Рішення № 104595700, 03.06.2022, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/2182/21 Провадження № 2/724/102/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2022 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Єфтеньєва О.Г.

при секретарі: Банарюк К.Б.

за участі сторін:

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

представника відповідача: Медведюк Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Хотин Чернівецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Чернівецької обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

04.11.2021 року до Хотинського районного суду Чернівецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Чернівецької обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своєї позовної заяви позивач зазначає, що 27.04.2011 року першим заступником прокурора Чернівецької області порушено кримінальну справу № 0-119033 за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст. 364 ч.2, 366 ч.2, 367 ч.2 КК України за фактами зловживання службовим становищем, службового підроблення та неналежного виконання своїх службових обов`язків службовими особами ДП «Хотинське держспецлісництво АПК».

03.05.2011 року ОСОБА_1 , затримано на підставі ст. 115 КПК України (в редакції 1960 року). 06.05.2011 року постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці продовжено термін затримання до 10 діб. Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13.05.2011 року відносно позивача обрано запобіжний захід - взяття під варту.

10.06.2011 року прокурором Чернівецької області на підставі матеріалів кримінальної справи № 0-119033 відносно позивача порушено кримінальну справу за ст.ст.191 ч.5, 28 ч.3, ст.364 ч.3, 28 ч.3 ст.266 ч.2, 28 ч.3, ст.246 КК України.

06.01.2012 року Чернівецьким природоохоронним прокурором порушено кримінальну справу № Ф-129001 за фактом зловживання своїм службовим становищем службовими особами ДП «Хотинське держспецлісництво АПК» та за фактом вчинення останніми службового підроблення за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.364, ч.2 ст.366, ст.246 КК України.

30.03.2012 року відносно позивача обрано запобіжний захід - взяття під варту. Кримінальні справи № 0-119033 та № Ф-129001 об єднай, в одне провадження під час розгляду в Кіцманському районному суді Чернівецької області. Вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05.04.2013 року позивача визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.28 ч.3, ст.364 ч.2, ст.28 ч.3, ст.366 ч.2, ст.28 ч.3, ст.246, ст.191 ч.3, ст.364 ч.2 ст.366 ч.2, ст.367 ч.2, 70 КК України та призначено покарання у виді двох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк три роки без штрафу з конфіскацією незаконно добутого. Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області від 15 жовтня 2013 року вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05.04.2013 року в частині засудження мене за ч.3 ст.28, ч.2 ст.366, ч.3 ст.28, ст.246, ч.2 ст. КК України скасовано, а кримінальну справу в цій частині закрито на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України за відсутністю в діях позивача складу злочину. Перекваліфіковано його дії з ч.3 ст.28, ч.2 ст.364, ч.3 ст.191, ч.2 ст.364 КК України на ч.2 ст.367 КК України та призначено покарання у виді двох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк два роки та без штрафу. Судом касаційної інстанції вказана ухвала апеляційного суду Чернівецької області була скасована, а кримінальна справа направлена на новий апеляційний розгляд. Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області кримінальна справа щодо позивача та інших була направлена на новий судовий розгляд до Садгірського районного суду м. Чернівці. Постановою Садгірського районного суду м.Чернівці від 15.04.2016 року кримінальна справа була направлена прокурору Чернівецької області для організації додаткового розслідування. Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 30.06.2016 року вказана постанова Садгірського районного суду м. Чернівці була скасована, а кримінальна справа направлена на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.

Вироком Садгірського районного суду м.Чернівці від 23.06.2017 року позивача було визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.28 ч.2. ст.364 ч.2, ст.28 ч3 ст.366 ч.2, ст.28 ч.3 ст.246, 191 ч.3, 367 ч.2, 364 ч.2 КК України та призначено покарання у вигляді двох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк три роки без штрафу з конфіскацією незаконно добутого.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 22.11.2017 року вказаний вирок було скасовано, а кримінальну справу направлено на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.

Постановою Садгірського районного суду м. Чернівці від 12.03.2019 року кримінальну справу направлено прокурору Чернівецької області для організації проведення додаткового розслідування.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 16.07.2019 року кримінальну справу повернуто прокурору Чернівецької області для проведення додаткового розслідування.

02.08.2019 року відомості даної кримінальної справи органом досудового розслідування внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019260160000242 та розпочато досудове розслідування відповідно до чинного кримінально-процесуального кодексу.

В результаті проведеного досудового розслідування постановою слідчого СВ відділення поліції № 2 Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області кримінальне провадження № 12019260160000242 від 02.02.2021 року закрито на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України.

Таким чином позивач перебував під слідством та судом з 03.05.2011 року (момент затримання) по 02.02.2021 року (дата закриття кримінального провадження), тобто 9 років 9 місяців, що складає 3510 днів, з них під вартою з 03.05.2011 року по 03.05.2013 року, тобто 2 роки, що складає 730 днів.

Як зазначалось вище, позивач тривалий час (9 років 9 місяців) незаконно перебував під слідством та судом, в тому числі 2 роки під вартою. Факт кримінального переслідування спричинив йому страждання морального характеру, призвів до порушень нормальних життєвих зв`язків та обмежив у можливості реалізувати свої права та інтереси, змусив докладати зусилля для організації свого життя. Внаслідок незаконного обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, він втратив місце роботи та після звільнення з-під варти змушений був перебиватись випадковими заробітками, що значною мірою негативно відобразилось на матеріальному становищі його сім`ї. До цього часу він так і не зміг офіційно влаштуватись на роботу та продовжує перебиватись випадковими заробітками.

Крім того, позивач вказує, що незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, незаконного затримання, незаконного обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, незаконного пред`явлення обвинувачення у скоєнні ряду злочинів, в тому числі і злочинів, віднесених до категорії тяжких та особливо тяжких, йому спричинено моральну шкоду, яка виразилася в довготривалому перебуванні в психічній та моральній напрузі, істотній зміні умов проживання, стресі можливого повторення подій, негативних переживань та спогадів, поширення негативної інформації про нього серед жителів села та необхідності відновлювати свою репутацію. Через тривалий судовий розгляд справи він перебував у невизначеному стані, відчував стрес та психічну напругу перед кожним судовим засіданням та перед винесенням судового рішення.

З урахуванням наведеного, вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного затримання, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та незаконного засудження. Завдану моральну шкоду позивач оцінює в трьохкратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2021 року, за період «перебування під слідством і судом, що становить 6000 грн. х 3/30 (середня кількість днів у місяці) х 3510 (загальна кількість днів перебування під слідством та судом) = 2 106 000 гривень. При визначенні розміру моральної шкоди просить врахувати як тривалість його перебування під слідством та судом, так і сукупність процесуальних дій, що призвели до обмеження його прав, вимушених змін у його житті, втраті постійного заробітку, зниженню ступеня престижу та репутації серед односельчан, погіршання стану здоров`я.

Враховуючи вище викладене позивач просить суд стягнути на його користь 2 106 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконними притягненнями до кримінальної відповідальності за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

31.12.2021 року від представник Чернівецької обласної прокуратури до Хотинського районного суду Чернівецької області надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого зазначає, що позовна заява про стягнення моральної шкоди, є необґрунтованою. Оскільки позивач стверджує, що зазнав моральної шкоди у сумі 2106000 грн., так як, незаконно перебував під слідством та судом з 03.05.2011 по 02.02.2021 тобто 9 років 9 місяців, що складає 3510 днів, з них під вартою з 03.05.2011 по 03.05.2013, тобто 2 роки, що складає 730 днів.

Водночас, право на відшкодування шкоди за нормами чинного законодавства не є матеріальною гарантією, оскільки жоден закон не встановлює імперативний обов`язок компенсації. Зазначене право на відшкодування - це процесуальна вимога надати можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього питання відповідну компенсацію.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Таким чином, законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Докази необхідно оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Отже, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд повинен встановити розмір шкоди згідно з вимогами ч. 3 ст. 13 Закону, а якщо є підстави для стягнення шкоди у більшому розмірі, повинен обґрунтувати такий розмір шкоди, але з обов`язковим виконанням наведеної норми права. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Таким чином, у спірних правовідносинах відшкодування моральної шкоди здійснюється у разі, коли незаконними, винними діями органів, що здійснюють досудове розслідування чи прокуратури, завдано моральної шкоди громадянинові. Тобто, до спірних правовідносин не застосовується презумпція моральної шкоди. Наявність шкоди відповідно до загальних засад змагальності цивільного процесу, підлягає доведенню особою, що порушує питання про її відшкодування. Обов`язок довести ті обставини, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог згідно зі ст.ст. 12, 81 ЦПК України, покладається саме на нього.

Крім того, одним з методів доведення моральних страждань є висновки експертизи моральної шкоди.

Отже, позивач повинен в підтвердження своїх доводів про заподіяння йому моральної шкоди надати докази застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми, погіршення здоров`я тощо.

Разом з тим позивач до суду не надав жодних доказів, які б були підставою для визначення такого великого розміру моральної шкоди, а обґрунтування позовної заяви побудовано на стандартних фразах, котрі жодним чином не відображають індивідуальні психофізичні особливості позивача та не доводять виникнення у останнього моральної шкоди. Жодним чином не підтверджено позивачем: яким саме чином змінилося його життя та погіршилася його ділова репутація, чим підтверджується його негативний психічний стан, глибина психічних страждань тощо. Більш того, як уже зазначалось вище, визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Такий розмір має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не має призводити до її збагачення.

У зв`язку з наведеним та за відсутності належних доказів, завдання позивачу моральної шкоди, заявлений розмір відшкодування є значно завищеним, не відповідає наведеним положенням закону, а компенсація цих коштів позивачу призведе до неправомірного збагачення особи за рахунок держави.

За умови підтвердження судом наявності підстав для відшкодування такої шкоди, періоди її завдання нерозривно пов`язані з наявністю будь-яких процесуальних дій з боку держави щодо позивача, які розпочалися з моменту пред`явлення обвинувачення.

Крім того, вважає, що позивачем безпідставно визначено обласну прокуратуру як співвідповідача за його позовом, оскільки спричинені збитки у даному випадку компенсуються державою за рахунок державного бюджету. Згідно із ст. 25 Бюджетного кодексу України безспірне списання коштів з Державного бюджету на підставі рішення суду здійснює Державна казначейська служба України.

Відтак, обласна прокуратура є неналежним відповідачем і може бути залучена до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

З урахуванням наведеного, враховуючи відсутність наданих позивачем доказів завдання моральної шкоди, відшкодування шкоди в загальній сумі 2 106 000,00 грн. не відповідає вимогам розумності, справедливості та завдає необґрунтованих збитків державі.

Враховуючи вище викладене представник Чернівецької обласної прокуратури просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви.

04.01.2022 року від представника Державної казначейської служби України до Хотинського районного суду Чернівецької області надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого відповідач зазначає, що вимоги позивача, є незаконними і необґрунтованими та такими, що підлягають відхиленню виходячи з наступного.

Право особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування виникає за наявності вичерпного переліку підстав передбаченого у вищевказаних нормах чинного законодавства, а саме: постановлення судом виправдувального вироку; скасування незаконного вироку судом; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, право на право на відшкодування шкоди виникає лише у разі повної реабілітації особи. В той же час, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження позовних вимог, а саме: судові рішення, які набрали законної сили та якими визнано незаконність дій органу досудового розслідування, прокуратури чи суду. А постанова слідчого про закриття кримінального провадження №12019260160000242 на підставі п.10 ч.1 статті 284 КПК України, на яку посилається ОСОБА_1 , не підтверджує факту незаконності чи протиправності дій органу досудового розслідування, прокуратури чи суду, а отже і не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди в порядку визначеному законом про відшкодування.

Тобто, постанова слідчого прийнята з підстав п.10 ч.1 статті 284 КПК України не є реабілітуючим документом у сфері правосуддя.

Відповідно до вимог статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином законодавство саме на позивача накладає обов`язок по доказуванню обставин на які він посилається.

Отже, звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди з Державного бюджету України за незаконне притягненням до кримінальної відповідальності є надуманим та таким що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вище викладене представник Державної казначейської служби України просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви.

24.01.2022 року представник Державної казначейської служби України подав до Хотинського районного суду Чернівецької області письмові пояснення. В обґрунтування яких вказує, що представником Чернівецької обласної прокуратури була зроблена заява про необхідність виключення Чернівецької обласної прокуратури з судового процесу, в якості відповідача та залучення, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог.

Державна казначейська служба України вважає таку позицію помилковою враховуючи те, що у своїй позовній заяві позивач посилається на те, що першим заступником прокурора Чернівецької обласної прокуратури 27.04.2011 року порушено кримінальну справу № 0-119033 щодо позивача за ознаками злочину, передбаченого ст.ст.364 ч.2, 366 ч.2 367 ч.2 КК України. А в подальшому проводилося досудове розслідування працівниками саме Чернівецької обласної прокуратури.

В той же час, відповідно до ст.43 Бюджетного Кодексу України та Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року №460/2011, Державна казначейська служба України та його територіальні органи є окремими юридичними особами, які здійснюють розрахунково-касове обслуговування державного бюджету і не можуть надати будь-яких фактичних даних, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин, що стосуються предмету спору.

Разом з цим, відповідно вимогам частини 2 п.10 і постанови Пленуму Верховною суду України від 31.03.1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами судам слід виходити з того, що зазначений орган (в даній справі позивачем визначено Чернівецьку обласну прокуратуру) мас бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Саме тому, якщо шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд (а не замість нього) із відповідним державним органом суд має залучити як відповідача Державну казначейську службу України.

Тобто, в даній категорії справ орган Державної казначейської служби виступає співвідповідачем, а не основним відповідачем.

Отже, належними відповідачами у цій справі с Державна казначейська служба України (орган, який буде виконувати рішення в разі його задоволення) та орган, дії якого на думку позивача призвели до завдання йому шкоди, а саме Чернівецька обласна прокуратура,

Таким чином, не залучивши органи, дії яких, за твердженням позивача, призвели до завдання йому шкоди, суд може допустити неповноту з`ясування обставин у справі, не встановити всіх фактичних обставин справи, які мають значення для визначення розміру шкоди.

Враховуючи, що Державна казначейська служба України таких дій відносно позивача не вчиняла, тому й надати пояснення з приводу обставин, викладених у позові об`єктивно не має можливості.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області 13.12.2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 13 січня 2022 року витребувано у відділення поліції № 2 (м.Хотин) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області матеріали кримінального провадження № 12019260160000242.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 31 березня 2022 року в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про залишення позовної заяви без руху відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні просив суд задовольнити його позовну заяву в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засідання просив суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позовної заяви.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що постановою слідчого Чернівецької міжрайонної природоохоронної прокуратури юриста 2 класу Мезарюка Р.І. 03 травня 2011 року порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 за фактом зловживання службовим становищам та за фактом неналежного виконання своїх службових обов`язків за ознаками складу злочину передбачених ст. ст. 364 ч.1 та 367 ч.2 КК України.

Постановою слідчого Чернівецької міжрайонної природоохоронної прокуратури юриста 2 класу Мезарюка Р.І. 13 травня 2011 року порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 за фактом зловживання службовим становищам за ознаками складу злочину передбачених ст. 364 ч.3 КК України. Об`єднати зазначену кримінальну справу з кримінальною справою №О-119033 в єдине провадження та надати їй єдиний реєстраційний номер №О-119033.

Постановою прокурора Чернівецької області державний радник юстиції 3 класу Коваля П.А. 10 червня 2011 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ст. 191 ч.5, 28 ч.3, 364 ч.3, 28 ч.3, 366 ч.2, 28 ч.3, 246 КК України.

Протоколом слідчого Чернівецької міжрайонної природоохоронної прокуратури юриста 2 класу Мезарюка Р.І. 03.05.2011 року затримано підозрюваного ОСОБА_1 .

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 травня 2011 року продовжено затримання ОСОБА_1 підозрюваного у вчиненні передбачених ст.ст. 364 ч.1 ч.2 КК України до досягнення десяти діб тобто до 13 травня 2011 року.

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 травня 2011 року обрано обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді взяття під варту і утримувати його в СІЗО № 33.

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 червня 2011 року продовжено термін тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 до трьох місяців тобто до 03.08.2011 року.

Постановою Кіцманського районного суду Чернівецької області 29 грудня 2011 року кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених ст. 28 ч.3, 364 ч.3, 28 ч.2, 366 ч.2, 28 ч.2, 246, 367 ч.1 КК України повернути прокурору Чернівецької області для проведення додаткового розслідування. Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 залишити обрану.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області 06 березня 2012 року постанову Кіцманського районного суду Чернівецької області від 29 грудня 2011 року скасувати та справу направити на новий судовий розгляд в той же суд.

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 березня 2012 року обрано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді взяття під варту в межах строку передбаченого чинним КПК України.

Вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області 05.04.2013 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні злочинів ст. 28 ч.3, ст. 364 ч.2, ст. 28 ч.3, ст. 366 ч.2, ст. 28 ч.3, ст. 246, ст. 191 ч.3, ст. 364 ч.2, ст. 366 ч.2 та ст. 367 ч. 2 КК України на підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді двох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з використанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк три роки без штрафу з конфіскацією незаконно добутого. Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з 03 травня 2011 року. Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередній тримання під вартою.

Постановою апеляційного суду Чернівецької області 27 червня 2013 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за ст. 28 ч.3, ст. 364 ч.2, ст. 28 ч.3, ст. 366 ч.2, ст. 28 ч.3, ст. 246, ст. 191 ч.3, ст. 364 ч.2, ст. 366 ч.2 та ст. 367 ч. 2 КК України повернути суду першої інстанції для виконання вимог передбачених ст. 351 КПК України (в редакції 1960 року).

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області 15 жовтня 2013 року вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 квітня 2013 року в частині засудження ОСОБА_1 за ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 366, ч.3 ст. 28, ст. 246, ч.2 ст. 366 КК України скасувати, а кримінальну справу в цій частині закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України (в ред.. 1960 року) за відсутністю в їх діях складу злочину. В іншій частині вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 квітня 2013 року змінити перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 364, ч.3 ст. 191, ч.2 ст. 364 КК України на ч.2 ст. 367 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк два роки з позбавлення права обіймати посади пов`язані з використанням організаційно-розпорядчих та адміністративно господарських функцій на строк два роки та без штрафу. Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання строк перебування його під вартою, а саме з 03.05.2011 року по 03.05.2013 року та вважати ОСОБА_1 таким, що відбув призначене йому покарання.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України 04 листопада 2014 року ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 15 жовтня 2013 року відносно ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області 18 травня 2015 року вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05.04.2013 року щодо ОСОБА_1 за ст. 28 ч.3, ст. 364 ч.2, ст. 28 ч.3, ст. 366 ч.2, ст. 28 ч.3, ст. 246, ст. 191 ч.3, ст. 364 ч.2, ст. 366 ч.2 та ст. 367 ч. 2 КК України скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд до Кіцманського районного суду Чернівецької області в іншому складі суду.

Постановою Садгірського районного суду м. Чернівці 15.04.2016 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст. 28 ч.3, ст. 364 ч.2, ст. 28 ч.3, ст. 366 ч.2, ст. 28 ч.3, ст. 246, ст. 191 ч.3, ст. 364 ч.2, ст. 366 ч.2 та ст. 367 ч. 2 КК України направити прокурору Чернівецької області для організації додаткового розслідування.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області 30 червня 2016 року постанову Садгірського районного суду м. Чернівці від 15.04.2016 року - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд.

Постановою прокурора відділу прокуратури Чернівецької області старший радник юстиції А.Сілічева 23 березня 2017 року змінила обвинувачення в суді підсудному ОСОБА_1 та придавила йому нове обвинувачення, яким притягнути ОСОБА_1 як обвинуваченого в скоєнні злочинів передбачених ст. 28 ч. 3, ст. 364 ч.2, ст. 28 ч.3, ст. 366 ч.2, ст. 28 ч.3, ст. 246, ст. 191 ч.3, ст. 367 ч.2, ст. 364 ч.2, ст. 366 ч.2 КК України.

Вироком Садгірського районного суду м. Чернівці 23.06.2017 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні злочинів передбачених ст. 28 ч. 3, ст. 364 ч.2, ст. 28 ч.3, ст. 366 ч.2, ст. 28 ч.3, ст. 246, ст. 191 ч.3, ст. 367 ч.2, ст. 364 ч.2, ст. 366 ч.2 КК України і призначено йому покарання за ст. 28 ч.3, ст. 364 ч.2 КК України із застосуванням статті 69 КК України та на підставі ч.1 ст. 70, 72 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді двох років позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади пов`язані з використанням організаційно-розпорядчих та адміністративно господарських функцій на строк три роки та без штрафу з конфіскацією незаконно добутого. За ст. 28 ч.3, ст. 366 ч.2, ст. 28 ч. 3, ст. 246, с. 191 ч.3, ст. 366 ч.2, ст. 367 ч.2, за ст. 49 КК України звільнити від кримінального покарання у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закрити провадження в цій частині. Зарахувати строк відбування покарання засадженому ОСОБА_1 з 03 травня 2011 року по 03 травня 2013 року та вважати ОСОБА_1 таким, що відбув призначене йому покарання. Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку у законну силу не обирати.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області 22 листопада 2017 року вирок Садгірського районного суду м. Чернівці від 23.06.2017 року скасувати. Об`єднану кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 направити на новий судовий розгляд в цей же суд в іншому складі суду.

Постановою Садгірського районного суду м. Чернівці 12.03.2019 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених ст. 28 ч. 3, ст. 364 ч.2, ст. 28 ч.3, ст. 366 ч.2, ст. 28 ч.3, ст. 246, ст. 191 ч.3, ст. 367 ч.2, ст. 364 ч.2, ст. 366 ч.2 КК України повернути прокурору Чернівецької області для додаткового розслідування.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду 16 липня 2019 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Чернівецької області Сілічевої А.В. на постанову Садгірського районного суду м. Чернівці від 12.03.2019 року про повернення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 прокурору Чернівецької області для додаткового розслідування.

Судом встановлено, що 02.08.2019 року Хотинським ВП Кельменецького ВП ГУНП в Чернівецькій області в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження № 12019260160000242 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України по факту того, що службові особи «Хотинське державне спеціалізоване лісництвом агропромислового комплексу» в період з серпня 2010 року по лютий 2011 року привласнили товарно-матеріальні цінності підприємства.

Постановою слідчого СВ відділення поліції № 2 Дністровського РВП ГУНП в Чернівецької області ст. лейтенант поліції Кравецька О.С. 02 лютого 2021 року кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12019260160000242 від 02 серпня 2019 року закрити.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно до ч.1 ч. 5 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами пункту 2 частини другої статті 1167 Цивільного кодексу України якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Згідно з частиною першою статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У частині першій статті 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з частинами першою та другою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (стаття 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду").

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто Законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок про те, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Врахувавши характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, тривалість заподіяння немайнових втрат та можливості їх відновлення, взявши до уваги тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу і ділової репутації, а також запобіжний захід, який був обраний йому у вигляді тримання під вартою, час та зусилля, які необхідні для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності та справедливості, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди і обґрунтовано стягнули з Державного бюджету України на його користь грошову суму на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органами досудового розслідування прокуратури та суду. (Наведене узгоджується з правовими висновком Верховного Суду від 15.02.2022 року у справі № 712/4119/19).

Період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення позивачу письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання остаточного рішення суду у справі законної сили. (Постанова Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 554/5980/18 (провадження № 61-7636св19).

З урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року Справа № 242/4741/16-ц).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-ІХ, місячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2021 року становить 6000 гривень.

Отже, суд вважає, що Чернівецька обласна прокуратура є належним відповідачем у справі, як орган діями якого завдано шкоду позивачу. Наявність або відсутність відповідача Державної казначейської служби України не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України. А тому, держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду в даному випадку Чернівецька обласна прокуратура.

Крім того, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Позовна заява про відшкодування моральної шкоди містить доводи позивача, в чому полягає завдана шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди.

Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Вказані обставини встановлюються і оцінюються судами в кожній конкретній справі.

У матеріалах справи відсутній процесуальний документ щодо звільнення ОСОБА_1 з тримання під варти, а тому суд виходить з ухвали апеляційного суду Чернівецької області від 15 жовтня 2013 року та вироку Садгірського районного суду м. Чернівці від 23.06.2017 року з якого вбачається, що строк перебування під вартою ОСОБА_1 , з 03.05.2011 року по 03.05.2013 року.

Суд розраховуючи суму моральної шкоди виходить з того, що позивач перебував під вартою з 03.05.2011 року по 03.05.2013 року, що становить 730 днів. Крім того, при визначені завданої моральної шкоди суд проводить розрахунок в наступному порядку, а саме: (трьохкратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2021 року, за період «перебування позивача під вартою», що становить 6000 грн. х 3/30 (середня кількість днів у місяці) х 730 (загальна кількість днів перебування позивача під вартою) = 438 000 (чотириста тридцять вісім гривень).

Врахувавши характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, тривалість заподіяння немайнових втрат та можливості їх відновлення, взявши до уваги тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу і ділової репутації, а також запобіжний захід, який був обраний йому у вигляді тримання під вартою, час та зусилля, які необхідні для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У відповідності до ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною 1 ст. 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вище викладене суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів вважає, що позовну заяву ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди слід задовольнити частково та стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України 438000 (чотириста тридцять вісім тисяч) гривень. В задоволені позову іншій частині відмовити.

На підставі вище викладеного та керуючись ст. 56 Конституції України, ст. 1, 2, 3,4, 13 ЗУ "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", ст. 16, 23, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України, ст. 12, 13, 19, 76-89, 265, 352 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Чернівецької обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України 438000 (чотириста тридцять вісім тисяч) гривень.

В задоволені позову іншій частині відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03.06.2022 року.

Суддя: Олександр Георгійович ЄФТЕНЬЄВ