Ухвала суду № 104616613, 06.06.2022, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/837/22

УХВАЛА

06 червня 2022 року м. Кілія

Суддя Кілійського районного суду Одеської області Маслеников О. А.,

розглянувши позовну заяву

ОСОБА_1

до

Кілійської громади

про

встановлення юридичного факту та визнання права власності на спадкове майно

в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Кілійського районного суду Одеської області 03.06.2022 року з позовом до відповідача Кілійської громади про встановлення юридичного факту та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

При ознайомлені з позовною заявою та доданими до неї документами встановлені підстави для залишення позову без руху, у зв`язку з недодержанням вимог ст. 175, 176 ЦПК України.

В порушення п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України та п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, позивачем не обґрунтована ціна позову, виходячи з наступного.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з відповідними змінами та доповненнями, передбачено, що за подання позовної заяви, що судовий збір за позовну заяву майнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В позовній заяві, зазначена ціна позову в розмірі 90000, 00 гривень, однак для визначення ціни позову, позивачу слід долучити до позовної заяви оцінку вартості майна станом на час звернення до суду, чи інший доказ про вартість нерухомого майна та визначити дійсну ціну позову у відповідності до ч. 2 ст.176 ЦПК України з метою визначення розміру сплати судового збору за подання заяви майнового характеру.

Як зазначено в позові, позивач посилається на наявність розбіжності в написанні прізвища спадкодавця у правовстановлюючому документів, а саме у державному акті на право власності та у свідоцтві про смерть батька, при цьому позивач не ставить питання щодо встановлення факту належності ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 правовстановлюючого документу.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд визнати право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька. Між тим, в матеріалах справи міститься свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_2 від 10.08.1976 року, згідно якого встановлено, що вказаний житловий будинок відносився до колгоспного двору.

До правовідносин, що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору. З введенням у дію з 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність» колгоспні двори ліквідовано і питання права власності на майно колишніх колгоспних дворів регулюється нормами Цивільного кодексу УРСР від 18 липня 1963 року. За положеннями статті 120 ЦК Української РСР 1963 року, колгоспний двір визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Власність колгоспного двору складають трудові доходи членів двору, одержані від участі в господарстві колгоспу, а також інше майно, передане у власність двору, та майно, придбане на спільні кошти двору. Відповідно до ч. 1 ст. 120, ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності, виходячи із рівності часток усіх членів двору. Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Однак, в обгрунтування відповідного позову, в якості доказу позивачем не надано відповідну довідку про коло осіб, які проживали за адресою: АДРЕСА_2 (теперішній АДРЕСА_1 , станом на 15.04.1991 року та не надано відповідного рішення № 172 від 22.06.1994 року про зміну номера адреси нерухомого майна.

Відповідно до ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. У відповідному позові, відповідачем вказана - Кілійська громада. Між тим, відповідно до ст. 6 ч. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. Згідно ч. 1 ст. 10 вищевказаного закону, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Таким чином, позивачу необхідно конкретизувати відповідача, виходячи з вищезазначених вимог.

Відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись ст. ст. 27, 175, 185, 353 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Кілійської громади про встановлення юридичного факту та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - залишити без руху.

Надати позивачу строк десять днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников