Рішення № 104585824, 24.05.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/40421/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2022 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Бусик О.Л.

при секретарі судових засідань - Трубінській І.С.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2021 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк», Банк), в якому просила суд стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу в сумі 36796,39 доларів США та заборгованість за картковим рахунком моряка в сумі 25750,18 доларів США.

В обґрунтування позову, представник позивача указувала на те, що 30 липня 2013 року позивач уклав з відповідачем договір №SAMDN25000736830723 вклад «Стандарт 12 міс.», згідно з яким позивач внесла на депозитний рахунок кошти в сумі 20 000 доларів США з нарахуванням відсотків в розмірі 8,5% річних.

Крім того, на ім`я позивача в ПАТ КБ «Приватбанк» було оформлено картковий рахунок моряка № НОМЕР_1 .

У зв`язку з агресією Російської Федерації у лютому - березні 2014 року рахунки позивача у ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» було заблоковано.

Позивач неодноразово звертався до відповідача із проханням розблокувати рахунки, розірвати договори та повернути кошти та проценти за вкладами, однак банк відмовив у зв`язку з припиненням діяльності на території тимчасово окупованої території АРК та м. Севастополя та неможливості здійснення банківського регулювання та нагляду на зазначених територіях.

Така бездіяльність банку щодо неповернення вкладу та відсотків є незаконною, кошти позивачу не повернуті.

У відповідь на звернення відповідач надав позивачу лише довідку від 07 травня 2014 року та банківські виписки по рахунку № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 1061 ЦК України банк повинен повернути вклад з нарахованими процентами за договором №SAMDN25000736830723 за період з 07 травня 2014 року до 15 липня 2021 року в сумі 12311,44 Доларів США.

Крім того, оскільки банк на першу вимогу позивача не повернув вклад з нарахованими процентами, на підставі ст. 625 ЦК України банк має сплатити 3% річних за прострочення виконання зобов`язання за період з 07 травня 2014 року до 15 липня 2021 року в сумі 4 345,22 доларів США по рахунку № НОМЕР_2 та 4569,75 доларів США за рахунком № НОМЕР_1 .

На підставі викладеного, представник позивача просила про задоволення позову.

Ухвалою судді від 29 липня 2021 року ухвалою судді відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відзив від відповідача не надійшов.

Ухвалою судді від 17 листопада 2021 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

24 травня 2022 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі сторони позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Суд, у порядку загального позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Суд установив, що 30 липня 2013 року позивач уклав з відповідачем договір №SAMDN25000736830723 вклад «Стандарт 12 міс.», згідно з яким позивач вніс на депозитний рахунок кошти в сумі 20 000 доларів США з нарахуванням відсотків в розмірі 8,5 % річних.

Крім того, на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк» було відкрито картковий рахунок моряка № НОМЕР_1 на якій знаходились кошти в сумі 21 180, 43 долари США.

Згідно з довідкою №16520646 на ім`я ОСОБА_1 в ПАТ КБ «Приватбанк» відкрито рахунки в тому числі № НОМЕР_2 «Стандарт 12 міс.» в сумі 20139,73 доларів США та картка моряка № НОМЕР_1 в сумі 21180,43 доларів США.

Належних та допустимих доказів повернення позивачу банківського вкладу за договором №SAMDN25000736830723 та по картці моряка № НОМЕР_1 в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини першої статті 1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з частиною першою статті 1060 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

За правиламистатті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною першою статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Відповідно достатті 1075 ЦК України, договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи, що відповідач є функціонуючим загальнонаціональним банком та закриття його відділення не може вплинути на обов`язок банку щодо виплати відсотків та вкладів клієнтам банку, слід дійшли висновку про наявність правових підстав для стягнення з банку на користь позивача суми вкладу.

Згідно з частиною першою статті 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Частинами 5, 6 статті 1061 ЦК України передбачено, що проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу.У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Таким чином, повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на всій розсуд.

До такого висновку дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 28 січня 2015 року в справі № 6-247цс14.

Відповідно до п. 8 укладеного сторонами договору №SAMDN25000736830723 передбачене нарахування процентів на суму вкладу по процентній ставці для вкладів даного найменування та строку, що діє в Банку до закінчення попереднього строку вкладу, без укладення додаткових угод за договором.

Пунктом 9 договору №SAMDN25000736830723 передбачено право сторін дострокового розірвання вказаного договору з повідомленням сторони за 2 банківські дні до дати розірвання договору.

У разі, якщо сторона договору вимагає дострокового розірвати договір, а строк вкладу вже було продовжено один або декілька разів, проценти за кожен повний строк вкладу виплачуються в повному об`ємі. Проценти за останній строк вкладу, який на момент розірвання договору ще не сплинув нараховуються за ставкою «На вимогу» за фактичну кількість днів, що минули з дати оформлення вкладу чи продовження його до дня розірвання договору (пп. 11, 13 договору №SAMDN25000736830723).

Звертаючись до суду з позовом, представник позивача вказувала на те, що позивач звертався до відповідача з проханням про розірвання договорів та повернення коштів, однак банк кошти не повернув.

Однак,представник позивача не надала доказів направлення такого повідомлення та отримання його відповідачем, у зв`язку з чим строком вимоги позивача в даному випадку є датазвернення позивача до суду з даним позовом, плюс два банківські дні.

При цьому, процент за останній неповний строк вкладу, а саме за період з 30 липня 2020 року до 21 липня 2021 року підлягають нарахуванню за ставкою «На вимогу», який становить 0,01 % згідно з інформацією, що розміщена на сайті відповідача (https://privatbank.ua/ru/depozit).

Отже, проценти за користування депозитом слід розраховувати, відповідно до пунктів 8, 11, 13 укладеного сторонами договору від 30 липня 2013 року №SAMDN25000736830723 в межах заявлених позовних вимог: за період з 07 травня 2014 року до 30 липня 2014 року за ставкою 8,5 % річних: 398,65 долари США =20139, 73 долари США х 8,5% х 85 :365 :100;за період з 30 липня 2014 року до 30 липня 2020 року підлягають стягненню проценти в розмірі11002долари США = 20139,73 долари США х 8,5 % х 2346 : 365 :100; за період 30 липня 2020 року до 21 липня 2021 року підлягає стягненню проценти в розмірі 1,93долар США =20139,73 х 0,01 х350:365 :100, а всього 11402,61 долари США.

Що стосується посилань представника позивача про стягнення 3 % річних за договором №SAMDN25000736830723 в сумі 4345,22 доларів США та за карткою моряка № НОМЕР_1 в сумі 4569,75 долари США то слід зазначити наступне.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача 4345,22 долари США як 3% річних, представник позивачазазначала, що сума 3% річних за неналежне виконання зобов`язання складає в період з 07 травня 2014 року (дата видачі довідки про стан рахунків позивача) до 15 липня 2021 року (дата подання позовної заяви).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми боргу, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1061 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми вкладу відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1061 ЦК України, а за період після такого прострочення підлягають стягненню три процентів річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Ураховуючи те, що договір банківського вкладу вважається розірваними з 15 липня 2021 року - день подання позовної заяви, то лише з цієї дати у позивача виникає право на отримання 3% річних та інфляційних втрат відповідно до положень ст. 625 ЦК Українищодо невиплати основних сум вкладів за договорами, оскільки прострочення виконання зобов`язань за договорами банківського вкладу почалось з дати розірвання договорів.Отже, стягненню підлягає 3% річних з дати подання позовної заяви і до ухвалення рішення суду.

Таким чином, 3% річних розраховуються за формулою [Відсотки] = [Сума боргу] х [Процентна ставка] / 100% / 365 днів х [Кількість днів].

За договором від 30 липня 2013 року №SAMDN 25000736830723 вклад «Стандарт» 3% річних становлять 518,11 доларів США= 20139,73х3%/100/365днів х313 дні;

за картковим рахунком моряка 3% річних становлять 544,88 долари США = 21180,43 х 3%/100/365 х 313.

При цьому, суд зазначає, що суми коштів, які підлягають стягненню з АТ КБ «Приватбанк» на користь позивача, зазначені без відрахування податків та зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку.

Суд дійшов такого висновку, виходячи з наступного.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (ст. 164 Податкового кодексу України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного ст. 165 Податкового кодексу України).

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено ст. 164 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) включаються, зокрема пасивні доходи (крім зазначених у підпункті 165.1.41 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України).

До пасивних доходів, які оподатковуються ПДФО, належать, зокрема проценти на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок і проценти на вклад (депозит) у кредитних спілках. Доходи у вигляді процентів, нараховані на суми банківських вкладних (депозитних) або поточних рахунків, ощадних (депозитних) сертифікатів, вкладів (депозитів) членів кредитної спілки у кредитній спілці оподатковуються відповідно до норм п. 170.4 ст. 170 Податкового кодексу України.

Згідно з п.п. «а» пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім:а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю;б) відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання; Згідно з пп. 174.4.1 п. 170.4 ст. 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника ПДФО під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування, тобто банківська установа.

Отже, податковий агент, згідно п.п. 14.1.180 Податкового кодексу України зобов`язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Податкового кодексу України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються їй, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV Податкового кодексу України.

При цьому, відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Податкового кодексу України.

Відповідно абз. «а» п. 176.2 ст. 176 особи, які відповідно до Податкового кодексу України мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми нарахованих банком відсотків на депозитні кошти та неустойка (пеня, штрафи), стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку та, відповідно, підлягають оподаткуванню на загальних підставах за ставками, визначеними Податковим Кодексом України.

Тому, з метою недопущення неоднозначного тлумачення судового рішення під час його виконання, з огляду на те, що при виконанні судового рішення та при наявності відкритого виконавчого провадження з приводу виконання такого рішення, виникатимуть питання щодо порядку виконання судових рішень в частині сплати боржником грошових коштів стягувачу, які повинні бути оподатковані у встановленому законом порядку, слід дійти висновку про зазначення у резолютивній частині рішення про те, що сума коштів, яка підлягає стягненню з відповідача, зазначена без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку.

Оскільки позивач при поданні позову був звільнений від сплати судового збору, то відповідно до ст. 141 ЦПК України та з урахуванням положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір» він підлягає стягненню з відповідача на користь держави пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року становив 2270 грн.

За подання до суду позову майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Таким чином, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 11 350 грн.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст. ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 1-16, 526, 551, 1058, 1060, 1061, 1066, 1067, 1074, 1075, ст.ст. 1, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 1-18, 76 81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України,суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк`простягнення коштів за невиконання зобов`язання - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 кошти за договором банківського вкладу від 30 липня 2013 року № SAMDN 25000736830723в сумі 20139 (двадцять тисяч сто тридцять дев`ять) доларів США 73 центи, проценти за період 07 травня 2014 року до 15 липня 2021 року в сумі 11402 (одинадцять тисяч чотириста два) долари США 58 центів, 518 (п`ятсот вісімнадцять) доларів США 11 центів, як три проценти річних;

-за картковим рахунком моряка № НОМЕР_1 сумі 21180(двадцять одну тисячу сто вісімдесят) доларів США 43 центи та 544 (п`ятсот сорок чотири) долари США 88 центів без врахування податків і зборів.

Стягнути з акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в дохід держави судовий збір в сумі 11350 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Відповідач: акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», Код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження юридичної особи: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001).

Повний текст рішення суду складено 01 червня 2022 року.

Суддя О.Л. Бусик