Рішення № 104568126, 30.05.2022, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/22178/21

2/760/2483/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2022 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Калініченко О.Б.

при секретарі Трофимчук К.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Байрамов Талят Рефатович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

18.08.2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», треті особи: приватний нотаріус КМНО Остапенко Є.М., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Байрамов Т.Р., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позову представник позивача зазначає, що 22.09.2020 року приватним нотаріусом Личуком Т.В. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3665, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 634/ФКВ-07 від 15.06.2007 року за період з 02.07.2020 року по 01.09.2020 року в сумі, яка складається з: 154 160,40 грн. - заборгованість за кредитом, 218 240,02 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, а також суму плати за вчинення виконавчого напису - 300 грн.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 02.04.2021 року по справі № 760/3699/21 вказаний виконавчий напис було визнано таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із відсутністю боргу.

Таким чином, розмір боргу, який стягується за оскаржуваним виконавчим написом, є спірним.

Вважає, що дії відповідача грубо порушують закон та були спрямовані на продаж заставного майна (транспортного засобу) позивача.

Також зазначає, що при зверненні до нотаріуса для вчинення напису ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» не врахувало, що договір застави припинив свою дію та борг відсутній.

Пояснює, що 15.06.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 634/ФКВ-07, за яким, з метою забезпечення виконання зобов`язань було укладено договір застави транспортного засобу № 634 /Zфкв-07 від 15.06.2007 року. Предметом застави є автомобіль марки SUBARU LEGACY, 2007 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Заочним рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 11.11.2013 року по справі № 747/749/13-ц з ОСОБА_1 на користь АТ «Дельт Банк» було стягнуто заборгованість кредитним договором № 634/ФКВ-07 від 15.06.2007 року в сумі 72 489,08 грн., з яких: 42 795,24 грн. - сума заборгованості за кредитом та 14 822 грн. - сума заборгованості за відсотками.

На підставі виконавчого листа від 11.11.2013 року було відкрито виконавче провадження № 59576187, яке було закрите 31.08.2020 року у зв`язку із фактичним виконання в повному обсязі рішення.

Правонаступником АТ «Дельт Банк» за вказаним кредитним договором на підставі Договору про відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 2273/К від 02.07.2020 року стало ТОВ «ФК «Еліт Фінанс».

В 2020 році ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» здійснило спробу заміни сторону по виконавчому провадженню № 59576187, однак ухвалою Талалаївського районного суду Чернігівської області від 15.10.2020 року по справі № 747/749/13-ц було відмовлено в задоволення такої заяви.

Таким чином, у зв`язку із тим, що ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» не змогло законним способом здійснити заміну сторони виконавчого провадження, оскільки борг за кредитним договором був уже погашений, договір застави припинив дію, а виконавче провадження закінчене, відповідач вдався до незаконних методів - вимагання сплати погашеного боргу шляхом вчинення виконавчих написів.

До того ж, позивач не отримував від відповідача вимогу щодо дострокового повернення кредиту чи повідомлення про те, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу на підставі виконавчого напису нотаріуса, надсилання яких є обов`язковим.

Представник позивача також вказує, що заборгованість за спірним виконавчим написом розрахована з порушенням закону. Крім того, нотаріусом не враховано, що з моменту виникнення права вимоги можливої, на думку, відповідача, заборгованості минуло три роки.

На підставі викладеного просить визнати виконавчий напис від 17.06.2021 року № 185587 таким, що не підлягає виконанню, та стягнути судові витрати.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 30.08.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 31.08..2021 року задоволено частково заяву сторони позивача про забезпечення позову.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 08.09.2021 року виправлено описки в ухвалах Солом`янського районного суду м. Києва від 30.08.2021 року та від 31.08.2021 року.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 15.09.2021 року задоволено клопотання сторони позивача про витребування доказів.

В ухвалі про відкриття провадження у справі учасникам справи було визначено строк на подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень.

Уповноваженою особою сторони відповідача копія ухвали про відкриття провадження та позовна заява з додатками отримані 06.12.2021 року, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подано.

Положеннями ч. 8 ст. 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Треті особи пояснення щодо позову в порядку, передбаченому ст. 181 ЦПК України, не подавали.

Так як розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, сторони у судове засідання не викликалися. Суд вважає за можливе розглянути справу за матеріалами наявними у справі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 15.06.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 634/ФКВ-07.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між сторонами було укладено Договір застави транспортного засобу № 634 /Zфкв-07 від 15.06.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Савенком В.С. Предметом застави є автомобіль марки SUBARU LEGACY, 2007 року випуску, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний державний номер НОМЕР_2 .

Заочним рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 11.11.2013 року (справа № 747/749/13-ц) з ОСОБА_1 на користь АТ «Дельт Банк» було стягнуто заборгованість кредитним договором № 634/ФКВ-07 від 15.06.2007 року в сумі 72 489,08 грн., з яких: 42 795,24 грн. - сума заборгованості за кредитом та 14 822 грн. - сума заборгованості за відсотками. Виконавче провадження № 59576187, яке було відкрите на підставі виконавчого листа з примусового виконання зазначеного рішення, закінчене постановою від 31.08.2020 року в зв`язку стягненням з боржника всіх витрат.

Правонаступником АТ «Дельт Банк» за вказаним кредитним договором на підставі Договору про відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 2273/К від 02.07.2020 року стало ТОВ «ФК «Еліт Фінанс».

22.09.2020 року приватним нотаріусом Личуком Т.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3665, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованості за Кредитним договором № 634/ФКВ-07 від 15.06.2007 року за період з 02.07.2020 року по 01.09.2020 року в сумі, яка складається з: 154 160,40 грн. - заборгованість за кредитом, 218 240,02 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, а також суму плати за вчинення виконавчого напису - 300 грн.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 12.04.2021 року (справа № 760/3699/21) вказаний виконавчий напис було визнано таким, що не підлягає виконанню, оскільки приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис з порушення вимог чинного на момент вчинення виконавчого напису законодавства та не є безспірною заборгованість. Суд прийшов до висновку, що за кредитним договором № 634/ФКВ-07 від 15.06.2007 року рішенням суду з позивача вже було стягнуто заборгованість, тому нарахування будь-яких додаткових відсотків відповідачем є неправомірним.

Разом з тим, 17.06.2021 року приватним нотаріусом КМНО Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 185587, про звернення стягнення на транспортний засіб SUBARU LEGACY, 2007 року випуску, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний державний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 та був переданий в заставу, за рахунок коштів, отриманих від реалізації якого, задовольнити вимоги ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» за період з 02.07.2020 року по 14.06.2021 року включно у розмірі: 154 160,40 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 218 240,02 грн. - заборгованість за відсотками; 98 530,94 - пеня; 50 грн. - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 470 981,36 грн.

Сторона позивача вважає вказаний виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки він був вчинений з порушенням вимог законодавства, а також без врахування того, що заборгованість є спірною.

Так, згідно положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 18 цього Кодексу встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 цього Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Аналогічні положення містяться також в главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5.

Згідно з п.п. 3.2 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

Так, вказаний Перелік передбачає стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Питання визначення судами безспірності суми заборгованості під час розгляду справ про оскарження законності вчинення нотаріусом виконавчого напису, досліджене судом вищої інстанції (постанова від 05.07.2017 року по справі № 754/9711/14-ц; від 23.01.2018 року по справі № 310/9293/15; від 18.07.2018 року по справі № 486/388/16-ц; від 06.06.2019 року № 750/1627/18).

Так, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Так, у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року у справі № 6-887цс17 вказано, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Тобто, підсумовуючи викладене, під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому.

Згідно з п. 1.1. Договору застави транспортного засобу № 634 /Zфкв-07 від 15.06.2007 року, на який вчинено спірний виконавчий напис, Застава за цим Договором забезпечує вимоги Заставодержателя за Кредитним договором № 634/ФКВ-07 від 15.06.2007 року.

За умовами п. 6.2. Договору застави, цей Договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов`язань, забезпечених заставою за цим Договором.

Положеннями ст. 572 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

У разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (ч. 1 ст. 589 ЦК України).

Однак, зі встановлених судом обставин вбачається, що відповідач не набув права на стягнення на предмет застави, оскільки рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 11.11.2013 року (справа № 747/749/13-ц) про стягнення заборгованості з позивача було виконане в примусовому порядку в рамках виконавчого провадження № 59576187 в повному обсязі.

Крім того, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12.04.2021 року, постановою Київського апеляційного суду від 07.10.2021 року залишеним без змін, є таким, що набрало законної сили.

За змістом ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, оскільки обставини щодо відсутності заборгованості у позивача за вказаним кредитним договором перед відповідачем вже встановлені, тому питання відносно того, що заборгованість не є безспірною не підлягає доведенню та приймається судом.

При цьому, слід також зазначити, що було порушено процедуру вчинення виконавчого напису.

Так, ст. 20 Закону України «Про заставу» встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

За ч.ч. 1, 2 ст. 23 цього Закону відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, а також в інших випадках, встановлених законом чи договором, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом. У разі відступлення обтяжувачем забезпеченою обтяженням права вимоги іншій особі до неї також переходять усі права обтяжувача щодо предмета обтяження.

Статтею 26 Закону визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, серед яких з поміж інших, реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса (п. 5 ч. 1).

Отже, можливість звернення стягнення на предмет застави передбачена як загальним Законом України «Про нотаріат», так і спеціальним Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

При цьому ч.ч. 1, 3 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено порядок звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (застави). Зокрема, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет застави.

Крім того, за вимогами ч. 1 ст. 27 Закону обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Тобто законодавством чітко визначено, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно виконати наступні вимоги: письмово повідомити боржника; зареєструвати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Такі вимоги є імперативними і не можуть виконуватися на розсуд стягувача.

У ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» також передбачені вимоги до повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Це повідомлення повинне містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов`язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом строку, що визначається згідно з частиною другою статті 28 цього Закону.

Згідно зі ст. 28 Закону, якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження або іншого строку, встановленого за домовленістю обтяжувача та боржника, зобов`язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов`язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов`язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими ст. 8 цього Закону.

У разі отримання предмета обтяження у володіння обтяжувач зобов`язаний до закінчення процедури звернення стягнення вживати заходів щодо збереження відповідного майна згідно з вимогами, встановленими ст. 8 цього Закону.

Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» пов`язує подальші дії стягувача не лише з виконанням чи невиконанням боржником вимог про усунення порушення зобов`язання або передання предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу, але й установлює відповідний строк для такого виконання - тривалістю в 30 днів, та пов`язує початок спливу цього строку з моментом реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а отже й подальших дій зі звернення стягнення на предмет застави.

Згідно з підпунктом 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172. При цьому, у разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача. (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).

Аналіз ст.ст. 24, 26, 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», статті 87 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ 22.02.2012 року № 296/5, постанови КМУ від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» свідчить, що процедура звернення стягнення на заставлене майно на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів.

Перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника і здійснення державної реєстрації.

Цей етап спрямований на забезпечення (а) прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру звернення стягнення та спосіб звернення стягнення, який буде кредитор застосовувати; (б) інтересів інших учасників обороту, яким має бути забезпечено достовірну інформацію про процедуру звернення стягнення та спосіб звернення стягнення.

Другий етап вчинення виконавчого напису полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог.

Недотримання одного із етапів процедури звернення стягнення на заставлене майно на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

У постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 320/8269/15-ц зроблено висновок, що обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави. Ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення запеченого обтяженням зобов`язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави. Відсутність у Законі України «Про нотаріат» та в Порядку № 296/5 вимоги до нотаріуса провести перевірку дотримання стягувачем норм спеціального Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» щодо реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та спливу тридцятиденного строку з моменту такої реєстрації не свідчить про можливість невиконання нотаріусом цих вимог.

Матеріалами справи не підтверджується безспірність заборгованості боржника, також стороною відповідача не додано жодних доказів, що ним було письмово повідомлено боржника та зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

За правилами ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис з порушення вимог чинного законодавства, у стягувача було відсутнє право на витребування від боржника майна та не є безспірною заборгованість, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс».

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.

Щодо вимог сторони позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч. 3 цієї статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частинами 2, 3 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За вимогами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До позовної заяви стороною позивача додано: копію договору № 2221 про надання правничої (правової) допомоги від 17.08.2021 року, копію додатку № 1 від 17.08.2021 року до вказаного Договору; ордер серії КС № 901722.

Згідно наданих документів вбачається, що вартість послуг за домовленістю сторін складає фіксовану суму 7000,00 грн. За домовленості сторін до зазначеної суми не входить вартість відвідування адвокатом судових засідань, що складає 1000,00 грн. за кожне судове засідання, що сплачується окремо в порядку, узгодженому сторонами.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Стягнення витрат за зазначені послуги, які фактично не були надані (участь у судових засіданнях) буде суперечити принципу розподілу таких витрат.

Таким чином, суд вважає, що обґрунтований розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу складає 7000 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачений ним при зверненні до суду судовий збір у розмірі: 908 грн. - за подання позовної заяви; 454 грн. - за подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 18, 572, 589 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 20 Закону України «Про заставу», ст.ст. 24, 26, 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» № 296/5 від 22.02.2012 року, постановою Кабінету міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 82, 133, 137, 138, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Байрамов Талят Рефатович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 17 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем (м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5), зареєстрований в реєстрі за № 185587, про звернення стягнення на транспортний засіб марки SUBARU LEGACY, 2007 року випуску, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний державний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), згідно Договору застави транспортного засобу № 634 /Zфкв-07 від 15.06.2007 року, для задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (м. Київ, вул. Солом`янська, 2, код ЄДРПОУ 40340222)в загальній сумі 470 981,36 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (м. Київ, вул. Солом`янська, 2, код ЄДРПОУ 40340222) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн., а також судовий збір у розмірі 1362 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: