Ухвала суду № 104576269, 01.06.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

01 червня 2022 рокум. ПолтаваСправа № 440/4844/22Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Ясиновський І.Г., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

27 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, відповідно до якої просить:

визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, які прийняті державним кадастровим реєстратором відділу у Котелевському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Коросташової С.О. щодо ОСОБА_1 ;

зобов`язати Державного кадастрового реєстратора відділу у Котелевському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Коросташову С.О. внести відомості до Державного земельного кадастру про земельні ділянки, згідно заяви позивача, відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру і на підставі розробленого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства, які розташовані па території Великорублівської сільської ради Полтавського району (раніше: Малорублівеька сільська рада Котелевського району Полтавської області.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2021 - 2481,00 грн.

Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Враховуючи викладене, сума судового збору за подання вказаного позову складає 992,40 грн.

Разом з тим, з позовною заявою подана заява про відстрочення сплати судового збору, в якій позивач зазначає, що введення воєнного стану вплинуло на фінансовий стан позивача.

Дослідивши вказану заяву та перевіривши матеріали адміністративного позову, суд вказує наступне.

Особа, яка звертається до адміністративного суду з позовною заявою та іншою заявою, передбаченою процесуальним законодавством повинна сплатити судовий збір.

Питання судових витрат врегульовано главою 7 КАС України та Законом України "Про судовий збір".

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначено виключний перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору.

Відповідно до приписів ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору, відстрочити сплату судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, у розумінні приписів ст. 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz V. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСП/1 від 26 липня 2005 року у справі "Kniat V. Poland"; пункти 63-64 рішення ЄСП/1 від 26 липня 2005 року у справі "Jedamski and Jedamska v. Poland").

Суд зазначає, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень такого майнового стану.

Таким чином, особа, яка вважає свій майновий стан незадовільним, через що в неї існують перешкоди для доступу до правосуддя, має подати до суду відповідне клопотання. Виходячи зі змісту норм КАС України, зокрема, ст., ст. 72, 74, 75, 76, 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення не лише безпосередньо щодо заявлених позовних вимог, а також стосовно інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. В цьому аспекті позивач має навести докази, які свідчать про поганий майновий стан (податкова декларація про доходи, довідка про заробітну плату, пенсію, стипендію тощо).

Пленум Вищого адміністративного суду України Постанові від 23.01.2015 р. N 2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року N 3674-VI "Про судовий збір" зазначив, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб`єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

До заяви про відстрочення сплати судового збору позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження викладених у ній підстав для звільнення від сплати судового збору, в тому числі щодо скрутного матеріального становища позивача, наявності будь-яких інших підстав для звільнення або відстрочення від сплати судового збору, в зв`язку з чим підстав для задоволення цієї заяви суд не вбачає.

Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Частинами першою та другою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізнається або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої цієї статті, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

До позовної заяви долучено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, що вмотивоване також введенням воєнного стану викликало неможливість позивача прибути до м. Полтави для підписання позову та неотриманням спірного рішення.

Надаючи оцінку такому клопотанні, суд зазначає наступне.

Верховним Судом неодноразово, зокрема у постановах від 11 липня 2019 року у справі №0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі №826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а тощо, була висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Отже, поновленню підлягають лише такі встановлені законом процесуальні строки, які порушені з поважних причин. В свою чергу поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та не залежала від волевиявлення особи.

Зі змісту позовної заяви не вбачається, що позивач не мав реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо отримання допомоги у належному розмірі у встановлений законом строк або звернутися до суду за захистом своїх прав у встановлений кодексом строк.

Як зазначає сам позивач у позові, ще 07.06.2021 року, тобто майже рік тому, він уклав договір на виконання землевпорядних робіт. Після виготовлення документації із землеустрою розробником документації через "Електронні сервіси" Державного земельного кадастру було подано документи із землеустрою щодо відведення земельної ділянки від імені заявника для внесення відомостей про земельні ділянки до Державного земельного кадастру. Рішенням Державного кадастрового реєстратора Коросташової С.О. від 25.08.2021 року було відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадстру.

В той же час, позивач бажаючи у проведенні вказаних реєстраційних дій, свідомо без жодних наведених об`єктивних причин не цікавився ні ходом виконання розробником умов договору, ні процесом проведення реєстрації, а зокрема і рішенням за наслідками розгляду заяви, поданої від його імені. Більше того, ні сам позивач, ні його адвокат не вчинили жодних активних дій направлених на отримання вказаного оскаржуваного рішення, а безпідставно просять суд витребувати його у відповідача, без наведення жодних об`єктивних причин неможливості отримання вказаного рішення самостійно і ще до звернення до суду.

Відтак, твердження позивача про необхідність визнання поважною причиною пропуску строку звернення до суду через неотримання ним оскаржуваного рішення є необґрунтованим та безпідставним.

Варто зауважити, що договір про надання правової допомоги між позивачем та адвокатом Борзовцем О.В. укладено 30 листопада 2021 року, що підтверджено ордером на надання правничої (правової) допомоги віл 07.12.2021 № 1069306.

Згідно ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Пунктом 3 Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб /п.1/, а також у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" /п.3/.

При цьому клопотання про поновлення строку звернення до суду не містить підтвердження про об`єктивні обставини, що позбавили позивача звернутись до суду як до укладення договору з адвокатом, так і в проміжок часу з дати укладення договору (30.11.2021) по дату введення воєнного стану в Україні (24.02.2022).

Крім того, суд звертає увагу представника позивача, що йому як адвокату має бути відомо про його право підпису позову від імені особи, інтереси якої він представляє, а відтак твердження про поважність пропуску строку звернення до суду, оскільки позивач не міг прибути до м. Полтава для підписання позову, є безпідставним та необгрунтованим.

Відтак, суд приходить до висновку про безпідставність клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, і, як наслідок, відмовляє у його задоволенні.

Суд наголошує, що незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не можуть розглядатися судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, оскільки є результатом суб`єктивних дій самого позивача, а не об`єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають йому вчасно реалізувати своє право на судовий захист.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 30.08.2018 в адміністративній справі № 813/2897/16.

Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

При цьому, частинами 3, 4 статті 46 КАС України встановлено, що відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

У позові в якості відповідача визначено Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області із зазначенням коду в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 39767930.

Однак, вимоги прохальної частини позову звернені до Державного кадастрового реєстратора відділу у Котелевському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Коросташову С.О., що суперечить викладеним вище нормам, оскільки останній є окремим суб`єктом владних повноважень.

Позов містить зазначення в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Великорублівської об`єднаної територіальної громади в особі Великорублівської сільської ради.

Відповідно до частини другої статті 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки.

З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - це особа, яка бере участь у справі на стороні позивача або відповідача у разі, якщо рішення у справі може вплинути на її права, свободи, інтереси чи обов`язки. Інтерес третьої особи щодо задоволення позову (якщо вона бере участь на стороні позивача) або щодо відмови у задоволенні позову (якщо вона бере участь на стороні відповідача) збігається з інтересами відповідно позивача або відповідача.

Необхідною умовою для залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є вплив рішення у справі на її права, свободи, інтереси або обов`язки.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі (ч.4 ст. 49 КАС України)

Отже, клопотання про залучення третьої особи має бути обґрунтованим та містити підстави для залучення такої (третьої особи) до участі у справі.

Всупереч викладеному, позивачем не обґрунтована необхідність залучення Великорублівської об`єднаної територіальної громади в особі Великорублівської сільської ради з підстав впливу рішення у справі на права, свободи, інтереси або обов`язки останнього.

Відповідно до частини четвертої статті 161 того ж Кодексу позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

При цьому, варто зазначити, що в силу положень частини другої статті 94 того ж Кодексу письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом.

Частинами четвертою та п`ятою цієї статті визначено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Судом досліджено долучені до позову документи та встановлено, що до позовної заяви додано додатки, засвідчення яких містить виправлення в частині дати шляхом наведення її на іншу дату.

Також, суд звертає увагу, заявника, що такі документи, які додані ним до позову, як сторінка паспорту позивача із відміткою про реєстрацію, заява від 29.04.2021 року до Великорублівської ОТГ, схема бажаного розташування земельної ділянки орієнтовною площею 2.00 га гр. ОСОБА_1 є неналежної якості копіями, оскільки є нечитабельними.

Крім того, позивач у позові посилається на: повідомлення від 09.06.2021 адресоване до Великорублівської сільської ради; укладений договір на виконання землевпорядних робіт; подання документів державному реєстратору, однак не надає вказаних документів та до позовної заяви та доказів вчинення зазначених дій.

Наведене вище свідчить про недотримання вимог КАС України та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі

Згідно з частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, позовну заяву необхідно залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.

Керуючись статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору та про поновлення пропущеного процесуального строку - залишити без задоволення.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

Позивачеві усунути недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Вказані недоліки можуть бути усунені шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду:

документа про сплату судового збору в розмірі 992,40 грн або документів, які підтверджують підстави звільнення від чи відстрочення сплати судового збору відповідно до закону;

належних доказів дотримання позивачем строку звернення до суду з даною позовною заявою або заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням в ній інших обґрунтованих підстав поважності пропуску такого строку для його поновлення;

позовної заяви, оформленої відповідно до частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі, із зазначенням особи, до якої звернені вимоги позову, в якості відповідача (зазначити повне найменування, його місцезнаходження, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомі номери засобів зв`язку, його офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти), а також копій такої позовної заяви відповідно до кількості учасників справи;

обґрунтування необхідності залучення в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Великорублівської об`єднаної територіальної громади в особі Великорублівської сільської ради;

завірених підписом позивача (шляхом виконання напису "згідно з оригіналом", зазначенням прізвища та ініціалів особи, її підпису та дати засвідчення) належної якості (читабельних) копій доданих до позовної заяви документів та документів на які посилається позивач у позові та обґрунтовує свої позовні вимоги разом з примірниками для направлення іншим учасникам справи.

Роз`яснити позивачу, що в разі, якщо він не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява буде йому повернута.

Копію ухвали направити позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

СуддяІ.Г. Ясиновський