Рішення № 104538116, 18.05.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2022 Справа № 914/1481/21

Суддя Господарського суду Львівської області Галамай О.З., за участю секретаря судового засідання Бараняк Н.Я., розглянувши позовну заяву Стрийського міського комбінату комунальних підприємств, м. Стрий

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Комунальник 1, м. Стрий

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Стрийська міська рада, м. Стрий

про визнання недійсними договорів

За участю представників:

від позивача: Кулак І.Р. представник;

від відповідача: Дармонук Р.М. представник;

від третьої особи: Темник Н.С. - представник

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Стрийського міського комбінату комунальних підприємств до Товариства з обмеженою відповідальністю Комунальник 1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Стрийської міської ради про визнання недійсними доповнень та змін від 10.09.2014, та договору від 02.08.2017.

Хід розгляду справи.

Ухвалою суду від 06.07.2022 відкрито загальне позовне провадження.

Подальший хід розгляду справи відображено у відповідних ухвалах суду.

У судовому засіданні 18.05.2022 позивач та третя особа підтримали доводи, викладені у позові та поясненнях, просили позов задовольнити.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення позову з підстав, викладених у відзиві та поясненнях, просив застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у позові.

Крім того, відповідач зазначав про неналежність засвідчення позивачем копій документів, проте враховуючи значний формалізм та огляд оригіналів документів у судовому засіданні, суд відхилив зазначені доводи відповідача.

Суд оглянув у судовому засіданні оригінали договору № 16 від 30.09.2009 зі змінами від 10.09.2014; договору від 02.08.2017 зі змінами від 19.10.2017; статуту за 2014 рік; контрактів № 56-К від 18.06.2014 та № 67-К від 16.06.2017; листів від 21.03.2011 та від 21.01.2021, журналу вхідної кореспонденції та встановив їх відповідність наявним у матеріалах справи копіям.

Аргументи сторін.

Позовна заява обґрунтована тим, що 30.10.2009 сторони у справі уклали договір підряду на виконання будівельних робіт, предметом якого є реконструкція складського приміщення з добудовою під гараж для спецмашин з офісними приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 . Проте позивач ствердив, що 10.09.2014 начальник Стрийського МККП Васькович В.І. перевищив свої повноваження та без погодження з міською радою підписав зміни та доповнення до договору, та договір про визнання часток у праві спільної часткової власності між співвласниками по спірному об`єкту, якими фактично визнано комунальне майно спільною власністю сторін, тобто відчужено приватній фірмі.

Відповідач у відзиві на позов ствердив, що позивач безпідставно зазначає про відчуження комунального майна на його користь, оскільки доказів приналежності майна до комунальної власності не подано; рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2018 у справі № 813/1112/18 та постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018 у справі № 876/5439/18 встановлено: 1) договори є підставою і сторони набули право власності на об`єкт № 48 по АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності; 2) Стрийська міська рада не заявляла жодних претензій та вимог щодо права власності на нього, а реконструкція приміщення проведена відповідно до вимог законодавства; ствердив, що лист виконавчого комітету Стрийської міської ради про зупинення будь-яких будівельних робіт від 21.03.2011 стосувався припинення фінансування за рахунок коштів з бюджету міста, а не власних коштів. Також відповідач подав суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності. Вважає, що така по доповненнях до договору від 10.09.2014 сплила 10.09.2017, по договору від 02.08.2017 02.08.2020, а щодо змін від 19.10.2017, така закінчилась 19.10.2020, в той час, як з позовною заявою позивач звернувся 19.05.2021.

Третя особа у письмових поясненнях підтримала доводи, викладені у позовній заяві та просила позов задовольнити.

У відповіді на відзив позивач підтвердив, що на спірне майно відсутнє зареєстроване право власності; посилання відповідача на судові рішення адміністративної юрисдикції вважає безпідставними, оскільки під час їх розгляду розглядалось питання правомірності дій державного реєстратора, а не правомірність укладення договорів; Стрийська міська рада не заявляла претензій, оскільки не є стороною договору і її ніхто не повідомляв про укладення договору від 02.08.2017, водночас у справі № 380/7/20 така заперечувала щодо позовних вимог Стрийського МККП та ТОВ «Комунальник-1» про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень; щодо відчуження майна зазначив, що визначені 83/100 часток майна на суму 1 638 875, 95 грн є кредиторською заборгованістю Стрийського МКПП перед відповідачем за виконані роботи, тому ствердила, що начальник Стрийського МКПП в рахунок боргу передав 83/100 часток майна відповідачу, а отже відчужив. Також позивач вважає, що позовна давність не є пропущеною, оскільки документи, які стосуються спірного майна, у тому числі договори, знаходились у адвоката Дармонука Р.М., який одноосібно представляв інтереси Стрийського МККП та відповідача. Позивач зазначив, що оскаржувані договори після неодноразових звернень отримані ним 25.11.2019, що підтверджується журналом вхідної кореспонденції. Крім того, наголосила, що в межах цієї справи досліджується правомірність підписання договорів, а питання права власності є предметом іншого судового спору.

Відповідач, заперечуючи твердження позивача щодо необізнаності третьої особи про укладання спірних договорів подав суду лист першого заступника міського голови Р. Маланія від 13.10.2017, в якому зазначено, що програми економічного та соціального розвитку міста Стрия на 2009-2017 роки не передбачалось та не проводилось фінансування за рахунок коштів міського бюджету на реконструкцію складського приміщення по АДРЕСА_1 , а згідно з довідкою № 609/1 від 12.10.2017, фінансування даного будівництва здійснювалось за власні кошти Стрийського МККП згідно з пунктом 4.6 Статуту підприємства та залучення коштів підрядника на умовах договору, складеного керівником СМККА, що є в його компетенції згідно з пунктом 5.4. Статуту СМККП. Вважає, що зазначений лист підтверджує обізнаність як третьої особи, так і позивача, відповідно існує пропуск позовної давності.

Також відповідач долучив акт ревізії № 06-24/2 від 21.03.2019 Державної аудиторської служби України за період з 01.01.2015-30.11.2018, в якому зазначено, що ТзОВ «Комунальник-1» виконав будівельні роботи за рахунок власних коштів на суму 1638, 9 тис. грн і відповідно до угоди від 10.09.2014 будівництво здійснювалось сторонами своїми коштами і новостворене майно належить сторонам згідно з договором на праві спільної часткової власності і розмір часток визначається даним договором в залежності від вкладу кожної із сторін в спорудження об`єкта. Звернув увагу, що актом ревізії підтверджено наявність у позивача договору від 02.08.2017.

Обставини справи.

18 червня 2009 року начальником Стрийського міського комбінату комунальних підприємств Васьковичем В.І. затверджено акт, в якому зазначено, що на підставі рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради № 245 від 18.05.2009 проведено обстеження складського приміщення. Комісія дійшла висновку про необхідність виконання реконструкції складського приміщення. Матеріали з даного складу не підлягають використанню в реконструкції. Дерев`яні елементи складського приміщення підлягають списанню.

30 жовтня 2009 року Стрийський міський комбінат комунальних підприємств (Замовник, СМККП) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Комунальник-1» (Генпідрядник) уклали договір підряду на виконання будівельних робіт № 16, відповідно до пункту 1.1 якого Генпідрядник у порядку та на умовах, визначених цим договором, в межах договірної ціни, бере на себе зобов`язання власними і залученими силами виконати та здати Замовнику в установлений цим договором строк закінчені роботи, а Замовник зобов`язується прийняти від Генпідрядника закінчені роботи та оплатити їх.

Найменування та місцезнаходження об`єкта виконання робіт: реконструкція складського приміщення з добудовою під гараж для спецмашин з офісними приміщеннями за адресою АДРЕСА_1 .

11 листопада 2009 року сторони договору підписали акт передачі складського приміщення, в якому зазначено, що Замовник передав, а Генпідрядник прийняв для реконструкції з добудовою згідно з рішенням Стрийської міської ради № 245 та проектної документації складське приміщення в АДРЕСА_1 площею 48,36 м. кв., збудоване з дерев`яних конструкцій, частково конструкції згнили і складське приміщення перебуває в аварійному стані.

21.03.2011 Стрийська міська рада надала позивачу лист № 3.14/153, в якому зазначила, що у зв`язку з складним фінансовим становищем в міському бюджеті, зобов`язую Вас (директора В. Васьковича), зупинити будь-які будівельні роботи на території МККП, згідно укладених угод, до часу вирішення питання фінансування даних робіт.

У довідці Стрийського міського комбінату комунальних підприємств № 575 від 28.08.2012 зазначено, що на підставі листа Виконавчого комітету від 21.03.2011 у зв`язку з складним фінансовим становищем в міському бюджеті, на території Стрийського МККП призупинено будівельні роботи і такі не ведуться.

28 серпня 2013 року позивач надав відповідачу лист № 320/1, в якому просив відновити роботи по договору підряду та виконати зазначені у листі види робіт за гарантовану оплату.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.06.2014 присуджено до стягнення з Стрийського міського комбінату комунальних підприємств на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Комунальник-1 252 652, 58 грн вартості виконаних будівельних робіт за липень 2010 року, вересень 2010 року та квітень 2014 року на підставі договору від 30.10.2009.

12 серпня 2014 року позивач надав відповідачу лист № 427/1, в якому зазначив про наявність у нього заборгованості за виконані роботи, відсутність коштів, тому запропонував змінити договір підряду на капітальне будівництво № 16 від 30.10.2009 на договір в новій редакції: про будівництво даного об`єкта сторонами в договорі, як співвласниками на праві спільної часткової власності. При цьому зазначив, що підрядною організацією залишається ТзОВ «Комунальник-1», а розмір часток у праві спільної часткової власності слід встановити умовами договору.

10 вересня 2014 року сторони підписали зміни та доповнення до договору № 16 від 30.10.2009, в яких, посеред іншого, зазначено, що реконструкція і будівництво об`єкта за даним договором здійснюється сторонами в договорі своїми коштами і новостворене майно належиться сторонам в договорі на праві спільної часткової власності і розмір часток сторін в об`єкті визначається даним договором в залежності від вкладу кожної сторони у спорудження «об`єкту».

18.04.2017 виконавчим комітетом Стрийської міської ради та Стрийським міським комбінатом комунальних підприємств укладено договір № 7 про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Стрия.

На виконання умов зазначеного договору позивач 20.04.2017 перерахував третій особі 139 192, 37 грн пайової участі у розвитку інфраструктури м. Стрия.

Реконструкція завершена у 2017 році, що підтверджується декларацією про готовність до експлуатації, зареєстрованою Департаментом ДАБІ у Львівській області 05.05.2017 за № ЛВ142171250521. У декларації замовником виконання будівельних робіт зазначено Стрийський МККП, генеральним підрядником ТзОВ «Комунальник - 1».

02 серпня 2017 року сторони уклали договір про визначення часток у праві спільної часткової власності між співвласниками по об`єкту складського приміщення з добудовою під гараж спецмашин з офісними приміщеннями по АДРЕСА_1 .

З урахуванням внесених 19.10.2017 змін до договору (від 02.08.2017) визначено, що вклад і частка сторін в новоствореному майні по АДРЕСА_1 становить: сторона 1 (позивач) = 17/100 або 166,5 кв.м. площі забудови; сторона 2 (відповідач) = 83/100 або 812,8 кв.м. площі забудови.

У довідках від 16.08.2017 відображено, що відповідно до умов договору підряду та доповнень до нього Стрийський міський комбінат комунальних підприємств передав і вклав матеріалів, майна та грошових коштів в реконструкцію і будівництво складського приміщення в АДРЕСА_1 всього на 334 324, 92 грн, а ТзОВ «Комунальник - 1» - 1 638 875, 95 грн.

Листом № 3.14/1777 від 13.10.2017 третя особа повідомила позивача, що програми економічного та соціального розвитку міста Стрия на 2009-2017 роки не передбачалось та не проводилось фінансування за рахунок коштів міського бюджету на реконструкцію складського приміщення по АДРЕСА_1 , а згідно з довідкою № 609/1 від 12.10.2017, фінансування даного будівництва здійснювалось за власні кошти Стрийського МККП згідно з пунктом 4.6 Статуту підприємства та залучення коштів підрядника на умовах договору, складеного керівником СМККП, що є в його компетенції згідно з пунктом 5.4. Статуту СМККП.

Впродовж 28.12.2018-14.03.2019 проводилась ревізія фінансово-господарської діяльності Стрийського міського комбінату комунальних підприємств за період з 01.01.2015-30.11.2018.

В акті ревізії від 21.03.2019 відображено введення незавершеного будівництва в експлуатацію; укладені сторонами договори та розподіл часток.

У довідці ТзОВ «Комунальник-1» № 39 від 18.10.2021 зазначено про відсутність дебіторської заборгованості перед Стрийським МККП, в той час, як у довідці Стрийського МККП № 681 від 21.10.2021 зазначено про кредиторську заборгованість на суму 1 638 875, 98 грн.

Позивач, звернувшись до суду ствердив, що відповідно до Статуту Стрийського МККП за 2014 рік майно та кошти Стрийського МККП перебувають у комунальній власності Стрийської міської територіальної громади і закріплені за Стрийським МККП на праві господарського відання (пункт 3.2).

Відповідно до контрактів начальника Васьковича В.І. № 56-К від 18.06.2014 та № 67-К від 16.06.2017:

-пункт 10 «Керівник не має права без згоди власника майна (міської ради) передавати в оренду або відчужувати майно підприємства»;

-пункт 17.2 «Керівник має право укладати господарські та інші договори відповідно до статуту підприємства та чинного законодавства України на суму до 20 тис. грн. Укладення договорів понад визначену суму погоджувати із заступником міського голови, котрий координує роботу МККП».

Згідно з наказом Стрийської міської ради №20-к від 06.02.2019, у зв`язку з кримінальним провадженням стосовно ОСОБА_1 , начальника Стрийського МККП, такого тимчасово, з 06.02.2019 відсторонено від виконання обов`язків начальника та зупинено дію трудового контракту.

Наказом Стрийської міської ради № 99-к від 12.06.2019 звільнено з 17.06.2019 ОСОБА_2 із займаної посади начальника Стрийського МККП .

Позивач ствердив, що начальник Стрийського МККП неправомірно, з перевищенням його повноважень та без жодного погодження з міською радою підписав зміни до договору, якими визнав право спільної часткової власності на комунальне майно.

Тому просив визнати недійними доповнення та зміни від 10.09.2014, та договір від 02.08.2017.

Відповідач заперечив позов та ствердив про пропуск позивачем позовної давності.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Згідно з положеннями статей 203, 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину може бути вчинення його особою за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності та невідповідність волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі. При цьому дієздатність юридичної особи реалізується відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України через її органи у межах визначених законом та статутом повноважень.

Відповідно до вимог статей 92, 241 Цивільного кодексу України вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також відсутності подальшого схвалення правочину.

Водночас питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Аналогічні висновки неодноразово були викладені Верховним Судом, зокрема і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц.

Відповідно до Статуту Стрийського МККП за 2014 рік, такий комбінат засновано на комунальній власності міста; для забезпечення діяльності СМККП за рахунок внеску Засновника створюється статутний фонд у розмірі 25 млн грн; майно та кошти Стрийського МККП перебувають у комунальній власності Стрийської міської територіальної громади і закріплені за Стрийським МККП на праві господарського відання; чистий прибуток, який залишається після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат, витрат на оплату праці, оплати відсотків по кредитах банків, внеску передбачених законодавством України податків та інших платежів до бюджету, залишається у повному його розпорядженні; начальник СМККП призначається міським головою м. Стрия на контрактній основі.

Оскаржувані позивачем доповнення та зміни від 10.09.2014; договір про визначення часток у праві спільної часткової власності між співвласниками від 02.08.2017 (зі змінами від 19.10.2017) від імені Стрийського міського комбінату комунальних підприємств підписано начальником Васьковичем В.І.

Згідно з пунктом 17.2 контрактів від 18.06.2014 та 16.06.2017 керівник має право укладати господарські та інші договори відповідно до статуту підприємства та чинного законодавства України на суму до 20 тис. грн. Укладення договорів понад визначену суму погоджувати із заступником міського голови, котрий координує роботу МККП.

Досліджуючи питання обізнаності відповідача про обмеження повноважень позивача, суд бере до уваги, що станом на 30.10.2009 ОСОБА_2 був одним із засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальник - 1»; інтереси обох сторін представляв представник Дармонук Р.М.; договір (доповнення та зміни) від 10.09.2014 місять посилання на Статут підприємства, який містить відсилання на призначення начальника на контрактній основі. Тому проявивши розумну обачність, відповідач мав знати про відсутність у директора необхідного обсягу повноважень для укладення договорів на суму понад 20 тис. грн.

Проте доказів погодження із заступником міського голови, котрий координує роботу МККП укладення спірних договорів чи наступного схвалення правочинів юридичною особою, матеріали справи не містять.

Таким чином, укладаючи у 2014 та у 2017 році договори, директор діяв з перевищенням його повноважень.

Посилання позивача на пункт 10 контрактів не знайшли свого документального підтвердження, оскільки доказів перебування майна у комунальній власності матеріали справи не містять.

Посилання відповідача на судові рішення адміністративної юрисдикції суд також вважає безпідставними, оскільки під час їх розгляду розглядалось питання правомірності дій державного реєстратора, а не правомірність укладення договорів.

Поряд з цим, відповідач подав заяву про застосування до позовних вимог наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

У частині 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).

Позивач впродовж розгляду справи стверджувала, що позовна давність не пропущена, оскільки оригінали оскаржуваних договорів така отримала лише 25.11.2019, що підтверджується журналом вхідної кореспонденції.

Відповідач під час розгляду справи наголошував, що перебіг позовної давності почався з дати укладення договорів.

Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Тобто для юридичної особи (суб`єкта підприємницької діяльності), як сторони правочину (договору), днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладення договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 19 серпня 2014 року у справі №3-59гс14 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суд від 14.03.2018 у справі № 464/5089/15, від 04.04.2019 у справі № 910/15456/17, від 28.05.2019 у справі 5015/118/11, від 31.07.2019 у справі № 910/2030/18; від 22.10.2019 у справі № 910/15453/17; від 05.03.2020 у справі № 14/325"б".

З позовом про визнання договорів недійсними у цій справі позивач звернувся до суду 19.05.2021, що підтверджується штемпелем на поштовому конверті, у якому надійшла позовна заява.

Тому позовна давність щодо вимоги про визнання недійсними доповнень та змін від 10.09.2014 сплила 10.09.2017, щодо вимоги по договору від 02.08.2017 сплила 02.08.2020, щодо змін від 19.10.2017 19.10.2020.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.

Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі.

Тобто суд не вправі з власної ініціативи (без клопотання) досліджувати питання поважності причин пропущення позовної давності.

Проте незважаючи на пропуск позивачем позовної давності, клопотань (заяв) про визнання поважними причин пропуску позивач не заявляв, а навпаки наполягав, що така не пропущена.

Враховуючи відсутність клопотань (заяв) позивача про визнання поважними причин пропуску позовної давності, суд вважає, що дослідження спірних питань (суперечливі заяви свідків) щодо отримання оригіналів документів лише 25.11.2019 в даному випадку не є визначальним, оскільки не впливає на результат розгляду спору.

З урахуванням викладеного, у задоволенні позову слід відмовити на підставі частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судові витрати.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 30.05.2022.

Суддя Галамай О.З.