Вирок № 104566124, 02.06.2022, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

вул. Сосновського,38 м. Коростень Коростенський район Житомирська область Україна 11500

279/3943/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2022 року Коростенський міськрайонний суд

Житомирської області

в складі головуючого судді Шульги О.М.

з секретарем Башинською Н.М.

за участю сторін кримінального провадження прокурора Макарчук Л.А., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Яновича В.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12018060060000966 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Мирне Коростенського району Житомирської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 , раніше судимого: 03.07.2018 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області за ст.185 ч.3, 75, 76 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, 20.11.2018 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області за ст.185 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі, 22.03.2019 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області за ст.187 ч.2 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є власністю засудженого; 24.03.2020 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 , ст.185 ч.2, 70 ч.1, 70 ч.4 КК України до 8 років 1 місяця позбавлення волі, з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є власністю засудженого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 04.06.2018 року близько 10 години в м.Коростень Житомирської області, проходячи біля будинку №72 по вул.Грушевського помітив, що у ОСОБА_2 , який сидів на лавочці біля вказаного будинку, випали з кишені ключі. В цей момент у ОСОБА_1 виник умисел направлений на таємне викрадення чужого майна з квартири, в якій проживає ОСОБА_3 . Дочекавшись коли останній встав з лавочки та пішов в магазин, підійшов до місця знаходження ключів, підняв їх з землі. Достовірно знаючи місце проживання ОСОБА_2 , яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2 , направився до вказаного житлового приміщення, де ключами відчинив вхідні двері квартири, проник всередину, звідки викрав майно ОСОБА_4 на загальну суму 42398, 94 гривні, а саме ноутбук марки "Asus" моделі S5511, вартістю 35000 гривень та ноутбук марки НР 250G 4 ( N0Y20 ES), вартістю 7398 гривень 94 копійки.

Діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненими повторно, поєднаними з проникненням у житло, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.185 ч.3 КК України.

Судовий розгляд кримінального провадження проведено в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту.

При судовому розгляді в судовому засіданні 30.03.2020 року обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав частково та показав, що в зазначений в обвинувальному акті день та час побачив наглядно знайомого чоловіка, який вживав спиртне поблизу будинку №72 по вул.Грушевського в м.Коростені та помітив, що у останнього випали ключі. Він вирішив скористатись даними ключами з метою подальшого проникнення до помешкання. Коли цей чоловік зі своїм товаришем пішли до магазину, він підняв ключі. Де живе даний чоловік він не знав, тому попрямував за ними до магазину. В магазині він завів розмову з даним чоловіком та дізнався адресу проживання останнього. Після цього пішов до квартири, вхідні двері до якої відчинив наявними у нього ключами. В квартирі взяв два ноутбуки, які продав. Вину у вчиненні злочину визнає частково, оскільки даний чоловік запропонував йому інсценувати крадіжку. Разом з цим чоловіком він продавав ноутбуки та поділив виручені кошти. Після цього до нього зверталась мати ОСОБА_2 , яка просила повернути викрадене, і їй він повідомляв про причетність її сина до крадіжки. Остання не відразу повідомила про крадіжку, а зі спливом тривалого часу. Після залучення до участі у кримінальному провадженні захисника Яновича В.Л. обвинувачений ОСОБА_1 змінив свою позицію, почав не визнавати свою причетність до інкримінованого злочину. Вже в судових дебатах вибачався за вчинений злочин, зазначав, що кається у вчиненому, просив суворо не карати. Після виступу захисника в судових дебатах , в останньому слові почав плутатись, виказував незрозумілі по суті аргументи.

Потерпіла ОСОБА_4 показала, що з обвинуваченим ОСОБА_1 до вчинення злочину знайома не була. Зустрічалась з останнім після вчинення крадіжки з питання повернення викраденого майна. ОСОБА_1 повідомив куди здав майно, вона пішла та викупила один ноутбук за власні кошти. Стосовно інших речей вказала, що їх викрадення пробачає, оскільки це були речі її покійного чоловіка, однак не вибачає викрадення ноутбуку сина, який навчаючись одночасно працював збираючи на цей ноутбук, на якому були світлини родини, що для неї дорого, а також інформація по навчанню сина. ОСОБА_1 декілька разів з нею зустрічався, просив забрати заяву з поліції, вибачався перед нею, пропонував чужі речі. Вона не бажає "садити" ОСОБА_1 , хотіла лише щоб він повернув ноутбук, однак останній цього не зробив. Вчиненням злочину ОСОБА_1 завдав багато болю, після цього вона перенесла інсульт, тому вважає, що ОСОБА_1 повинен відшкодувати їй завдану моральну шкоду в розмірі 10000 гривень, а також завдану матеріальну шкоду.

Свідок ОСОБА_5 повідомив, що проживає по сусідству з ОСОБА_6 . Влітку, роки 2 назад, вийшов з квартири щоб йти в місто і побачив відчинені двері до квартири ОСОБА_4. Зателефонував ОСОБА_4 і повідомив про це. ОСОБА_4 сказала, що в цей час вдома має бути син і просила перевірити. Також ОСОБА_7 попросила перевірити чи на місці ноутбуки, вказала де вони мають знаходитись. Він знав, що у ОСОБА_4 було два ноутбуки, однак на вказаному ОСОБА_8 місці ноутбуків він не виявив. Він перебував у квартирі доки не прийшов ОСОБА_9 .

На запитання прокурора повідомив, що бачив якогось чоловік, який був вдягнутий у футболку і шорти, біг, тримаючи під рукою щось. Потім від ОСОБА_4 дізнався про викрадення двох ноутбуків, тому зрозумів, що було під рукою того чоловіка.

Свідок ОСОБА_9 показав, що йому відомо, що ОСОБА_10 був замічений з двома ноутбуками. Перебуваючи в одній компанії він почув, що особа на прізвисько " ОСОБА_1 " ( ОСОБА_1 за грошову винагороду намагається збути 2 ноутбуки. Дізнавшись про це, він відразу повідомив дану інформацію слідчому. Після цього ОСОБА_10 викликали до слідчого, потім ОСОБА_10 , 2 чи 3 рази приходив, обіцяв відшкодувати шкоду, чого не зробив, відтягував час. Вказав, що перед крадіжкою у нього пропали ключі від квартири. Пропажу ключів від квартири виявив після дзвінка матері, яка повідомила, що їй телефонував сусід, який повідомив, що хтось вийшов з їх квартири.

Вказав, що з ОСОБА_1 знайомим до цієї події не був.

Свідок ОСОБА_12 показав, що ОСОБА_1 є його "шураком". Вказав, що одного дня біля магазину "Фокстрот" зустрів ОСОБА_13 , який запитав, чи є у нього з собою паспорт. Вказав, що документ необхідний для здачі майна - ноутбука. Він запропонував продати йому цей ноутбук, однак ОСОБА_13 відмовився, говорив, що це його ноутбук, тому його треба закласти. Потім ОСОБА_13 дав йому ноутбук, який був невеликий, сіро-чорного кольору, який він на свій паспорт заніс у ломбард, який знаходився біля автобусної зупинки біля місцевого ринку, за що від ОСОБА_13 отримав 200 гривень.

Судом при розгляді даного кримінального провадження отримано інформацію про те, що ОСОБА_14 помер.

Письмовими доказами, які було досліджено безпосередньо судом є: витяг з ЄРДР зі змісту якого слідує, що відомості про вчинення злочину було внесено на підставі заяви потерпілої ОСОБА_4 04.06.2018 року з правовою кваліфікацією дій за ст.185 ч.3 КК України ; протокол прийняття заяви від потерпілої про вчинене кримінальне правопорушення зі змісту якого слідує про час, місце вчинення злочину, вид та вартість викраденого майна; рапорт уповноваженої особи Коростенського ВП, зміст якого містить інформацію про надходження 04.06.2018 року повідомлення про викрадення майна; протокол огляду місця події від 04.06.2018 року яким зафіксовано місце вчинення злочину, зі схемою та фототаблицею до нього; товарним чеком про вартість ноутбуку марки НР 250G 4 ( N0Y20 ES); протоколом тимчасового вилучення майна, яким зафіксовано видачу потерпілою 19.07.2018 року ноутбуку вищевказаної марки, який був нею викуплений в ломбарді, з фототаблицею до нього; постановами про визнання ноутбуку марки НР 250G 4 ( N0Y20 ES) та відео файлів слідчого експерименту речовими доказами; протокол проведення 30.08.2018 року слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 в ході якого останній розповів про обставини вчинення інкримінованого злочину.

При з`ясуванні судом у сторін кримінального провадження щодо наявності у останніх зауважень з приводу належності та допустимості поданих та досліджених письмових доказів обвинувачений зазначив, що має зауваження, однак зазначити, які саме, стосовно яких доказів та з яких підстав , не вказав.

Послався на те, що не знає, які докази наявні у кримінальному провадженні, оскільки з ними не знайомився.

Факт відкриття обвинуваченому матеріалів кримінального провадження стверджується протоколом ознайомлення останнього з матеріалами досудового розслідування 30.08.2018 року, в якому наявний власноручний запис про те, що з матеріалами кримінального провадження ознайомлений, скарг клопотань не мав.

Вже, в судових дебатах захисник Янович В.Л. зазначив про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту від 30.08.2018 року, що складений в порушення ч.7 ст.223 КПК України.

На думку захисника залучений до участі в цій слідчій дії понятий ОСОБА_15 був залежний від процесуального прокурора Лисич Л.Ю., а місцеперебування іншого понятого ОСОБА_16 не є можливим встановити.

Слідчий експеримент проведено в кабінеті слідчого, а не на місці події.

Одночасно зауважив, що на підтвердження вартості викраденого майна наявна довідка ФОП, а не висновок експерта, на необхідність наявності якого вказує п.6 ст.242 КПК України.

Вважає, що достатніх доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчинені крадіжки майна потерпілої ОСОБА_4 не здобуто. ОСОБА_1 само обмовляє себе в злочині, тому просив останнього за пред`явленим обвинуваченням виправдати.

Щодо наведених аргументів просив надати оцінку.

З вищенаведеного слід зазначити, що участь понятих при проведенні слідчого експерименту, в ході якого також застосовувалась відео зйомка, є гарантією забезпечення прав особи під час її проведення.

Перед проведенням слідчої дії ОСОБА_1 було роз`яснено його права, в тому числі право на захист.

Складений за результатом проведення слідчої дії протокол від 30.08.2018 року підписаний понятими та ОСОБА_1 без будь-яких зауважень. Вказані особи перед уповноваженими на проведення досудового розслідування органами не ставили питання про отримання внаслідок слідчого експерименту перекручених чи неправдивих відомостей, протиправного впливу на ОСОБА_1 з боку органу досудового розслідування або інших осіб, які були присутні під час його проведення, що призвело до порушення його особистих чи процесуальних прав.

Матеріали провадження не дають суду підстав ставити під сумнів детальне і ґрунтовне роз`яснення процесуальних прав ОСОБА_1 та усвідомлення ним права мовчати і не свідчити проти себе.

Отже, надання ОСОБА_1 викриваючих показань в яких зазначив мотиви своїх дій, час, місце, спосіб проникнення до приміщення, майно, яке викрав, та як ним розпорядився, при проведенні слідчого експерименту, які на думку захисника могли бути надані під тиском працівників поліції, не знайшло свого підтвердження в ході судового слідства.

Протягом часу досудового розслідування та судового слідства про застосування на обвинуваченого тиску ніким не заявлялось, така версія була висунута захисником в судових дебатах.

Доводи стосовно того, що понятий ОСОБА_15 має статус обвинуваченого в інших кримінальних провадженнях не тягне визнання складеного за участю останнього процесуального документа в іншому кримінальному провадженні недопустимим доказом.

Невідповідність зазначеної адреси місця проживання іншого понятого ОСОБА_16 також не є безумовною підставою для визнання доказу недопустимим.

Захисник повинен будувати захист, визначать його засоби і способи, ґрунтуючись на показаннях підзахисного, а також на оцінці зібраних доказів.

Захисник є незалежним в обранні стратегії і тактики захисту у кримінальному провадженні для здійснення активного та розумного захисту прав, свобод та законних інтересів клієнта всіма не забороненими законом засобами.

Після отримання доручення центру захисник у визначений законодавством або розумний строк ознайомлюється з матеріалами кримінального провадження, проводить конфіденційне побачення з клієнтом, під час якого роз`яснює йому його права, з`ясовує обставини кримінального правопорушення у викладенні клієнта, отримує від нього інформацію, що має правове значення, узгоджує правову позицію з клієнтом .

З часу отримання повноважень на участь у кримінальному провадженні, тобто з 31.01.2021 року, захисник Яннович В.Л. в процесуальний спосіб не заявляв про будь-які протиправні дії уповноважених осіб при проведенні досудового розслідування відносно ОСОБА_1 . Не надходило таких звернень і від обвинуваченого .

Висуваючи доводи щодо можливого здійснення тиску на обвинуваченого захисник не вказав ким саме, коли , з якою метою та де чинився тиск, в чому це мало прояв, тобто не надав в розумінні ст.84-86 КПК України об`єктивних підтверджень своїх доводів, тому такі є голослівними, не підтвердженими матеріалами провадження, що розцінюється судом як обрана лінія захисту.

З приводу доводів про проведення слідчого експерименту в кабінеті слідчого слід зазначити, що слідчий експеримент - це слідча (розшукова) дія, яка полягає в тому, що слідчий та/або прокурор за участю підозрюваного, потерпілого, свідка, захисника, з метою перевірки уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, проводить відтворення дій, обстановки, обставин певної події, та інші необхідні досліди чи випробування.

Метою слідчого експерименту є перевірка та уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Ця слідча дія найчастіше направлена на перевірку вже зібраних у справі доказів в результаті проведення інших слідчих дій (допитів, обшуків, огляду місця події та ін.).

Порядок проведення слідчого експерименту передбачено ст.240 КПК України, яка не містить обов`язкових умов щодо проведення вказаної слідчої дії в той самий час та в тому ж місці де було вчинено кримінальне правопорушення.

Проведення слідчого експерименту в житлі чи іншому володінні особи може здійснюватися лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє або на підставі ухвали слідчого судді.

Таким чином, дослідивши поданий стороною обвинувачення протокол слідчого експерименту від 30.08.2018 року суд вважає доводи захисника щодо визнання його недопустимим доказом не прийнятними.

Щодо зауважень про відсутність в матеріалах кримінального провадження висновку товарознавчої експертизи слід зазначити, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження у випадку та порядку, передбачених ст.244 цього кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

В окремих кримінальних провадженнях для встановлення розміру матеріальних збитків не потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання, а достатньо загальновідомих і загальнодоступних знань для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування, про найменування викраденого товару та його вартості.

Предметом злочину є ноутбуки, з зазначенням марки та моделі, тому довідка про їх вартість містить достатню інформацію про суб`єкт, яким вони видані та надають можливість встановити роздрібну ціну викраденого майна без проведення відповідної експертизи, оскільки дана інформація є загальновідомою та загальнодоступною.

Вказаний доказ отриманий у передбачений процесуальним законом спосіб та відповідає вимогам статей 84, 85, 86 КПК України, і підстави вважати його неналежним та недопустимим відсутні.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду висловленою у справі №676/1504/18 .

З норм ст. 26 КПК України слідує, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб, речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

В рамках кримінального провадження правом витребувати від будь-якої особи необхідні речі, документи, відомості, тощо, наділений слідчий.

Це право передбачено ст. 40 КПК України.

Верховний суд у справі №607/2166/19 зазначив, що імперативність п.6.ч.2 ст.242 КПК України щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків завданих кримінальним правопорушенням має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли розмір матеріальних збитків шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням можливо достовірно встановити без спеціальних знань .

Змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів, доведення перед судом переконливості й обґрунтованості власних тверджень і доводів щодо висунутого обвинувачення є однією із засад кримінального провадження згідно з п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК України.

Відповідно до положень п. 15 ч. 1 ст. 7, ст. 22 КПК України кримінальне провадження, що здійснюється на основі змагальності, передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, встановленими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом , і вони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав.

Натомість суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків.

Суд не уповноважений перебирати на себе права та обов`язків сторін кримінального провадження.

Виходячи із законодавчих норм, обвинувачений та його захисник наділені можливістю активно реалізувати свої права, в тому числі наполягати на проведенні експертизи і клопотати про забезпечення експертної установи відповідними матеріалами для проведення такої експертизи.

Стороною захисту дієвості зазначених гарантій у цьому кримінальному провадженні під сумнів не поставлено.

Під час судового провадження сторона захисту не оспорювала вартість викраденого майна та не зазначала, що ця вартість не відповідає дійсності і не порушувала питання про необхідність призначення у зв`язку цим товарознавчої експертизи.

Одночасно слід зазначити, що об`єкт, який підлягав би дослідженню, був реалізований ОСОБА_1 .

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

У справах «Van de Hurk проти Нідерландів» (§61), «Boldea проти Румунії» (§30), Європейський суд зауважив, що суд не повинен надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені.

Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

На спростування наданих стороною обвинувачення доказів, які узгоджуються між собою, не викликають будь-якого сумніву у їх достовірності, сторона захисту доказів на підтвердження непричетності обвинуваченого ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення не подала.

Одночасно враховується, що клопотання про недопустимість доказів заявлено на стадії дебатів без попереднього заперечення допустимості поданих стороною обвинувачення доказів на стадії їх подання та дослідження, що позбавило іншу сторону можливості відстояти свою правову позицію, можливості спростувати заявлені доводи, використавши надані їм права на подання додаткових доказів, заявлення клопотань, у зв`язку з чим суд вважає заявлене на стадії дебатів клопотання про визнання доказів недопустимими без його заявлення та відповідного обговорення сторонами на стадії процесу, яка наділяє іншу сторону можливістю не лише заявити про свою незгоду, а й мати реальну можливість довести свою позицію, подавши додаткові докази, заявивши відповідні клопотання, таким, що порушує принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості (ст.22 КПК України), тому доводи сторони захисту щодо недопустимості поданих суду доказів визнає непереконливими та визнає подані суду докази такими, що ґрунтуються на вимогах кримінально-процесуального законодавства.

Отже, отримані та досліджені судом безпосередньо в судовому засіданні вищевказані докази є допустимими та належними, в своїй сукупності, достатності та взаємозв`язку поза розумним сумнівом доводять причетність ОСОБА_1 до вчинення злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України.

До доводів обвинуваченого стосовно того, що син потерпілої також причетний до крадіжки майна своєї матері, оскільки запропонував інсценувати цю крадіжку, суд відноситься критично, оскільки в судовому засіданні такі доводи було спростовано показаннями свідка ОСОБА_2 , який вказав, що раніше з ОСОБА_1 знайомим не був, з останнім не зустрічався. В ході допиту даного свідка обвинувачений ОСОБА_1 вказав, що не знає дану особу.

Обираючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Як особа, обвинувачений ОСОБА_1 працездатного віку, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше судимий.

Обставин, що пом`якшують покарання не встановлено.

Зазначені в обвинувальному акті, як пом`якшуючі обставини: щире каяття, сприяння в розкритті злочину не знайшли свого підтвердження при судового розгляді.

Так, щире каяття характеризується ставленням винної особи до вчиненого нею кримінального правопорушення та означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює вчинене правопорушення, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Натомість при розгляді кримінального провадження вищевказане прояву не мало, оскільки зазначення обвинуваченим про те, що він жалкує про вчинене мало місце лише в судових дебатах.

Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

Вчинене кримінальне правопорушення, згідно ст.12 КК України, відноситься до тяжких злочинів .

Статтею 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даних про особу винного.

Враховуючи наведене, особу винного, який ніде не працює, раніше судимий, в тому числі за злочини проти власності, що свідчить про стійкість протиправної поведінки обвинуваченого, його небажання виправитись, нормально адаптуватись в суспільстві та притримуватись загальноприйнятих в ньому норм та правил, предмети злочинного посягання та їх вартість, суд вважає, що виправлення ОСОБА_1 не можливо без ізоляції від суспільства і йому слід обрати покарання пов`язане з позбавленням волі, відповідно до санкції частини статті, яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, що буде справедливим, співмірним вчиненому, достатнім та необхідним для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Оскільки дане кримінальне правопорушення ОСОБА_1 вчинив до ухвалення вироку Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24.03.2020 року, тому остаточне покарання підлягає призначенню за правилами ст.70 ч.4 КК України, шляхом часткового складання покарань, що буде справедливим, співмірним вчиненому, достатнім та необхідним для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

В кримінальному провадженні ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 42398, 94 гривень та моральної шкоди в розмірі 10000 гривень.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільно- процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Підстави, умови, обсяг і спосіб відшкодування шкоди визначається згідно з нормами цивільного законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи , відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З матеріалів провадження слідує, що ноутбук марки НР 250G 4 ( N0Y20 ES), вартістю 7398 гривень 94 копійки, фактично повернуто власнику; докази того, що ОСОБА_4 понесла витрати, пов`язані з викупом даного майна з ломбарду та розмір цих витрат документально не підтверджено, тому позов в частині стягнення вартості вказаного майна задоволенню не підлягає.

Таким чином, цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає задоволенню в межах вартості викраденого та неповернутого майна, а саме ноутбуку марки "Asus" моделі S5511, в сумі 35000 гривень.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Стаття 23 ЦК України визначає, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Отже, враховуючи те, що моральними стражданнями супроводжується будь-яке протиправне діяння, тому суд не ставить під сумнів факт перенесення моральних страждань потерпілою, з врахуванням втрат немайнового характеру, які вона зазнала внаслідок дій обвинуваченого, пов`язаних з втратою належного їй майна.

Причинний зв`язок між хворобою, яку перенесла ОСОБА_4 , з діями ОСОБА_1 , що було ураховано потерпілою при оцінці розміру моральної шкоди, належними та допустимими доказами не підтверджено.

З врахуванням вищенаведеного, розмір моральної шкоди, заподіяної потерпілій суд оцінює в розмірі 5000 гривень, що буде розумним, справедливим та співмірним для відшкодування заподіяного виду шкоди.

Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні, арешт не накладався.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 в даному кримінальному провадженні не обирався.

Керуючись ст.ст.368, 370, 373, 374 КПК України, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.3 КК України і призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі.

За правилами ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань зарахувати ОСОБА_1 невідбуте покарання за вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24.03.2020 року та призначити остаточне покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є власністю засудженого.

Строк відбуття покарання обчислювати з 03.10.2018 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні не обирався.

Цивільний позов потерпілої задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 35000 гривень заподіяної матеріальної шкоди та 5000 гривень моральної шкоди.

Процесуальні витрати відсутні.

Речовий доказ: ноутбук марки НР 250G 4 ( N0Y20 ES), який переданий на зберігання ОСОБА_4 повернути останній за належністю; диск з відтворенням слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку через Коростенський міськрайонний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляції, а в разі подачі апеляції - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, не пізніше наступного дня після ухвалення - надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, може бути отримана в суді учасниками судового провадження.

Суддя: