Рішення № 104594163, 02.06.2022, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/11949/21

2/760/2968/22

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.06.2022 м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Зуєвич Л.Л.,

за участю: секретаря судового засідання - Кушніра Р.С.;

представника позивача - Карапетян А.Р. (ордер від 29.09.2021),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; адреса представника: АДРЕСА_2 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Група Електроюа» /далі - ТОВ «Група Електроюа»/ (код ЄДРПОУ: 42869331; адреса: 03087, м. Київ, вул. Пітерська, буд. 5-А) про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

11.05.2021 до Солом`янського районного суду міста Києва через систему «Електронний суд» надійшла вказана позовна заява, датована 07.05.2021, за підписом адвоката Шигімагіна В.О., в якій ставиться питання про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 47 962 доларів США, що складає 1 329 530,63 грн за офіційним курсом Національного Банку України станом на дату подачі позовної заяви (27,7205 грн за 1 долар США), яка складається з:

- орендної плати за договором № 13-03-2020-1/2 від 13.03.2020, яка складає 1 962 доларів США, що складає 54 387,63 грн за офіційним курсом Національного Банку України станом на дату подачі позовної заяви;

- суми обов`язкового викупу об`єкта оренди по договору № 13-03-2020-1/2 від 13.03.2020, яка складає 7 000 доларів США, що складає 194 043,50 грн за офіційним курсом Національного Банку України станом на дату подачі позовної заяви;

- орендної плати за договором № 04-05-2020-1/2 від 09.05.2020, яка складає 9 000 доларів США, що складає 249 484,50 грн за офіційним курсом Національного Банку України станом на дату подачі позовної заяви;

- суми обов`язкового викупу об`єкта оренди по договору № 04-05-2020-1/2 від 09.05.2020, яка складає 30 000 доларів США, що складає 831 615,00 грн за офіційним курсом Національного Банку України (https://bank.gov.ua) станом на дату подачі позовної заяви.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Фактично справу передано судді по реєстру 12.05.2021.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 17.05.2021 позов ОСОБА_1 було залишено без руху.

На виконання зазначеної ухвали суду 11.06.2021 до суду надійшла заява від представника позивача (з додатком).

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 15.06.2021 вказану позовну заяву прийнято до провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в загальному позовному провадженні, підготовче засідання призначено на 30.09.2021.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 30.09.2021 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті було призначено на 01.02.2022.

З метою надання можливості представнику відповідача взяти участь у судовому засіданні, призначеному для розгляду справи по суті, розгляд справи відкладався на 01.03.2022.

У зв`язку з збройною агресією рф та введенням воєнного часу на території України, 01.03.2022 судове засідання не відбулось та було перенесено на 02.06.2022.

У судове засідання, призначене на 02.06.2022, з`явився представник позивача, який підтримав вимоги та доводи позовної заяви. Вказав, що на день судового засідання спірна сума заборгованості відповідачем не сплачена, об`єкт оренди не повернуто. Також, в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України заявив клопотання про те, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду стороною позивача будуть надані суду докази на підтвердження витрат на правничу допомогу у даній справі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про розгляд справи повідомлявся належним чином, в т.ч. шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті судової влади та направлення ухвали та повісток на його електронну адресу (з огляду на те, що поштові відправлення повертаються з офіційної юридичної адреси відповідача без вручення). Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надійшло.

Обґрунтування позову

В обґрунтування позову вказується, що у 2020 році між ОСОБА_1 та ТОВ «ГРУПА ЕЛЕКТРОЮА» виникли цивільні правовідносини, пов`язані з укладанням договорів купівлі продажу обладнання, та оренди обладнання з обов`язковим викупом обладнання.

Зазначається, що станом на дату подачі позовної заяви зобов`язання з боку відповідача не виконані, у зв`язку із чим у останнього існує грошова заборгованість перед позивачем у розмірі 47 962 долари США, що складає 1 329 530,63 грн. за офіційним курсом Національного Банку України станом на дату подачі позовної заяви, тобто 07.05.2021.

Так, позивач вказує, що 13.03.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «ГРУПА ЕЛЕКТРОЮА» був укладений договір купівлі-продажу обладнання № 13-03-2020-1/1 (далі - Договір № 13-03-2020-1/1), за умовами якого позивач придбав у власність у Відповідача обладнання, а саме:

- станція зарядження електромобілів змінного струму. Номер станції 1130, модель АЕ-1/1, адреса: АДРЕСА_3 ,

- станція зарядження електромобілів змінного струму. Номер станції 1680, модель АЕ-2, адреса: АДРЕСА_4 .

Згідно з специфікації № 1, що є додатком № 1 до Договору № 13-03-2020-1/1 вартість обладнання складає 181 006,00 грн., що є еквівалентом 7 000 доларів США станом на час оплати (13.03.2020) за офіційним курсом Національного Банку України.

Також, позивач зауважує, що 13.03.2020 на виконання умов Договору № 13-03-2020-1/1, відповідач передав, а позивач прийняв обладнання, та сплатив обумовлену вартість за нього, про що між сторонами було складено акт приймання-передачі до Договору № 13-03-2020-1/1.

Крім того, зазначає, що в цей же день (13.03.2020) між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди обладнання з обов`язковим викупом № 13-03-2020-1/2 (далі - Договір № 13-03-2020-1/2), за умовами якого позивач, як орендодавець передав, а відповідач, як орендар прийняв у строкове платне користування з обов`язковим викупом зарядні пристрої (станції) для електромобілів з характеристиками, визначеними у специфікації № 1, що є додатком до Договору № 13-03-2020-1/2, а саме:

- станція зарядження електромобілів змінного струму. Номер станції 1130, модель АЕ-1/1, адреса: АДРЕСА_3 ,

- станція зарядження електромобілів змінного струму. Номер станції 1680, модель АЕ-2, адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідно до п. 1.1. Договору № 13-03-2020-1/2 Відповідач прийняв у строкове платне користування з обов`язковим викупом обладнання, яке зазначено у специфікації до цього договору.

Звернув увагу, що п. 4.1. Договору № 13-03-2020-1/2 передбачено, що розмір орендної плати за весь Об`єкт оренди - що орендується за цим договором, у цілому складає 2.08 відсотки в місяць від загальної вартості Об`єкту оренди, яка вказана в п. 1.1.1. даного Договору, з щомісячною капіталізацією, а саме: кожного місяця, протягом строку користування Об`єктом оренди відсоток включає в себе суму капіталізації відповідно до п. 4.3. Договору.

Наголосив, що пунктом 4.2. Договору № 13-03-2020-1/2 передбачено, що дата повернення всієї загальної суми орендних платежів (відсотків) за рік, та обов`язкового викупного платежу має відбутися до 14.03.2021 року.

При цьому, відповідно до п. 4.3. Договору № 13-03-2020-1/2 сума щомісячних нарахованих відсотків, яка підлягає виплаті щомісяця капіталізується (рефінансується) шляхом додавання до загальної суми обов`язкового викупного платежу у розмірі 1 962 доларів США до суми орендних платежів нарахованих за попередні періоди і підлягає виплаті 14.03.2021.

Зауважив, що відповідно до п. 8.1. Договору, Орендар зобов`язується викупити об`єкт оренди в кінці строку дії цього Договору, або достроково у будь-який час на вимогу орендодавця, за умови письмового повідомлення Орендодавцем Орендаря на поштову адресу, або подання особисто, під розпис про вручення повідомлення, уповноваженій особі (працівнику) Орендаря за реквізитами визначеними у цьому Договорі не пізніше ніж за 2 місяці до дати обов`язкового викупу. Право власності на майно, що є об`єктом оренди, у такому разі переходить до Орендаря після сплати останнім Орендодавцю повної суми орендної плати, нарахованої відповідно до умов цього договору, та всієї суми обов`язкового викупного платежу в гривні, еквівалентної 7 000 доларів США.

В позові вказується, що 23.03.2021 позивачем на адреси відповідача засобами поштового зв`язку було направлено вимогу/повідомлення, в якій Позивав вимагає відповідно до п. 8.1. Договору № 13-03-2020-1/2 викупити обладнання за ціною 7000 доларів США, повернути суму нарахованих відсотків за цим договором у сумі 1962 доларів США. Крім того в цій вимозі Позивач зазначив про небажання продовжувати дію договору оренди. Проте станом на дату подачі позовної заяви відповідач свої зобов`язання не виконав, не сплатив позивачу:

- орендну плату за Договором № 13-03-2020-1/2, яка відповідно до п. 4.3. зазначеного договору складає 1 962 долари США, що складає 54 387,63 грн. за офіційним курсом Національного Банку України станом на дату подачі позовної заяви;

- суму обов`язкового викупу Об`єкта оренди, яка відповідно до п. 8.1. Договору № 13-03-2020-1/2 складає 7 000 доларів США що складає 194 043,50 грн. за офіційним курсом Національного Банку України станом на дату подачі позовної заяви, тобто 07.05.2021.

Крім того, в позові вказується, що крім зазначених договорів від 13.03.2020, між позивачем та відповідачем також було укладено подібні договори 09.05.2020, а саме.

09.05.2020 між сторонами був укладений договір купівлі-продажу обладнання № 04-05-2020-1/1 (далі - Договір № 04-05-2020-1/1), за умовами якого позивач придбав у власність у Відповідача обладнання, а саме станцію зарядження електромобілів змінного струму. Номер станції 0018, модель ND-77, адреса: м. Київ, проспект Перемоги 24.

Згідно з специфікації № 1, що є додатком № 1 до Договору № 04-05-2020-1/1 вартість обладнання складає 804 555,00 грн., що є еквівалентом 30 000 доларів США станом на час оплати (09 .05.2020) за офіційним курсом Національного Банку України.

Зазначається, що 09.05.2020 на виконання умов Договору № 04-05-2020-1/1, відповідач передав, а позивач прийняв обладнання, та сплатив обумовлену вартість за нього, про що між сторонами було складено акт приймання-передачі до Договору № 04-05-2020-1/1.

Також 09.05.2020 між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди обладнання з обов`язковим викупом № 04-05-2020-1/2 (далі - Договір № 04-05-2020-1/2), за умовами якого позивач, як орендодавець передав, а відповідач, як орендар прийняв у строкове платне користування з обов`язковим викупом зарядний пристрій (станцію) для електромобілів з характеристиками, визначеними у специфікації № 1, що є додатком до Договору № 04-05-2020-1/2, а саме станцію зарядження електромобілів змінного струму. Номер станції 0018, модель ND-77, адреса: м. Київ, проспект Перемоги 24.

Відповідно до п. 1.1. Договору № 04-05-2020-1/2 Відповідач прийняв у строкове платне користування з обов`язковим викупом обладнання, яке зазначено у специфікації до цього договору.

Пунктом 4.1. Договору № 04-05-2020-1/2 передбачено, що розмір орендної плати за весь Об`єкт, що орендується, у цілому складає 2.50% в місяць від суми, яка вказана в п. 1.1.1. даного Договору.

Пунктом 4.2. Договору № 04-05-2020-1/2 передбачено, що орендна плата сплачується Орендарем щомісячно, шляхом перерахування відповідної суми на розрахунковий рахунок орендодавця з 15 по останній день місяця, тобто до 30 або 31 числа кожного місяця наступного за звітним.

Позивачем наголошується, що після укладання Договору № 04-05-2020-1/2 відповідач жодного разу не перерахував належні позивачу кошти у розмірі 2.50 % від загальної вартості об`єкта оренди, яка складає 30 000 доларів США, чим порушив свої зобов`язання, передбачені зазначеним договором.

Відповідно до п. 8.1. Договору № 04-05-2020-1/2, Орендар зобов`язується викупити об`єкт оренди в кінці строку дії цього Договору, або достроково у будь-який час на вимогу орендодавця, за умови письмового повідомлення Орендодавцем Орендаря на поштову адресу, або подання особисто, під розпис про вручення повідомлення, уповноваженій особі (працівнику) Орендаря за реквізитами визначеними у цьому Договорі не пізніше ніж за 1 місяць до дати обов`язкового викупу. Право власності на майно, що є об`єктом оренди, у такому разі переходить до Орендаря після сплати останнім Орендодавцю повної суми орендної плати, нарахованої відповідно до умов цього договору, та всієї суми обов`язкового викупного платежу в гривні, еквівалентної 30 000 доларів США.

Зауважується, що 23.03.2021 позивачем на адреси відповідача (адреса, яка зазначена в Договорі № 04-05-2020-1/2, та юридична адреса Відповідача, відповідно до даних з ЄДРЮОФОП) засобами поштового зв`язку було направлено вимогу/повідомлення, в якій Позивав вимагає відповідно до п. 8.1. Договору № 04-05-2020-1/2 викупити обладнання за ціною 30 000 доларів США, сплатити суму нарахованих відсотків за 10 місяців, а саме з 09 травня 2020 року по 09 березня 2021 року за цим договором у сумі 7 500 доларів США. Крім того в цій вимозі Позивач зазначив про небажання продовжувати дію договору оренди.

Вказується, що станом на дату подачі цієї позовної заяви відповідач свої зобов`язання не виконав, не сплатив Позивачу:

- орендну плату за Договором № 04-05-2020-1/2, яка відповідно до п.4.1 - 4.3. значеного договору складає 9 000 доларів США, що складає 249 484,50 грн. за офіційним курсом Національного Банку України станом на дату подачі позовної заяви;

- суму обов`язкового викупу Об`єкта оренди, яка відповідно до п. 8.1. Договору № 04-05-2020-1/2 складає 30 000 доларів США що складає 831 615,00 грн. за офіційним курсом Національного Банку України (https://bank.gov.ua ) станом на дату подачі позовної заяви.

Щодо правової позиції відповідача

На момент винесення рішення у справі відзив на позовну заяву не надійшов.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому суд враховує, що відповідно до ч. 10 ст. 128 ЦПК України судова повістка юридичній особі направляється за її місцезнаходженням або за місцезнаходженням її представництва, філії, якщо позов виник у зв`язку з їхньою діяльністю.

Суд наголошує, що всі судові документи у даній справі направлялись на офіційну (юридичну) адресу ТОВ «Група Електроюа», яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань адреси.

У постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/9836/18 зазначено наступне: «в Рішенні Європейського суду з прав людини "В`ячеслав Корчагін проти Росії" було зазначено наступне.

Конвенція має на меті гарантувати практичні та ефективні права, а не ті, які є теоретичними або ілюзорними (див., серед багатьох інших органів, Cudak v. Lithuania [GC], no. 15869/02, § 58, ECHR 2010) . Право на публічні слухання було б безпідставним, якщо сторона у справі не була проінформована про слухання таким чином, щоб мати можливість бути присутнім на ній, якщо він або вона вирішить скористатися своїм правом з`явитися (на таке слухання), як це встановлено у внутрішньому законодавстві (див. Yakovlev v. Russia, no.72701/01, § 21, 15 March 2005).

Пункт 1 статті 6 не може бути витлумачений як присвоєння сторонам права одержувати особливу форму вручення судових документів, наприклад, зареєстрованою поштою (див. Kolegovy v. Russia, no. 15226/05, § 40, 1 March 2012; Perihan and Mezopotamya Basэn Yayэn A.Ю. v. Turkey, no. 21377/03, § 39, 21 January 2014; and Avotiтр v. Latvia [GC], no. 17502/07, § 119, ECHR 2016). Проте, Суд вважає, що в інтересах здійснення правосуддя сторона повинна бути поінформована про судове засідання таким чином, щоб не тільки знати дату, час і місце слухання, а й мати достатній час підготувати свою справу і бути присутнім на судовому засіданні (див. Kolegovy, cited above, § 40, and the cases cited therein, and Aћdajiж v. Slovenia, no.71872/12, § 48, 8 October 2015).

Що стосується застосовних положень російського законодавства, Суд зазначає, що у таких справах вони передбачали усне слухання (див. Пункт 34 вище), а суд першої інстанції визнав, що воно є доречним і у справі заявника (див. пункт 14 вище). Крім того, згідно з російським законодавством повідомлення повинні бути направлені до "місця проживання", яке в даному випадку відповідає зареєстрованій адресі проживання заявника (див., у зв`язку з цим, пункти 34 і 42 вище; див. також Sergey Smirnov v. Russia, no. 14085/04, §§ 29-30, 22 December 2009). Незважаючи на те, що матеріали справи, що надходять до Суду, не містять конкретних доказів, таких як поштові відмітки, що стосуються відправлення рішення суду від 12 серпня 2014 року, сам заявник визнав у національному провадженні, що ці рішення суду були направлені на його адресу і потім були повернуті суду як не доставлені (див. пункт 31 вище). Тому немає сумніву, що з метою повідомлення заявника була використана правильна адреса.

Далі, Суд зауважує, що відповідно до пункту 1 статті 123 особа вважається належним чином повідомленою, коли суд "мав інформацію про отримання адресатом" копії рішення про реєстрацію позовної заяви або заяви про порушення справи у справі, або інший доказ отримання адресатом інформації про порушене судочинство.

Стаття 123 § 4 передбачала кілька варіантів, коли особи "вважаються повідомленими". Зокрема, адресат вважався належним чином повідомленим, якщо (i) незважаючи на поштове повідомлення, одержувач не з`явився, щоб отримати копію судового акта, надісланого господарським судом у встановленому порядку, про який поштова організація повідомляє господарський суд; або (ii) копія судового акта не була подана, оскільки адресат не знаходився за зазначеною адресою, про що поштова організація повідомляє господарський суд із зазначенням джерела такої інформації.

Суд нагадує, що його завдання не полягає в тому, щоб розглядати in abstracto внутрішні правила сповіщення, а радше розглянути, з належним урахуванням усіх обставин справи, чи були дотримані гарантії статті 6 Конвенції. Стаття 6 Конвенції не передбачає жодного конкретного методу для надіслання повідомлень про слухання чи судові рішення (див. пункт 65 вище).

Заявник стверджував на національному рівні та перед цим Судом, що він не отримав жодних повідомлень щодо судового розгляду та апеляційного провадження, а також, що суди мали б бути більш ретельними щодо надіслання повідомлень про розгляд його до справи, наприклад, шляхом надіслання кореспонденції на його фактичну адресу проживання, за допомогою телефонного зв`язку або іншим методом, який дав би їм впевненість, що відповідач був поінформований про дату (дати) слухання.

Зі свого боку, Суд зазначає, що в межах конкретної судової стадії провадження проти заявника сторонами не заперечувалося, що повідомлення про винесення рішення і власне рішення від 12 серпня 2014 року, було надіслано на зареєстровану адресу заявника відповідно до вимог російського законодавства. Більше того, зазначається, що це повідомлення було повернуто до суду як не доставлене. Сторони, здається, не погоджуються з власне причиною такого невиконання (недоставлення). Заявник зазначив, що його було повернуто з приміткою, в якій говорилося, що адресат не знаходився за цією адресі (див. Пункт 31 вище), що може означати, що адресат не був там, щоб отримати це повідомлення або що заявник не був обізнаний, що на цю адресу може прийти повідомлення суду, тому що, наприклад, там не було поштової скриньки або чогось схожого. Уряд, натомість, зазначив, що повідомлення було повернуто, оскільки його не було отримано в поштовому відділенні протягом періоду зберігання (див. Пункт 13 вище). За відсутності переконливих доказів Суд не може зайняти певну позицію з цього питання.

Незважаючи на це, такої невизначеності не існує щодо того, що після рішення господарського суду від 10 жовтня 2014 року перейти від скороченої процедури до звичайної процедури, слухання було призначене на 11 листопада 2014 року. Повідомлення було надіслано на адресу зареєстрованого місця проживання заявника, а потім повернуто назад до суду з приміткою, в якій зазначається "за закінченням терміну зберігання" як причини повернення (див. пункт 15 вище).

Що стосується поведінки національних органів влади в даній справі, Суд спочатку зазначає, що вони діяли відповідно до російського законодавства, надсилаючи повідомлення на зареєстровану адресу проживання. Суд також зазначає, що господарський суд подбав про те, щоб надіслати повідомлення на місце, де знаходився бізнес (кіоски для продажу продуктів харчування) (див. пункт 16 вище). Також безперечно, що інформація, яка стосується призначених(запланованих) слухань, була своєчасною та адекватно доступною через інтернет-сторінку (веб-сайт) суду. На думку Суду, вони, таким чином, демонстрували достатню старанність, щоб дозволити заявнику, який повинен був знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень, що стосуються підприємців, визначитися з провадженням проти нього, а саме стосовно процедури оскарження у справі.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що судом першої інстанції було дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення, зокрема, відповідача про здійснення розгляду даної справи.

До того ж, місцевим судом своєчасно та згідно із зазначеними вище вимогами ГПК України було направлено копію рішення суду від 10.10.2018 на адресу відповідача.

При цьому, колегія суду апеляційного господарського суду вірно зазначила, що апелянт не виконав повністю ухвалу суду про усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки не надав суду апеляційної інстанції доказів існування об`єктивно непереборних підстав, які унеможливлювали апелянта отримувати поштову кореспонденцію за його місцем проживання: АДРЕСА_5 , тобто фактично апеляційний суд вірно взяв до уваги факт ненадання скаржником доказів, що всі чотири вищевказаних невручення сталися саме не з вини скаржника.

Отже, Північний апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що наведені апелянтом норми Господарського процесуального кодексу України в обґрунтування заявленого в апеляційній скарзі клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не підтверджують причини неотримання поштової кореспонденції за місцем його проживання. Посилання апелянта на те, що він не був присутнім у судовому засіданні, оскільки не був повідомлений по час та дати судових засідань по даній справі не відповідають обставинам справи, оскільки апелянт повідомлявся судом першої інстанції про час та місце розгляду справи, однак систематично не отримував поштову кореспонденцію».

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Отже, на думку суду, юридична особа зобов`язана забезпечити отримання кореспонденції за адресою, яка визначена нею як офіційна (юридична), а направлення на таку адресу судової кореспонденції, за відсутності заяви особи про наявність іншої адреси для кореспонденції, є належним повідомленням.

На день винесення рішення будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надійшло, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити правову позицію відповідача щодо предмета спору.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

13.03.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ЕЛЕКТРОЮА», в особі Кратка Олега Володимировича, діючого на підставі довіреності N7 від 17.09.2019, іменоване надалі «Продавець», з однієї сторони та ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Жовтневим РВ Маріупольського МУУМВС України в Донецькій обл., 17.05.1996, РНОКПП НОМЕР_1 , з іншої сторони, іменований надалі «Покупець», з другої сторони, дійшли взаємної згоди і уклали даний договір купівлі-продажу обладнання № 13-03-2020-1/1.

За змістом п. 1.1 такого договору за даним Договором продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти у власність та оплатити Обладнання, а саме: зарядні пристрої (станції) для електромобілів згідно Специфікації, що є Додатком № 1 до даного договору, і сплатити продавцю грошову суму, встановлену п. 3 Договору.

У п.п. 3.1, 3.2 сторони домовились, що ціна Обладнання складає 180 950 грн, що є еквівалентом 7 000,00 доларів США відповідно до курсу Національного банку України на дату оплати; оплата покупцем ціни обладнання здійснюється у безготівковій формі або іншим способом, що не суперечить чинному законодавству України протягом 1 банківського дня з моменту підписання даного Договору.

Як вбачається з підписаною сторонами специфікації № 1 - додатку № 1 до договору купівлі-продажу обладнання № 13-03-2020-1/1 від 13.03.2020, відповідно до договору купівлі-продажу обладнання № 13-03-2020-1/1 від 13.03.2020 Продавець передав у власність Покупцю, а Покупець прийняв у власність та оплатив Обладнання, а саме: зарядні пристрої (станції) для електромобілів з наступними характеристиками:

- станція заряджання електромобілів змінного струму «Пристрої зарядні для електромобілів типу УЗЭ, код ДКПП 27.11.50-33.00», клас 1, тип системи заземлення ТN-S, електроживлення станції здійснюється від трьохфазної п`ятипровідної мережі змінного струму з номінальною напругою 380, частотою (50+-1)Гц. Тип кабеля КВГ 5x6. Зарядні станції введені в експлуатацію, їх адреси та вартість:

- станція № 1130, модель АЕ-1/1, адреса: АДРЕСА_3 , вартість: 3 000 дол США;

- станція № 1680, модель АЕ-2, адреса: АДРЕСА_4 вартість: 4 000 дол США.

Згідно з підписаним обома сторонами актом приймання-передачі від 13.03.2020 до договору купівлі-продажу обладнання № 13-03-2020-1/1 від 13.03.2020 виконавець: товариство з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ЕЛЕКТРОЮА», в особі Кратка Олега Володимировича, діючого на підставі довіреності № 7 від 17.09.2019, іменоване надалі «Продавець», з однієї сторони та ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Жовтневим РВ Маріупольського МУУМВС України в Донецькій обл., 17.05.1996, РНОКПП НОМЕР_1 , іншої сторони, іменований надалі «Покупець», з другої сторони, дійшли взаємної згоди і уклали даний договір купівлі-продажу Обладнання про нижчезазначене: Покупець передав, а Виконавець прийняв 7 000 (сім тисяч) доларів США, відповідно до договору куплі-продажу та оренди № 13-03-2020-1 /1 від 13.03.2020.

Крім того, в цей же дань, а саме 13.03.2020, між ТОВ «ГРУПА ЕЛЕКТРОЮА» та ОСОБА_1 укладено договір оренди обладнання з обов`язковим викупом № 13-03-2020-1/2 за умовами якого позивач, як орендодавець передав, а відповідач, як орендар прийняв у строкове платне користування з обов`язковим викупом зарядні пристрої (станції) для електромобілів з характеристиками, визначеними у специфікації № 1, що є додатком до Договору № 13-03-2020-1/2, а саме:

- станція зарядження електромобілів змінного струму. Номер станції 1130, модель АЕ-1/1, адреса: АДРЕСА_3 ,

- станція зарядження електромобілів змінного струму. Номер станції 1680, модель АЕ-2, адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідно до п. 1.1. договору від 13.03.2020 № 13-03-2020-1/2 ТОВ «ГРУПА ЕЛЕКТРОЮА» прийняло у строкове платне користування з обов`язковим викупом обладнання, яке зазначено у специфікації до цього договору.

У п. 4.1. Договору № 13-03-2020-1/2 сторони погодили, що розмір орендної плати за весь Об`єкт оренди - що орендується за цим договором, у цілому складає 2,08 відсотки в місяць від загальної вартості Об`єкту оренди, яка вказана в п. 1.1.1. даного Договору, з щомісячною капіталізацією, а саме: кожного місяця, протягом строку користування Об`єктом оренди відсоток включає в себе суму капіталізації відповідно до п. 4.3. Договору.

Пунктом 4.2. Договору № 13-03-2020-1/2 сторони передбачили, що повернення всієї загальної суми орендних платежів (відсотків) за рік, та обов`язкового викупного платежу має відбутися до 14.03.2021.

Відповідно до п. 4.3. Договору № 13-03-2020-1/2 сума щомісячних нарахованих відсотків, яка підлягає виплаті щомісяця капіталізується (рефінансується) шляхом додавання до загальної суми обов`язкового викупного платежу у розмірі 1 962 доларів США до суми орендних платежів нарахованих за попередні періоди і підлягає виплаті 14.03.2021.

У п. 8.1. договору № 13-03-2020-1/2 сторони погодили, що Орендар зобов`язується викупити об`єкт оренди в кінці строку дії цього Договору, або достроково у будь-який час на вимогу орендодавця, за умови письмового повідомлення Орендодавцем Орендаря на поштову адресу, або подання особисто, під розпис про вручення повідомлення, уповноваженій особі (працівнику) Орендаря за реквізитами визначеними у цьому Договорі не пізніше ніж за 2 місяці до дати обов`язкового викупу. Право власності на майно, що є об`єктом оренди, у такому разі переходить до Орендаря після сплати останнім Орендодавцю повної суми орендної плати, нарахованої відповідно до умов цього договору, та всієї суми обов`язкового викупного платежу в гривні, еквівалентної 7 000 доларів США.

Вбачається, що 23.03.2021 ОСОБА_1 на адреси ТОВ «ГРУПА ЕЛЕКТРОЮА» засобами поштового зв`язку направлялось вимогу/повідомлення, в якій вона вимагала відповідно до п. 8.1. Договору № 13-03-2020-1/2 викупити обладнання за ціною 7 000 доларів США, повернути суму нарахованих відсотків за цим договором у сумі 1 962 доларів США та зазначала про небажання продовжувати дію договору оренди.

Крім того, матеріали справи свідчать, що 09.05.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ЕЛЕКТРОЮА» в особі Кратка Олега Володимировича, діючого на підставі, довіреності № 7 від 17.09.2019, іменоване надалі «Продавець», з однієї сторони та ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Жовтневим РВ Маріупольського МУУМВС України в Донецькій обл., 17.05.1996, НОМЕР_3 , іншої сторони, іменований надалі «Покупець», з другої сторони, дійшли взаємної згоди і уклали даний договір купівлі-продажу обладнання № 04-05-2020-1/1.

За змістом п. 1 договору № 04-05-2020-1/1 за даним Договором продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти у власність та оплатити Обладнання, а саме:

- зарядні пристрої (станції) для електромобілів згідно Специфікації, що є Додатком № l до даного договору, і сплатити Продавцю грошову суму, встановлену п. 3 Договору.

За змістом п.п. 3.1, 3.2 договору № 04-05-2020-1/1 ціна обладнання: 808 800,00 грн, що є еквівалентом 30 000,00 доларів США відповідно до курсу Національного банку України на дату оплати; оплата Покупцем ціни Обладнання здійснюється у безготівковій формі або іншим способом, що не суперечить чинному законодавству України протягом 1 (одного) банківського дня з моменту,підписання даного Договору.

Як вбачається з підписаною сторонами специфікації № 1 - додатку № 1 до договору № 04-05-2020-1/1 від 09.05.2020, товариство з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ЕЛЕКТРОЮА», в особі Кратка Олега Володимировича, діючого на підставі довіреності № 7 від 17.09.2019, іменоване надалі «Орендар», з однієї сторони та ОСОБА_1 паспорт НОМЕР_2 , виданий Жовтневим РВ Маріупольского МУУМВС України в Донецькій обл, 17.05.1996, РНОКПП НОМЕР_1 , іменований надалі «Орендодавець» з другої сторони, дійшли взаємної згоди і уклали цю Специфікацію до договору оренди обладнання з обов`язковим викупом № 04-05-2020-1/2 від 09.05.2020 про нижчезазначене:

- за даним Договором Орендодавець передав у строкове платне користування Орендарю, а Орендар прийняв Обладнання, а саме: зарядні пристрої для електромобілів з наступними характеристиками:

- станція заряджання електромобілів змінного струму «Пристрої зарядні для електромобілів типу УЗЭ, код ДКПП 27.11.50-33.00», клас 1, тип системи заземлення заземлення ТN-S, електроживлення станції здійснюється від трьохфазної п`ятипровідної мережі змінного струму з номінальною напругою 380, частотою (50+-1)Гц. Тип кабеля КВГ 5x6. Зарядні станції введені в експлуатацію, їх адреса та вартість:

- номер станції: № 0018; модель: ND-77; адреса: м. Київ, просп. Перемоги, 24; вартість: 30 000 доларів США.

Згідно з підписаним обома сторонами актом приймання-передачі від 09.05.2020 до договору купівлі-продажу обладнання № 04-05-2020-1/1 від 09.05.2020, товариство з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ЕЛЕКТРОЮА», в особі Кратка Олега Володимировича, діючого на підставі довіреності № 7 від 17.09.2019, іменоване надалі «Продавець», з однієї сторони та ОСОБА_1 паспорт НОМЕР_2 , виданий Жовтневим РВ Маріупольського МУУМВС України в Донецькій обл., 17.05.1996, РНОКПП НОМЕР_1 , іншої сторони, іменований надалі «Покупець», з другої сторони, дійшли взаємної згоди і уклали даний договір купівлі-продажу Обладнання про нижчезазначене: Покупець передав, а Виконавець прийняв 30 000 (тридцять тисяч) доларів США, відповідно до Договору інвестиції № 04-05-2020-1/1 від 09.05.2020.

Також, встановлено, що 09.05.2020 між Орендодавцем ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Жовтневим РВ Маріупольского МУУМВС України в Донецькій обл, 17.05.1996, РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_6 з однієї сторони, та Орендарем - товариство з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ЕЛЕКТРОЮА», в особі Кратка Олега Володимировича, діючого на підставі довіреності № 7 від 17.09.2019, з другої сторони, укладено Договір оренди обладнання з обов`язковим викупом № 04-05-2020-1/2.

У п.п. 1.1, 1.1.1 договору № 04-05-2020-1/2 сторони погодили, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування, з зобов`язанням обов`язкового викупу наступне майно (обладнання); найменування: зарядні пристрої (станції) для електромобілів з характеристиками, визначеними у Специфікації, що є додатком до даного Договору у кількості 1 (одна) одиниця; загальна вартість Об`єктів оренди становить 808 800 грн. (вісімсот вісім; тисяч, вісімсот), що на дату укладання цього Договору ціна у перерахунку до долара США, становить 30 000 (тридцять тисяч) доларів США, згідно з офіційним курсом Національного банку України, що склався на дату підписання Договору.

Відповідно до п. 3.1 договору № 04-05-2020-1/2 термін оренди складає 1 рік з моменту прийняття об`єкту оренди, а саме до 09.05.2021.

У п.п. 4.1, 4.2 договору № 04-05-2020-1/2 сторони погодили, що розмір орендної плати за весь об`єкт, що орендується, у цілому складає 2,50 % в місяць від суми, яка вказана у п. 1.1.1 даного Договору, після вирахування всіх передбачених чинним, законодавством України податків та зборів. Орендна плата сплачується в гривні, згідно з курсом Національного байку України на день виплати коштів. Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно шляхом перерахування відповідної суми на розрахунковий рахунок Орендодавця з і 5 по останній день місяця, тобто до 30 або 31 числа кожного місяця, наступного за звітним.

У п.п. 5.1, 5.3, 5.4 договору № 04-05-2020-1/2 сторони передбачили, що дія даного Договору припиняється внаслідок закінчення терміну його дії; Орендодавець має право достроково розірвати цей договір, шляхом письмового повідомлення Орендаря за 60 (шістдесят) календарних днів до дати розірвання; у разі дострокового розірвання дії договору, Орендар зобов`язується до кінцевої дати його дії, зазначеної в повідомленні, повністю виконати перед Орендодавцем свої зобов`язання по викупу об`єкта оренди або поверненню об`єкта оренди Орендодавцю.

У п. 8.1 договору № 04-05-2020-1/2 сторони погодили, що орендар зобов`язується викупити об`єкт оренди в кінці строку дії цього Договору, або достроково в будь-який час на вимогу орендодавця, за умови письмового повідомлення орендодавцем орендаря на поштову адресу, або додання особисто, під розпис про вручення повідомлення, уповноваженій особі (працівнику) орендаря за реквізитами визначеними у цьому Договорі не пізніше ніж за 1 (один) місяць до дати обов`язкового викупу. Право власності на майно, що є Об`єктом оренди, у такому разі переходить до Орендаря після сплати останнім Орендодавцю повної суми орендної плати, нарахованої відповідно до умов цього Договору, та всієї суми обов`язкового викупного платежу в гривні, еквівалентної 30 000 (тридцять тисяч) доларів США, за офіційним курсом Національного банку України на день повернення коштів. Сплата всієї суми Орендодавцю відбувається шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на банківський рахунок Орендодавця, або готівковими коштами на розсуд останнього, з урахуванням умов чинного законодавства,

23.03.2021 позивачем на адреси ТОВ «ГРУПА ЕЛЕКТРОЮА» (адресу, зазначену в договорі № 04-05-2020-1/2, та юридичну адресу вказану у ЄДРЮОФОП) засобами поштового зв`язку було направлено вимогу/повідомлення, в якій ОСОБА_1 вимагала відповідно до п. 8.1. договору № 04-05-2020-1/2 викупити обладнання за ціною 30 000 доларів США, сплатити суму нарахованих відсотків за 10 місяців, а саме з 09.05.2020 по 09.03.2021 за цим договором у сумі 7 500 доларів США, та зазначала про небажання продовжувати дію договору оренди.

ОСОБА_1 стверджує, що ТОВ «Група Електроюа» зобов`язання по договорам № 13-03-2020-1/2 від 13.03.2020 та № 04-05-2020-1/2 від 09.05.2020 щодо сплати орендної плати та викупу об`єктів оренди або повернення цих об`єктів не виконало, у зв`язку з чим звернулась з позовом у даній справі.

Відповідач заперечень щодо позовних вимог не надав.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частиною першою статті 761 ЦК України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно з частиною першою, п`ятою статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначено у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) , тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

При цьому матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі договори від 13.03.2020 № 13-03-2020-1/2 та від 09.05.2020 № 04-05-2020-1/2 у встановленому законом порядку оспорювалися чи визнавалися недійсними.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

Судом встановлено, що станом на день звернення з позовом заборгованість відповідача перед позивачем складає 47 962,00 доларів США, в тому числі: 1 962,00 долари США орендної плати та 7 000,00 доларів США суми обов`язкового викупу об`єкта оренди за договором від 13.03.2020 № 13-03-2020-1/2; 9 000,00 доларів США орендної плати та 30 000,00 доларів США суми обов`язкового викупу об`єкта оренди за договором від 09.05.2020 № 04-05-2020-1/2.

Правильність нарахованих позивачем сум орендної плати судом перевірена, відповідачем не заперечується і не спростовується.

Суд зазначає, що відповідач доводів позивача про таку заборгованість не спростував, контррозрахунку заборгованості не зробив, доказів сплати заборгованості не подав, факт оплати або повернення об`єктів оренди за договорами від 13.03.2020 № 13-03-2020-1/2 та від 09.05.2020 № 04-05-2020-1/2 - не довів.

Натомість позивачем доведено обставини, на які він посилався на підтвердження своїх вимог, в частині наявності підстав для стягнення заборгованості і його розміру.

За викладених обставин, оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позовної заяви та наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Разом з тим, при винесенні рішення, суд бере до уваги, що зобов`язання між сторонами були визначені в доларах США, актами приймання-передачі засвідчено факт отримання відповідачем від позивача коштів саме в доларах США (з вказівкою еквіваленту в національній валюті станом на день здійснення платежу).

Про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16.01.2019 у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), №464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

При цьому, судом враховується, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19) викладено правову позицію про те, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника (суми боргу в іноземній валюті з визначенням еквівалента суми боргу в національній валюті), внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово.

Щодо судового збору

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 816,00 грн судового збору (908,00 грн + 908,00 грн; а.с. 42, 43).

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Група Електроюа» про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Група Електроюа» (код ЄДРПОУ: 42869331; адреса: 03087, м. Київ, вул. Пітерська, буд. 5-А) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ):

-47 962,00 (сорок сім тисяч дев`ятсот шістдесят два) долари США, в тому числі: 1 962,00 долари США орендної плати та 7 000,00 доларів США суми обов`язкового викупу об`єкта оренди за договором від 13.03.2020 № 13-03-2020-1/2; 9 000,00 доларів США орендної плати та 30 000,00 доларів США суми обов`язкового викупу об`єкта оренди за договором від 09.05.2020 № 04-05-2020-1/2;

-а також 1 816,00 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич