Рішення № 104540376, 25.05.2022, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/5175/21

Провадження № 2/466/389/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2022 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Ковальчук О.І.

секретаря Окілка В.М.

справа №466/5175/21

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди

в с т а н о в и в:

08.06.2021 року адвокат Сологуб А.М. звернулася до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просить суд з врахуванням заяви від 07.02.2022 року ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 42 427 грн. витрат за зберігання авто в порту міста Клайпеда; 18 000 грн. витрат на доставку автомобіля з Литви в Україну; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. та судовий збір в розмірі 984, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 22.06.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір доручення, підписи сторін на якому були посвідчені нотаріально. За умовами договору ОСОБА_2 зобов`язався від імені і за рахунок ОСОБА_1 здійснити наступні юридичні дії: - придбати (купити) на ім`я ОСОБА_1 автомобіль марки Mercedes-benz, моделі CLA 250, номер кузова - НОМЕР_1 за ціною, що становить 8 963.00 доларів США; - здійснити комплекс усіх необхідних дій пов`язаних із транспортуванням і доставкою вказаного транспортного засобу на територію України; - оформити усі необхідні митні документи на ввезений на ім`я ОСОБА_1 на митну територію України автомобіль; - здійснити усі платежі (в тому числі податки, збори, акцизи, митні та будь-які інші платежі) необхідні для виконання доручення.

На виконання своїх договірних зобов`язань, під час укладення договору доручення ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 8 963 доларів США, що підтверджується його підписом на договорі доручення. Натомість, відповідач виконав лише частину своїх зобов`язань. 22.06.2020 року відповідач придбав (купив) на онлайн - аукціоні в США обумовлений автомобіль та організував його доставку з США до порту в місті Клайпеда, Литва. Проте, після того, як придбаний (куплений) автомобіль 17.08.2020 року прибув в порт Клайпеди, відповідач припинив виконувати свої зобов`язання, передбачені договором доручення, перестав відповідати на телефонні дзвінки та повідомлення в мобільних меседжерах, з таким не було жодного зв`язку.

Своєю односторонньою відмовою від виконання договору відповідач завдав ОСОБА_1 збитків та додаткових витрат, які полягали у оплаті за простій автомобіля в порту, оплаті за доставку автомобіля з Литви в Україну. Враховуючи вищенаведене, просить позов задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву, в якій підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд розглядати справу у їх відсутності, а тому суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.

Відповідач в судове засідання не з`явився, однак представник позивача Проданець Н.В. подала до суду письмовий відзив на позовну заяву, долучений до матеріалів справи. Просила у задоволенні позову відмовити.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами, що 22.06.2020 року між ОСОБА_1 , який виступав довірителем та ОСОБА_2 повіреним укладено договір доручення, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лойком С.О., та зареєстрований в реєстрі за № 185 (а.с.22-23).

Згідно п. 1.1. договору доручення, за цим договором повірений зобов`язався від імені і за рахунок довірителя здійснити наступні юридичні дії:- придбати (купити) на ім`я довірителя автомобіль марки Mercedes-benz, моделі CLA 250, номер кузова - НОМЕР_1 за ціною, що становить 8 963.00 доларів США; - здійснити комплекс усіх необхідних дій пов`язаних із транспортуванням і доставкою вказаного транспортного засобу на територію України; - оформити усі необхідні митні документи на ввезений на ім`я довірителя на митну територію України автомобіль; - здійснити усі платежі (в тому числі податки, збори, акцизи, митні та будь-які інші платежі) необхідні для виконання доручення.

Відповідно до п.1.2. договору доручення, для придбання транспортного засобу зазначеного в п.1.1. цього договору довіритель передав повіреному грошові кошти в сумі 239497,63 грн. (двісті тридцять дев`ять тисяч чотириста дев`яносто сім гривень 63 копійки), що за курсом НБУ станом на 22.06.2020 р. становило 8 963 (вісім тисяч дев`ятсот шістдесят три) долара США 00 центів під час укладення вказаного договору. Факт отримання повіреним від довірителя грошових коштів передбачених п. 1.2. цього договору, підтверджується підписами сторін на цього договорі.

П. 3.1. договору доручення визначено, що повірений зобов`язаний виконати доручення протягом шести місяців з дня набрання чинності цим договором.

Згідно з пунктів 4.1.1., 4.1.2., 4.1.3., 4.1.4., 4.1.5. договору доручення, повірений зобов`язувався вчинити дії відповідно до змісту даного йому доручення на умовах, найбільш вигідних для довірителя; повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи; у разі якщо повірений не здійснив придбання на користь довірителя автомобіля вказаного в п.1.1. цього договору, повірений зобов`язаний повернути довірителю отримані від нього грошові кошти у гривнях в сумі еквівалентній 8963,00 (вісім тисяч дев`ятсот шістдесят три) долара США 00 центів за курсом Національного банку України на день повернення; виконати доручення в строк зазначений в п.3.1. цього договору; в 7 (семи) денний строк після виконання доручення передати довірителю все одержане у зв`язку з виконанням доручення.

За положеннями статті 1000, 1003 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або територія), у межах якої є чинним виключне право повіреного. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненими. Отже, предмет договору доручення - це певні юридичні дії, які повірений зобов`язується вчинити від імені і за рахунок довірителя.

Статтею 1008 ЦК України визначено, що договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі відмови довірителя або повіреного від договору. Довіритель або повірений мають право відмовитись від договору доручення у будь-який час.

За змістом ч.1 ст.1009 ЦК України, яка передбачає наслідки припинення договору доручення, якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов`язані з виконанням доручення, а якщо повіреному належить плата - також виплатити йому плату пропорційно виконаній ним роботі.

Так, зз матеріалів справи вбачається, що факт купівлі транспортного засобу марки Mercedes-benz, моделі CLA 250, номер кузова (шасі, рама або VIN) - НОМЕР_1 відповідачем 19.06.2020 р. засвідчується інвойсом (форвардним контрактом) № 29719150, згідно якого продавцем автомобіля являється «Copart», а покупцем ОСОБА_1 , транспортний засіб придбаний за ціною, що становить 8 963 доларів США, що узгоджується з абз. 1 п. 1.1. договору доручення від 22.05.2022 р.

В подальшому, на виконання договору доручення відповідачем організовано внутрішнє перевезення транспортного засобу до території США, організовано доставку транспортного засобу в порт завантаження на території США та до морського порту у місті Клайпеда, Литва. Після чого, у відповідності до умов договору доручення від 22.06.2022р., позивач чекав доставку автомобіля в Україну.

Пізніше, позивач втратив зв`язок з відповідачем та останній припинив виконувати свої зобов`язання, передбачені у договорі доручення, та відповідно в порушення п.4.1.2. договору доручення не повідомляв довірителя на його вимогу відомостей про хід виконання його доручення.

Судом також встановлено, що відповідачем була надана інформація тільки про придбання транспортного засобу з зазначенням його вартості, що підтверджується оглянутою роздруківкою переписки проведеною за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, а саме месенджера Viber.

У зв`язку з тим, автомобіль марки Mercedes-benz, моделі CLA 250, номер кузова (шасі, рама або VIN) - НОМЕР_1 зберігався в морському порту у місті Клайпеда, Литва, а за надані послуги портом щоденно нараховувалась оплата.

04.12.2020 р. ОСОБА_1 уклав договір з фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 , який на підставі даного договору та акту здавання-приймання наданих послуг від 25.12.2020 р. організував та провів координацію процесу доставки на територію України автомобіля марки Mercedes-benz, моделі CLA 250, номер кузова (шасі, рама або VIN) - НОМЕР_1 , та сплатив за рахунок ОСОБА_1 портові збори та інші необхідні платежі. Загальна вартість наданих ФОП ОСОБА_3 послуг ставила 18 000, 00 (вісімнадцять тисяч) гривень без ПДВ, що оплачені ОСОБА_1 , та не заперечується сторонами (а.с.39-43).

Координацію процесу доставки на територію України автомобіля марки Mercedes-benz, моделі CLA 250, номер кузова (шасі, рама або VIN) - НОМЕР_1 та оплату необхідних платежів при цьому, ФОП ОСОБА_3 доручив ОСОБА_4 , з якою ФОП ОСОБА_3 уклав договір про співпрацю від 01.12.2020р.

На виконання вказаного договору, ОСОБА_4 адміністрацією морського порту у місті Клайпеда, Литва виставлено рахунок-фактуру ПДВ № ART000000422 від 14.12.2020 р., згідно якого оплата за зберігання автомобіля марки Mercedes-benz, моделі CLA 250 (інвойс №ART000000422) становила разом 1312.00 євро.

ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 , з метою доставки вказаного автомобіля на територію України була здійснена оплата коштів у сумі 1312.00 євро., що засвідчується платіжним дорученням в іноземній валюті від 14.12.2020 р. № 0408004, згідно якого в графі «деталі платежу» зазначено- за послуги зберігання автомобіля, литовський рахунок-фактура ART000000422 від 14.12.2020 р.

Крім того, ОСОБА_4 надала позивачу міжнародну товаро-транспортну накладну (CMR), з якої вбачається, що одержувачем транспортного засобу Mercedes-benz, моделі CLA 250, номер кузова ( шасі, рама або VIN) - НОМЕР_1 являється ОСОБА_1 , до вказаної накладної також долучався рахунок-фактура №29719150, що відповідає інвойсу (форвардному контракту) № 29719150 від 19.06.2020 р.

На підтвердження наданих послуг за договором від 04.12.2020р. фізична особа підприємець ОСОБА_3 надав ОСОБА_1 відповідь на звернення від 02.02.2022 р., та повідомив що 04 грудня 2020 року між ними було укладено договір, на підставі якого ФОП ОСОБА_3 , зокрема, зобов`язався організувати процес доставки придбаного ОСОБА_1 автомобіля марки Mercedes-benz, моделі CLA 250, номер кузова - НОМЕР_1 до України. З метою виконання договору ФОП ОСОБА_3 , було організовано транспортування автомобіля із порту Клайпеди, Литва в Україну. Також під час забирання вказаного автомобіля з порту Клайпеди, співробітником ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_5 була здійснена оплата за зберігання цього автомобіля в порту Клайпеда в сумі 1 312 євро, що становить еквівалент 43724 грн. Факт даної оплати підтверджується платіжним дорученням № МТ103 від 14.12.2020р.

Враховуючи викладене, відповідач порушив вимоги абз. 2, 3, 4 п. 1.1 договору доручення від 22.06.2020р. та не здійснив митне та документальне оформлення придбаного транспортного засобу, завантаження транспортного засобу на борт судна та транспортування в порт призначення на території України і відповідно передачі такого транспортного засобу позивачу.

В судовому засіданні також встановлено, що умови договору доручення від 22.06.2020р. з боку повіреного ОСОБА_2 не виконано, звіт про виконання довірителю не передано.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

В даному випадку застосуванню підлягають норми цивільного законодавства, які регламентують виникнення цивільних прав і обов`язків на підставі саме договорів та інших правочинів.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідність до вимог ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки відповідачем не надано доказів виконання умов договору доручення від 22.06.2020 року, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 42427 грн. витрат за зберігання авто в порту міста Клайпеда та 18000 грн. витрат на доставку автомобіля з Литви в Україну.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 984,11 грн.

Розподіл судових витрат між сторонами здійснюється судом відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди зобов`язані застосовувати як джерело права практику Європейського суду з прав людини, надалі ЄСПЛ.

В свою чергу ЄСПЛ у своїй практиці визначає поняття «фактично понесені витрати на сплату гонорару» (див., наприклад, рішення від 16.02.2012 у справі «Савін проти України», п. 97; рішення від 07.11.2013 у справі «Бєлоусов проти України», п. 115), не лише ті витрати, яким є документальне підтвердження, а і ті, які за умовами договору з адвокатом клієнт має сплатити як гонорар.

Наведена практика ЄСПЛ цілком узгоджується з приписами п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, щодо доказування обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Отже, обставинами, які підлягають доказуванню, щодо розміру витрат сторони позивача на правничу (правову) допомогу, є: обсяг наданих адвокатом в рамках Договору про надання правової допомоги від 05.05.2021 послуг і виконаних робіт та їх вартість, що сплачена або підлягає сплаті. Такі обставини підтверджуються: звітом про виконану роботу від 18.05.2021 року, актом виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом Сологуб А.М. та рахунком-фактурою №18-05/01 від 18.05.2021 року на суму 5000грн. (а.с.13-19).

При цьому суд враховує правовий висновок Об`єднаної палати Верховного Суду висловлений у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 про те, що витрати на надану правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Таким чином, вартість фактично наданих для ОСОБА_1 у цивільній справі №466/5175/21 послуг у вигляді професійної правової (правничої) допомоги складає суму, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, в розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст.13,76,81,82,83,89,95,141,263,265,267, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 42427 грн. (сорок дві тисячі чотириста двадцять сім гривень) витрат за зберігання авто в порту міста Клайпеда та 18000 грн. (вісімнадцять тисяч гривень) витрат на доставку автомобіля з Литви в Україну, а всього 60427,00 грн. (шістдесят тисяч чотириста двадцять сім гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 984,11 гривень (дев`ятсот вісімдесят чотири грн. одинадцять коп.) сплаченого судового збору та 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова з дня його проголошення.

Текст рішення складено та підписано 25.05.2022 року.

Суддя О. І. Ковальчук