Рішення № 104561401, 31.05.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2022 Справа № 914/3430/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., секретар судового засідання Колодій У.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Сваор Нутрішн, м.Луцьк

до відповідача: Приватного підприємства Агрофірма Лугове, с.Лугове Золочівського району Львівської області

про стягнення заборгованості.

Ціна позову 210309,68грн.

За участю представників:

від позивача: Яворський Андрій Васильович адвокат;

від відповідача: Ориник Андрій Романович адвокат;

присутній: Лясота Владислав Андрійович.

Заяв про відвід не поступало.

Розгляд справи судом.

На розгляд Господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю Сваор Нутрішн подано позов до Приватного підприємства Агрофірма Лугове про стягнення заборгованості в сумі 210309,68грн., з якої 100000,00грн. основний борг, 32025,89грн. інфляційні втрати, 16285,02грн. 3% річних, 61998,77грн. пеня.

Ухвалою суду від 02.12.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 21.12.2021р. Ухвалами суду від 21.12.2021р., від 01.02.2022р., від 01.03.2022р., від 05.04.2022р. строк підготовчого провадження у справі продовжувався та розгляд справи відкладено до 03.05.2022р.

03.05.2022р. позивачем подано заяву за вх.№1195/22 від 03.05.2022р. про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач на підставі п.1 ч.2 ст.46 ГПК України просить стягнути з відповідача 100000,00грн. основного боргу, 41085,89грн. інфляційних втрат, 17690,50грн. 3% річних, 70900,14грн. пені, дана заява прийнята судом в судовому засіданні 03.05.2022р. та розгляд справи проводиться з врахуванням поданої заяви.

Ухвалою суду від 03.05.22р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.05.22р.

Ухвалою суду від 24.05.2022р. заяву позивача про участь в судовому засіданні у справі №914/3430/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено, постановлено судове засідання 31.05.2022р. проводити в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

В судове засідання 31.05.2022р. представник позивача в режимі відеоконференції явку забезпечив, який надав пояснення по справі та позовні вимоги з врахуванням заяви за вх.№1195/22 від 03.05.2022р. про збільшення розміру позовних вимог підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задоволити. Позивачем подано відповідь на відзив за вх.№31443/21 від 28.12.2021р.

В судове засідання 31.05.2022р. представник відповідача явку забезпечив, який надав пояснення по справі, позовні вимоги заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву за вх.№30422/21 від 17.12.2021р. та письмових запереченнях за вх.№9035/22 від 03.05.2022р., просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог про стягнення пені та зменшити пеню на 80% від загальної суми нарахованих. Відповідачем подано відзив на позовну заяву за вх.№30422/21 від 17.12.2021р., письмові заперечення за вх.№9035/22 від 03.05.2022р.

Позиції учасників справи.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач у порушення умов договору поставки №13/20 від 30.01.2020р. оплати згідно Специфікації №1 від 04.02.2020р. до договору та видаткової накладної №43 від 04.02.2020р.; Специфікації №2 від 14.02.2020р. до договору та видаткової накладної №62 від 14.02.2020р.; Специфікації №1 від 26.02.2020р. до договору та видаткової накладної №81 від 26.02.2020р.; Специфікації №4 від 03.04.2020р. до договору та видаткової накладної №151 від 03.04.2020р.; Специфікації №5 від 08.04.2020р. до договору та видаткової накладної №159 від 08.04.2020р.; Специфікації №6 від 10.04.2020р. до договору та видаткової накладної №161 від 10.04.2020р.; Специфікації №7 від 04.06.2020р. до договору та видаткової накладної №240 від 04.06.2020р.; Специфікації №8 від 05.06.2020р. до договору та видаткової накладної №245 від 05.06.2020р.; Специфікації №9 від 07.07.2020р. до договору та видаткової накладної №285 від 07.07.2020р.; Специфікації №10 від 15.07.2020р. до договору та видаткової накладної №296 від 15.07.2020р.; Специфікації №11 від 06.08.2020р. до договору та видаткової накладної №326 від 06.08.2020р.; Специфікації №12 від 11.08.2020р. до договору та видаткової накладної №330 від 11.08.2020р.; Специфікації №13 від 21.08.2020р. до договору та видаткової накладної №350 від 21.08.2020р.; Специфікації №14 від 11.09.2020р. до договору та видаткової накладної №382 від 11.09.2020р.; Специфікації №15 від 15.09.2020р. до договору та видаткової накладної №387 від 15.09.2020р., в повному обсязі не здійснив, тому позивач просить суд стягнути з відповідача 100000,00грн. заборгованості. Також позивач з врахуванням заяви за вх.№1195/22 від 03.05.2022р. про збільшення розміру позовних вимог просить стягнути 41085,89грн. інфляційних втрат, 17690,50грн. 3% річних, 70900,14грн. пені.

Позивач у відповіді на відзив за вх.№31443/21 від 28.12.2021р. зазначає, що відповідно до п.4.2. договору поставки №13/20 від 30.01.2020 року, строк оплати за поставлену партію товару встановлюється в Специфікації наданої партії. Специфікаціями укладених в межах та до договору поставки №13/20 від 30.01.2020р. у п. 6 визначено, що покупець здійснює оплату товару протягом 30 (тридцять) календарних днів з дати поставки на основі рахунку постачальника. Крім того, позивач вказує на те, що із виписок по рахунку вбачається, що відповідач сплачував за поставлений товар без рахунків, проте не сплатив в повному обсязі заборгованості. Тому, на думку позивача заперечення відповідача що оплата за поставлений товар здійснюється на підставі рахунку є безпідставними. Позивач зазначає, що до позовної заяви долучені Додатки № 1 та № 2 у яких зазначено обгрунтовані розрахунки пені, інфляційних втрат та 3 відсотків річних, які надсилались відповідачу. Також позивач стверджує, що відповідачу скеровувалась претензія №5 від 27.04.2021 цінним листом з описом вкладення 27.04.2021р. №4302102656327, яка отримана останнім 29.04.2021, про що свідчить опис вкладеного у цінний лист від 27.04.2021, квитанція пошти, поштова накладна, відстеження із сайту АТ «Укрпошта», які долучені до позовної заяви.

Відповідач у відзиві на позовну заяву за вх.№30422/21 від 17.12.2021р. зазначає, що у позовній заяві позивач як на підставу пред`явлення вимог з оплати товару покликається на видаткові, товарно-транспортні накладні та на специфікації та позивач вважає, що перелічені документи є підставою для сплати за поставлений товар, а також, що відповідач порушив умови договору щодо оплати. Однак, як стверджує відповідач відповідно до умов договору, покупець здійснює розрахунки шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого постачальником рахунку. Відповідач зазначає, що такі рахунки постачальником не надавались, тому покупець не мав можливості здійснити відповідну оплату, а отже, на думку відповідача відсутні підстави для нарахування пені, індексу інфляції та 3% річних, оскільки відповідно до умов договору строк оплати товару не настав. Також відповідач зазначає, що позивачем долучено до позовної заяви Додаток №2 в якому здійснено розрахунок суми пені в розмірі подвійної ставки НБУ в розмірі 5939,73грн., розрахунок 3 відсотків річних у розмірі 1093,15грн. та розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 1098,60грн., дані суми не визначені у позовній заяві, та на думку відповідача, позивач безпідставно вимагає стягнення три відсотки річних, пеню, інфляційні витрати, та такі є не обґрунтованими, а їх розрахунки позивачем не надані. Відповідач зазначає, що позивач не надав відповідачу копії претензії, роздруківки трекінгу поштового відправлення №4302102656327, копії чеку поштового відправлення та копії опису вкладення у цінний лист, про які зазначає у позовній заяві.

В письмових запереченнях за вх.№9035/22 від 03.05.2022р., відповідач зазначає, що при перерахунку суми пені та 3 % річних за прострочення оплати за поставлену продукцію, виявлено допущені позивачем помилки щодо нарахування пені та 3 % річних. Відповідач зазначає, що позивач нараховував пеню за прострочення поставки продукції з моменту такої поставки, однак, в силу вимог статей ЦК України строк позовної давності для вимог позивача можливий лише з 12.11.2020 року, оскільки позовну заяву подано 12.11.2021 року. Крім того, відповідач, просить застосувати спеціальну позовну давність до вимог позивача, а саме щодо стягнення пені, оскільки пеня нарахована поза межами одного року з дня звернення до суду, а також позивач нараховує пеню відповідачу більше як за 6 місяців. Відповідач також стверджує, що при перерахунку 3 % річних відповідачем встановлено невідповідність сум, а саме допущено помилки щодо моменту з якого починається нараховуватись 3 % річних, та коли закінчується термін таких нарахувань. Крім цього, відповідач у зв`язку із ситуацію, що склалась у державі, відсутністю у позивача доказів понесення збитків, а також нарахування на думку відповідача, надмірно великих та необгрунтованих штрафних санкцій, просить зменшити пеню на 80% від загальної суми нарахованих.

Обставини, встановлені судом.

30.01.2020р. Приватним підприємством Агрофірма Лугове (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сваор Нутрішн (постачальник) укладено договір поставки №13/20, згідно із п. 1.1. якого, в порядку та на умовах визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві наступну продукцію: кормові добавки та продукцію для сільськогосподарської діяльності, далі за текстом товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість в строк та на умовах цього договору.

Відповідно до п.п.1.2, 1.3 договору №13/20 від 30.01.2020р. перелік товару може бути розширений після підписання відповідних додатків або узгоджений в Специфікаціях що є невід`ємною частиною даного договору. Назва товару, розмір партії, одиниця виміру, ціна за одиницю та загальна кількість товару (партії), що підлягає поставці за цим договором, визначаються у Специфікаціях, які оформляються на кожну партію товару і є невід`ємними частинами даного договору.

За умовами п.п.2.1, 2.2 договору №13/20 від 30.01.2020р. кількість товару, що підлягає поставці вказується у видатковій накладній, яка є невід`ємною частиною даного договору. Приймання за кількістю: товар приймається за кількістю, зазначеній у видатковій накладній постачальника, в момент передачі товару покупцю.

Ціни на товар узгоджується сторонами на кожну його партію і фіксується у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору та формуються під кожну поставку товару (п.3.1 договору №13/20 від 30.01.2020р.).

Згідно із п.п. 4.1, 4.2 договору №13/20 від 30.01.2020р. розрахунки за кожну партію товару здійснюються покупцем в національній валюті України гривні у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого постачальником рахунку. Строк оплати за поставлену партію товару встановлюється в Специфікації на дану партію.

Пунктами 5.1, 5.2, 5.4 договору №13/20 від 30.01.2020р. встановлено, що строки поставки товару визначаються у специфікаціях, які оформляються на кожну партію товару і є невід`ємними частинами даного договору. Поставка товару здійснюється на умовах доставки до складу покупця за рахунок постачальника. Можливі інші умови прийому-передачі товару за домовленістю сторін. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар.

Відповідно до п. 5.6 договору №13/20 від 30.01.2020р. поставка товару за цим договором здійснюється на умовах, що визначаються у специфікаціях, які оформляються на кожну партію товару і є невід`ємними частинами даного договору. Поставка партії товару та виписка накладних документів здійснюється за цінами, що зафіксовані сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору. Моментом виконання обов`язку постачальника щодо передачі товару вважається дата фактичного отримання товару покупцем та підписання покупцем видаткової накладної.

За умовами п. 10.1 договору №13/20 від 30.01.2020р., договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020р., але з будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторонами по даному договору.

Обома сторонами погоджено та підписано із скріпленням їх печатками Специфікації до договору №13/20 від 30.01.2020р. №1 від 04.02.2020р. на суму 117428,75грн. з ПДВ, №2 від 14.02.2020р. на суму 2100,00грн. з ПДВ, №1 від 26.02.2020р. на суму 117428,75грн. з ПДВ, №4 від 03.04.2020р. на суму 87098,75грн. з ПДВ, №5 від 08.04.2020р. на суму 19350,00грн. з ПДВ, №6 від 10.04.2020р. на суму 29951,25грн. з ПДВ, №7 від 04.06.2020р. на суму 26200,00грн. з ПДВ, №8 від 05.06.2020р. на суму 49815,00грн. з ПДВ, №9 від 07.07.2020р. на суму 142100,00грн. з ПДВ, №10 від 15.07.2020р. на суму 3870,00грн. з ПДВ, №11 від 06.08.2020р. на суму 11610,00грн. з ПДВ, №12 від 11.08.2020р. на суму 30633,75грн. з ПДВ, №13 від 21.08.2020р. на суму 30633,75грн. з ПДВ, №14 від 11.09.2020р. на суму 11610,00грн. з ПДВ, №15 від 15.09.2020р. на суму 91810,00грн. з ПДВ, на загальну суму 771640,00грн. Згідно із п.6 вказаних Специфікацій до договору №13/20 від 30.01.2020р., покупець здійснює оплату товару протягом 30 (тридцять) календарних днів з дати поставки на основі рахунку постачальника.

На виконання умов договору №13/20 від 30.01.2020р. та Специфікацій до договору №13/20 від 30.01.2020р. позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 771640,00грн., що підтверджується видатковими накладними №43 від 04.02.2020р. на суму 117428,75грн. з ПДВ; №62 від 14.02.2020р. на суму 2100,00грн. з ПДВ; №81 від 26.02.2020р. на суму 117428,75грн. з ПДВ; №151 від 03.04.2020р. на суму 87098,75грн. з ПДВ; №159 від 08.04.2020р. на суму 19350,00грн. з ПДВ; №161 від 10.04.2020р. на суму 29951,25грн. з ПДВ; №240 від 04.06.2020р. на суму 26200,00грн. з ПДВ; №245 від 05.06.2020р. на суму 49815,00грн. з ПДВ; №285 від 07.07.2020р. на суму 142100,00грн. з ПДВ; №296 від 15.07.2020р. на суму 3870,00грн. з ПДВ; №326 від 06.08.2020р. на суму 11610,00грн. з ПДВ; №330 від 11.08.2020р. на суму 30633,75грн. з ПДВ; №350 від 21.08.2020р. на суму 30633,75грн. з ПДВ; №382 від 11.09.2020р. на суму 11610,00грн. з ПДВ; №387 від 15.09.2020р. на суму 91810,00грн. з ПДВ, які підписано сторонами та скріплено їх печатками без жодних зауважень і заперечень.

Також поставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними №Р43 від 04.02.2020р. на суму 117428,75грн. (з ПДВ), №Р62 від 14.02.2020р. на суму 2100,00грн. (з ПДВ), №Р151 від 03.04.2020р. на суму 87561,25грн. (з ПДВ), №Р159 від 08.04.2020р. на суму 19350,00грн. (з ПДВ), №Р161 від 10.04.2020р. на суму 29951,25грн. (з ПДВ), №Р240 від 04.06.2020р. на суму 26200,00грн. (з ПДВ), №Р245 від 05.06.2020р. на суму 49815,00грн. (з ПДВ), №Р285 від 07.07.2020р. на суму 142100,00грн. (з ПДВ), №Р326 від 06.08.2020р. на суму 11610,00грн. (з ПДВ), №Р330 від 11.08.2020р. на суму 30633,75грн. (з ПДВ), №Р382 від 11.09.2020р. на суму 11610,00грн. (з ПДВ), №Р387 від 15.09.2020р. на суму 91810,00грн. (з ПДВ), які підписано сторонами та скріплено їх печатками без жодних зауважень і заперечень.

Позивач зазначає, що між сторонами також існувало зобов`язання згідно договору поставки №15 від 02.03.2019, яке відповідачем не було повністю погашене, а саме на суму 162095грн. На підтвердження даних обставин долучено договір №15 від 02.03.2019р., специфікації до договору №15 від 02.03.2019р., видаткові та товарно-транспортні накладні до даного договору, банківські виписки за період з 17.07.2019р. по 19.12.2019р., розрахунок заборгованості з покликанням на первинні документи.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем здійснено оплату позивачу у 2020-2021рр. в сумі 833735,00грн. із призначенням платежу «за матеріали згідно договору», що підтверджується банківськими виписками по рахунку за період з 30.01.2020р. по 19.10.2021р., зокрема 21.02.2020р. 82095,00грн., 21.07.2020р. 100000,00грн., 07.09.2020р. 100000,00грн., 04.11.2020р. 208980,14грн., 04.02.2021р. 242659,86грн., 24.02.2021р. 100000,00грн. Позивач зазначає, що враховуючи те, що між сторонами існувала заборгованість в сумі 162095,00грн. за договором №15 від 02.03.2019р., яка відповідачем не була погашена, то позивачем із сплачених відповідачем сум 21.02.2020р. 82045,00грн. та 21.07.2020р. 100000,00грн. в призначенні платежу по яких зазначено за матеріали згідно договору суму в розмірі 162095,00грн. зараховано в погашення заборгованості за договором №15 від 02.03.2019р., та в розмірі 671640,00грн. здійснено часткову оплату на виконання договору №13/20 від 30.01.2020р., що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи.

Відтак, на виконання своїх зобов`язань за договором №13/20 від 30.01.2020р. відповідач оплати в повному обсязі не провів, тому у відповідача виникла заборгованість у розмірі 100000,00грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Позивач звертався до відповідача із претензією №5 від 27.04.2021р., в якій зазначив що відповідачем частково оплачено вартість поставленого товару за договором №13/20 від 30.01.2020р. на загальну суму 671640,00грн. та просив сплатити заборгованість у розмірі 100000,00грн. за договором №13/20 від 30.01.2020р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист, поштовою накладною №4302102656327 від 27.04.2021р. та відстеженням поштового відправлення за №4302102656327 на сайті АТ «Укрпошта», згідно якого дане відправлення отримане адресатом.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості відповідачем не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу становить 100000,00грн.

Щодо покликань відповідача на те, що оскільки позивачем не надано відповідачу рахунків на оплату, то строк оплати не настав, суд зазначає наступне. Як встановлено судом пунктами 4.1, 4.2 договору №13/20 від 30.01.2020р. визначено, що розрахунки за кожну партію товару здійснюються покупцем в національній валюті України гривні у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого постачальником рахунку. Строк оплати за поставлену партію товару встановлюється в Специфікації на дану партію. Пунктом 6 Специфікацій до договору №13/20 від 30.01.2020р. встановлено, що покупець здійснює оплату товару протягом 30 (тридцять) календарних днів з дати поставки на основі рахунку постачальника. Оскільки, як встановлено судом, товар згідно вказаних вище видаткових накладних отриманий відповідачем, відтак строк оплати за товар у відповідача настав. Згідно п. 5.6 договору №13/20 від 30.01.2020р. моментом виконання обов`язку постачальника щодо передачі товару вважається дата фактичного отримання товару покупцем та підписання покупцем видаткової накладної. Тобто, обов`язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статті 655, 692, 712 ЦК України, частина 1 статті 265 ГК України) та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку на оплату відповідачем вартості здійсненої поставки товару. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020р. у справі №914/641/19. Окрім того, суд зазначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, які зокрема вказані у договорі та у видаткових накладних, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі N 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі N 923/712/17, від 21.01.2019 у справі N 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі N 918/537/18, від 29.08.2019 у справі N 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі N 915/400/18.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.2 договору №13/20 від 30.01.2020р., у випадку порушення покупцем строку оплати товару, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення оплати товару. Так, згідно із п.6.2 договору №13/20 від 30.01.2020р. позивач по кожній видатковій накладній та на загальну суму боргу нарахував відповідачу пеню в сумі 70900,14грн. за період з 05.03.2020р. по 30.04.2022р. Розрахунки долучено до матеріалів справи.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності на підставі ч.2 ст.258 ЦК України щодо вимоги про стягнення на користь позивача пені.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частинами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №911/1563/18 від 22 липня 2019 року, положеннями частини шостої статті 232 ГК України передбачено особливість порядку застосування господарських штрафних санкцій, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. У відповідності до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Таким чином, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Разом з тим відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Отже, з огляду на те, що нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву позивачем подано згідно штампу органу поштового зв`язку на поштовому конверті 12.11.2021р. Як встановлено вище, з огляду на умови договору та специфікацій до договору, покупець здійснює оплату товару протягом 30 (тридцять) календарних днів з дати поставки. Враховуючи тридцятиденний строк на оплату товару, строк позовної давності, щодо вимоги про стягнення пені нарахованої, згідно видаткових накладних №43 від 04.02.2020р., №62 від 14.02.2020р.; №81 від 26.02.2020р.; №151 від 03.04.2020р.; №159 від 08.04.2020р. сплив, що є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині. Перевіривши проведені та представлені позивачем розрахунки, встановлено, що позивач припустився помилки в нарахуванні пені, не врахував шестимісячного строку для нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання встановленого ч.6 ст.232 ГК України, дні проведених оплат та не врахував положень ч.5 ст.254 ЦК України щодо обчислення строків. Відтак, в перерахунку, в межах визначеного позивачем періоду, враховуючи заяву про застосування строків позовної давності щодо пені, шестимісячний строк для нарахування пені, вимоги ч.5 ст.254 ЦК України щодо обчислення строків, розмір пені становить 12690,96грн. В решті позовних вимог, щодо стягнення пені належить відмовити у зв`язку із безпідставністю заявлення та із застосуванням строку позовної давності.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач, нарахував відповідачу по кожній видатковій накладній та на загальну суму боргу 3% річних в розмірі 17690,50грн. за період з 05.03.2020р. по 30.04.2022р. та інфляційні втрати в розмірі 32025,89грн. за період з березня 2020р. по березень 2022р. Розрахунки долучено до матеріалів справи.

Перевіривши проведені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, представлених позивачем, встановлено, що позивач припустився помилки в нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат не врахувавши дні проведених відповідачем оплат, положення ч.5 ст.254 ЦК України щодо обчислення строків та строки визначені п.6 Специфікацій до договору №13/20 від 30.01.2020р. для оплат, відтак, в перерахунку, в межах визначеного позивачем періоду розмір 3% річних становить 15087,94грн., інфляційних втрат становить 40824,74грн. В решті позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат належить відмовити у зв`язку із безпідставністю заявлення.

Станом на день прийняття рішення, доказів оплати проведених позивачем нарахувань пені, 3% річних та інфляційних втрат суду не надано, доказів в спростування наведених обставин суду не подано.

В письмових запереченнях за вх.№9035/22 від 03.05.2022р., відповідач зазначає, що у зв`язку із ситуацію, що склалась у державі, відсутністю у позивача доказів понесення збитків, а також нарахування на думку відповідача, надмірно великих та необгрунтованих штрафних санкцій, просить зменшити пеню на 80% від загальної суми нарахованих. Доказів в підтвердження вказаних обставин не подано. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені суд зазначає наступне.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).

Частиною 1 ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Також слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно із вимогами статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодних доказів, які б підтверджували скрутне матеріальне становище відповідача чи інші об`єктивні обставини які б перешкоджали оплаті заборгованості до матеріалів справи не подано, а саме лише покликання на наведені обставини не є автоматичною підставою для зменшення пені та штрафу на підставі положень статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України. При цьому, суд також приймає до уваги розмір заборгованості відповідача, вжиття заходів до її погашення, строк прострочення оплати боргу та розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача.

Відповідачем не доведено поважності причин невиконання договірних зобов`язань перед позивачем щодо оплати поставленого товару, скрутного матеріального становища та достатніх обгрунтованих підстав для зменшення розміру пені, оскільки таке зменшення нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання товару або грошових коштів за отриманий товар чи надані ним послуги.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Враховуючи вищевикладене, вказані обставини та норми чинного законодавства, а також те, що відповідачем не доведено винятковості обставин та поважності причин відповідного прострочення оплати поставленого товару, та враховуючи баланс інтересів сторін справи, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги до відповідача щодо основного боргу в розмірі 100000,00грн., пені у розмірі 12690,96грн., 3% річних в розмірі 15087,94грн., інфляційні втрати у розмірі 40824,74грн. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог, враховуючи застосування строків позовної давності, щодо стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат належить відмовити.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного підприємства Агрофірма Лугове (80631, Львівська область, Бродівський район, с.Лугове; ідентифікаційний код 35263487) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сваор Нутрішн (43005, Волинська область, м.Луцьк, вул.Шопена, буд.22А; ідентифікаційний код 41469532) 100000,00грн. основного боргу, 12690,96грн. пені, 15087,94грн. 3% річних, 40824,74грн. інфляційних втрат та 2528,05грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат відмовити.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 01.06.2022р.

Суддя Іванчук С.В.