другої статті 37 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування призначено ОСОБА_3 (дружині) з 01 березня 2021 року по 31 грудня 2022 року та ОСОБА_4 (дочці) з 01 березня 2021 року по 07 грудня 2034 року щомісячні страхові виплати в сумі 1 573,64 грн.

Відповідно до розрахунку потреби в капіталізації коштів ФОП ОСОБА_1 для розрахунку з потерпілим на виробництві, що перебуває на обліку у Луцькому міському відділенні УВД ФСС України у Волинській області слідує, що загальна потреба в капіталізації коштів для розрахунку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 становить 375 237,00 грн.

УВД ФСС України у Волинській області на ім`я фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було направлено заяву від 12.01.2022 № 01-18/78 про визнання грошових вимог по капіталізованих платежах щодо осіб, які мають право на виплату по нещасному випадку на виробництві, який стався з ОСОБА_2 у ФОП ОСОБА_1 в сумі 375 237,00 грн., яку просило перерахувати Луцькому міському відділенні УВД ФСС України у Волинській.

Враховуючи те, що вказана сума капіталізованих платежів відповідачем не сплачена в добровільному порядку, позивач звернувся до суду.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999 №1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV) Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.11 Закону №1105-XIV джерелами формування коштів Фонду, серед іншого, є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів.

Згідно ч.2 ст.15 Закону №1105-XIV роботодавець зобов`язаний, зокрема: надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом; повернути Фонду суму виплаченого матеріального забезпечення та вартість наданих соціальних послуг потерпілому на виробництві у разі невиконання своїх зобов`язань щодо сплати страхових внесків.

Частиною 1 статті 35 Закону №1105-XIV визначено коло осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку, з-поміж яких, зокрема: особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.35 Закону №1105-XIV усі особи, перелічені у частині першій цієї статті, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов`язань щодо сплати страхових внесків.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Припинення підприємницької діяльності фізичної особи також має наслідком втрату такою особою статусу учасника правовідносин, пов`язаних з підприємницькою діяльністю, зокрема обов`язків страхувальника.

Відповідно до ч. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Згідно ст. 1205 Цивільного кодексу України у разі припинення юридичної особи, зобов`язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників. У разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст.51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Згідно зі статтею 53 Цивільного кодексу України, фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов`язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 3 Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 04.12.2019 №986 (далі - Порядок №986), капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством.

Згідно п.4 Порядку №986 капіталізація платежів перед застрахованими особами або перед особами, визначеними у статті 41 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, розраховується на період, що визначається як різниця між середньою очікуваною тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та віком особи на момент її проведення.

Проаналізувавши наведені норми, суд дійшов висновку, що законодавець зобов`язав страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством), із застосуванням Порядку №986. Відтак, до спірних правовідносин слід застосовувати нормативно-правові акти, що регулюють порядок капіталізації платежів юридичної особи, оскільки інше не встановлено законом та не випливає із суті відносин.

Згідно ст.609 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Стаття 51 Цивільного кодексу України передбачає, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до ч.1 ст.52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Разом з цим, відповідальною особою стосовно фізичної особи-підприємця є така фізична особа, припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності та не змінює порядків виконання відповідних зобов`язань, а відтак суми капіталізованих платежів, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності, що припинив свою діяльність, підлягають стягненню з фізичної особи.

Отже, припинення підприємницької діяльності позбавляє права відповідача на заняття господарською діяльністю та статусу підприємця, однак не звільняє таку фізичну особу виконувати обов`язки та нести відповідальність за своїми зобов`язаннями перед Фондом соціального страхування, що виникли під час здійснення нею підприємницької діяльності.

Відповідач припинив підприємницьку діяльність через державну реєстрацію його припинення. До цієї реєстрації у позивача не було підстав провадити капіталізацію страхових платежів, оскільки ФОП ОСОБА_1 до дати реєстрації припинення підприємницької діяльності здійснював таку і зобов`язаний був сплачувати страхові внески до Фонду в порядку, встановленому законом. Підстава провести капіталізацію платежів і вимагати їх сплати виникла тоді, коли відповідач позбувся статусу суб`єкта підприємницької діяльності поза процедурою банкрутства. При цьому, звернення із позовом до суду обумовлене тим, що відповідачем не виплачено суму капіталізованих страхових платежів в добровільному порядку.

Аналогічна позиція висловлена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.05.2020 №809/1738/17.

Отже, з аналізу викладеного, суд вважає що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки припинення підприємницької діяльності позбавляє права відповідача на заняття господарською діяльністю та статусу підприємця, однак не звільняє таку фізичну особу виконувати обов`язки та нести відповідальність за своїми зобов`язаннями перед Фондом соціального страхування, що виникли під час здійснення нею підприємницької діяльності, тому капіталізовані кошти у сумі 375 237,00 грн. підлягають стягненню з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи наведене, витрати позивача - суб`єкта владних повноважень зі сплати судового збору за звернення до суду із даним позовом із відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, код ЄДРПОУ 41317393) капіталізовані платежі у сумі 375 237,00 грн. (триста сімдесят п`ять тисяч двісті тридцять сім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Д. Ковальчук