Ухвала суду № 104621918, 06.06.2022, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 06.06.2022 Справа № 643/12006/21

Провадження № 1-і/554/116/22

У Х В А Л А

03 червня 2022 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Савченка А. Г.

за участі:

секретаря судового засідання Кононенко А. С.

прокурора Лях Г. В.

захисника Лісіченко Л. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтаві клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 в кримінальному провадженні № 12021221170000708 від 30 квітня 2021 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України,

в с т а н о в и в :

До Октябрського районного суду м. Полтави із врахуванням вимог Розпорядження Голови Верховного Суду В. Князєва «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» від 08 березня 2022 року № 2/0/9-22 та відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», враховуючи неможливість здійснювати правосуддя під час воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року (зі змінами), яким було змінено територіальну підсудність судових справ Московського районного суду м. Харкова та визначено територіальну підсудність справ за Октябрським районним судом м. Полтави, надійшло клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 в кримінальному провадженні № 12021221170000708 від 30 квітня 2021 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України.

В судовому засіданні прокурор оголосив вищезазначене клопотання, мотивуючи його тим, що ризики, зазначені в ст. 177 КПК України, які існували як під час досудового розслідування, так і на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу, на цей час не зникли та не зменшилися. Посилався на характер вчиненого злочинного діяння, спосіб його скоєння, особу обвинуваченого, який не має сталих соціальних зв`язків та офіційного місця роботи, його поведінку як до, так і під час скоєння злочинів та вважав, що є всі підстави, що він може ухилитися від суду з метою уникнення покарання за вчинене та вчинити інші злочини з корисливою метою отримання грошових коштів.

Захисник обвинуваченого заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, вважаючи його необґрунтованим, а ризики, зазначені прокурором, недоведеними, у зв`язку з чим просила обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід, не пов`язаний з ізоляцією його від суспільства.

В силу об`єктивних та незалежних від суду причин, обвинувачений ОСОБА_1 до суду для участі в судовому засіданні доставлений не був. В матеріалах справи міститься довідка начальником Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» про те, що в установі відсутній доступ до глобальної мережі інтернет у зв`язку з пошкодженням кабельної мережі, тому проведення судового засідання в режимі відеоконференції з обвинуваченим не є можливим. З урахуванням цих обставин суд позбавлений можливості заслухати думку обвинуваченого щодо його клопотання про зміну запобіжного заходу та заявленого в судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. Враховуючи запровадження воєнного стану в Україні, а також перебування обвинуваченого ОСОБА_1 в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», що в м. Харкові, де на цей час проводяться активні бойові дії, суд вважає за необхідне провести судове засідання за участі захисника за відсутності самого обвинуваченого.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження та дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити перелічені вище дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відносно обвинуваченого було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово був продовжений відповідними ухвалами Московського районного суду м. Харкова та востаннє його було продовжено в порядку ч. 6 ст. 615 КПК України до 05 червня 2022 року, у зв`язку з чим на цей час виникла необхідність у вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

При вирішенні питання про обрання (продовження) запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, вказані в ст. 178 КПК України.

Зокрема, необхідно провести оцінку в сукупності всіх обставин, а саме: вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами прокурора про наявність ризику переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення покарання за вчинене, враховуючи, що судовий розгляд в цьому кримінальному провадженні не завершено.

Крім того, суд враховує характеристику особи обвинуваченого, який не одружений, не працевлаштований, неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів та при цьому обвинувачується у вчиненні злочинів проти власності, що вказує на відсутність міцних соціальних зв`язків у ОСОБА_1 , а відтак, доводить наявність ризику можливого вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень.

На підставі викладеного, суд констатує, що наявні достатні підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 з мотивів, зазначених в клопотанні, зважаючи при цьому, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого, продовжують існувати й на цей час, так як сам факт перебування обвинуваченого в умовах ізоляції, на думку суду, не міг змінити його настільки, що зникла суспільна небезпечність вчинених діянь і особи обвинуваченого або змінились обставини, які б виключали можливість повторення вчинення ним аналогічних дій.

Відповідно до положення ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до положень п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні розміру застави, суд враховує практику ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20 листопада 2010 року у справі Мангурас проти Іспанії Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, враховуючи характеристику особи обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та тяжкість вчиненого, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому заставу у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (із розрахунку 2 481,00 гривень), вважаючи, що внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , визначивши при цьому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 331, 372 КПК України, суд,

у х в а л и в:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

Обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 днів, а саме до 02 серпня 2022 року.

Визначити обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в сумі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 198 480,00 грн.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.

При внесенні визначеної суми застави обвинуваченого з-під варти - звільнити.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду, не відлучатися за межі України без дозволу суду та повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Визначити строк дії покладених на обвинуваченого, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, обов`язків на 60 днів, тобто до 02 серпня 2022 року.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до вимог ст. 182 КПК України, в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде внесена в дохід держави та зарахована до Державного бюджету України.

Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження та направити уповноваженій службовій особі Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду, протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з дня вручення її копії.

Повний текст ухвали складено та оголошено 06 червня 2022 року о 09 годині.

Суддя А. Г. Савченко