Рішення № 10461665, 15.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.07.10 р.                     Справа № 20/112                               

Колегія суддів господарського суду Донецької області у складі: Донець О.Є.(головуючий), Лейба М.О., Сгара Е.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Обслуговуючого кооперативу „Стріла”, м.Донецьк

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Горлівка, в особі Донецьких електричних мереж, м.Донецьк

про визнання рішення відповідача недійсним та зобов’язання відповідача вчинити певні дії

За участю представників:

від позивача: Дебелий А.А. – дов.

від відповідача: Калитвянська С.О. – дов.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернувся Обслуговуючий кооператив „Стріла”, м.Донецьк, із позовом до Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Горлівка, в особі Донецьких електричних мереж, м.Донецьк.

У своєму позові позивач просив суд визнати рішення відповідача про заборгованість позивача недійсним повністю; зобов’язати відповідача поновити енергопостачання позивача за рахунок відповідача.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем приписів Закону України „Про основні положення державного нагляду (контролю) у сфері господарського діяльності” та постанови Кабінету Міністрів України № 502 від 21.05.09 р., а також на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

29 квітня 2010 року відповідач звернувся до суду із письмовим відзивом, в якому вважає, що оскаржуване позивачем рішення не є актом ненормативного характеру у розумінні ст.12 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не має обов’язкового характеру, не може вважатися документом, який тягне певні правові наслідки, оскільки підприємство не позбавлено можливості захищати свої інтереси іншим способом, у тому числі у випадку пред’явлення до нього позову енергопостачальної організації, у зв’язку із чим просив суд провадження по справі № 20/112 припинити.

Заявою від 05.05.10 р. позивач залучив до матеріалів справи договір на користування електричною енергією № 2698 від 18.03.1998 р., Додаткову угоду від 28.11.07 р. до зазначеного договору, Звіт лабораторії ДонНТУ від 12.06.09 р., квитанцію № ПН 170.

У письмових поясненнях від 02.06.10 р. позивач вважає, що відповідачем ігноруються пункти 2.1, 2.2 Порядку розрахунків із Додатку № 5.5 до Договору на користування електричною енергією № 2698 від 18.03.1998 р. Крім того, позивач вважає, що перевірку 28.05.09 р. та відключення електричної енергії проведено без присутності відповідальних осіб позивача. Також позивач зазначає, що фактів розкрадання електроенергії при проведенні перевірки не виявлено, у зв’язку із чим просив суд задовольнити позовні вимоги від 08.04.10 р. В обґрунтування своїх пояснень позивач надав суду письмові пояснення Кобріна А.М., письмові пояснення Парастатова А.Ф.

Клопотанням від 07.06.10 р. відповідач залучив до матеріалів справи копії посадових інструкцій № 60/2007-Д інженерів технічного аудиту Ніколаєнко І.А., Сизоненко А.В., Хіргій С.В., наказ № 277 від 28.08.09 р., службову записку.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 08.06.10 р. розгляд справи призначено колегіальним складом суду.

У судовому засіданні оголошувались перерви з 29.04.10 р. до 20.05.10 р., з 20.05.10 р. до 08.06.10 р.

           Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 18 березня 1998 року між Донецькими електричними мережами „Донецькобленерго” (Енергопостачальна організація) та Кооперативом „Стріла” по експлуатації колективних гаражів (Споживач) було укладено договір користування електричною енергією 2698, відповідно до умов якого Електропостачальна організація зобов’язалась постачати електричну енергію відповідно до умов договору, а Споживач своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови, визначені договором.

Як стверджує позивач у своєму позові, на території розміщення гаражних боксів у м.Донецьку по вул.Молодих Шахтарів, які обслуговуються ОК „Стріла”, 28.05.09 р. представниками Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” було проведено перевірку Правил користування електричною енергією.

За результатами вищезазначеної перевірки були складені акти №№ 107549, 126513, 039848 та Акт-вимога № 070084.

Як вбачається із Акту про порушення Правил користування електричною енергію № 039848 від 28.05.2009 р. в ході перевірки виявлено, що у споживача – Автогаражного кооперативу „Стріла” порушені вимоги Правил користування електричною енергією, а саме – відсутність пломб, встановлених в місцях, які вказані в Акті про опломбування.

Крім того, вищезазначений акт містить детальний опис порушення, а саме – відсутність пломб енергопостачальної організації на ввідному рубильнику, трансформаторах току.

Протоколом № 170 від 30.11.09 р. оформлено рішення комісії відповідача стосовно Автогаражного кооперативу „Стріла”. За результатами розгляду вищезазначеного порушення було здійснено розрахунок недоврахованої електроенергії та визначено вартість недоврахованої електроенергії на суму 35144,89 грн.

На підставі протоколу № 170 засідання комісії від 30.11.09 р. відповідач виставив зазначеному кооперативу рахунок-фактуру № 2698 на сплату суми недоврахованої електроенергії у розмірі 35144,89 грн.

29 грудня 2009 року позивач направив відповідачеві претензію № 1, в якій просив відповідача вимогу про оплату 35000,00 грн. скасувати як таку, що не ґрунтується на Законі.

15 січня 2010 року на адресу Автогаражного кооперативу „Стріла” надійшло повідомлення про припинення подачі електричної енергії, у зв’язку із заборгованістю перед відповідачем у розмірі 35144,89 грн. та, як стверджує позивач, 22.01.10 р. було припинено подачу електричної енергії.

На підставі вищевикладеного, позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить суд визнати рішення відповідача про заборгованість позивача недійсним повністю; зобов’язати відповідача поновити енергопостачання позивача за рахунок відповідача.

Відповідач не погодився із позовними вимогами, про що надав суду письмовий відзив на позов.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В матеріалах справи наявний договір на користування електричною енергією № 2698, укладений між Донецькими електричними мережами „Донецькобленерго” та Кооперативом „Стріла” по експлуатації колективних гаражів 18.03.1998 р.

28 травня 2010 року представниками Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” було проведено перевірку на території розміщення гаражних боксів у м.Донецьку по вул.Молодих Шахтарів.

Як вбачається з Акту про порушення Правил користування електричною енергією № 039848 від 28.05.09 р., який було складено за результатами вищезазначеної перевірки, перевірку вимог зазначених правил було проведено на об’єкті споживача електричної енергії – Автогаражний кооператив „Стріла”.

На підставі протоколу № 170 засідання комісії від 30.11.09 р. було виставлено рахунок-фактуру № 2698 саме АК „Стріла”.

При цьому, до господарського суду Донецької області із позовною заявою звернувся Обслуговуючий кооператив „Стріла” та просить суд, зокрема, визнати рішення відповідача про заборгованість позивача недійсним повністю.

Як вбачається з матеріалів справи, редакцію статуту Обслуговуючого кооперативу „Стріла” зареєстровано в Єдиному Державному Реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців у 2009 році, державним реєстратором виконавчого комітету Донецької міської ради видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи – Обслуговуючого кооперативу „Стріла”, реєстраційний номер 12661020000032613, ідентифікаційний номер 36381011.

26 лютого 2009 року Головним управлінням статистики у Донецькій області видана довідка № 045649 про включення Обслуговуючого кооперативу „Стріла” до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Таким чином, позивача як юридичну особу зареєстровано після укладання відповідачем та Кооперативом „Стріла” по експлуатації колективних гаражів договору, на підставі якого між зазначеними особами виникли правовідносини з постачання електричної енергії.

За даних обставин, Обслуговуючий кооператив „Стріла” є самостійною юридичною особою та не має будь-якого відношення до вищезазначеного договору на користування електричною енергією та до Акту про порушення Правил користування електричною енергією № 039848 від 28.05.09 р., отже, відповідачем права позивача не могли бути порушені внаслідок складання Акту та винесення рішення за результатами його розгляду.

Таким чином, у задоволенні позову в частині вимог про зобов’язання відповідача поновити енергопостачання позивача за рахунок відповідача слід відмовити, оскільки договір про постачання електроенергії між Обслуговуючим кооперативом „Стріла” та відповідачем на момент складання вищезазначеного акту не було укладено.

Провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним рішення відповідача про заборгованість позивача, під яким суд розуміє рішення відповідача, оформлене протоколом № 170 від 30.11.09 р., слід припинити, виходячи з наступного.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство. 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції. 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ст.21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

За змістом вищезазначених норм господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсним актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов’язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Оскаржене рішення комісії Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” оформлене протоколом № 170 від 30.11.09 р. за своїми ознаками до таких актів не відноситься, оскільки не носить характеру обов’язкових до виконання ненормативних актів, а є лише фіксацією порушення, яке було виявлено при проведенні перевірки дотримання Правил користування електричною енергією. Відповідно, воно не є одностороннім правочином, оскільки не є підставою для набуття, зміни чи припинення цивільних прав і обов’язків. Тобто, оскаржене рішення може бути використане в якості доказу у разі звернення із позовом до суду відповідачем і підлягають оцінці судом у відповідності з вимогами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, провадження у справі слід припинити, у зв’язку із тим, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України.

Судові витрати по справі слід покласти на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, п.1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову в частині вимог про зобов’язання відповідача поновити енергопостачання позивача за рахунок відповідача – відмовити.

Провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним рішення відповідача про заборгованість позивача (Протокол № 170 від 30.11.09 р.) – припинити.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 15.07.10 р.

Повний текст рішення підписано 20.07.10 р.

Суддя                               

Суддя Лейба М.О.

Суддя Сгара Е.В.

Надруковано 3 примірники:

1-          позивачеві;

1 – відповідачеві;

1 – у справу

Вик.Канаховська В.В.