Ухвала суду № 104540371, 27.05.2022, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 464/8528/21

Провадження № 1-кп/466/481/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2022 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі:

головуючого - судді Донченко Ю.В.

секретаря судового засідання Назаркевич Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання адвоката Блонського М.А. про визнання протоколу огляду місця події від 17.12.2021 року недопустимим доказом у кримінальному провадженні № 12021141410000279, відомості про які 05.12.2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України

за участю сторін кримінального провадження:

з боку обвинувачення - прокурор Бабій А.М.

- захисники Блонський М.А.

Лех Р.А.

- обвинувачений ОСОБА_2

ОСОБА_1

в с т а н о в и в:

в провадженні суду перебуває кримінальне провадження №12021141410000279, відомості про які 05.12.2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань про обвинуваченя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

В судовому засіданні 26.05.2022 року адвокат Блонський А.А., подав клопотання про визнання протоколу огляду місця події від 17.12.2021 року недопустимим доказом у вищезазначеному кримінальному провадженні.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що Шевченківським районним судом м. Львова здійснюється розгляд справи щодо обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні 24.05.2022 р. судом було визначено порядок та обсяг дослідження показів.

До матеріалів справи долучено протокол огляду місця події від 17.12.2021 р. згідно якого було проведено огляд автомобіля потерпілої ОСОБА_3 .

Разом з тим на заяві ОСОБА_3 в якій міститься її згода на огляд автомобіля виправлена дата надання такої заяви на огляд з «19» на «17». Крім цього, протокол огляду місця події фіксує факт проведення такої слідчої дії.

Згідно з ч.1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп`ютерних даних.

Як вбачається з даного протоколу огляду під час його проведення було отримано пояснення від ОСОБА_2 , що робить такий протокол недопустимим доказом по справі, оскільки було порушено право ОСОБА_2 на захист, а саме перед допитом затримана особа повинна бути проінформована про її право мати захисника, конфіденційне побачення з ним перед допитом, право відмовитись давати свідчення відносно себе згідно ст. 63 Конституції України.

У зв`язку з наведеним, адвокат Блонський М.А. просить суд визнати протокол огляду місця події від 17.12.2021 р. недопустимим доказом по справі, оскільки він проведений без отримання письмової згоди власника автомобіля на його проведення відповідно до ст.ст. 234, 237 КПК України, та з порушенням права ОСОБА_2 .

Дане клопотання адвокат Блонський М.А. та обвинувачений ОСОБА_2 повністю підтримали в судовому засіданні 26.05.2022 р.

Прокурор Бабій А.М. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні даного клопотання через його безпідставність.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, перевіривши доводи клопотань сторони захисту та заперечень сторони обвинувачення, приходить до наступного.

Конституційний Суд України у рішенні №12-рп/2011 від 20.10.2011 року у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення ч.3 ст.62 Конституції України зазначив, що визнаватися допустимими і використовуватися як доказ в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Аналіз положення ч.3 ст.62 Конституції України про те, що «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом», дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.

Кримінальний процесуальний закон не дає вичерпного переліку підстав, за наявності яких докази мають визнаватися недопустимими, а натомість надає право суду вирішувати питання їх допустимості чи недопустимості у порядку, передбаченому ст. 89 КПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду, суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Ч.1 ст.87 КПК України передбачено, що ключовою умовою для визнання доказів недопустимими є їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Виходячи з положень ч.1 ст.86 КПК України допустимість доказів - це придатність їх для використання у кримінальному процесі за формою. Вимогами допустимості доказів є законність джерела, способу отримання доказів, процесуальне оформлення ходу і результатів проведення слідчих дій, належний суб`єкт, що має право проводити процесуальні дії з отримання доказів.

Так, жоден доказ обвинувачення чи захисту не має наперед визначеної сили серед інших доказів, і такі докази, підлягають врахуванню судом на рівні з іншими доказами у справі.

Отже, для прийняття відповідного процесуального рішення, оцінка доказів повинна проводитися не тільки з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, а і в їх сукупності, з врахуванням достатності та взаємозв`язку, без відокремлення один від одного, в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.

З огляду на положення ст.ст.86, 87, 89, 290 КПК України, які встановлюють критерії допустимості доказів в межах кримінального провадження, враховуючи підстави, на які посилається захисник в своєму клопотанні, суд вважає клопотання захисника таким, що не підлягає задоволенню, оскільки очевидної недопустимості зазначених стороною захисту доказів на цій стадії судового провадження без дослідження їх у взаємозв`язку з іншими доказами, суд не вбачає, та вважає передчасним вирішувати питання про недопустимість доказів, оскільки вони підлягають дослідженню, оцінці і вирішенню питання щодо їх допустимості в порядку, визначеному ч.1 ст.89 КПК України. Тому в задоволенні клопотання сторони захисту слід відмовити.

Керуючись ст.ст.86,87,89,94,290,369-372,376 КПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

у задоволенні клопотання адвоката Блонського М.А. про визнання протоколу огляду місця події від 17.12.2021 року недопустимим доказом- відмовити.

Вирішити питання допустимості вказаних доказів в порядку, визначеному ч.1 ст. 89 КПК України, з урахуванням всіх досліджених судом доказів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, прийняте за результатами розгляду справи.

Повний текст ухвали проголошено 27.05.2022 р. в 11:30 год.

Суддя Ю. В. Донченко