Рішення № 104561387, 26.05.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2022 Справа № 914/370/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут, м. Львів

до відповідача: Державного підприємства Стрийський комбінат хлібопродуктів №1 Державного агенства резерву України, м. Стрий, Львівська область.

про стягнення заборгованості

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Брошко І.Б.

Представники:

Від позивача: Шевчик О.І. - представник;

Від відповідача: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут, м. Львів до відповідача Державного підприємства Стрийський комбінат хлібопродуктів №1 Державного агенства резерву України, м. Стрий, Львівська область про стягнення 233 411,93грн. заборгованості, з якої: 224 432,42грн. основний борг, 1 294,53грн. інфляційні втрати, 1066,23грн. 3% річних, та 6618,75грн. пеня.

Ухвалою суду від 16.02.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи по суті призначено на 10.03.2022 о 10:00 год. Рух справи відображено в ухвалах суду.

У судове засідання 26.05.2022 року позивач явку представник забезпечив, підтримав подане клопотання про долучення додаткової угоди до матеріалів справи, просить позов задоволити та підтримав і надав пояснення щодо поданої заяви про стягнення витрат на правову допомогу.

У судове засідання 26.05.2022 року відповідач явку представника не забезпечив, був належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції господарського суду Львівської області за 06.05.2022 року про повідомлення учасників справи. Одночасно слід зазначити, що відповідачу відомо про розгляд справи, скористався своїм правом на подання заяв, пояснень, клопотань по справі процесуального характеру та згідно поданого клопотання 23.03.2022 року, відповідач просить розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвали суду надіслані учасникам справи за адресами, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та адресами, яка вказана позивачем у позовній заяві.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Аргументи позивача.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами у справі було укладено Договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 11410Е854ЕFР016 від 01.01.2016, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором. Додатковою угодою від 01.01.2021 № 7 до Договору, сторони визначили планові обсяги постачання природного газу на 2021 рік.

Відповідно до п. 4.2 Договору, оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання.

Своїх зобов`язань з повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ споживач належним чином не виконав, що привело до утворення заборгованості в розмірі 224 432,42грн.

За неналежне виконання відповідачем зобов`язань, позивачем нараховано відповідачу 1294,53грн. інфляційних витрат, 1 066,23грн. 3% річних та 6618,75грн. пені.

Також, від представника позивача 18.05.2022 року на електронну адресу суду надійшла заява за вх.№10394/22 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з документами згідно вказаного додатку, в якій представник просить стягнути з відповідача на користь позивача 10 000,00грн. витрат на правничу допомогу.

Аргументи відповідача.

23.03.2022 року від відповідача надійшли пояснення за вх.№6650/22, в яких зазначає, що в актах приймання-передачі природного газу № ЗЛВ81066483 від 30.09.2021, № ЗЛВ81073147 від 31.10.2021, № ЗЛВ81079640 від 30.11.2021, № ЗЛВ81086687 від 31.12.2021, зазначено ціну газу за 1 куб. м без ПДВ, відповідно, 24,886576000 грн., 31,3949093 грн., 31,3949093 грн., 31,3949093грн. Тобто, при складанні цих актів Постачальником застосована ціна газу, яка не розрахована згідно п. 4 додаткової угоди № 7 до Договору, що суперечить п. 3.4. Договору. Крім того, зазначені акти приймання-передачі природного газу підписані від імені Споживача не уповноваженим представником Бандрівським І.І., оскільки він не є керівником та підписантом Підприємства згідно Статуту і не мав довіреності на підписання цих актів, та скріплені печаткою канцелярії, а не гербовою печаткою Підприємства, що не відповідає п. 2.9.3. Договору.

Також відповідач стверджує, що позивач всупереч своїм обов`язкам, при складанні актів приймання-передачі природного газу зазначив завищені ціни на газ, які не обумовлені Договором та додатковою угодою.

Одночасно, відповідачем подано заперечення за вх.№10855/22 проти заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в яких зазначає, що згідно акту приймання-передачі послуг від 06.05.2022 року виконавцем позовної заяви та розрахунку інфляційних втрат, 3% річних та пені, значиться адвокат Львівського управління АО «Гарант Груп» Шевчик Олег, проте таку позовну заяву, до якої включений розрахунок штрафних санкцій, підписав та подав представник ТзОВ «Львівгаз збут» адвокат цього адвокатського об`єднання Станько Мар`ян. Відповідач вважає, що позов є необгрунтованим та недоведеним, відтак підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу немає.

Фактичні обставини справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут та Державним підприємством Стрийський комбінат хлібопродуктів №1 Державного агенства резерву України укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 11410Е854ЕFР016 від 01.01.2016 року, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Додатковою угодою від 01.01.2021 № 7 до Договору, сторони визначили планові обсяги постачання природного газу на 2021 рік.

Додатковою угодою за жовтень №23 до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 11410Е854ЕFР016 від 01.01.2016 року узгоджено між сторонами, що згідно п. 3.2. Договору, сторони домовились про узгодження ціни на газ, починаючи з 01 жовтня 2021 року: ціна 1 тис. куб. метрів природного газу складає 31 394,9093 гривень, податок на додану вартість становить 6 278,9819 гривень, всього ціна газу за 1 тис. куб. метрів становить 37 673,8912 гривень з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності. Пунктом 4 даної додаткової угоди встановлено, що ця додаткова угода є невід`ємною частиною до Договору.

На підтвердження поставки природного газу позивачем надіслано адвокатський запит № 58 від 24.03.2022 року щодо підтвердження поданого обсягу номінації та обсяги остаточної алокації природного газу по споживачу Державному підприємству Стрийський комбінат хлібопродуктів №1 Державного агенства резерву України за період з вересня 2021 року по грудень 2021 року на адресу ТзОВ «Оператор газотранспортної системи України».

У період з вересня 2021 - грудень 2021 позивач здійснив поставку природного газу споживачу, а Державним підприємством Стрийський комбінат хлібопродуктів №1 Державного агенства резерву України прийняв поставлений природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу № ЗЛВ81066483 від 30.09.2021, № ЗЛВ81073147 від 31.10.2021, № ЗЛВ81079640 від 30.11.2021, № ЗЛВ81086687 від 31.12.2021, копії актів долучені до матеріалів справи, які підписані та скріплені печатками обох юридичних осіб.

Відповідно до п. 4.2 Договору, оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання.

Згідно п. 4.2.3 Договору, остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6 Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Відповідно до матеріалів справи, 02.11.2021 року відповідачем проведено оплату коштів за постачання природного газу у вересні 2021 року та жовтні 2021 року у розмірі 14 740,21грн. та 17 137,85грн., що підтверджується платіжними дорученнями №916 та №919 від 02.11.2021 року з призначенням платежу: за природний газ згідно договору № 11410Е854ЕFР016 від 01.01.2016 за вересень та жовтень, відтак даний факт свідчить про визнання актів приймання-передачі природного газу за даний період.

Також слід зазначити, що рішенням господарського суду Львівської області від 16.06.2021 року у справі №914/968/21 за позовом Товариством з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут, м. Львів до відповідача Державного підприємства Стрийський комбінат хлібопродуктів №1 Державного агенства резерву України, м. Стрий, Львівська область про стягнення заборгованості, встановлено, що між сторонами 01 січня 2016 року укладено договір № 11410Е854ЕFР016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, відтак даний договір є укладеним та підписаний обома уповноваженими сторонами, що підтверджується даним рішенням суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до поданого розрахунку за вересень - грудень 2021 року у відповідача існує заборгованість за поставлений та прийняти природний газ у сумі 224 432,42грн.

Зобов`язання з повної та своєчасної оплати за прийняти природний газ споживач (відповідач) належним чином не виконав, що привело до утворення заборгованості в розмірі 224 432,42грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Також за неналежне виконання зобов`язань позивачем нараховано відповідачу за період з 11.12.2021 року по 07.02.2022 року інфляційні втрати у розмірі 1 294,53грн., 3% річних у розмірі 1 066,23грн. та пеню у розмірі 6 618,75грн.

Норми права та висновки суду.

Предметом доказування є факт укладення між сторонами договору, його неналежне виконання, відтак правомірність стягнення основного боргу та штрафних санкцій.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як підтверджується матеріалами справи, між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, у зв`язку з чим позивач та відповідач набули взаємних прав і обов`язків.

Факт укладення договору і здійснення оплат за його умовами підтверджене рішенням господарського суду Львівської області від 16.06.2021 року у справі №914/968/21 за позовом Товариством з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут до відповідача Державного підприємства Стрийський комбінат хлібопродуктів №1 Державного агенства резерву України про стягнення заборгованості, де встановлено, що між сторонами 01 січня 2016 року укладено договір № 11410Е854ЕFР016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, відтак даний договір є укладеним та підписаний обома уповноваженими сторонами, що підтверджується даним рішенням суду, яке набрало законної сили.

Факт постачання природного газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу № ЗЛВ81066483 від 30.09.2021, № ЗЛВ81073147 від 31.10.2021, № ЗЛВ81079640 від 30.11.2021, № ЗЛВ81086687 від 31.12.2021, які підписані та скріплені печатками обох юридичних осіб та відповідно до матеріалів справи відповідачем було проведено оплату коштів за постачання природного газу у вересні 2021 року та жовтні 2021 року у розмірі 14 740,21грн. та 17 137,85грн.

Крім цього, як встановлено судом, відповідно до матеріалів справи, 02.11.2021 року відповідачем проведено оплату коштів за постачання природного газу у вересні 2021 року та жовтні 2021 року у розмірі 14 740,21грн. та 17 137,85грн., що підтверджується платіжними дорученнями №916 та №919 від 02.11.2021 року з призначенням платежу: за природний газ згідно договору № 11410Е854ЕFР016 від 01.01.2016 за вересень та жовтень, відтак даний факт свідчить про визнання актів приймання-передачі природного газу за даний період.

Отже, за цим договором відповідач здійснив оплату зазначених актів приймання передачі газу за вересень, жовтень 2021 року, що не заперечується позивачем. При цьому суд зауважує, що оплачені акти, як і акти приймання-передачі газу за листопад, грудень 2021 року, що є предметом спору, підписані зі сторони відповідача Бандрівським І.І. Відтак доводи відповідача у цій частині щодо неуповноваженої особи, що зазначені у поясненнях (вх.№6650/21) судом відхиляються.

Як встановлено судом, Додатковою угодою за жовтень №23 до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 11410Е854ЕFР016 від 01.01.2016 року узгоджено між сторонами, що згідно п. 3.2. Договору, сторони домовились про узгодження ціни на газ, починаючи з 01 жовтня 2021 року: ціна 1 тис. куб. метрів природного газу складає 31 394,9093 гривень, податок на додану вартість становить 6 278,9819 гривень, всього ціна газу за 1 тис. куб. метрів становить 37 673,8912 гривень з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності. Пунктом 4 даної додаткової угоди встановлено, що ця додаткова угода є невід`ємною частиною до Договору.

Відтак доводи відповідача у частині відсутності договірних відносин щодо встановлення між сторонами ціни судом відхиляється.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку природного газу Державному підприємству Стрийський комбінат хлібопродуктів №1 Державного агенства резерву України за жовтень, листопад 2021 року, зокрема Акт № ЗЛВ81079640 від 30.11.2021, Акт № ЗЛВ81086687 від 31.12.2021 на суму 224 432,42 грн.

Відповідач взятих на себе договірних зобов`язань із оплати за договором газу належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати поставленого за договором газу у розмірі 224 432,42 грн. Доказів оплати за поставлений та прийнятий природний газ станом на час розгляду справи по суті сторонами суду не представлено.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи наведене вище, аргументи позивача про невиконання умов договору відповідачем, а відтак і вимога про стягнення коштів є правомірною. Доказів на спростування цих обставин відповідачем не надано.

Відповідно до ч.1 ст.89 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за укладеним договором.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 224 432,42грн. заборгованості за поставлений та прийняти природний газ є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення та підтверджується матеріалами справи.

Щодо стягнення інфляційних втрат.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України - боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Слід зазначити, що судом при перевірці нарахування інфляційних втрат нарахованих позивачем, взято до уваги розмір боргу з урахуванням індексу інфляції виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за місяць у якому мала місце інфляція, при цьому до розрахунку включалися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці тобто мала місце дефляція.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення 1294,53грн. інфляційних нарахувань, зазначає, що до стягнення підлягають інфляційні нарахування межах заявлених позовних вимог, а тому слід стягнути 1294,53грн. інфляційних втрат.

Щодо стягнення 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Cплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних, з врахуванням Розпорядження КМУ від 16.11.2016 № 850-р «Про перенесення робочих днів у 2017р.» та ст.73 «Святкові і неробочі дні» - Кодексу законів про працю України, прийшов до висновку, що стягненню підлягає 3 % річних в сумі 1 066,23 грн.

Щодо стягнення пені.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як встановлено п. 6.2.1 договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV догвоору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Сторони встановили у договорі останній день оплати, з якого починається прострочення зобов`язання.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 253 ЦК України)

Відповідно до ч. 3 ст. 253 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Відтак, строк з якого повинно відбуватися нарахування пені настає у позивача з наступного дня після спливу терміну оплати, а саме 10 календарних днів з моменту оформлення актів приймання-передачі природного газу (день визначений позивачем у розрахунку пені, здійснений позивачем по кожному акту приймання-передачі природного газу окремо).

Суд, здійснивши перевірку нарахування пені, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, з врахуванням Розпорядження КМУ від 16.11.2016 № 850-р «Про перенесення робочих днів у 2017р.» та ст.73 «Святкові і неробочі дні» - Кодексу законів про працю України, за період 6 місяців відповідно до ч.6 ст. 232 ГПК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», прийшов до висновку, що стягненню підлягає пеня в сумі 6618,75грн.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів щодо існування простроченої заборгованості за поставлений природний газ, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а стягненню підлягає 224 432,42грн. основного боргу, 1294,53грн. інфляційних витрат, 1 066,23грн. 3% річних та 6618,75грн. пені

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 3501,18грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, у зв`язку з задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір сумі 3501,18грн.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Відповідно ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При поданні позовної заяви, позивачем заявлено попередній орієнтований розрахунок які позивач поніс і планує понести, а саме витрати на правову допомогу у сумі 10 000,00грн.

Адвоктське об`єдання «Гарант Груп» (виконавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» домовилися, що відповідно до п. 1 Додаткової угоди №36 від 02.02.2022 року до Договору про надання правової допомоги від 30.11.2017 року, виконавець зобов`язується надати замовнику професійну правничу допомогу в ході судового розгляду справи за позовною заявою ТзОВ «Львівгаз Збут» до ДП «Стрийський комбінат хлібопродуктів №1» про стягнення заборгованості в розмірі 224 432,42грн., в тому числі забезпечити представництво прав та охоронюваних законом інтересів замовника при розгляді даної справи судом першої інстанції.

Пунктом 3 додаткової угоди сторони визначили, що загальна вартість послуг, що надаються виконавцем за умовами даної додаткової угоди визначається в акті приймання-передачі наданих послуг безпосередньо за результатами виконаних робіт (наданих послуг) в розрахунку 2 000,00грн. за 1 годину (2 000,00грн. за одне судове засідання), в тому числі ПДВ, яка сплачується.

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди, приймання послуг, наданих на виконання даної Додатковї угоди здійснюється шляхом складання актів приймання-передачі наданих послуг.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу заявником (позивачем) долучено до матеріалів справи заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за вх.№10394/22 від 18.05.2022 року наступні документи: 1. договір про надання правової допомоги від 30.11.2017 року; 2. Додаткову угоду №34 від 21.12.2021 року до договору; 3. Додаткову угоду №36 від 02.02.2022 року; 4. Акт приймання-передачі наданих послуг від 06.05.2022 року за Додатковою угодою №36 від 02.02.2022 року до договору про надання правової допомоги від 30.11.2017 року. Також представником позивача надано суду довіреність на представництво від 16.11.2021 року №01Др-53-1121 та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Відтак, представник позивача просить стягнути з відповідача 10 000,00грн. понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут представляло Адвокатське об`єднання Гарант Груп, яке діяло на підставі договору про надання правової допомоги від 30.11.2017 № 38Slvz3434-17 та Додаткової угоди №34 від 21.12.2021 року та Додаткової угоди №36 від 02.02.2022 року до Договору про надання правової допомоги від 30.11.2017 року.

Як вбачається із укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням вказаного Договору, адвокат взяв на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу.

Відповідно до Акту приймання передачі послуг від 06.05.2021 року за Додатковою угодою №36 від 02.02.2022 року до Договору про надання правової допомоги від 30.11.2017 № 38Slvz3434-17Адвокатське об`єднання надало, а ТзОВ Львівгаз збут прийняло наступні послуги:

- підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості, інфляційних втрат, 3 % річних та пені;

- підготовка розрахунку інфляційних витрат та 3 % річних та пені;

- підготовка заперечення на письмові пояснення;

- представництво інтересів в суді під час розгляду справи на судових засіданнях: 14.04.2022 року, 05.05.2022 року.

Загальна кількість наданих послуг згідно акту приймання передачі послуг від 06.05.2021 року за Додатковою угодою №36 до Договору складає 5 годин на загальну суму 10 000,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що критерії співмірності визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідач не надав, а подано заперечення проти заяви про стягнення витрат, в яких повністю заперечує адвокатські витрати. 24.05.2022 року на електронну адресу суду від відповідача надійшло заперечення за вх.№10855/22 проти заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та заперечення за вх.№10856/22 проти клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Однак заяви про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду не поступало.

Заперечуючи проти стягнення витрат на правничу допомогу, відповідача вказує на те, що позов до суду поданий адвокатом Станько М. на підставі довіреності, а не ордеру, а інтереси в суді представляв адвокат Шевчик О., який зазначений виконавцем такої послуги в акті виконаних робіт.

З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.4 ст.60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером. Виконавцем позовної заяви, як зазначено на арк. знизу позову, вказано - Шевчик О. Він також зазначений в акті приймання виконаних робіт.

Відповідно до ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2019 року у справі №817/66/16, на думку суду, не є релевантними до обставин цієї справи, оскільки відповідне судове рішення приймалися за іншої фактично-доказової бази. При цьому у зазначеній постанові звернено увагу у п.76, що «таким чином, оскільки адвокатська діяльність позивачки в установленому законом порядку не припинена, укладення договору про надання правової допомоги слід вважати її професійним обов`язком, передбаченим законом».

Відтак, як вбачається з обставин справи, позивачем до стягнення заявлено 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому суд зазначає, що згідно ч.5 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц та у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19.

З урахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку стягнути з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які вважає співмірними, документально обґрунтованими та правомірно заявленими.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76 - 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Державного підприємства Стрийський комбінат хлібопродуктів №1 Державного агенства резерву України (82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Грабовецька, буд. 2, код ЄДРПОУ 14293158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут (79039, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 111 А, код ЄДРПОУ 39594527) 224 432,42грн. основного боргу, 1294,53грн. інфляційних витрат, 1 066,23грн. 3% річних, 6618,75грн. пені та 3501,18грн. судового збору та 10 000,00грн. витрат на правову допомогу.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 31.05.2022 року.

Суддя Коссак С.М.