Постанова № 104563122, 31.05.2022, Миронівський районний суд Київської області

31.05.2022 Єдиний унікальний № 371/1125/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2022 року м. Миронівка

ЄУН 371/1125/21

Провадження № 2-а/371/5/22

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі секретаря судових засідань Сахненко О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, поліцейського офіцера громади Обухівського районного управління поліції в Київській області Федорова Олексія Олексійовича про визнання дій протиправними, скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на ті обставини, що 5 листопада 2021 року він перебував в приміщенні Миронівської міської ради. Працівники поліції почали протиправно вимагати від нього одягнути на обличчя маску або покинути приміщення. Після його відмови працівники поліції викликали наряд патрульної поліції та вивели його з приміщення міської ради. Після цього під психологічним тиском з боку працівників поліції його заставили проїхати до відділу поліції для складення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

05 листопада 2021 року поліцейський офіцер громади старший лейтенант поліції Обухівського районного управління поліції в Київській області виніс постанову серії ГАВ № 065929 про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 44-3 КУпАП. Підставою складення постанови стало те, що він перебував у приміщенні Миронівської міської ради без вдягнених засобів індивідуального захисту, зокрема без респіратора або захисної маски, що закриває ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, чим порушено заборону передбачену підпунктом 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Постанову вважає незаконною, оскільки запровадження заборони перебувати в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту є обмеженням його конституційного права на свободу пересування, гарантованого частиною 1 статті 33 Конституції України.

Зазначив, що відповідно до Конституції України, обмеження вказаного права допускається лише в умовах воєнного та надзвичайного стану, який в України запроваджено не було. Встановлення дії карантину відбулося з порушенням порядку, передбаченого законами України «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про правовий режим надзвичайного стану».

Отже, заборона перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту запроваджена з порушенням порядку, суперечить Конституції України, а тому недотримання такого обмеження конституційного права не може бути підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Стаття 44-3 КУпАП та постанова Кабінету МіністрівУкраїни №1236від 09грудня 2020рокуне визначає яка категорія населення має перебувати в масках, проте стаття 20 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» однозначно визначає, що карантинних заходів повинні дотримуватися хворі особи, або особи з ознаками респіраторних захворювань. Він не хворів на вірусні інфекції, не мав ознак вірусного чи респіраторного захворювання. Маска у нього викликає відчуття задухи та створює додаткове навантаження на серце і легені, підвищує тиск та викликає головний біль. В зв?язку з чим вимоги поліції про необхідність перебування у масці вважає протиправними та такими, що посягають на його життя та здоров?я.

Вважає, що в його діях був відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 44 - 3 КУпАП, а накладення на нього штрафу є втручанням держави в його право на мирне володіння майном (грошовими коштами), оскільки не ґрунтується на законі.

Також зазначив, що працівником поліції розгляд справи про адміністративне правопорушення в порядку статті 279 КУпАП не проводився, права та обов?язки йому не роз?яснювались, в зв?язку з чим він був позбавлений права подавати клопотання та пояснення та права скористатися юридичною допомогою адвоката. Також йому не надано можливості викласти свої заперечення та зауваження щодо притягнення до адміністративної відповідальності, не дивлячись на його заперечення проти правомірності складення постанови, поліцейським не складено протокол про адміністративне правопорушення. Вказав, що поліцейський не зачитав йому права, не вказав точно нормативно-правового акта (номер, дату, пункт), який він порушив, не надав доказів його правопорушення.

Просив визнати протиправними дії поліцейського офіцера громади Обухівського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області старшого лейтенанта Федорова О.О. та скасувати постанову серії ГАВ № 065929 від 05 листопада 2021 року.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 20 грудня 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до правил статті 257 КАС України,за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частина 2 даної статті вказує, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) категорію та складність справи..

Згідно зі статтею 262 КАС України,розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.

Відповідно до частини 3 статті 124 КАС України, судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеномустаттею 129цього Кодексу.

Згідно з частиною 4 статті 124 КАС України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Копію ухвали про відкриття спрощеного провадження та копію позовної заяви з додатками відповідачам направлено за адресою їх місцезнаходження 20 грудня 2021 року.

18 січня 2022 року до Миронівського районного суду Київської області повернуто рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, за змістом якого копію ухвали про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками вручено уповноваженому представнику відповідача Головного управління національної поліції в Київській області 14 січня 2022 року.

Відповідач поліцейський офіцер громади Обухівського районного управління поліції в Київській області Федоров Олексій Олексійович копію ухвали про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками отримав 10 січня 2022 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка про вручення поштової кореспонденції в приміщенні канцелярії Миронівського районного суду.

Відповідно до положень статті 257 КАС України, справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Аргументи учасників справи

Відзив на позовну заяву від відповідачів не надходив.

Відповідно дочастини 2статті 175КАС України,у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено такі фактичні обставини.

05 листопада 2021 року поліцейським офіцером громади старшим лейтенант поліції Обухівського районного управління поліції в Київській області відносно позивача ОСОБА_1 прийнято постанову серії ГАВ № 065929 про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 44-3 КУпАП (а.с. 82).

Зі змістуоскаржуваної постановивбачається, що 05 листопада 2021 року о 14-20 год., під час дії карантинних обмежень, ОСОБА_1 перебував у приміщенні Миронівської міської ради, за адресою: вулиця Соборності, 48, в місті Миронівка, без вдягнених засобів індивідуального захисту, зокрема, без респіратора, в тому числі виготовленого самостійно, що закриває ніс та рот, чим порушив заборону, передбачену підпунктом 1 пункту 2-2 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Позивач вважає оскаржувану постанову такою, що підлягаю скасуванню, з огляду на те, що запровадження карантинних обмежень, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», є незаконним, в зв?язку з чим вимоги про дотримання обмежень встановлених вказаною постановою вважає протиправними.

Крім того, позивач вказав, що оскаржуване рішення поліцейським постановлено з порушенням норм Конституції України, встановленого законом порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення, без дотримання його права на захист та процедури прийняття рішення.

На підтвердження доводів, викладених в позовній заяві ним надано копію повідомлення Міністерства охорони здоров?я України від 27 березня 2020 року № 11.1-30/17/718/ЗПІ-20/39 про те, що від головного санітарного лікаря України Ляшка В.К. не було подання про встановлення карантину на території України до Кабінету Міністрів України (а.с. 66), копію повідомлення Державної установи «Центр громадського здоров?я Міністерства охорони здоров?я України» від 02 вересня 2021 року про те, що 01 березня 2020 року по 01 серпня 2021 року епідемій на території України не зареєстровано (а.с. 67), копію повідомлення Департаменту з питань звернень громадян № 22/1-08/5681 від 19 листопада 2021 року про те, що рішень Президента України про введення в Україні надзвичайного стану не приймалося та відповідні укази не видавалися (а.с. 68).

З дослідженого судом диску CD-R встановити обставини, що відносяться до справи неможливо, оскільки запис не містить обставин розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 44-3 КУпАП України.

Мотиви суду та застосовані норми права

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково.

Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозиціястатті 44-3 КУпАП передбачає відповідальність у виді накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбаченихЗаконом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Судом встановлено, що 05 листопада 2021 року поліцейським офіцером громади відносно позивачаприйнято постановупро накладення на нього адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 44-3 КУпАП.

З оглянутої в судовомузасіданні оскаржуваноїпостанови вбачається,що підставоюдля притягненняпозивача доадміністративної відповідальностістало те,що під час дії карантинних обмежень, він перебував у приміщенні Миронівської міської ради без вдягнених засобів індивідуального захисту, чим порушено заборону передбачену підпунктом 1 пункту 2-2 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Суд вважає доводи позивача слушними з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

За правилами частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 1 пункту 2-2 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» визначено, що з 17 червня 2021 року на території України встановлюється зелений рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється: 1) перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 06 листопада 2020 №1000-IX, який набрав чинності 21 листопада 2020, внесено зміни до Кодексу України «Про адміністративні правопорушення», зокрема, статтю 44-3 КУпАП доповнено частиною 2 такого змісту: «Перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Крім цього, зазначеним Законом внесено зміни до статті 222 КУпАП, яка визначає повноваження органів національної поліції з розгляду справ про адміністративні правопорушення, шляхом доповнення частини 1 статті 222 КУпАП, після цифр «44» словами і цифрами «частина друга статті 44-3». Відповідно до вказаних змін, які набрали чинності 21 листопада 2020 року, до повноважень працівників органів та підрозділів Національної поліції віднесено розгляд справ про адміністративні правопорушення за частини 2 статті 44-3 КУпАП.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

У випадках, передбачених частинами першою та другою статті 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно зі статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобовязаний зясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При цьому, КУпАП встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення, перед складанням постанови та відібранням пояснень від правопорушника роз`яснити його права, надати можливість заявити та розглянути клопотання, скористатися правничою допомогою.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

З огляду на усталену прецедентну практику Європейського суду з прав людини (справи «Гурепка проти України» («Gurepka v. Ukrain», 06.09.2005, no. 61406/00), «Гурепка проти України (№ 2)» («Gurepka v. Ukraine (no. 2)», 08.04.2010, no. 38789/04), «Лучанінова проти України» («Luchaninova v. Ukraine», 09.06.2011, no. 16347/02), «Вєренцов проти України» («Vyerentsov v. Ukraine»,11.04.2013, no. 20372/11) та інші), який тлумачить поняття «кримінальний» автономно, тобто незалежно від національної термінології, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, національні органи влади мають дотримуватися закріплених у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантій: бути негайно і детально поінформованим зрозумілою мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя; допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.

Для встановлення «обґрунтованості висунутого обвинувачення» у справі мають міститися достатньо переконливі, чіткі і узгоджені між собою докази, які в сукупності доводять винність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, згідно з принципом доведеності вини «поза розумним сумнівом».

Суд звертаєувагу,що самапо собіпостанова пропритягнення особидо відповідальностіне може,без підтвердженняіншими доказами,свідчити провстановлення фактупорушення позивачемпевних правил.

Будь-які інші докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення в матеріалах справи відсутні.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, в даній адміністративній справі не надано до суду доказів, які спростовують наведені позивачем факти порушення порядку прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Суд позбавлений права самостійно збирати докази у справі про адміністративне правопорушення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку поліцейським офіцером громади) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює встановлення судом, що розглядає справу, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному судочинстві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Висновки за результатами розгляду

Частиною 3 статті 286 КАС Українипередбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином суд, керуючись принципом верховенства права, дійшов висновку, що відповідач не надав суду доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Згідно з частинами 1, 2 статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

На підставі статті 293 КУпАП, орган, який розглядає скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення, має повноваження скасувати постанову і закрити справу.

Відповідно достатті 247 КУпАП, розпочате провадження по справі про адміністративне правопорушення може бути закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням викладеного суд вважає, що оскаржуване рішення не може бути розцінено як таке, що відповідає вимогам закону, та підлягає скасуванню за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

За умов відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 44-3 КУпАП, наявні підстави для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Враховуючи те, що вищевказаними нормами КАС України чітко визначено зміст резолютивної частини рішення суду, тому на підставі частини 2 статті 9 КАС України, з метою найбільш повного та ефективного захисту прав позивача, оскаржувану ним постанову слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього закрити.

Вимоги позивача про визнання протиправними дій поліцейського офіцера громади Обухівського районного управління поліції в Київській області Федорова Олексія Олексійовича не підлягають до задоволення.

В ході усунення недоліків поданої позовної заяви, позивач заявлену вимогу про скасування прийнятого рішення доповнив вимогою про визнання дій поліцейського протиправними. Заявляючи таку вимогу, позивач не конкретизував, які дії субєкта владних повноважень вважає протиправними.

Вказана обставина дає підстави для висновку про недоведеність позову в частині вказаної вимоги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 73, 77, 79, 90, 122, 242-246 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, поліцейського офіцера громади Обухівського районного управління поліції в Київській області Федорова Олексія Олексійовича про визнання дій протиправними, скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ГАВ№ 06592, прийняту 05 листопада 2021 року поліцейським офіцером громади Обухівського районногоуправління поліціїв Київськійобласті ФедоровимОлексієм Олексійовичем,про накладенняна ОСОБА_1 адміністративного стягненняу видіштрафу урозмірі 170гривень завчинення адміністративногоправопорушення,передбаченого частиною2статті 44-3КУпАП.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 44-3 КУпАП, закрити.

У задоволенні вимоги про визнання протиправними дій поліцейського офіцера громади Обухівського районного управління поліції в Київській області Федорова Олексія Олексійовича відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційногоадміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Апеляційна скаргаподається безпосередньодо судуапеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Миронівським РВ ГУ МВС України в Київській області 23 квітня 2003 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання : квартира під номером АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

Головне управління Національної поліції в Київській області, код ЄДРПОУ 40108616, місце знаходження : будинок під номером 15 по вулиці Володимирська міста Києва.

Поліцейський офіцер громади Обухівського районного управління поліції в Київській області Федоров Олексі Олексійович, адреса місцезнаходження: будинок під номером 22 по вулиці Київська міста Обухів Київської області.

Суддя підпис Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук