Ухвала суду № 104553163, 31.05.2022, Машівський районний суд Полтавської області

Справа №948/235/22

Провадження № 1-в/948/64/22

УХВАЛА

31 травня 2022 року Машівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Шинкарчука Я.А.,

секретар судового засідання - Сизоненко Н.М.,

за участю засудженого - ОСОБА_1 ,

прокурора - Одинець А.М.,

представника установи - Попельнюха А.В.,

захисника засудженого - адвоката Тарана Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Машівка Полтавського району Полтавської області в режимі відеоконференції під час трансляції з приміщення Державної установи «Машівська виправна колонія (№9)» заяву засудженого

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Дальник Біляївського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, який зареєстрований у встановленому законом порядку та мешкає фактично за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

засудженого 19 квітня 2018 року Біляївським районним судом Одеської області за ч.3 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шести) років, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки,

про застосування відносно нього умовно-дострокового звільнення в порядку статті 81 КК України, -

в с т а н о в и в:

У травні 2022 року до Машівського районного суду Полтавської області надійшла заява засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування відносно нього умовно-дострокового звільнення в порядку статті 81 КК України, як особи, що довела своє виправлення.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 підтримав свою заяву та просив його звільнити умовно-достроково від призначеного покарання, зауваживши, що він провину у вчиненні кримінального правопорушення визнає, довів своє виправлення.

Представник установи виконання покарань, де утримується засуджений ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в судовому засіданні проти задоволення заяви засудженого не заперечував, вказавши на те, що ОСОБА_1 є особою, яка довела своє виправлення.

Захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат Тарана Р.П. в судовому засіданні просив суд задовольнити заяву про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_1 , зауваживши, що засуджений визнав провину у вчиненні кримінального правопорушення визнає, має стійкі соціальні зв`язки, довів своє виправлення та частково відшкодував суми стягнені з нього за вироком суду, про що також свідчить розписка потерпілого ОСОБА_3 датована 29.01.2018 (а.с. 26 том 1).

Прокурор Карлівського відділу Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області Одинець А.М. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви засудженого ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення останнього, оскільки поведінка засудженого за ввесь період відбування покарання свідчить більше про те, що він став на шлях виправлення, але не дає підстав говорити, що він довів своє виправлення та до нього може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного судом покарання.

Суд, вислухавши думку учасників та вивчивши матеріали справи, вважає заяву про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_1 такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено з матеріалів особової справи засудженого ОСОБА_1 , що останній засуджений 19 квітня 2018 року Біляївським районним судом Одеської області за ч.3 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шести) років, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі обчислюється з 16.07.2018, кінець строку відбування покарання 19.04.2024.

Як вбачається із характеристики засудженого ОСОБА_1 , останній в місцях позбавлення волі знаходиться з 19.04.2018. Під час перебування в Одеській УВП №21 до дисциплінарної відповідальності не притягувався, адміністрацією установи не заохочувався. Рішенням комісії Південного міжрегіонального управління від 08.06.2018 для подальшого відбування покарання визначено колонію мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання. З 16.07.2018 відбуває покарання в державній установі «Машівська виправна колонія (№9)». За час відбування покарання в установі до один раз притягувався до дисциплінарної відповідальності, стягнення знято у встановленому законом порядку, оголошувалось одинадцять заохочень за сумлінну поведінку та ставлення до праці. Працевлаштований робітником продовольчого складу. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням. Правила техніки безпеки та пожежної безпеки не порушує. До виконання робіт з благоустрою установи виконання покарань відноситься з розумною ініціативою, має достатній рівень необхідних навичок. Стан здоров`я задовільний. Утримує в чистоті та порядку спальне місце та приліжкову тумбочку, завжди має охайний зовнішній вигляд. Фізично розвинений добре. Дотримується правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення з персоналом установи, адекватно реагує на критику у свою адресу. Жаргонних слів у спілкуванні не вживає, татуювань за час відбування покарання собі не наносив. Злодійських традицій не підтримує. Підтримує рівні взаємовідносини з іншими засудженими. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться сумлінно. Відповідно до ст. 110 КВК України підтримує соціальні зв`язки з рідними шляхом телефонних розмов, побачень. Відповідно до ст. 123 КВК України зарахований та бере участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу «Правова просвіта», «Підготовка до звільнення», програми Реалізовані. Приймає участь у виховних та культурно-масових заходах, які проводяться в установі. Відповідно до статті 126 КВК України прагне до підвищення наявного загальноосвітнього рівня шляхом самоосвіти, відвідує бібліотеку установи. Провину в скоєному визнає. Вирок суду та призначене покарання вважає справедливим. На профілактичних обліках не перебуває. 20 квітня 2020 року комісією установи було відмовлено в застосуванні статі 82 КК України, в зв`язку з поданням ним заяви про не застосування даної пільги. 2021 року комісіє установи вирішено направити матеріали про можливість застосування умовно-дострокового звільнення на підставі статті 81 КК України, до суду, а ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 05.05.2021 відмовлено у задоволенні відповідного подання. Виконавчі листи на адресу суду не надходили (а.с.12-13 том 1).

За довідкою №2/4/1/1-17 від 26.05.2022 про стягнення та заохочення, складеної начальником відділення соціально-психологічної служби Сергеєвим О.І. , засуджений ОСОБА_1 за час відбування покарання мав одинадцять заохочень та одне стягнення у 2019 році, за зберігання заборонених предметів (а.с.11 том 1).

Слід зауважити, що заходи заохочення, які застосовуються до засудженого є важливою умовою закріплення позитивних змін в особистості засуджених.

Згідно довідки №13 від 26.05.2022, виданої головним бухгалтером державної установи «Машівська виправна колонія (№9)» ОСОБА_5 , засуджений ОСОБА_1 в установі був працевлаштований робітником рослинництва з серпня 2018 року по листопада 2021 року, за що йому нараховалась заробітна плата, а згідно №14 від 26.05.2022, виданої бухгалтером державної установи «Машівська виправна колонія (№9)» ОСОБА_6 , у 2022 році засуджений ОСОБА_1 , працював робітником плодоовочевого сховища лише у квітні 2022 року (а.с. 14, 15 том 1).

За вироком Біляївського районного суду Одеської області від 19 квітня 2018 року із засудженого ОСОБА_1 стягнуто на корить потерпілого ОСОБА_3 моральну шкоду 75000,00 гривень, на користь ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 190000,00 гривень, а також на користь держави витрати на проведення експертизи - 11537,80 гривень.

У відповідності до довідки №11 від 26.05.2022, виданої головним бухгалтером державної установи «Машівська виправна колонія (№9)» ОСОБА_5., за час перебування засудженого ОСОБА_1 в установі виконання покарань , виконавчі листи на утримання аліментів, позовів на засудженого не надходили (а.с. 17 том 1).

Згідно частин першої та другої статті 81 КК України (в редакції положень статті КК України станом на момент вчинення кримінального правопорушення засудженим) до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

За положеннями пункту 1 частини третьої статті 81 КК України (в редакції положень статті КК України станом на момент вчинення кримінального правопорушення засудженим) умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, а також за необережний тяжкий злочин.

Судом також враховані положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.02.2002 № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», в якій передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення. Матеріали про умовно-дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, у зв`язку з чим орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної комісії. Суду слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Як встановлено в статті 6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Під сумлінною поведінкою необхідно розуміти свідоме і безперечне дотримання засудженим режиму відбуття покарання та обов`язків, встановлених діючими нормативно-правовими актами з цих питань, виконання законних вимог адміністрації. Сумлінна поведінка передбачає не тільки наявність у засудженого заохочень, але й те, що засуджений подає позитивний приклад поведінки для інших засуджених.

Не можна вважати сумлінною поведінкою лише формальний факт наявності у засудженого заохочень, оскільки дотримання вимог режиму відбування покарання є обов`язком засудженого.

Сумлінне ставлення до праці - це чесне та повне виконання засудженим своїх трудових обов`язків, покращення кількісних та якісних показників виконуваної роботи, бережне ставлення до обладнання та інструментів, суворе додержання правил техніки безпеки, тощо. Сумлінне ставлення до праці передбачає прагнення засудженого до перевиконання встановлених норм виробітку або зразкового виконання робіт, а також відшкодування збитків, заподіяних злочином.

Оскільки закон, як один із критеріїв оцінки виправлення вказує сумлінне ставлення до праці, то у поданні на засуджених в обов`язковому порядку повинні відображатися причини, з яких засуджений не працює в Установі або не отримує заробіток (особисте небажання, чи об`єктивна відсутність можливості працевлаштування).

Відповідно до статті 130 КВК України заходи заохочення застосовуються до засуджених за виконання покладених обов`язків та додержання правил поведінки, встановлених цим Кодексом та правилами внутрішнього розпорядку колонії, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.

При вирішенні питань застосування до засуджених заохочуваних норм, передбачених статтею 81 КК України, висновок адміністрації установи про той чи інший ступінь виправлення засудженого повинен бути заснований на всебічному врахуванні даних про його поведінку та ставлення до праці за весь період відбуття покарання в установі виконання покарань, а не за час, який безпосередньо передує розгляду цих питань.

У відповідності до частини другої статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Суд враховує, що відповідно до вироку Біляївського районного суду Одеської області від 19 квітня 2018 року із засудженого ОСОБА_1 стягнуто на корить потерпілих моральну шкоду на загальну суму 265 000,00 гривень та на користь держави витрати на проведення експертизи - 11537,80 гривень.

З матеріалів особової справи засудженого ОСОБА_1 та його пояснень наданих в ході судового розгляду судом встановлено, що за ввесь період перебування засудженого в установі виконання покарань, за умови отримання заробітної плати та значного розміру стягнених сум, засудженим не здійснювалось регулярних платежів та не відбувалося погашення, з посиланням на ненадходження виконавчих листів до установи. Разом з тим, у 2018 році, як вбачається із квитанції (а.о.с. 172 ч.2 том 1), шляхом здійснення поштового переказу засуджений ОСОБА_1 направив 50000,00 ОСОБА_7 , проте як було пояснено самим засудженим в судовому засіданні, дані кошти було повернуто назад, через неотримання ОСОБА_7 і вони не було спрямовані на погашення інших витрат або направлені іншому потерпілому. Згідно з копії розписки потерпілого ОСОБА_3 , датованої 29.01.2018, останній отримав від ОСОБА_1 в рахунок погашення витрат на лікування 14520,00 гривень та 10000,00 гривень в рахунок погашення моральної шкоди. Також судові витрати за вироком Біляївського районного суду Одеської області від 19 квітня 2018 року на користь держави у сумі 11537,80 гривень, сплачено у 2021 році, про що вбачається квитанція №0.0.2056364170.1 від 18.03.2021 (а.о.с. 123 ч.2 том 1). Інших дій, спрямованих на погашення стягнених сум, засудженим не вчинено.

Беручи до уваги, що висновок про виправлення засудженого повинен ґрунтуватись на даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період відбування ним покарання, а саме дотримання засудженим правил внутрішнього розпорядку, беззаперечного виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, погашені стягнення за порушення дисципліни та їх кількість і характер, висновок про те, що засуджений ОСОБА_1 своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, не ґрунтується на матеріалах провадження.

Так, оцінюючи дані про особу засудженого ОСОБА_1 судом враховано особу засудженого, його поведінку протягом всього часу відбування покарання, його ставлення до вироку, виду та міри покарання, яка йому була призначена, кількість заохочень з початку перебування в установі виконання покарання, а також тяжкість вчиненого і його наслідки та термін невідбутої частини покарання, який є значним (1 рік 10 місяців 19 днів). Разом з тим, матеріали справи засудженого ОСОБА_1 не містять відомостей про те, що він вчиняв будь-які дії направлені на регулярне та повне погашення сум моральної шкоди стягнених з нього на підстав вироку Біляївського районного суду Одеської області від 19 квітня 2018 року.

З огляду на викладене, суд критично оцінює доводи про те, що засуджений довів своє виправлення і до нього може бути застосовано умовно-дострокове звільнення, адже не знаходить підтвердження доводів засудженого ОСОБА_1 , що останній сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, а тому для застосування умовно-дострокового звільнення до засудженого ОСОБА_1 суд не вбачає підстав та розцінює даний захід як передчасний. Позитивна характеристика засудженого за час відбування покарання свідчить більше про те, що наявна тенденція до становлення на шлях виправлення, однак це не є достатнім для твердження про доведеність виправлення та існування підстав для умовно-дострокового звільнення відповідно до положень статті 81 КК України.

Разом з тим, фактичне відбуття засудженим 1/2 призначеного покарання не може бути безумовною та виключною підставою для умовно-дострокового звільнення особи.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, ст. 81 КК України, ст. 154 КВК України, ?

п о с т а н о в и в:

Заяву засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування відносно нього умовно-дострокового звільнення в порядку статті 81 КК України - залишити без задоволення.

Ухвала протягом семи днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Машівський районний суд Полтавської області, а ОСОБА_1 в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Повний текст ухвали оголошено 01 червня 2022 року

Суддя - Я.А. Шинкарчук