Ухвала суду № 104569290, 02.06.2022, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 622/335/19

Провадження № 1-кп/535/65/22

УХВАЛА

02 червня 2022 року смт Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області у складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.,за участю:секретаря судового засіданняКотенко П.І., прокурораСаліхова А.А., захисникаІсоєва М.Н., представника потерпілоїГоловко В.В.,розглянув у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12018220310000368 від 29.10.2018 за обвинуваченням: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Феськи Золочівського району Харківської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ;у вчиненнізлочину,передбаченого ч.1ст.115 КК України,

установив:

У провадженні Котелевського районногосуду Полтавської області перебуваєкримінальне провадженняпо обвинуваченню ОСОБА_1 за фактомвчинення кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

30 травня 2022 року до суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого на шістдесят діб, оскільки ризики, передбаченіст. 177 КПК України, які були встановлені при обранні обвинуваченому вказаного запобіжного заходу продовжують існувати, тому є необхідність у продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , зокрема з метою запобігання спробам останнього вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні. Застосування інших більш м`яких запобіжних заходів не здатні усунути вищевказані ризики.

Відповідно до ч. 2 ст. 314 КПК України підготовче судове засідання відбувається за участю обвинуваченого (крім випадків, коли здійснювалося спеціальне досудове розслідування), прокурора, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду.

Обвинувачений утримується в ДУ «Харківський слідчий ізолятор». Строк дії запобіжного заходу, обраного щодо обвинуваченого, закінчується 04 червня 2022 року.

Згідно з довідкою ДУ «Харківський слідчий ізолятор» від 01.06.2022, у вказаній установі доступ до глобальної мережі інтернет відсутній у зв`язку з пошкодженням кабельної мережі, тому проведення засідань з ДУ «Харківський слідчий ізолятор» у режимі відеоконференцій є неможливим.

Отже, відсутність обвинуваченого ОСОБА_1 у підготовчому судовому засіданні та неможливість проведення дистанційного судового провадження з Державною установою «Харківський слідчий ізолятор» позбавляють суд можливості провести підготовче судове засідання, в тому числі вирішити клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Указом ПрезидентаУкраїни «Пропродовження строкудії воєнногостану вУкраїни»,від 17.05.2022за №341/2022, затвердженогоЗакономУкраїни №2263-IXвід 22.05.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Розділ IX1 КПКУкраїни регулюєособливий режимсудового розглядув умовахвоєнного стану,зокрема частиноюп`ятою статті615КПК Українивизначено,що у разі неможливості проведення підготовчого судового засідання обраний під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання у підготовчому судовому засіданні, але не більше ніж на два місяці.

В умовах воєнного стану судом було вжито всіх об`єктивно можливих заходів для дотримання прав всіх учасників процесу щодо участі у судовому засіданні, копія клопотання була направлена обвинуваченому та йому забезпечено право на захист, окрім того, учасники процесу не позбавлені права на звернення із клопотанням про зміну чи скасування запобіжного заходу впродовж його дії та не позбавлені можливості реалізувати право на оскарження ухвали суду.

Під час судового засідання прокурор Саліхов А.А. просив продовжити строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_1 .

Представник потерпілої ОСОБА_2 адвокат Головко В.В. клопотання прокурора підтримала.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Ісоєв М.Н. заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на відсутність обвинуваченого.

Заслухавши думку присутніх осіб, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі передбачені п.п. 1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України, суд дійшов висновку про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого з таких підстав.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 в порядку ч. 6 ст.615 КПК України було продовжено обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 04 червня 2022 року.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим ОСОБА_1 переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

У п. 36 рішення «Москаленко проти України» № 37466/04 від 20.05.2010 Європейський Суд з прав людини нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Однак, Суд неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою (див. рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Іlijkov v. Bulgaria), заява №33977/96, пункти 80-81, рішення від 26.07.2001).

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_1 умисного особливо тяжкого злочину свідчать про підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченого, вказують на необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.

Судом розглядалась можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам, проте, враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, буде недостатнім для запобігання існуючим ризикам.

Суд вважає, що наявні обставини, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, для продовження тримання під вартою ОСОБА_1 , оскільки є достатньо підстав вважати, що обвинувачений може ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).

До того ж, судове провадження не завершено, не досліджені всі докази, при цьому суд вважає, що існують ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, у зв`язку з цим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому необхідно продовжити.

Відповідно до ч. 5 ст. 394 КПК України ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.

Частиною 2 статті 400 КПК України визначено, що подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Враховуючи викладенета керуючисьстаттями 176, 177, 183, 194, 197, 199, 331, 394, 400 ч. 2, 615 ч. 5 КПК України, суд

постановив:

Відповідно до частини п`ятої статті 615 КПК України вважати продовженим запобіжний західу виглядітримання підвартою обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на строк на два місяці, тобто до 01серпня 2022 року включно, до вирішення відповідного питання у підготовчому судовому засіданні.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала можебути оскарженабезпосередньо доПолтавського апеляційногосуду захисником,прокурором протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченими в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Суддя Є.А.Болибок