Рішення № 104556146, 01.06.2022, Варвинський районний суд Чернігівської області

Справа №731/18/22

Провадження №2/731/46/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2022 року смт Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області в складі:

cудді Савенка А.І.,

за участю секретаря Борсук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Коваль Віталій Олександрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

17 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Варвинського районного суду Чернігівської області із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 16 листопада 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. вчинено виконавчий напис № 16521, яким стягнуто з нього на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № AG0253335 від 13 травня 2019 року на загальну суму 10 743,90 грн. На підставі виконавчого напису нотаріуса приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Ковалем В.О. 05 січня 2022 року відкрито виконавче провадження № 68047224 та винесено постанову про арешт коштів боржника.

Оскільки заборгованість за кредитним договором на час вчинення виконавчого напису нотаріуса була спірною, є необґрунтованою та безпідставною, вказаний кредитний договір нотаріально не посвідчувався, письмових вимог (повідомлень) від ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» він не отримував, позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням норм чинного законодавства, а тому просить визнати його таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача на його користь судовий збір.

Ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 18 січня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 18 лютого 2022 року.

На підставі заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ухвалою від 18 січня 2022 року стягнення в межах виконавчого провадження за оспорюваним виконавчим написом нотаріуса зупинено.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи судове засідання відкладено до 17 березня 2022 року.

У зв`язку з військовим станом в Україні та на підставі розпорядження голови Верховного Суду № 2/0/9-22 від 08 березня 2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» цивільну справу було передано до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області.

Проте справа не приймалася до провадження Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області та у вказаному суді не розглядалась.

Відповідно до розпорядження голови Верховного Суду від 04 травня 2022 року № 27/0/9-22 «Про відновлення територіальної підсудності судових справ судів Чернігівської області» відновлено територіальну підсудність Варвинського районного суду Чернігівської області.

16 травня 2022 року справу повернуто з Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області до Варвинського районного суду Чернігівської області для розгляду за територіальною підсудністю.

Справу призначено до розгляду Варвинським районним судом Чернігівської області на 01 червня 2022 року.

31 травня 2022 року надійшов відзив відповідача на позовну заяву (а.с. 90-92).

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Нечай В.І., у судове засідання також не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, у якому позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі(а.с. 57).

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином (а.с. 78, 79, 80, 81). Подали відзив на позовну заяву. У відзиві зазначають, що для вчинення виконавчого напису ними були надані нотаріусу документи, які підтверджують безспірність заборгованості. У зв`язку з цим, а також зважаючи, що позивач не навів у позові жодної обставини, що доводила б протилежне, заборгованість, вказана у виконавчому написі є безспірною. Крім того, посилаються на п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 31 січня 1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову у їх вчиненні» як на підставу для стягнення судом з позивача на користь відповідача дійсної суми боргу.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М., в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином (а.с. 82), надіслала клопотання про розгляд справи без її участі (а.с. 52). Заперечень або пояснень до суду від нотаріуса не надходило.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Коваль В.О., у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с. 83), заперечень, пояснень або заяв з процесуальних питань до суду не подав.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною вчинено виконавчий напис № 16521, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № AG0253335 від 13 травня 2019 року та плату за вчинення виконавчого напису, на загальну суму 10 743,90 грн (а.с. 10).

Зі змісту вказаного виконавчого напису вбачається, що 13 травня 2019 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІНЕРО» кредитний договір № AG0253335. Правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІНЕРО» за вказаними кредитним договором є ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на підставі договору відступлення права вимоги від 13 грудня 2019 року.

Строк платежу за договором настав, боржником допущено прострочення платежів. Загальна сума заборгованості за період з 13 грудня 2019 року до 27 жовтня 2021 року становить 10 743,90 грн, з яких: 4 500,00 грн - заборгованість за сумою кредиту; 5 743,90 грн - заборгованість за процентами та комісією; решта (500,00 грн) - плата за вчинення виконавчого напису.

На підставі виконавчого напису нотаріуса 05 січня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Ковалем В.О. відкрито виконавче провадження № 68047224 та винесено постанову про арешт коштів боржника (а.с. 11-12, 13-14).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, яку вчиняють нотаріуси.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до пунктів 1.1, 3.1, 3.2 розділу 2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» стягнення заборгованості здійснюється за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При цьому на сьогодні є чинною постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, якою визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Зокрема, скасовано пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», яким було передбачено, що для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

У постанові Верховного Суду від 29 січня 2019 року по справі № 910/13233/17 зазначено, що у зв`язку з визнанням судом нечинною Постанови Кабінету Міністрів України N 662 від 26 листопада 2014 року до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 від 29 червня 1999 року в редакції від 29 листопада 2001 року. Вказаною редакцією було передбачено вчинення виконавчого напису нотаріуса лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченої угоди.

Таким чином, як на момент вчинення нотаріусом Сазоновою О.М. виконавчого напису № 16521 від 16 листопада 2021 року, так як і на час розгляду справи, обов`язковою умовою для вчинення нотаріусом виконавчого напису за кредитним договором є нотаріальне посвідчення такого договору.

Водночас матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що кредитний договір № AG0253335 від 13 травня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІНЕРО», посвідчувався нотаріально. Відомостей про нотаріальне посвідчення згадуваного договору в самому виконавчому написі не зазначено. Відповідачем вказаний факт також не доведено.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17, порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, зокрема вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, який не посвідчений нотаріально, є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Суд звертає увагу, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, про захист якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт, зокрема, подання стягувачем відповідних документів нотаріусу, не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 закону «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів нотаріуса може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і необґрунтованість вимог стягувача до боржника.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.

Для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент учинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час учинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 по справі № 754/9711/14-ц та застосований у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року по справі № 137/1666/16-ц.

У відзиві відповідач зазначає, що для вчинення виконавчого напису ними були надані нотаріусу документи, які підтверджують безспірність заборгованості.

Проте протягом усього часу розгляду справи в суді стороною відповідача, відповідно до положень ст.ст. 76-81 ЦПК України, не було надано суду належних і допустимість доказів на обґрунтування того, що приватному нотаріусу Київського нотаріального округу Сазоновій О.М. були подані відомості про безспірність суми заборгованості позивача за кредитним договором.

Так само відсутні відомості, що сума заборгованості утворилась у зазначений у виконавчому написі час та не була погашена боржником.

Крім того, стороною відповідача не було надано доказів надсилання стороні позивача досудових вимог про виконання зобов`язань за кредитним договором, що позбавило позивача процесуальної можливості реалізувати свої права щодо вирішення спору в добровільному порядку чи оскарження такої заборгованості.

Суд звертає увагу і на те, що з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримала від банку первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), у зв`язку з чим у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, а також сума процентів, зазначені у написі, є безспірними.

Посилання відповідача на п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 31 січня 1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову у їх вчиненні» є недоречним, оскільки вказаний пункт, навпаки, орієнтує суди на те, що у випадку існування спірної заборгованості, щодо якої нотаріусом вчинено виконавчий напис, такий виконавчий напис скасовується, а спір щодо суми заборгованості розглядається у позовному провадженні, позивачем у якому є кредитор, а відповідачем боржник.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконалась належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, а також не пересвідчилась в отриманні позивачем вимоги банку про можливе стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, чим порушила норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, приймаючи до уваги, що виконавчий напис приватного нотаріуса був вчинений в порушення вимог Закону «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, суд, керуючись принципом змагальності сторін, з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити у повному обсязі, визнавши спірний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

При зверненні до суду з позовом та заявою про забезпечення позову позивач сплатив 1 488,60 (992,40 + 496,20) гривень судового збору (а.с. 1, 20, 48, 49). Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судовий збір стягується з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 247, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 36799749, юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, б. 5-Б), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна (юридична адреса: АДРЕСА_2 ), приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Коваль Віталій Олександрович (юридична адреса: 14013, м. Чернігів, просп. Перемоги, 139, офіс 208), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 16521, вчинений 16 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості за кредитним договором № AG0253335 від 13 травня 2019 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІНЕРО», та плати за вчинення виконавчого напису, на загальну суму 10 743 (десять тисяч сімсот сорок три) гривні 90 копійок.

Стягнути з відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1 488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І.Савенко