Вирок № 104556560, 16.02.2022, Приморський районний суд м. Одеси

16.02.2022

Справа №522/10025/21

Провадження 1-кп/522/881/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2022 року Місто Одеса

Приморський районний суду міста Одеси у складі:

головуючого судді - Коваленка В.М.

за участю секретаря - Гасанова Р.Н.

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі судовий розгляд у кримінальному провадженні №12020160500003237 від 12.11.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмельницький, громадянина України, українця, з вищою освітою, тимчасово не працевлаштованого, одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст.89 ККУ, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів - Топчій О., Думініки О.Ф.

потерпілої - ОСОБА_2

представника потерпілої - Нікітіної Г.Е.

захисника - Панькової О.Ю.

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

УСТАНОВИВ:

09.09.2020 приблизно о 16:40 год. у денний час доби, без опадів, в умовах необмеженої видимості і сухого дорожнього покриття, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Мерседес», р.н. НОМЕР_1 , (ходова частина та рульове керування якого на момент дорожньо-транспортної пригоди перебували в технічно справному стані), здійснював рух по правій смузі свого напрямку руху проїзної частини вул. Сонячна у Приморському районі м. Одеси, з боку вул. Шовкуненка в напрямку вул. Генуезської, на якій організовано двосторонній рух по одній смузі у кожному напрямку руху.

На момент дорожньо-транспортної пригоди робоча гальмова система автомобіля «Мерседес», р.н. НОМЕР_1 перебувала в несправному стані через непрацездатність передбаченої конструкцією даного автомобіля антиблокувальної системи (ABS). При цьому робоча гальмова система автомобіля «Мерседес», р.н. НОМЕР_1 була працездатною, працювала як система, що не обладнана (ABS) та працювала з відомою водієві ОСОБА_1 ефективністю.

При під`їзді до нерегульованого перехрестя нерівнозначних доріг вул. Тіниста - вул. Сонячна, режим проїзду транспортних засобів на якому на момент дорожньо-транспортної пригоди регулювався двома дорожніми знаками 2.1 «Дати дорогу» та 5.7.2 «Виїзд на дорогу з одностороннім рухом» згідно Правил дорожнього руху України, встановленими перед даним перехрестям по ходу напрямку руху автомобіля «Мерседес», р.н. НОМЕР_1 , видимість та оглядовість яких для водія ОСОБА_1 була необмеженою, водій ОСОБА_1 був не уважним, за дорожньою обстановкою не слідкував, перед зміною та продовженням свого напрямку руху та виконанням маневру проїзду даного перехрестя по другорядній дорозі у прямому напрямку руху, тобто по вул. Сонячна, не зупинив транспортний засіб перед перехрещуваною проїзною частиною вул. Тіниста, яка являється головною дорогою по відношенню до вул. Сонячна, не переконався що його проїзд через перехрестя буде безпечним і не створить перешкод чи небезпеки для інших учасників дорожнього руху, не обравши безпечної швидкості свого руху, яка б дозволяла безпечно керувати транспортним засобом, постійно контролювати його рух та вчасно реагувати на можливу зміну для нього дорожньої обстановки, а саме здійснюючи рух зі швидкістю більш ніж 49.5 км/год. без зупинки почав в`їжджати на нерегульоване перехрестя вул. Тіниста - вул. Сонячна, та в наступному проїжджати дане перехрестя у прямому напрямку руху, не надавши переваги в русі автомобілю «Ніссан», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка здійснювала рух по проїзній частині вул. Тіниста з боку вул. Посмітного в напрямку вул. Черняховського та проїжджала дане перехрестя у прямому напрямку руху по головній дорозі, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «Ніссан», р.н. НОМЕР_2 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Ніссан», р.н. НОМЕР_2 - ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, з якими була доставлена та госпіталізована до КНП «Міська клінічна лікарня №11» ОМР.

Потерпіла ОСОБА_2 в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримала тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів 3-6-го ребер зліва, що супроводжувались лівобічним гематораксом (крововиливом в ліву плевральну порожнину), закритої травми правого колінного суглобу у вигляді перелому зовнішнього виростку правої великогомілкової кістки та ушкодження волокон хрестоподібних зв`язок, закритої черепно-мозкової травми в формі струсу головного мозку, синця лівої гомілки.

Вказані тілесні ушкодження спричинені дією тупих твердих предметів, якими могли бути частини салону легкового автомобіля в умовах ДТП (зіткнення автомобілів) 09.09.2020 року, і відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

В умовах даної події належні дії водія автомобіля «Мерседес», р.н. НОМЕР_1 регламентувалися вимогами дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та вимогами п. 16.11 Правил дорожнього руху України, згідно яких йому було слід під`їжджаючи до перехрестя оцінити дорожньо-транспортну ситуацію, що складалася, для вирішення питання про безпечне виконання переїзду вул. Тіниста (головної дороги) у прямому напрямку.

Водій автомобіля «Мерседес», р.н. НОМЕР_1 мав технічну можливість належним виконанням вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та п. 16.11 Правил дорожнього руху України запобігти зіткненню з автомобілем «Ніссан», р.н. НОМЕР_2 .

В умовах даної події при отриманні водієм автомобіля «Ніссан», р.н. НОМЕР_2 об`єктивної інформації про небезпеку для руху, її належні дії регламентуються вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які передбачають застосування водієм заходів до зниження швидкості свого транспортного засобу аж до зупинки.

Водій автомобіля «Ніссан», р.н. НОМЕР_2 не мав технічної можливість запобігти зіткненню з автомобілем «Мерседес», р.н. НОМЕР_1 , тобто перебував в аварійній обстановці.

Фактичні дії водія автомобіля «Мерседес», р.н. НОМЕР_1 , які не відповідали вимогам дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та вимогам п. 16.11 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв`язку з ДТП.

Таким чином, водій ОСОБА_1 своїми необережними діями допустив порушення вимог п. п. 2.3. (б), 10.1, 12.1, 16.3, 16.11, п. 33.2 (дорожній знак 2.1 «Дати дорогу»), п. 31.1 Правил дорожнього руху України, які вказують на те, що:

п. 2.3 ПДР «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 10.1 ПДР «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

п. 12.1 ПДР «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;

п. 16.3 ПДР «У разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів»;

п. 16.11 ПДР «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху».

п. 33.2 ПДР «Знаки пріоритету:

Дорожній знак 2.1 «Дати дорогу». Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під`їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі».

п. 31.1. ПДР «Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації».

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 не оспорював фактичні обставини справи викладені в обвинувальному акті, визнав свою винуватість в інкримінованому злочині та показав суду, що він рухався на своєму автомобілі «Мерседес» у напрямку вул. Генуезької м. Одеси, в цей час з правої сторони раптово виїхала потерпіла на своєму автомобілі, внаслідок чого відбулося зіткнення. Вони вийшли з автомобілів та почали розбиратися. Потерпіла викликала швидку та поліцію. Спочатку вона почувала себе добре, а коли приїхала швидка допомога, то почала кульгати. Цивільний позов, заявлений потерпілою та позов прокурора, він не визнає через недоведеність витрат. Він намагався з ОСОБА_2 все владнати, але вона хотіла отримати в якості відшкодування 3000 дол. США, яких він не мав. Цивільний позов, заявлений прокурором, він не визнає у зв`язку з недоведеністю вартості лікування.

Крім показань обвинуваченого ОСОБА_1 , його винуватість у скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, повністю доведена дослідженими безпосередньо під час судового розгляду наступними доказами:

Показаннями потерпілої ОСОБА_2 , яка показала суду, що вона рухалась по вул. Тінистій в м. Одесі близько 16 год. по дорозі з одностороннім рухом. При перетині вул. Сонячної в м. Одесі на перехрестя виїхав автомобіль марки «Мерседес» під керуванням обвинуваченого, який допустив зіткнення з її автомобілем в задню бокову частину, внаслідок чого її автомобіль розвернуло та вона здійснила зіткнення із опорою лінії електромереж. Вона на деякий час втратила свідомість, після чого прийшла до тями та викликала поліцію і швидку. У неї боліла голова та правий колінний суглоб. Потім їй стало гірше, у зв`язку із чим її відвезли до лікарні №11 в м. Одесі, де вона проходила лікування на протязі місяця.

Крім того, ОСОБА_2 додатково зазначила, що втратила багато сил та коштів. Обвинувачений їй не допомагав, сказав що у нього немає грошей. Після цих подій у неї порушився звичний спосіб життя, вона не може працювати так, як працювала раніше, почуває себе погано, не має можливості користуватися автомобілем. Цивільний позов підтримує в повному обсязі, в неї є в наявності історія хвороби, чеки, результати досліджень. Крім того, є експертиза вартості пошкоджень автомобіля. Також зазначає, що не всі витрати може підтвердити чеками через те, що не їх не завжди видають. На даний час вона продовжує лікування. З урахуванням наслідків вчиненого злочину та поведінки обвинуваченого просить призначити останньому найбільш суворе покарання.

Показаннями свідка ОСОБА_3 , який показав суду, що він є знайомим ОСОБА_1 . В момент ДТП він був поруч прийшов на місце ДТП одразу. ОСОБА_2 палила, ніхто не сварився. Обвинувачений намагався домовитися з потерпілою, але вона подзвонила знайомій та викликала швидку допомогу, яка в подальшому її забрала. На місце ДТП приїхала якась знайома ОСОБА_2 та ще якісь чоловіки. ОСОБА_1 викликав евакуатор, який забрав обидва автомобілі.

Наведені докази суд вважає достатніми для ухвалення обвинувального вироку.

Досліджені безпосередньо в суді докази, які суд поклав в основу вироку, узгоджуються між собою, зібрані у порядку, встановленому ст.93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст.87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 не оспорював фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті. Його показання узгоджуються із показаннями потерпілої та свідка ОСОБА_3 .

З огляду на викладене, суд визнав за недоцільне досліджувати інші докази щодо фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, які сторони не оспорюють.

Правова оцінка фактичної та юридичної підстав кваліфікації діяння, інкримінованого ОСОБА_1 стороною обвинувачення злочину, дають підстави дійти висновку про наявність у діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 в межах пред`явленого обвинувачення за ч.1 ст.286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить з наступного.

При призначені покарання обвинуваченому суд керується положеннями ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, відсутність обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання.

Так, згідно із приписами ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.

Відповідно до ст.12 КК України злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України є нетяжким злочином проти безпеки руху та експлуатації транспорту, який характеризується необережністю.

ОСОБА_1 є громадянином України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не має судимості в силу ст. 89 ККУ, має малолітню доньку, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, в тому числі 6 разів в 2020 році, перебував під обстеженням лікаря - нарколога у КНП «ХОМЦПЗ» з 2012 року з приводу епізодичного вживання алкоголю.

Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 згідно ст.66 КК України не встановлено. Заяву обвинуваченого про те, що він щиро розкаюється суд не враховує, з огляду на наступне. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Однак, у матеріалах кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 відсутні дані на підтвердження того, що він хоча б якимось чином допоміг потерпілій, компенсував їй перенесені страждання, чи полегшив душевний біль. Тому суд не враховує в якості обставини, що пом`якшує покарання ОСОБА_1 , щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 згідно ст.67 КК України, також не встановлено.

З огляду на викладене, враховуючи тяжкість і характер вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який систематично порушує вимоги Правил дорожнього руху, що має наслідком створення небезпеки для учасників дорожнього руху, його поведінку, яка не свідчить про реальне каяття, думку потерпілої та наявність невідшкодованих збитків, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 за вчинений ним злочини, передбачений ч.1 ст.286 КК України, покарання у вигляді обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами на певний строк, оскільки на думку суду його подальше виправлення не можливе без ізоляції від суспільства, вважаючи дане покарання достатнім для попередження вчинення нових злочинів.

Щодо цивільних позовів.

1. Прокурором в інтересах держави в особі КНП «Міська клінічна лікарня №11» ОМР заявлено цивільний позов, в якому прокурор просить стягнути з обвинуваченого на користь держави в особі КНП «Міська клінічна лікарня №11» ОМР кошти у розмірі 14 874, 00 грн. в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позов та просив задовольнити його в повному обсязі.

Сторона захисту просила залишити позов прокурора без задоволення, з огляду на не обґрунтованість розрахунку понесених медичним закладом витрат на лікування потерпілої.

Суд вважає, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню у повному обсязі, з огляду на наступне.

Питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 545 від 16 липня 1993 року.

Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування.

Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

В матеріалах кримінального провадження наявна довідка-розрахунок №01-83/386 від 09.03.2021, згідно із якою КНП «Міська клінічна лікарня №11» ОМР витратила на лікування потерпілої ОСОБА_2 , яка перебувала на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному та хірургічному відділенні №1 з 09.09.2020 по 09.10.2020, грошові кошти у загальному розмірі 14 874, 00 грн. В довідці також зазначено вартість одного ліжко-дня у відповідному відділенні.

Таким чином, витрати лікувального закладу на стаціонарне лікування потерпілої підтверджені відповідним доказом, який не визиває сумнівів.

Згідно із ст.1206 ЦКУ особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

За таких обставин позов прокурора в інтересах держави підлягає задоволенню у повному обсязі.

2. Представником потерпілої ОСОБА_2 - адвокатом Нікітіною Г.Е. заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого майнової та моральної шкоди, завданої злочином.

Цивільний позов представника потерпілої суд залишає без розгляду, з огляду на наступне. Під час ухвалення рішення в нарадчій кімнаті, дослідивши докази, суд установив відсутність підпису на позовній заяві, разом з цим процесуальним законодавством передбачено повернення позову у випадку, коли особа не підписала позов, на підставі п.1 ч.4 ст.185 ЦПКУ на стадії прийняття позову. Враховуючи стадію розгляду справи, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 257 ЦПКУ, оскільки неможливо встановити особу, яка підписала позов, а саме згідно із пунктом 1 ч.1 ст. 257 ЦПКУ неможливо встановити ким саме подано позов, а тому відсутня можливість встановити цивільно-процесуальну дієздатність, що є підставою для залишення позову без розгляду та не позбавляє потерпілу права звернутися із відповідним позовом в порядку цивільного судочинства.

Щодо інших питань.

Речові докази до матеріалів справи не долучалися. Процесуальні витрати у розмірі 11 587, 88 гривень, пов`язані із залученням експерта, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави у повному обсязі на підставі п.3 ч.1 ст. 118 КПКУ.

Підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання до набрання вироком законної сили не встановлено.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.1-90 КК України, ст.ст.1-380 КПК України, ст. 1206 ЦКУ, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 у вигляді особистого зобов`язання - залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання обвинуваченому рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Позов прокурора в інтересах держави в особі КНП «Міська клінічна лікарня №11» ОМР про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої - задовольнити.

Стягнути с ОСОБА_1 на користь держави в особі Комунальної бюджетної установи КНП «Міська клінічна лікарня №11» ОМР (65006, м.Одеса, вул.Академіка Воробйова, 5-Г, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02774415) - 14 874 (чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят чотири) гривні у рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої.

Цивільний позов представника потерпілої - адвоката Нікітіної Г.Е. в інтересах потерпілої ОСОБА_2 - залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у загальному розмірі 11 587 (одинадцять тисяч п`ятсот вісімдесят вісім) гривень 88 копійок.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка тримається під вартою - у той же строк з дня отримання копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: