Рішення № 104602388, 26.05.2022, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2022м. ДніпроСправа № 904/9807/21за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр промислових технологій та експертиз", м. Жовті Води Дніпропетровської області

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води Дніпропетровської області

про стягнення 3% річних та інфляційних збитків

Суддя Крижний О.М.

Секретар судового засідання Боваровська Г.П.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр промислових технологій та експертиз" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" 3% річних у розмірі 72134,11 грн. за період з 03.02.2021 по 17.08.2021 та інфляційні збитки у розмірі 244500,23 грн. за період з січня по липень 2021 року.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконання грошового зобов`язання за договором про закупівлю товару №228/13/379Е від 12.03.2020. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2021 у справі №904/2311/21 стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 5145947,99 грн., інфляційні втрати у розмірі 2751,97 грн., 3% річних у розмірі 11799,75 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 77407,50 грн. У зв`язку із продовженням несплати заборгованості за поставлений товар, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних та інфляційні втрати за наступний період, після прийнятого рішення про стягнення заборгованості.

Відповідач просить в задоволенні позову відмовити посилаючись на важкий фінансовий стан. Відповідач зазначає, що через брак коштів та відсутність можливості їх вільного використання у зв`язку із накладними арештами, відповідач не зміг вчасно розрахуватися з позивачем, що і призвело до прострочення. Відповідач просить взяти до уваги є він є державним підприємством та єдиним в Україні підприємством, що здійснює видобуток уранових руд, їх переробку та виробництво закису-окису урану, з якого виготовлюється ядерне паливо для атомних станцій України та входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Відповідач зауважує, що у разі відмови в позові підприємство матиме змогу акумулювати кошти для подальшого розрахунку з контрагентами.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2022 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 26.05.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку із впровадженням з 24.02.2022 воєнного стану, який триває станом на час розгляду справи, господарським судом застосовано принцип розумного строку тривалості провадження для надання можливості обом учасникам справи скористатись своїми процесуальними правами, що є необхідним заходом дотримання таких засад господарського судочинства як змагальність сторін та рівність учасників процесу під час розгляду даної справи. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, які згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами при розгляді справ як джерело права.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є: встановлення обставин продовження порушення відповідачем умов договору про закупівлю товару в частині оплати заборгованості, наявність якої підтверджена рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2021 у справі №904/2311/21.

Так, судом встановлено, що 12.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр промислових технологій та експертиз" (далі позивач, постачальник) та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі відповідач, покупець) було укладено договір про закупівлю товару №228/13/379Е, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений в п. 1.2 договору, а покупець прийняти і оплатити такий товар.

Постачальник зобов`язується поставити формений одяг, код 1811 (форменний одяг) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору (п. 1.2 договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору постачальник повинен поставити покупцеві новий, не бувший у використанні товар, якість якого відповідає умовам діючих стандартів, ТУ, тощо та підтверджується письмовим документом, який надає підприємство виготовлювач або правомочний орган.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що сума (ціна) договору, відповідно до специфікації № 1 становить 7416666,67 грн., крім того податок на додану вартість 20% - 1483333,33 грн. Загальна сума становить 8900 00 грн. з урахуванням ПДВ 20%.

За умовами п. 4.1 договору товар, який поставляється відповідно до цього договору, сплачується покупцем за погодженими цінами в національній валюті України.

У відповідності з п.4.2 договору покупець здійснює оплату отриманої партії товару, по факту його поставки з відстрочкою платежу 120-ти календарних днів.

Поставка товару здійснюється партіями. Обсяг кожної партії уточнюється у заявках. Термін поставки кожної партії товару протягом 10-ти робочих днів після отримання заявки. Заявка може направлятися постачальнику за допомогою електронних засобів зв`язку (факс, електронна пошта, тощо) з наступним направленням оригіналів документів (п. 5.1 договору).

У пункті 5.2 договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP (склад Покупця, вул. Першотравнева, 2д, м. Жовті Води, Дніпропетровська область) відповідно до ІНКОТЕРМС 2010.

Згідно з п. 5.4 договору датою поставки товару та переходу права власності на товар буде вважатися дата фактичної поставки товару на склад покупця.

Відповідно до п. 6.1 договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020, але в будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2021 у справі №904/2311/21 стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр промислових технологій та експертиз" основний борг у розмірі 5145947,99 грн., інфляційні втрати в розмірі 2751,97 грн., 3% річних у розмірі 11799,75 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 77407,50 грн.

У вказаному рішенні судом встановлено, що позивач відповідно до отриманих від відповідача заявок (№ 13-14/951 від 13.03.2020, № 13-14/1122 від 27.03.2020, № 13-14/1303 від 10.04.2020, № 13-14/1688 від 15.05.2020, № 13-14/2092 від 19.06.2020, № 13-14/2242 від 03.07.2020, № 13/5582 від 28.07.2020 арк. с. 22-28) здійснив на адресу останнього поставку товару на підставі договору про закупівлю товару №228/13/379Е від 12.03.2020 на загальну суму 8903562,30 грн., що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000024 від 16.03.2020 на суму 705 240 грн., №РН-0000033 від 01.04.2020 на суму 809374, 80 грн., №РН-0000034 від 16.04.2020 на суму 807993,60 грн., №РН-0000083 від 20.05.2020 на суму 105 20 грн., № РН-0000097 від 26.06.2020 на суму 518429,76 грн., № РН-0000101 від 08.07.2020 на суму 501748,80 грн., №РН-0000116 від 03.08.2020 на суму 515482,80 грн., № РН-0000122 від 13.08.2020 на суму 6719,40 грн., №РН-0000131 від 25.08.2020 на суму 465124, 80 грн., №РН-0000134 від 26.08.2020 на суму 1333882,62 грн., №РН-0000135 від 27.08.2020 на суму 698125,56 грн., № РН-0000136 від 27.08.2020 на суму 614722,80 грн., № РН-0000140 від 01.09.2020 на суму 120 750 грн., №РН-0000158 від 19.10.2020 на суму 1700847,36 грн. Всі вказані вище видаткові накладні підписані представником відповідача без будь-яких заперечень і зауважень та скріплені печаткою Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат".

Позивачем виставлені відповідні рахунки-фактури: № сф-0000025 від 16.03.2020, № сф-000040 від 01.04.2020, № сф-000041 від 16.04.2020, № сф-000093 від 20.05.2020, № рф-0000106 від 26.06.2020, № сф-0000111 від 08.07.2020, № сф-0000123 від 03.08.2020, № сф-0000130 від 13.08.2020, № сф-0000140 від 25.08.2020, № сф-0000142 від 26.08.2020, № сф-0000143 від 27.08.2020, № сф-0000144 від 27.08.2020, № сф-0000148 від 01.09.2020, № сф-0000173 від 13.10.2020.

Судом установлено, що відповідач свої зобов`язання з оплати отриманого від позивача товару виконав лише частково - в загальній сумі 3757614,31 грн. та з порушенням узгоджених договором строків.

Судом стягнуто з відповідача основний борг у розмірі 5145947,99 грн., інфляційні втрати у розмірі 2751,97 грн. за грудень 2020 року на залишок заборгованості за видатковою накладною №РН-0000116 від 03.08.2020, та 3% річних у розмірі 11799,75 грн. за загальний період прострочення оплати товару з 15.08.2020 по 02.02.2021.

Відповідно до платіжних доручень №15250 від 23.07.2021 на суму 74273,48 грн., №15419 від 28.07.2021 на суму 4816524,25 грн., №15531 від 04.08.2021 на суму 146458,60 грн., №15863 від 18.08.2021 на суму 200650,88 грн.

Посилаючись на ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у зв`язку із тривалим невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 72134,11 грн. за період з 03.02.2021 по 17.08.2021 та інфляційні втрати у розмірі 244500,23 грн. за період з січня по липень 2021 за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Позивач зазначає, що відповідач нараховані 3% річних та інфляційні втрати не оплатив, що і стало причиною виникнення спору.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Господарський суд, здійснюючи правосуддя, захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 Цивільного кодексу України).

Встановлено, що за правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначено вище, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2021 у справі №904/2311/21 стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр промислових технологій та експертиз" основний борг у розмірі 5145947,99 грн., інфляційні втрати в розмірі 2751,97 грн. за грудень 2020 року, 3% річних у розмірі 11799,75 грн. за період з 15.08.2020 по 02.02.2021 та витрати зі сплати судового збору в розмірі 77407,50 грн.

Згідно з ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 72134,11 грн. за період з 03.02.2021 по 17.08.2021 та інфляційні втрати у розмірі 244500,23 грн. за період з січня по липень 2021.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою правильності нарахування 3% та інфляційних збитків помилок не виявлено, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заперечення відповідача не приймаються судом оскільки важкий фінансовий стан та арешт коштів не може бути підставою для відмови в позові. При цьому відповідач, з урахуванням наведених у відзиві обставин не просить зменшити розмір нарахувань та не надає доказів важкого фінансового стану.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 4749,52 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. ст. 129 ГПК України).

Частиною 5 названої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).

Будь-які дії учасника господарської справи, пов`язані із її розглядом судом, зокрема, явка в судове засідання, участь у судовому засіданні, відправлення документів є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак, і витрати, понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв`язку з обставинами кожного конкретного випадку.

За приписами статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвокатів, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини відповідача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг позивачем.

Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права принципу свободи договору. Відповідач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.

Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення ГПК України про стягнення з позивача вартості послуг адвоката по-суті є оплатою позивачем наданих відповідачеві послуг з правової допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг відповідачем не має беззаперечного статусу.

Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідно до ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Отже відмова у відшкодуванні відповідних судових витрат є правом суду, а не обов`язком. При цьому суд враховує уточнення позивачем позовних вимог, що також вплинуло на тривалість розгляду та очікувані витрати відповідача на правову допомогу. А тому з урахуванням балансу інтересів сторін суд не вважає за можливе повністю відмовити у стягненні витрат на правову допомогу, однак враховує всі обставини при розподілі адвокатських витрат.

Розглянувши доданий до справи витяг з договору № 06/01 про надання правової (правничої) допомоги від 06.01.2021 та додаткові угоди до нього від 10.12.2021 та 30.12.2021, звіт щодо правової (правничої) допомоги за договором від 15.05.2022, суд враховує наступне.

Так, суд звертає увагу, що адвокат Тимофієв Є.Л. був представником позивача у справі №904/2311/21 предметом якої було стягнення основного боргу та нарахувань за попередні періоди за цим же договором. Рішенням суду у справі №904/2311/21 уже стягнуто витрати на правову допомогу у розмірі 70 000,00 грн.

Суд звертає увагу, що у справі, що розглядається, правова допомога полягала у здійсненні розрахунків 3% річних та індексу інфляції лише за наступний період, ніж у справі №904/2311/21. При цьому адвокат зазначив про складання 4 заяв про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції (які є ідентичними за змістом), складання 3 заяв про закриття підготовчого провадження, участь в одному судовому засіданні в режимі відеоконференції та складання заяви про розподіл судових витрат.

При цьому адвокатом помилково у звіті зазначено участь у судовому засіданні 10.02.2022 у режимі відеоконференції, оскільки адвокат не надав докази повноважень на дату судового засідання, а тому з урахуванням Висновку Верховного Суду (постанова від 27.02.2020 у справі №914/131/19) не буд допущений судом до участі у якості представника позивача.

На думку суду, розмір витрат на правничу допомогу, зазначена позивачем, не може бути покладений у повному обсязі на відповідача.

З аналогічного питання щодо системності подання ідентичних позовів та заяв, у яких зазвичай змінюються лише дати, суми тощо, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладено правову позицію у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17, у якій зменшено розмір витрат на правову допомогу на 90%.

При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача).

На підставі викладеного, враховуючи що позовні вимоги задоволені повністю, беручи до уваги право суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, враховуючи баланс інтересів сторін у даному питанні, суд доходить висновку, що адекватним розміром судових витрат на правову допомогу, понесених позивачем при розгляді даної справи, що можуть бути стягнуті з відповідача, є 5000,00 грн. Суд вважає, що з урахуванням вже стягнутих витрат на правову допомогу у справі №904/2311/21 такий розмір є розумним та адекватним.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр промислових технологій та експертиз" до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 3% річних та інфляційних збитків - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, 2, ідентифікаційний код 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр промислових технологій та експертиз" (52204, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. І. Богуна, 4, (поштова адреса: 52204, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул.Б.Хмельницького, 10/29), ідентифікаційний код 39927141) 3% річних у розмірі 72134,11 грн. (сімдесят дві тисячі сто тридцять чотири грн. 11 коп.) грн., інфляційні збитки у розмірі 244500,23 грн. (двісті сорок чотири тисячі п`ятсот грн. 23 коп.), витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 4749,52 грн. (чотири тисячі сімсот сорок дев`ять грн. 52 коп.), витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч грн. 00 коп.)

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.06.2022

Суддя О.М. Крижний