Вирок № 104571785, 02.06.2022, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/147/22

Провадження № 1-кп/147/43/22

В И Р О К

іменем України

02 червня 2022 року смт Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г.,

із секретарем Івасюк А. А.,

за участю прокурора Басюк Т. М.,

захисника - адвоката Бодачевської М. В.,

обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021020120000205 від 13.11.2021, про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тростянчик, Гайсинського району Вінницької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, з середньою освітою, згідно ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Тростянчик, Гайсинського району Вінницької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, з середньою освітою, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Тростянчик, Гайсинського району Вінницької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , українця, громадянина України, працюючого на посаді водія в ТОВ "МКМ Транс", одруженого, з середньою освітою, згідно ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

12 листопада 2021 року близько 17.00 год. ОСОБА_1 зустрівся біля магазину в с. Гордіївка Гайсинського району Вінницької області з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , де між ними відбулась розмова, в ході якої вони вирішили викрасти металобрухт з території комплексу будівель та споруд колишнього м`ясокомбінату, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , що належить Приватному акціонерному товариству «Зернопродукт МХП».

Реалізовуючи свій кримінально-протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , таємно, тобто непомітно для охоронців підприємства та інших осіб, за попередньою змовою підійшли до огородженої території колишнього м`ясокомбінату та через пошкоджений паркан пройшли на його територію. Тоді ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пройшли до тильної сторони приміщення, де зняли віконну раму, через яку проникли всередину приміщення. Перебуваючи у приміщенні колишнього м`ясокомбінату, шляхом відкручування гвинтів та болтів, витягнули зсередини приміщення та через вікно викинули на вулицю, а в подальшому погрузили на металевий візок, який заздалегідь підготував ОСОБА_3 , і таким чином викрали частину непрацюючого куттера промислового КВ-125, а саме подрібнювача-змішувача м`ясної продукції, виготовленого з нержавіючої сталі, загальною вагою 280 кг., вартість якого відповідно до висновку експерта Вінницького відділення КНДІСЕ №8389/21-21 від 10.12.2021 становить 10676,4 грн. з розрахунку вартості 1 кг нержавіючої сталі коштує 38,13 грн. Під час вчинення крадіжки, а саме вивезення із території подрібнювача-змішувача м`ясної продукції, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було помічено охоронцями ПрАТ «Зернопродукт МХП» та таким чином, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з причин, що не залежали від їх волі, не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця. Своїми діями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснили замах на заподіяння ПрАТ «Зернопродукт МХП» майнової шкоди на суму 10676,4 грн.

Досудовим розслідуванням дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, тобто - незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у інше приміщення.

Дії ОСОБА_2 досудовим розслідуванням кваліфіковано за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, тобто - незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у інше приміщення.

Досудовим розслідуванням дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, тобто - незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у інше приміщення.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України визнав повністю та надав покази, якими підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення. У скоєному щиро розкаювався та просив суд суд суворо не карати. Крім того, просив не досліджувати докази та не допитувати свідків у зв`язку з визнанням вини.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду в правильності розуміння ним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції. Наведене свідчить про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Бодачевська М. В. у судовому засіданні просила врахувати визнання вини її підзахисним та зазначила щодо недоцільності дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, що передбачено ч. 3 ст. 349 КПК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся. Також, просив не досліджувати докази та не допитувати свідків у зв`язку з визнанням вини. Просив суд його суворо не карати.

Надані в судовому засіданні покази обвинуваченого послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду. Наведене свідчить про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину в скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України визнав повністю та надав покази, якими підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення, щиро розкаявся у вчиненому, просив суд не позбавляти його волі. Крім того, просив не досліджувати докази та не допитувати свідків у зв`язку з визнанням вини.

Надані в судовому засіданні покази обвинуваченого послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду. Наведене свідчить про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Прокурор Басюк Т. М. в судовому засіданні не заперечувала проти розгляду справи за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України і просила судовий розгляд обмежити допитом обвинувачених та дослідженням документів, що характерезують їх.

Представник потерпілого Пивовар О. М. не з`явився в судове засідання, з невідомих суду причин, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином.

Враховуючи думку учасників кримінального провадження, а також ті обставини, що цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся, в попередніх засіданнях представник потерпілого будь-яких претензій до обвинувачених не пред`являв, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника потерпілого ПрАТ "Зернопродукт МХП".

За згодою учасників судового провадження, на підставі ч.3 ст. 349 КПК України, з врахуванням свідчень обвинувачених, судом було визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому, суд впевнився у правильності розуміння обвинуваченими та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, відсутності сумнівів у добровільності їх позиції, а також судом було роз`яснено обвинуваченим та іншим учасникам провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Такий висновок суду ґрунтується також і на практиці Європейського суду з прав людини, викладеній, зокрема, у рішенні в справі «Коваль проти України» від 19.10.2006, відповідно до п.113 якого вбачається, що «основна мета статті 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) у рамках кримінального провадження - забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого кримінального обвинувачення. Стаття 6 Конвенції в цілому гарантує обвинуваченому ефективну участь у кримінальному провадженні. Основним аспектом права на справедливий суд є те, що розгляд кримінальної справи, включаючи елементи кримінального провадження, які відносяться до процедури, повинен бути змагальним і в ньому має забезпечуватись рівність сторін обвинувачення і захисту (див. рішення від 16 лютого 2000 року у справі «Роув і Дейвіс проти Сполученого Королівства»).

А також у рішеннях в справах «Леонід Лазаренко проти України» від 28.10.2010 та «Боротюк проти України» від 16.12.2010, зазначено, що «ані буква, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі добровільно відмовитися - у відкритий чи мовчазний спосіб - від свого права на гарантії справедливого судового розгляду. Однак для того, щоб така відмова була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути виражена у недвозначній формі і має супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними з важливістю такої відмови (див. рішення у справі «Сейдович проти Італії»)» (пункти 52 та 80, відповідно).

Зазначені обставини вказують на те, що вина ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, доведена у повному обсязі та суд кваліфікує їхні дії як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у інше приміщення.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Так, з огляду на ч.3 ст.185 КК України, кримінальна відповідальність за цією нормою закону настає за таємне викрадення чужого майна (крадіжка), що поєднане з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому та карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років.

Відповідно до ч.3 ст.15 КК України, замах на вчинення кримінального правопорушення є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, а з огляду на ч.2 ст.28 цього ж Кодексу, кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.

Отже, при призначенні покарання за незакінчене кримінальне правопорушення, суд, керуючись положеннями статей 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого особами діяння, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця, а за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу (ч.ч.1, 3 ст.68 КК).

Враховуючи вказані вимоги закону, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує вимоги ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, ст. 68 щодо призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті, межі санкції ч.3 ст.185 КК України, ступінь тяжкості вказаного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином.

Також, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_1 : раніше не судимий, в силу ст.89 КК України; офіційно не працює; за місцем проживання характеризується посередньо, громадського порядку не порушує, компроментуючими матеріалами на дану особу старостинський округ не володіє; не одружений; знаходиться під наглядом в психіатричному кабінеті, на обліку у лікаря нарколога не перебуває.

З досудової доповіді вбачається, що орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 можливе без позбавлення волі та не становитиме небезпеки для суспільства. У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладання на ОСОБА_1 обов`язків, згідно ч.2 ст.76 КК України: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, враховуючи тяжкість скоєного злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_1 , пом`якшуючі покарання обставини та ставлення обвинуваченого до вчиненого, суд вважає можливим виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства із застосуванням відносно нього ст. ст. 75, 76 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_2 , суд враховує вимоги ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, ст. 68 щодо призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті, межі санкції ч.3 ст.185 КК України, ступінь тяжкості вказаного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином.

Також, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_2 : раніше не судимий; офіційно не працює; за місцем проживання характеризується посередньо, громадського порядку не порушує, компроментуючими матеріалами на особу старостинський округ не володіє; не одружений; на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.

З досудової доповіді вбачається, що орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_2 можливе без позбавлення волі та не становитиме небезпеки для суспільства. У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладання на ОСОБА_2 обов`язків, згідно з ч.2 ст.76 КК України: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_2 відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, враховуючи тяжкість скоєного злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_2 , пом`якшуючі покарання обставини та ставлення обвинуваченого до вчиненого, суд вважає можливим виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства із застосуванням відносно нього ст. ст. 75, 76 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує вимоги ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, ст. 68 щодо призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті, межі санкції ч.3 ст.185 КК України, ступінь тяжкості вказаного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином.

Також, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_3 : раніше не судимий, згідно зі ст. 89 КК України; працює водієм у ТОВ "МКМ Транс"; за місцем проживання характеризується посередньо, громадського порядку не порушує, компроментуючими матеріалами на особу старостинський округ не володіє; зі слів одружений, має на утриманні дітей; на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.

З досудової доповіді вбачається, що на думку органу пробації, виправлення ОСОБА_3 можливе без позбавлення волі та не становитиме небезпеки для суспільства. У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладання на ОСОБА_3 обов`язків, згідно ч.2 ст.76 КК України: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, враховуючи тяжкість скоєного злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_3 , пом`якшуючі покарання обставини та ставлення обвинуваченого до вчиненого, суд вважає можливим виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства із застосуванням відносно нього ст. ст. 75, 76 КК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Майнова шкода кримінальним правопорушенням не заподіяна.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Згідно зі ст. 124 КПК України з обвинувачених солідарно на користь держави необхідно стягнути процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 514,83 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Підстав для обрання запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу не вбачається.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 174, 349, 366-368, 369, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком 1 (один) рік і 6 (шість) місяців.

На підставі ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки:

-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком 1 (один) рік і 6 (шість) місяців.

На підставі ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов`язки:

-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком 1 (один) рік і 6 (шість) місяців.

На підставі ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки:

-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути солідарно із обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення експертиз у сумі 514,83 (п`ятсот чотирнадцять гривень 83 копійки) грн.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 16.11.2021.

Речові докази: куттер промисловий КВ-125- подрібнювач-змішувач м`ясної продукції, який знаходиться на зберіганні у ПрАТ "Зернопродукт МХМ" - залишити потерпілому - ПрАТ "Землепродукт МХП".

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя О. Г. Борейко