Рішення № 104561663, 01.06.2022, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

01 червня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/90/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Лемберг,

код ЄДРПОУ 39345395, вул. Львівська, буд. 21, смт. Меденичі, Дрогобицький район, Львівська область, 82160

Відповідач: Приватне підприємство Агропромторг Г1,

код ЄДРПОУ 40579206, вул. Героїв Чорнобиля, буд. 47, м. Борзна, Чернігівська область, 16400

Предмет спору: про стягнення 27 380,20 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Лемберг звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства Агропромторг Г1, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 87 393,85 грн, з яких: сума основного боргу- 60 013,65 грн, 2064,45 грн інфляційних втрат, 4986,83 грн пені, 12 002,73 грн штрафу та 8 326,19 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 26.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Також від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Оскільки суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін, що виключає, в свою чергу, проведення судового засідання, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не задоволено.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Також ухвалою від 26.01.2022 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

Ухвала суду від 26.01.2022 була направлена відповідачу засобами поштового зв`язку та отримана ним 28.01.2022, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1400054221624.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 11.02.2022.

07.02.2021 позивачем надіслано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог з додатками та доказами направлення відповідачу, в якій повідомивши про сплату відповідачем суми основного боргу платіжним дорученням № 1602 від 20.01.2020 в сумі 64018,05 грн, просить зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача 2064,45 грн інфляційних втрат, 4986,83 грн пені, 12 002,73 грн штрафу, 8326,19 грн проценти за користування чужими грошовими коштами та судові витрати в розмірі 2481,00 грн.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Якщо для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Провадження у цій справі відкрито 26.01.2022, в ухвалі про відкриття провадження у справі від 26.01.2022 зазначено про розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін, тому встановлений ч. 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України строк вчинення процесуальних дій закінчувався 25.02.2022.

Позивачем заява про зменшення позовних вимог подана до суду 07.02.2022, тобто до закінчення встановленого законом строку.

За наведених обставин, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог на суму основного боргу 60 013,65 грн, оскільки вона подана у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, а тому спір вирішується з її урахуванням.

Суд зазначає, що у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Оскільки суд прийняв зменшення позивачем позовних вимог, тому має місце нова ціна позову 23 380,20 грн.

18.05.2022 відповідачем надіслано суду клопотання про зменшення розміру неустойки (пені та штрафу) з доданими до нього документами, в т.ч. числі доказами направлення його позивачу.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У зв`язку з введенням указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 воєнного стану на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022; веденням активних бойових дій на території Чернігівської області, у тому числі у м. Чернігові; зміною територіальної підсудності Господарського суду Чернігівської області та неможливістю здійснення судом правосуддя під час воєнного стану з об`єктивних причин, рішення ухвалене після відновлення здійснення правосуддя господарським судом Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., який розглядав справу.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки мінеральних добрив № 248/21 від 11.06.2021, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 60 013,65 грн, на яку позивачем нараховано 2064,45 грн інфляційних втрат, 4986,83 грн пені, 12 002,73 грн штрафу та 8326,19 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

У поданому відповідачем клопотанні про зменшення розміру неустойки зазначено, що несвоєчасне виконання ним своїх зобов`язань зумовлено виключно специфікою роботи в аграрному секторі, зокрема відсутністю грошових надходжень у весняно-літній період, а можливість сплачувати по рахункам у відповідача з`явилась тільки з настанням періоду збору врожаю та його реалізацією, тобто кінець осені початок зими. Також повідомлено, що позивачем не зазначено в позові жодної інформації про відшкодування будь-яких завданих йому збитків, а тому загальний розмір заявлених штрафних та компенсаційних виплат (пеня, штраф, 24 % річних та інфляційні втрати) складають майже 50 % від суми, а тому штрафні санкції є надмірно великими порівняно із збитками, завданими позивачу. Посилається на діючий воєнний стан в країні, окупацію ворогом значних південних сільськогосподарських територій нашої держави, шкоду вже нанесену сільгоспвиробникам північних територій, логістичні перебої постачання всього необхідного сільгоспвиробникам та подорожчання на цьому фоні необхідних матеріалів для проведення посівної кампанії 2022 року. Відповідач просить зменшити розмір пені та штрафу до 5 % від заявлених сум.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

11.06.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Лемберг (далі Постачальник) та Приватним підприємством Агропромторг-Г1 (далі Покупець) укладено договір поставки мінеральних добрив № 248/21 (далі Договір) (а.с. 4-6).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупцеві мінеральні добрива виробництва Агрітекно Фортілізантес (Іспанія) в асортименті (надалі продукція), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію.

Згідно із п. 1.2 Договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим Договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура тощо) визначаються в додатках (специфікаціях), що становитимуть невід`ємну частину цього Договору.

Пунктом 2.1 Договору сторони обумовили, що поставка кожної окремої партії продукції за цим Договором здійснюється протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня від дати одержання постачальником 100 % вартості окремої партії продукції згідно з додатками (специфікаціями), що становитимуть невід`ємну частину цього Договору. Кожна окрема партія продукції продукція поставлена по одному первинному документу (накладна, та/або товарно-транспортна накладна, та/або акт прийому-передачі).

Відповідно до п. 2.6 Договору дата поставки дата підписання уповноваженими представниками сторін первинних документів передачі продукції (накладних, та/або товарно-транспортних накладних, та/або актів прийому-передачі).

За умовами п. 3.1 Договору ціна (вартість) за одиницю продукції, що поставляється за цим Договором, визначається сторонами в додатках (специфікаціях), що становитимуть невід`ємну частину цього Договору.

Згідно із п. 3.2 Договору загальна ціна (вартість) продукції, що поставляється за цим Договором, складає суму всіх додатків (специфікацій) за цим Договором. При цьому, за взаємною згодою сторін в додатках (специфікаціях) ціна (вартість) продукції буде встановлюватися в еквіваленті іноземної валюти, а саме: євро, за курсом продажу євро, встановленому на Міжбанку, який фіксується за посиланням https://minfin.com.ua/currency/mb/eur/ на дату, що передує даті підписання кожного окремого додатку (специфікації).

У випадку зміни курсу купівлі євро на Міжбанку в бік зростання або зменшення продавець самостійно здійснює коригування ціни (вартості) продукції станом на день розрахунку (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 3.5 Договору оплата продукції здійснюється на умовах 100 % попередньої оплати. При цьому, якщо поставка продукції буде здійснена постачальником без одержання від покупця 100 % попередньої оплати, то покупець зобов`язаний оплатити одержану продукцію не пізніше наступного банківського дня від дати поставки кожної окремої партії продукції по кожному первинному документу передача продукції (накладних, та/або товарно-транспортних накладних, та/або актів прийому-передачі).

За невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору, винна сторона несе відповідальність у відповідності до вимог чинного законодавства (п. 4.1 Договору).

Згідно із п. 4.4 Договору за прострочення строку оплати продукції (п. 3.5 Договору) покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни (вартості) продукції, оплату якої прострочено, за кожен день прострочення. При цьому, якщо оплату буде прострочено більше ніж на 15 (п`ятнадцять) календарних днів, покупець зобов`язаний додатково сплатити на користь постачальника штраф в розмірі 20 (двадцять) % від ціни (вартості) продукції, оплату якої прострочено.

Відповідно до п. 4.5 Договору у випадку прострочення строку оплати продукції (п. 3.5 Договору) покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 24 (двадцять чотири) % річних від ціни (вартості) продукції, оплату якої прострочено, за весь період прострочення.

Згідно із п. 7.1, 7.2, 7.3 Договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 Договору та закінчується 31 грудня 2021 року. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, взятих на себе за даним договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

На виконання умов вказаного Договору, між сторонами були підписані та скріплені печатками сторін наступні специфікації, які є додатками до Договору поставки мінеральних добрив № 248/21 від 11.06.2021, а саме: специфікація від 11.06.2021 на суму 33 315,20 грн, що еквівалентно 1008,40 євро, специфікація від 18.06.2021 на суму 72 497,80 грн, що еквівалентно 2229,80 євро, специфікація від 25.06.2021 на суму 17 917,60 грн, що еквівалентно 544,00 євро (а.с. 7, 8, 9).

У вищевказаних специфікаціях сторони визначили найменування, кількість та загальну вартість товару, що постачається.

Також, на виконання умов Договору позивач поставив без попередньої оплати відповідача, останній отримав товар на загальну суму 101 808,60 грн, що підтверджується видатковими накладними № 618 від 14.06.2021 на суму 29 310,80 грн, № 654 від 22.06.2021 на суму 72 497,80 грн.

Вказані накладні підписані та скріплені печатками сторін.

Відповідно до п. 3.5 Договору покупець зобов`язаний оплатити одержану продукцію не пізніше наступного банківського дня від дати поставки кожної окремої партії продукції, тобто 15.06.2021, 23.06.2021 відповідно.

Згідно накладної на повернення № 1 від 12.07.2021 відповідачем було повернуто позивачу частину товару на суму 41 794,95 грн.

Отже прострочення виконання відповідачем зобов`язань починається з 24.06.2021, враховуючи дату поставки товару 23.06.2021 та повернення позивачем частини товару.

Заборгованість на дату подання позову до суду становила 60 013,65 грн.

Відповідач платіжним дорученням № 1602 від 20.01.2022 здійснив оплату основного боргу в сумі 64 018,05 грн з призначенням платежу за мін. добрива згідно рах. № 527 від 18.06.2021, рах. № 505 від 11.06.2021.

Отже відповідач повністю розрахувався за поставлену продукцію, однак порушив строки оплати відповідно до умов Договору.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати товару, а тому позивачем нараховано та заявлено до стягнення 2064,45 грн інфляційних втрат, 4986,83 грн пені, 12 002,73 грн штрафу та 8326,19 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявлених до стягнення пені та штрафу.

Як встановив суд, позивач у червні 2021 року поставив відповідачу продукцію з урахуванням повернення її частини постачальнику на загальну суму 60 013,65 грн, який відповідач оплатив у повному обсязі 20.01.2022, проте допустив порушення строків здійснення такої оплати, встановлених у п. 3.5 Договору.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого товару по Договору поставки мінеральних добрив № 248/21 від 11.06.2021, позивач нарахував та заявив до стягнення 4986,83 грн пені за період з 23.06.2021 по 23.12.2021 та 12 002,73 грн штрафу у розмірі 20 % від ціни продукції, оплату якої прострочено.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 4.4 Договору сторонами погоджено за прострочення строку оплати продукції зобов`язання покупця сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни (вартості) продукції, оплату якої прострочено, за кожен день прострочення. При цьому, якщо оплату буде прострочено більше ніж на 15 (п`ятнадцять) календарних днів, покупець зобов`язаний додатково сплатити на користь постачальника штраф в розмірі 20 (двадцять) % від ціни (вартості) продукції, оплату якої прострочено.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені, дійшов висновку про неправильне її нарахування, з огляду на наступне.

Позивачем при нарахуванні пені невірно визначено граничний строк проведення відповідачем оплати з урахуванням умов п. 3.5 Договору, а саме оплата відповідачем мала бути проведена не пізніше наступного банківського дня від дати поставки окремої партії продукції. Оскільки поставка продукції відбулась 22.06.2021 згідно видаткової накладної № 654, то граничним строком для проведення оплати є наступний банківський день 23.06.2021, а отже судом визначається початок періоду нарахування пені з 24.06.2021.

Крім того, суд зазначає, що позивачем здійснено нарахування пені з суми боргу 60013,00 грн, замість 60 013,65 грн.

За перерахунком суду, розмір пені, з урахуванням визначеного судом початку періоду нарахування, становить 4962,17 грн, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, відтак позовні вимоги у частині стягнення пені є обґрунтованими у зазначеному судом розмірі.

Сторони у Договорі передбачили господарсько-правову відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).

Суд, здійснивши перевірку розрахунку штрафу дійшов висновку про правомірне його нарахування, оскільки відповідачем оплату прострочено більше ніж на 15 календарних днів.

Щодо стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого товару по Договору поставки мінеральних добрив № 248/21 від 11.06.2021, позивач також нарахував та заявив до стягнення 8326,19 грн процентів за користування грошовими коштами за період з 23.06.2021 по 19.01.2022 та 2064,45 грн інфляційних втрат за період з липня по грудень 2021 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Перерахований судом розмір інфляційних втрат є більшим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем.

Крім того суд зауважує, що позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат з суми боргу 60 013,00 грн, замість 60 013,65 грн.

За приписами ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Оскільки суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог та не може самостійно змінювати предмет позову в частині ціни позову, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, тобто у розмірі 2064,45 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі 2064,45 грн.

Пунктом п. 4.5 Договору сторони погодили, що у випадку прострочення строку оплати продукції (п. 3.5 Договору) покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 24 (двадцять чотири) % річних від ціни (вартості) продукції, оплату якої прострочено, за весь період прострочення.

Згідно ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку процентів, заявлених до стягнення позивачем, дійшов висновку про неправильне їх нарахування, з огляду на наступне.

Як вбачається з розрахунку процентів за користування чужими грошовими коштами, початком періоду їх нарахування позивачем визначено 23.06.2021, як і в розрахунку пені. Отже, позивач неправильно здійснив нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами з аналогічних підстав, про які суд зазначав вище.

Крім того, суд зазначає, що позивачем здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами з суми боргу 60 013,00 грн, замість 60 013,65 грн.

За перерахунком суду, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами складає 8286,73 грн, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, відтак позовні вимоги у частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами підлягають частковому задоволенню у зазначеному судом розмірі.

Щодо зменшення розміру неустойки (штрафних санкцій).

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач послався, зокрема, на те, що своєчасне невиконання відповідачем своїх зобов`язань зумовлено виключно специфікою роботи підприємства в аграрному секторі, зокрема відсутністю грошових надходжень у весняно-літній період, можливістю проведення оплат з настанням періоду збору врожаю та його реалізацією і надходженням коштів в кінці осені початку зими. Відповідач також посилається на діючий воєнний стан в державі, на те, що відповідач є підприємством агропромислового комплексу, логістичні перебої постачання товарів сільгоспвиробникам та на значне здорожчання необхідних матеріалів для проведення посівної кампанії 2022 року.

За змістом ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто в сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Таким чином, законодавство України передбачає неустойку як засіб забезпечення виконання зобов`язань й захід майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а правом на пом`якшення неустойки наділений суд задля усунення явної її неспівмірності й подальшого порушення зобов`язань.

Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності під співрозмірністю суми неустойки у результаті порушення зобов`язань, закон допускає виплату кредитору такої компенсації його витрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом.

Укладаючи Договір з позивачем, відповідач повинен був усвідомлювати, що несвоєчасність сплати послуг по Договору зумовлює обов`язок сплатити нараховані штрафні санкції (штраф), що прямо передбачено пунктом 4.4 Договору.

Суд вважає, що зменшення розміру пені і штрафу до 5 % від заявлених сум, а саме розміру пені до 249,34 грн та розміру штрафу до 600,13 грн фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки відповідач порушив зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленої продукції на суму 60 013,65 грн, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Суд приймає до уваги введення на підставі указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 на території України воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022; ведення активних бойових дій на території Чернігівської області, що також значним чином вплинуло на ведення господарської діяльності підприємства відповідача та фінансовий стан підприємства. Разом з тим така ситуація в Україні впливає не лише на економічний стан відповідача, але й на інтереси іншої сторони, тобто позивача.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на специфіку діяльності підприємства, оскільки останнім не підтверджено будь-якими доказами та необґрунтовано неможливість реалізації продукції восени-взимку ще до запровадження воєнного стану в країні.

З огляду на очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми пені та штрафу, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, приймаючи до уваги введення воєнного стану в країні, що значною мірою вплинуло на діяльність відповідача як підприємство агропромислового комплексу та те, що доказів понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах ним не доведено, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити розмір неустойки (пені, штрафу).

Таким чином, суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафних санкцій із розрахунку 20 % від правомірного розміру пені та штрафу та стягнути з відповідача на користь позивача 992,43 грн пені та 2400,55 грн штрафу, а відтак клопотання відповідача підлягає лише частковому задоволенню.

Отже, розмір пені та штрафу, які підлягають стягненню з відповідача, з урахуванням зменшення їх розміру, становить 992,43 грн та 2400,55 грн відповідно.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки заявлені позовні вимоги є правомірними у відповідній частині, а зменшення суми пені та штрафу, які підлягають стягненню, здійснюється безпосередньо судом, тому судовий збір в розмірі 2479,18 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 14, 73-80, 86, 129, 130, 231, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Агропромторг Г1 (код ЄДРПОУ 40579206, вул. Героїв Чорнобиля, буд. 47, м. Борзна, Чернігівська область, 16400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Лемберг (код ЄДРПОУ 39345395, вул. Львівська, буд. 21, смт. Меденичі, Дрогобицький район, Львівська область, 82160) 992,43 грн пені, 2400,55 грн штрафу, 2064,45 грн інфляційних втрат, 8286,73 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та 2479,18 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун