Рішення № 104602741, 17.05.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2022 Справа № 914/2565/21

За позовом:ОСОБА_1 , м. Львівдо відповідача:Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Суботівська 10», м. Львівпро:визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББСуддя Р.В. Крупник Секретар О.О. ШевчукПредставники сторін:від позивачки:В.М. Кулеба адвокат;від відповідача:О.І. Огородник адвокат.

ВСТАНОВИВ.

Господарським судом Львівської області розглядалася справа №914/2565/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Суботівська 10» про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ.

В позовній заяві, окрім вимог по суті спору, ОСОБА_1 заявлено також і попередній (орієнтовний) розрахунок понесених витрат на правову допомогу в розмірі 9000,00 грн.

28.03.2022 в судовому засіданні з розгляду справи по суті позивачкою подано заяву щодо подання остаточного розміру судових витрат на правову допомогу з підтверджуючими документами після ухвалення рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.04.2022 у справі №914/2565/21 позов задоволено повністю, визнано недійсним рішення загальних зборів ОСББ «Суботівська 10», оформлене протоколом №7 від 13.06.2021, стягнуто з ОСББ «Суботівська 10» на користь ОСОБА_1 2270,00 грн. судового збору, судове засідання з розгляду заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначити на 16.05.2022.

В судовому засіданні 16.05.2022 оголошено перерву до 17.05.2022.

25.04.2022 на електронну адресу суду позивачкою направлено заяву про винесення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу, в якій вона просить стягнути з відповідача витрати в розмірі 36000,00 грн. До заяви додано копію договору-доручення на представництво інтересів та надання правової допомоги від 11.06.2021 та акт приймання наданих послуг №1 від 25.04.2022.

04.05.2022 представницею ОСББ «Суботівська 10» адвокаткою Бельдій Н.В. подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, в котрому вона зазначає про неспівмірність заявленої до стягнення суми на правову допомогу (36000,00 грн.) із заявленими позовними вимогами.

На думку представниці Бельдій Н.В., тарифи вказані в акті приймання наданих послуг від 25.04.2022 є завищеними, не відповідають складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг та впливом рішення на репутацію сторони. При цьому, як на підставу неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги вона покликається на вартість однієї години роботи адвоката, яка передбачена п. 2 Методики обчислення розміру винагороди адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, затв. Постановою КМУ від 17.09.2014 №465, де вартість однієї години роботи адвоката становить 5 відсотків розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Крім цього, 16.05.2022 на адресу суду поступило клопотання про відмову у задоволенні заяви щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, підписане представником ОСББ «Суботівська 10» адвокатом Огородником О.І.

З вказаного клопотання вбачається, що представник відповідача заперечує щодо вимог про стягнення правової допомоги з таких підстав:

1. Неспівмірність заявлених до стягнення судових витрат із попереднім розрахунком цих витрат;

2. Невідповідність договору-доручення на надання правової допомоги вимогам ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», оскільки в ньому не передбачено порядку обчислення гонорару;

3. Невідповідність Акту приймання наданих послуг вимогам ч. 2 ст. 126 ГПК України, оскільки він не містить відомостей щодо того, що гонорар вже сплачено чи має бути сплачено протягом певного часу після підписання акту, тобто не фіксує обов`язку позивачки з оплати гонорару, а тільки визначає об`єм та вартість наданих послуг;

4. Однотипність процесуальних документів у даній справі та справі №914/2547/21, які розглядаються Господарським судом Львівської області.

5. Необґрунтованість різної вартості робочого часу адвоката, а саме оплата в розмірі 2000,00 грн. за судові засідання, яке в загальному тривали менше 1 години, неспівмірна відносно вартості однієї години роботи того ж самого адвоката (800,00 грн.);

6. Пропуск позивачкою строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки така заява була зареєстрована в суді 26.04.2022.

Представники ОСОБА_1 та ОСББ «Суботівська 10» в судове засідання 17.05.2022 з`явилися, кожен з них підтримав своє клопотання.

ОЦІНКА СУДУ.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

З матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві позивачкою було визначено попередній розмір витрат на правову допомогу в розмірі 9000,00 грн.

28.03.2022 у судовому засіданні з розгляду справи по суті (до початку судових дебатів) представником позивачки було усно заявлено про подання заяви щодо визначення остаточного розміру судових витрат на правову допомогу після ухвалення рішення суду. Вказане підтверджується як протоколом судового засідання за 28.03.2022, так і його звукозаписом. В письмовій формі відповідна заява на адресу суду не надходила, однак зважаючи на те, що приписи ч. 8 ст. 129 ГПК України не вимагають подання заяви лише в письмовій формі, суд розцінює заявлене представником позивачки в засіданні 28.03.2022 усне клопотання, як таке, що свідчить про дотримання ним вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Клопотання про ухвалення додаткового рішення разом з документами, які підтверджують розмір витрат на правову допомогу представником позивачки направлено на електронну адресу суду 25.04.2022, тобто протягом п`яти днів з моменту ухвалення рішення суду.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача про те, що позивачкою пропущено встановлений в ч. 8 ст. 129 ГПК України строк для подання документів, оскільки як вбачається з матеріалів справи, не зважаючи на те, що клопотання з документами в суді було зареєстроване 26.04.2022, таке на електронну адресу суду надійшло 25.04.2022 о 23:12 год. А тому, враховуючи положення ч.ч. 6, 7 ст. 116 ГПК України, представником позивачки дотримано процесуальний строк для подання відповідних документів.

На підтвердження розміру понесених (таких, що мають бути понесені) витрат на правову допомогу позивач надав Договір доручення на представництво інтересів та надання правничої допомоги (правової допомоги) від 11.06.2021, укладений між Андрушко М.П. та адвокатом Кулебою В.М.

Згідно п. 1 Договору сторони погодили, що адвокат уповноважений надавати правничу допомогу (правову допомогу) та представляти інтереси клієнта в усіх: державних органах; органах місцевого самоврядування (включаючи виконавчі органи); в органах, уповноважених здійснювати примусове виконання судових рішень і рішень інших органів; інших підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування; перед фізичними особами та фізичними особами-підприємцями; в судах будь-якої інстанції, включаючи загальні, господарські, адміністративні, а також третейські суди.

В пункті 2 Договору сторони погодили перелік повноважень адвоката, однак в пункті 3 Договору зазначили, що цей перелік не є вичерпним і адвокат наділяється іншими повноваженнями, передбаченими чинним законодавством України.

Пунктом 6 Договору сторони передбачили, що обсяг та вартість виконаних за даним Договором доручень фіксується в акті (-ах), що підписується сторонами або їх повноважними представниками.

На підтвердження витрат до матеріалів справи також долучено підписаний позивачкою та адвокатом Кулебою В.М. Акт приймання наданих послуг №1 від 25.04.2022.

У вказаному Акті сторони зазначили, що відповідно до Договору від 11.06.2021 адвокат Кулеба В.М. надав Андрушко М.П. протягом червня 2021 квітня 2022 правову допомогу в обсягах та на умовах визначених Договором вартістю 36000,00 грн.

Обсяг наданої правової допомоги включає представництво інтересів клієнта в судах та/або консультування клієнта щодо правової позиції та/або підготовка, складання проектів процесуальних документів від імені клієнта у справі №914/2565/21.

Розрахунок вартості наданої правової допомоги проведено на підставі Договору згідно наступного:

- Вартість за одну людино-годину надання послуг становить 800,00 грн.

- Вартість за одне судове засідання з врахуванням часу та витрат на доїзд до Господарського суду Львівської області становить 2000,00 грн. (послуга).

Крім цього, сторони в Акті від 25.04.2022 зазначили детальний перелік наданих послуг, час витрачений за надання послуг та вартість кожної послуги.

В матеріалах справи також знаходиться Свідоцтво Кулеби В.М. про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №001766 від 15.11.2019 та Ордер серії ВС №1099268 від 11.10.2021 на надання Кулебою В.М. правової допомоги Андрушко М.П.

Розглянувши подані позивачкою документи, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19 висловив правову позицію згідно котрої під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертої статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).

З урахуванням наведених правових позицій, суд зазначає, що у відповідності до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій вказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як зазначив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 06.03.2019 у справі №922/1163/18 відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Як вбачається з п. 6 Договору від 11.06.2021 укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Кулебою В.М. в ньому сторони не погодили порядку обчислення, форми та ціни послуг. Позивачкою також не надано доказів того, що сторони у вказаний договір вносили зміни де визначали цю ціну. Єдиним письмовим доказом де зазначено ціну послуг є Акт №1 від 25.04.2022, однак такий вже було складено після ухвалення рішення в даній справі.

З огляду на викладене, суд констатує, що в нього відсутня об`єктивна можливість пересвідчитися щодо домовленості між адвокатом Кулебою В.М. та його клієнтом щодо розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару станом на момент підготовки позовної заяви та розгляду справи в суді. Однак, враховуючи те, що адвокат Кулеба В.М. брав участь в судових засіданнях при розгляді справи та готував письмові документи від імені позивача (тобто надавав правову допомогу останньому), суд з урахуванням своїх дискреційних повноважень вважає за необхідне не відмовляти в задоволенні заяви про компенсацію судових витрат (так як це порушуватиме принцип справедливості), а задовольнити її частково.

При цьому, не заслуговують на увагу доводи представника відповідача про невідповідність Акту №1 від 25.04.2022 вимогам ч. 2 ст. 126 ГПК України, оскільки він не містить відомостей щодо того, що гонорар вже сплачено чи має бути сплачено протягом певного часу після підписання акту, тобто не фіксує обов`язку позивачки з оплати гонорару, а тільки визначає об`єм та вартість наданих послуг.

Зокрема, обов`язок сплатити гонорар адвоката встановлений в ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» та ст. 903 ЦК України. Натомість строки сплати гонорару встановлені в ст. 530 ЦК України (якщо вони не визначені умовами договору).

Як зазначив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Визначаючи розмір часткового задоволення клопотання позивача, суд керується, зокрема, частиною шостою статті 129 ГПК України в котрій зазначено, що якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

В попередньому (орієнтовному) розрахунку позивача розмір витрат на правову допомогу становив 9000,00 грн. Згідно Акту №1 від 25.04.2022 цей розмір істотно перевищує вказану суму і становить 36000,00 грн. За відсутності доказів погодженого розміру оплати на правову допомогу станом на момент подання позовної заяви, позивачка не довела, що вона не могла передбачити такі витрати.

Відтак, з цієї підстави суд зменшує позивачці витрати на правову допомогу до 9000,00 грн.

Крім цього, в даній справі мають місце і інші обставини, які надають суду право зменшити розмір витрат на правову допомогу.

Зокрема, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, вирішуючи питання про відшкодування витрат на надання правничої допомоги, суд, визначаючи суму відшкодування, має послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Зокрема, необґрунтованими є витрати на правову допомогу за участь адвоката Кулеби В.М. в судових засіданнях 11.10.2021 та 31.01.2022, оскільки 11.10.2021 судове засідання не відбулося у зв`язку з відпусткою судді Крупника Р.В. і позивачкою не надано доказів, що адвокат прибував в суд для участі у вказаному засіданні. Водночас 31.01.2022 адвокат Кулеба В.М. був відсутнім на судовому засіданні, що підтверджується протоколом засідання.

Також, судом встановлено, що адвокат Кулеба В.М., окрім представництва позивачки у даній справі, здійснював представництво Горбача Н.О. у справі №914/2547/21, обставини якої в частині позовної вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ «Суботівська 10», оформленого протоколом №7 від 13.06.2021, є аналогічними.

Таким чином, документи, які готувалися адвокатом у межах цих двох справ є подібними за своєю формою та змістом. Відтак, і час витрачений представником позивачки на підготовку процесуальних документів у даній справі є значно меншим у порівнянні із тим, який визначено у Акті №1 від 25.04.2022.

Зазначене свідчить про те, що визначена вартість послуг із надання професійної правничої допомоги не відповідає критерію розумності її розміру.

Враховуючи все викладене вище, а також зважаючи на наявність заперечень ОСББ «Суботівська 10» стосовно заяви щодо судових витрат, суд з урахуванням критерію розумності та реальності таких витрат, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу позивачки в розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12-13, 16, 42, 123-124, 126, 129, 222, 232-233, 236-238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №914/2565/21 задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Суботівська 10» (79052, м. Львів, вул. Суботівська, буд. 10; код ЄДРПОУ 41132292) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 23.05.2022.

Суддя Крупник Р.В.