Ухвала суду № 104561452, 01.06.2022, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"01" червня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1003/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

розглянувши заяву (вх. № 4-24/22 від 31.05.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрайм Холдинг» (вул. Білгород-Дністровська, № 154, м. Ізмаїл, Одеська обл., 68609, код ЄДРПОУ 36233605) про забезпечення позову відносно особи, яка може отримати статус учасника справи (відповідача) Приватного підприємства «Юг-Алекс» (вул. Троїцька, № 105, корп. А, смт. Суворове, Ізмаїльський р-н, Одеська обл., 68640, код ЄДРПОУ 43565290),

ВСТАНОВИВ:

31.05.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропрайм Холдинг» звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову відносно особи, яка може отримати статус учасника справи (відповідача) Приватного підприємства «Юг-Алекс», згідно якої просить суд вжити заходи забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на нерухоме майно у вигляді м`ясокомбінату, розташованого за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р-н, смт. Суворове, вул. Комсомольська (Троїцька), № 105-А, які належить на праві власності ПП «Юг-Алекс».

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, заявник зазначає, що має намір звернутись до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до ПП «Юг-Алекс» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 67/20 від 07.09.2020 в розмірі 3 611 398,56 гривень, оскільки на підставі вказаного договору позивачем було відвантажено товару на суму 38 397 915,25 грн., а розрахунок відповідачем був зроблений частково, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 3 611 398,56 гривень.

За ствердженням заявника, з метою врегулювання існуючого спору, ним була надіслана вимога про проведення повного розрахунку, однак в порушення умов вказаного вище договору купівлі-продажу, ст.ст. 173-175, 193 ГК України, ПП «Юг-Алекс» проігнорувало вимоги позивача про оплату належних ТОВ «Агропрайм Холдинг» коштів та не вчинило жодних реальних дій, спрямованих на поновлення порушених прав позивача.

Заявник вказує, що відповідач володіє на праві власності м`ясокомбінатом за адресою: Одеська область, Ізмаїльський р., смт. Суворове, вулиця Комсомольська (вул. Троїцька), № 105-а, та, на думку заявника, вартість вказаної нерухомості співмірна розміру заборгованості, є достатньою для виконання рішення суду у разі прийняття рішення на користь позивача. При цьому, у разі перевищення вартості майна заявленим вимогам, позивач жодним чином не має наміру отримання зайвих грошових коштів, що будуть отримані у випадку реалізації арештованого майна відповідача, а лише в межах заявлених позовних вимог. Окрім цього, відповідач має повне право приймати участь, як учасник торгів при здійсненні заходів пов`язаних з реалізацією арештованого майна.

За таких обставин, заявник вважає, що не застосування в порядку ст.ст. 136 - 140 ГПК України таких заходів забезпечення вищезазначеного позову ТОВ «Агропрайм Холдинг», як накладення арешту на нерухоме майно, що належить ПП «Юг-Алекс» може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

При цьому, заявник зауважує, що накладення арешту на нерухоме майно є тимчасовим заходом, майно не вибуває з власності відповідача, який має можливість надалі володіти ним та користуватись, а тому накладення такого виду стягнення не порушує права ПП «Юг-Алекс», та на переконання заявника, є більш прийнятною ніж накладення арешту на розрахункові рахунки, оскільки, в разі арешту рахунків блокується поточна фінансово-господарська діяльність відповідача.

Розглянувши заяву ТОВ «Агропрайм Холдинг» про вжиття заходів забезпечення позову до його подання, господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При цьому, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Також заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.

Так, згідно з усталеною практикою Верховного Суду при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається, а оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії або забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Також, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами. Так, співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При цьому суд наголошує, що умовою застосування заходів до забезпечення позову з урахуванням предмету позову може бути достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Водночас достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд враховує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового акту. Водночас, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову та особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Так, згідно зі ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, суд зазначає, що достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Так, про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Здійснивши оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням вимог розумності, обґрунтованості і адекватності, суд дійшов висновку про таке.

Предметом майбутнього позову заявника є вимога про стягнення з відповідача грошових коштів. При цьому суд відзначає, що наявність/відсутність обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, в тому числі наявність/відсутність спірного боргу, суд встановлює під час розгляду справи по суті, а тому несплата відповідачем спірних коштів автоматично не свідчить про їх відсутність у відповідача або його ухилення від погашення боргу, а є, в першу чергу, свідченням про наявність спору між сторонами.

Між цим, як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, остання ґрунтується виключно на припущеннях заявника, що незастосування заявлених ним заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно ПП «Юг-Алекс» може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, водночас, заявником не надано суду жодних доказів щодо наявності у відповідача наміру вчинення чи фактичного вчинення відповідачем дій, спрямованих, зокрема, на відчуження належного йому майна, безпідставне витрачання коштів, для розрахунків не з позивачем тощо, а також інших доказів, з якими діюче законодавство пов`язує необхідність застосування заходів щодо забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких він звернувся в разі невжиття таких заходів.

При цьому, господарський суд зазначає, що така підстава, як факт ухилення відповідача від виконання зобов`язань за договором, не може бути безумовною підставою для забезпечення позову, а невиконання зобов`язань відповідачем ще потребує доведення, тому не можна розглядати твердження заявника, як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення майбутнього позову.

Отже, на переконання суду, у заяві ТОВ «Агропрайм Холдинг» про забезпечення позову відсутні обставини, які пов`язують необхідність застосування певного виду забезпечення позову.

За сукупності вищевикладених обставин, суд вважає, що заявником не доведено наявності обґрунтованого припущення, що майно, належне відповідачу на праві власності на момент пред`явлення заяви, може вибути/зменшитись після подання позивачем майбутнього позову до відповідача без вжиття судом заходів забезпечення позову, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (у разі прийняття судом рішення про задоволення/часткове задоволення позову позивача) або ефективний захист чи поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Отже, враховуючи, що самі лише твердження заявника про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, у разі задоволення позову, без долучення відповідних доказів та обґрунтувань не є достатньою підставою для накладення арешту на майно відповідача, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрайм Холдинг» про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.

Згідно з ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову заявнику у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення заяви.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрайм Холдинг» (вх. № 4-24/22 від 31.05.2022) про забезпечення позову до його подання відносно особи, яка може отримати статус учасника справи (відповідача) Приватного підприємства «Юг-Алекс» відмовити.

Ухвала набрала чинності 01.06.2022 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання законної сили ухвали Господарського суду Одеської області.

Суддя О.В. Цісельський