Рішення № 104539706, 23.05.2022, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1329/21 Провадження № 2/304/79/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2022 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

за участі секретаря судового засідання Соханич Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 304/1329/21 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 28 грудня 2016 року ОСОБА_2 для отримання банківських послуг підписала заяву № б/н, у якій підтвердила свою згоду на те, що вказана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг. Надалі ОСОБА_2 було відкрито картковий рахунок та встановлено кредитний ліміт, який у подальшому збільшено до 6 200 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.2.1.2.3, 2.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при його укладанні надала свою згоду на прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням й ініціативою банку. Однак, ОСОБА_2 , уклавши з Банком кредитний договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, порушувала свої договірні зобов`язання. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. На дату смерті заборгованість позичальника перед банком за простроченим тілом кредиту за кредитним договором № б/н від 28 грудня 2016 року становить 6 187,52 грн. Так, відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу (6 місяців з дня відкриття спадщини), не заявив про відмову від неї. Згідно паспортних даних позичальника разом з нею постійно проживав ОСОБА_1 , якому було направлено лист-претензію про необхідність погашення заборгованості. 13 грудня 2020 року Банк звернувся із претензією кредитора до приватного нотаріуса Маріаша Владислава Івановича, на що 29 січня 2021 року отримав відповідь. Оскільки спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю в межах вартості майна, одержаного у спадщину, тому просить позов задовольнити.

У судове засідання представник позивача не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки не повідомив.

Відповідач у судове засідання також не з`явився, однак подав заяву, у якій просив справу розглядати без його участі та відмовити у позові, оскільки про будь-які кредитні зобов`язання спадкодавець ОСОБА_2 його не повідомляла, спадщину за такою не отримував.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ч. 1 ст. 611 ЦК України)

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Встановлено, що 28 грудня 2016 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (який у подальшому змінив назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк») та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено договір про надання банківських послуг, згідно якого банк 28 грудня 2016 року встановив позичальнику кредитний ліміт у розмірі 4 000 грн на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5 % на місяць на залишок заборгованості. Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, на перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором (а. с. 20, 21, 22-76).

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керувався п. 2.1.1.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

При укладанні вказаного Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання, є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Встановлено, що 30 березня 2017 року встановлений відповідачу кредитний ліміт підвищився та склав 6 200 грн, після чого був зменшений та станом на 14 вересня 2018 року склав 0,00 грн. Протягом вказаного періоду кредитування ОСОБА_2 було надано дві кредитні картки (остання з терміном дії до 06/21) (а. с. 19, 79).

Разом з цим позивач зазначає, долучаючи в якості доказу розрахунки заборгованості станом на 31 березня 2019 року та 26 серпня 2021 року, що за життя ОСОБА_2 порушила зобов`язання по кредитному договору, а відтак заборгованість за ним склала 6 187,52 грн, яка складається з 6 187,52 грн заборгованості за тілом кредиту, в тому числі простроченим (а. с. 12-13, 14-15).

Разом з цим встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла, що стверджується копією Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00028958832 від 17 грудня 2020 року (а. с. 119-120).

19 листопада 2020 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Перечинського районного нотаріального округу Закарпатської області Маріаша В.І. з претензією кредитора (а. с. 84). 29 січня 2021 року Банком було отримано відповідь про те, що спадкова справа щодо померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не заводилась (а. с. 85). 08 червня 2021 року лист-претензія був надісланий ОСОБА_1 (а. с. 86).

Із копій паспортів, доданих позивачем до позовної заяви, видно, що як померла позичальник ОСОБА_2 , так і відповідач були зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 80, 81).

Разом з цим, з повідомлення Перечинської міської ради Закарпатської області від 12 листопада 2021 року № 1882/07-02 вбачається, що згідно картотеки реєстраційного обліку громадян Перечинської міської ради ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканка АДРЕСА_1 , знята з реєстрації 12 червня 2018 року у зв`язку зі смертю. На час її смерті за вказаною адресою були зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - брат, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - дружина брата, ОСОБА_5 племінниця, та ОСОБА_6 племінниця (а. с. 122, 123).

Крім цього, з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові права та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 62949680 від 17 грудня 2020 року, наданої приватним нотаріусом Маріаш В.І., вбачається, що спадкова справа стосовно ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заведена (а. с. 121).

Таким чином, на обґрунтування того, що відповідач є спадкоємцем за померлим позичальником, Банком надано лише копію паспорта відповідача ОСОБА_1 станом на 03 березня 2008 року з відомостями про реєстрацію місця проживання за однією і тією ж адресою, що і позичальник ОСОБА_2 (а. с. 80, 81).

Поряд з цим, з повідомлення Перечинської міської ради Закарпатської області від 18 жовтня 2021 року № 1482/07-02 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 100). Вказане також підтверджується копією паспорта громадянина України ОСОБА_1 , у якому на сторінках 11, 12 містяться відмітки про зняття 19 грудня 2017 року з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 та реєстрацію цього ж дня нового місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 128 та зворот, 129).

Зі смертю позичальника зобов`язання із повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За правилами статей 1281, 1282 ЦК України (у редакції чинній на момент смерті позичальника) спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

У будь-якому випадку підлягає з`ясуванню коло осіб, які не лише визначені в законі або в заповіті як спадкоємці, але й прийняли спадщину у спосіб, визначений законом. Такий висновок зумовлений застереженням статті 1281 ЦК України щодо пред`явлення кредитором вимог лише до тих спадкоємців, які прийняли спадщину.

У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку запроваджений механізм досягнення справедливого балансу між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця, з однієї сторони, та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців позичальника - боржника, з іншої.

Дотримання цього балансу передбачає забезпечення задоволення вимог кредитора (кредиторів) спадкодавця за рахунок спадкового майна без порушення майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Спадкоємець успадковує разом із правами спадкодавця його обов`язки, а тому саме від об`єму успадкованих прав та обов`язків залежить вибір спадкоємця щодо прийняття спадщини чи відмови від неї.

Доводи позивача про те, що спадкоємцем, який постійно проживав разом із позичальником на час відкриття спадщини, є ОСОБА_1 , що підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідача, є необґрунтованими та повністю спростовуються наданою відповідачем копією паспорта громадянина України, з якого вбачається, що такий до смерті позичальника змінив зареєстроване місце проживання, та повідомленням Перечинської міської ради Закарпатської області від 18 жовтня 2021 року № 1482/07-02, згідно якого відповідач ОСОБА_1 на момент смерті ОСОБА_2 зареєстрованим у АДРЕСА_2 не значиться.

Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_1 на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем ОСОБА_2 , заяву про прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подавав, відтак не вважається таким, що прийняв спадщину за померлою, тобто позичальником.

Отже, при зверненні до суду з позовом Банком, по-перше, не визначено коло спадкоємців померлого позичальника, які проживали з останнім на момент його смерті, по-друге заборгованість заявлена не станом на момент смерті позичальника ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а станом на 31 березня 2019 року та 26 серпня 2021 року (а. с. 12-13, 14-15), по-третє не визначено склад спадкового майна, в межах вартості якого належить пред`являти позовну вимогу.

Оскільки позиція позивача, яка зводиться до того, що так як відповідач і померлий позичальник були зареєстровані за однією адресою, відтак відповідач прийняв спадщину за спадкодавцем, суперечать встановленим судом обставинам справи, а тому суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідає положенням ч. 1 ст. 141 ЦПК України. Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено судовий збір з відповідача на користь позивача стягненню не підлягає.

Керуючись ст. 509, 526, 530, 536, 625, 1050, 1054, 1216, 1218, 1281 ЦК України, ст. 6-13, 76, 77, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570; місцезнаходження: 01001 м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_3 .

Головуючий: Ганько І. І.