Ухвала суду № 104573110, 01.06.2022, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 448/524/22

Провадження № 2/448/341/22

У Х В А Л А

про повернення заяви про забезпечення позову

01.06.2022 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Юрій БІЛОУС, розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар», про: визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

Представник позивачки ОСОБА_2 адвокат Курилич А.Я. звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар», про: визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Разом із позовною заявою представником позивачки ОСОБА_1 , адвокатом Курилич А.Я. подано заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом №75096, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем 31.05.2021 про стягнення з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авансар» заборгованості на загальну суму 59734,72 грн.

В заяві про забезпечення позову представник заявника обґрунтовує необхідність забезпечення позову тим, що у випадку стягнення з ОСОБА_1 боргу вказаному в оскаржуваному виконавчому написі в межах виконавчого провадження ВП №68616236 захист прав позивачки істотно ускладниться або взагалі унеможливиться, за захистом яких вона звернулася до суду.

Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України, дана заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріли справи, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних права бо інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями пункту 6 частини першої статті 150 ЦПК України встановлено серед видів забезпечення позову: зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Згідно частини 1 статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові-для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Крім цього, відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При оцінці зазначеної співмірності, слід ураховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Верховного Суду від 09 грудня 2021 року у справі № 175/1480/21 (провадження № 61-15020св21).

Тобто звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому, обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (постанова Верховного Суду від 24 грудня 2021 року у справі № 923/1131/21).

На підтвердження заявлених вимог представником заявника надано лише Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №68616236 від 11.02.2022 року, що не є достатнім для вирішення питання про можливість зупинення стягнення за виконавчим написом.

Доказів на підтвердження вимог щодо зупинення стягнення на підставі виконавчого документу взагалі не надано.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно д о ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, приходжу до висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову усупереч вимогам ч. 1 ст. 151 ЦПК України не містить відомостей, які потрібні для забезпечення позову, а саме: відомості, що підтверджують необхідність вжити заходи забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення по виконавчому провадженню №68616236 за виконавчим написом виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. зареєстрованого в реєстрі за №75096 від 31.05.2021, що перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Онишкевича Р.І. про стягнення з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» заборгованості, зокрема: постанови приватного виконавця про звернення стягнення на доходи боржника, постанови про накладення арешту на банківські рахунки, тощо, тобто відомостей, що підтверджують здійснення стягнення по вказаному вище виконавчому провадженні, яке необхідно зупинити.

Суд звертає увагу, що стороною позивача разом із заявою про забезпечення позову надано квитанцію про сплату судового збору №5572-3418-4633-7016 від 18.02.2022р. в сумі 496 грн. 20 коп. за заяву про забезпечення позову.

Абзацом 2 п.26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року за № 10, з урахуванням внесених змін і доповнень від 25 вересня 2015 року передбачено, що відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про судовий збір», суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI«Про судовий збір», суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України реалізовано за допомогою комп`ютерної програми документообігу загальних судів "Д-3". Дані, щодо підтвердження сплати (повернення) судового збору надходять в автоматичному режимі до "Д-3", при цьому виконується автоматичне поєднання записів про сплату (повернення) судового збору, які зазначаються в картці справи, з записами підтверджень про оплату (повернення) судового збору, які надійшли з Державної казначейської служби України.

Відповідно до ухвали Мостиського районного суду Львівської області від 21.03.2022р. по справі №448/286/22 заяву про забезпечення позову повернуто заявнику.

Згідно з п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги. Однак, ні ОСОБА_1 , ні її представник з заявами про повернення судового збору, сплаченого за квитанцією про сплату №5572-3418-4633-7016 від 18.02.2022р. у розмірі 496,20 грн., до суду не зверталися.

К витанцію про сплату №5572-3418-4633-7016 від 18.02.2022р. на суму 496 грн. 20коп., не може бути використано повторно для підтвердження сплати судового збору при поданні іншої заяви про забезпечення позову.

Таким чином, до заяви про забезпечення позову, поданої в межах цивільної справи №448/524/22, не додані належні докази на підтвердження сплати позивачкою судового збору у встановлених порядку і розмірі із зарахуванням коштів до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно з ч. 10 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 151, 153 ЦПК України, суддя -

п о с т а н о в и в :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар», про: визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Юрій БІЛОУС

Ухвала суду набрала законної сили «_»_____20___ року

Суддя Юрій БІЛОУС