Рішення № 104611922, 30.05.2022, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2022 року м. Кропивницький Справа №340/320/22

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Момонт Г.М., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмове провадження) в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Вінницької митниці Держмитслужби України

про визнання незаконним та скасування рішення.

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Вінницької митниці Держмитслужби України про визнання незаконним та скасування рішення Вінницької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивачем разом з митною декларацією №UA401060/2021/013146, 23.12.2021 р. було надано відповідачу рахунок №3161 від 16.12.2021 р., квитанцію про оплату від 16.12.2021 р., в яких зазначено, що автомобіль був придбаний позивачем за ціною 5 000 Євро, довідку про витрати по доставці автомобіля в Україну в розмірі 300 Євро, а також митну декларацію країни відправлення Німеччини №MRN21DЕ750467880486E6, в графі 22 якої, також зазначена вартість автомобіля у розмірі 5 000 Євро. Представник позивача зауважив, що незважаючи на достовірність заявленої позивачем митної вартості та доданих в підтвердження цієї вартості до митної декларації доказів, при відсутності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості автомобіля, всупереч ч.1 та ч.4 ст.368 МКУ застосував 6 метод визначення митної вартості, який регламентований ст.64 МКУ. Представник позивача вважає, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у митному оформленні товару за методом визначення митної вартості за ціною договору (1 метод) та незаконно виніс оскаржуване рішення.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву у якому він заперечив щодо задоволення позову (а.с.51-56). Представник відповідача вказує, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що документально підтверджують числове значення заявленої митної вартості товару (у довідці про транспортні витрати відсутні конкретні числові значення складових митної вартості товару, а саме: в інвойсі продавець Auto Storm GmbH & Co. KG, а в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу власник НОМЕР_1 ). Джерелом числового значення митної вартості є ЕМД від 05.10.2021 р. №UA205140/2021/064896.

Представником позивача подано відповідь на відзив у якій зазначено, що згідно ч.2 ст.53 Митного кодексу України свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу відсутнє в переліку документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Представник позивача зауважує, що у відзиві на позов відповідачем не вказано на підставі чого зроблено висновок про те, що якщо власник та продавець транспортного засобу є різними юридичними особами і це якимось чином впливає на числові значення у довідці про транспортні витрати (а.с.65-70).

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 р. позовну заяву залишено без руху (а.с.37).

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.45-46).

09.03.2022 р. проведено перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті (а.с.48).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.05.2022 р. виправлено описку (а.с.76.

Заяв, клопотань від учасників процесу до суду не надходило. Інші процесуальні дії у справі не вчинялися.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2021 року ОСОБА_2 придбано у Auto Storm GmbH & Co. KG легковий автомобіль, що був у використанні, марки FORD, модель TRANSIT CONNECT, 2018 року виготовлення, кузов № НОМЕР_2 , у зв`язку з чим оформлено рахунок №3161 від 16.12.2021 р. на суму 5 000 євро (а.с.10). Кошти за придбаний автомобіль в суму 5 000 євро оплачено відповідно до квитанції від 16.12.2021 р. (а.с.11).

Вивезення придбаного транспортного засобу здійснено на підставі митної декларації MRN 21DE750467880486E6 від 21.12.2021 р. в якій зазначена вартість товару 5 500 євро (а.с.15-17).

З метою митного оформлення товару декларантом подано до Вінницької митниці ДМС України електронну митну декларацію №UA401060/2021/013146 від 23.12.2021 р., у якій задекларовано ввезений товар за ціною 5 000 євро.

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості разом з декларацією подано до Вінницької митниці ДМС України рахунок №3161 від 16.12.2021 р. (а.с.10), акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209040/2021/062998 від 22.12.2021 р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 03.07.2018 р., квитанцію від 16.12.2021 р. (а.с.11), довідка про вартість транспортних витрат від 23.12.2021 р. (а.с.18).

Рішенням про коригування митної вартості товарів №UA401060/2021/000096/2 від 23.12.2021 р. Вінницькою митницею ДМС України визначено митну вартість товару згідно зі ст.64 Митного кодексу України за резервним методом на рівні 7 750,00 євро (а.с.8-9). Джерелом числового значення митної вартості є ЕМД від 05.10.2021 р. №UA205140/2021/064896, календарний рік виготовлення - 2018 за якою оформлено товар «Автомобіль легковий, марка: FORD, модель TRANSIT CONNECT, номер кузова НОМЕР_4 , тип двигуна дизельний, потужність двигуна 74 kw, тип кузова універсал, призначення пасажирський для використання по дорогах загального призначення, кількість місць 5, категорія ТЗ М1, колісна формула 4х2, виробник FORD , торговельна марка - FORD, та складає 7 750 євро (а.с.9).

Відповідно до ч.1 ст.246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Зі змісту ст.49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З огляду на положення ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

На підставі ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 статті 57 Митного кодексу України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На підставі ч.ч.1, 2 ст.53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.5 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу зазначених норм суд дійшов висновку, що право митного органу щодо витребування від декларанта додаткових документів виникає у випадку встановлення ним обставин, які свідчать про наявність розбіжностей у документах підтверджуючих митну вартість товарів, перелік яких визначено ч.2 ст.53 Митного кодексу України, а також ознак підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Як встановлено судом, митним органом виявлено, що подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числове значення заявленої митної вартості (вартості транспортування та страхування).

З огляду на зміст ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

З матеріалів справи судом встановлено, що придбаний позивачем автомобіль ввезено на умовах поставки EXW (згідно з правилами Інкотермс), що означає не включення до вартості товару витрат на транспортування та страхування, а тому такі витрати підлягають включенню до митної вартості товарів відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України.

Зі змісту пунктів 12, 42 та 45 митної декларації №UA401060/2021/013146 від 23.12.2021 р. встановлено, що до складу митної вартості товару у сумі 163 284,52 грн включено ціну товару 5 000 євро (154 042,00 грн) та витрати на транспортування товару на митну територію України 300 євро (9 242,52 грн).

На підтвердження транспортних витрат декларантом подано до Вінницької митниці Державної митної служби України повідомлення від 23.12.2021 р. відповідно до якого транспортні витрати на доставку автомобіля марки FORD, модель TRANSIT CONNECT, кузов № НОМЕР_2 , згідно інвойсу №3161 від 16.12.2021 р. по маршруту від м. Ландау (Німеччина) до Кордону України Шегині Медика складають 300 Євро, страхування транспортного засобу не проводилося (а.с.18).

Суд враховує, що Митний кодекс України не визначає виду доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому надане декларантом повідомлення від 23.12.2021 р. є належним доказом на підтвердження витрат на транспортування товару.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що у довідці про транспортні витрати відсутні конкретні числові значення складових митної вартості товару, оскільки в інвойсі продавець Auto Storm GmbH & Co. KG, а в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу власник LINDNER AG, є необґрунтованим, позаяк зазначені відомості не стосуються складових митної вартості та не свідчать про розбіжності у числових значеннях митної вартості.

Таким чином, позивачем до Вінницької митниці Держмитслужби України подано належні документи, що підтверджують числові значення заявленої митної вартості, які не містять будь-яких розбіжностей.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що у Вінницької митниці Держмитслужби України не було обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі неправильне визначення митної вартості задекларованого товару.

Суд зауважує, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Викладене узгоджується з позицією Верховного Суду зазначеною в постанові від 23.07.2019 р. у справі №1140/3242/18 (провадження №К/9901/15046/19).

За змістом п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Під час розгляду справи судом встановлено, що декларантом надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору.

Зважаючи на те, що позивачем доведено факт подання достатніх відомостей для застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно обрано другорядний (резервний) метод, а тому позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA401060/2021/000096/1 від 23.12.2021 р, підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн (а.с.29) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн (а.с.27).

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З огляду на п.п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

З огляду на п.1 ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 р. №5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у п.95 рішення від 26.02.2015 р. у справі «Баришевський проти України», п.80 рішення від 12.10.2006 р. у справі «Двойних проти України», п.88 рішення від 30.03.2004 р. у справі «Меріт проти України». заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014 р. у справі «East/West Aliance Limited» проти України»), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 р. у справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, 06.01.2022 р. між ОСОБА_2 (Клієнт) та адвокатом Івановим Олексієм Вікторовичем (Адвокат) укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого Клієнт доручив, а Адвокат прийняв на себе зобов`язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси Клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю Сторін по оскарженню рішення Вінницької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від №UA401060/2021/000096/2 від 23.12.2021 р, (а.с.20-25).

З огляду на п.4.1 розділу 4 зазначеного Договору гонорар Адвокату за надання правової допомоги встановлюється в розмірі 5 000,00 грн (а.с.21).

10.01.2022 р. ОСОБА_1 сплачено ОСОБА_3 5 000,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №1 від 10.01.2022 р. (а.с.27).

З огляду на критерії реальності витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено, що правнича допомога за договором про надання правової допомоги від 06.01.2022 р. є достовірною та необхідною при зверненні до суду.

Таким чином, надані представником позивача докази на підтвердження розміру витрат на оплату правничої допомоги відповідають вимогам ч.5 ст.134 КАС України. При цьому відповідачем відповідно до приписів ч.7 ст.134 КАС України не доведено, що витрати позивача на правничу допомогу є неспівмірними в розумінні ч.5 ст.134 КАС України.

На підставі викладеного та враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для сторін, суд вважає обґрунтованими, співмірними, пов`язаними з розглядом даної справи та такими, що підтверджені належними доказами витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Зважаючи на викладене підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у загальному розмірі 5 992,40 грн, у тому числі судовий збір у розмірі 992,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці Держмитслужби України.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів №UA401060/2021/000096/1 від 23 грудня 2021 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) понесені ним судові витрати у загальному розмірі 5 992,40 грн (п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві грн 40 коп.), у тому числі судовий збір у розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві грн 40 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн (п`ять тисяч грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці Держмитслужби України (м. Вінниця, вул. Лебединського, 17, код ЄДРПОУ ВП 43997544).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного рішення суду 30 травня 2022 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. Момонт