Рішення № 104533309, 20.05.2022, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1490/19

провадження № 2/136/470/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2022 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" про усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася з позовом до ТОВ "ТАСАГРО ЗАХІД" (далі відповідач), з урахуванням заяви про зміну предмета позову, з вимогою:

- усунути перешкоди в користуванні належною позивачу земельною ділянкою площею 3,1058 га, кадастровий номер: 0522280700:03:000:0043, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Вербівської сільської ради, а нині Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області шляхом її повернення власнику.

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , а після її смерті позивач в нотаріальному порядку оформила спадкове майно, зокрема земельну ділянку площею 3,1058 га з кадастровим номером 0522280700:03:000:0043, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Вербівської сільської ради Липовецького р-ну Вінницької обл.., та отримала свідоцтво на право на спадщину за заповітом від 07.12.2011. Після оформлення спадщини, позивач вважаючи, що успадкована земельна ділянка вільна, оскільки отримала із відділу Держземагенства у Липовецькому районі витяг із ДЗК, де було зазначено про відсутність будь-яких обмежень та обтяжень на вказану земельну ділянку, 30.11.2015 уклала договір оренди такої земельної ділянки за №163 із ПП «Світоч+» с. Вербівка, строком на 7 років до 30.12.2022, за що підприємство до цього сплачувало орендну плату. Надалі, 19.01.2016 реєстраційна служба Липовецького районного управління юстиції провела державну реєстрацію речового права на нерухоме майно та зареєструвала даний договір за ПП «Світоч+». Жодних повідомлень чи листів з приводу даної земельної ділянки від відповідача не надходило. Однак 26.07.2019 до позивача звернулись представники ПП «Світоч+» та повідомили, що на їх адресу надійшла позовна заява ТОВ «Концерн «Сімекс Агро» з приводу визнання недійним договору оренди землі укладеного між мною та ПП «Світоч+» з підстав наявності договору оренди між ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» та покійною матір`ю позивача ОСОБА_2 , що був укладений 01.01.2006 щодо передачі у строкове платне користування вищевказаної земельної ділянки строком на 9 років, а за додатковою угодою строком на 20 років проведено відповідні Державні реєстрації зазначеного договору оренди землі від 18.01.2007 у за №0407807000045 та додаткової угоди 05.08.2010 за № 041004400046. Таким чином, строк дії вказаного договору оренди закінчується 18.01.2027. Однак, такий договір з додатковою угодою не був підписаний матір`ю позивача ОСОБА_2 і визначені у ньому умови не відповідали її внутрішній волі як орендодавця, а тому такий договір вважається неукладеним.

Викладені обставини послугували підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 12.09.2019 призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов. Також від відповідача та Держгеокадастру були витребувано примірники оспорюваних правочинів.

Відповідач, через свого представника, подав до суду відзив із запереченнями проти позову.

Відповідач обґрунтовує свої заперечення наступними обставинами.

Основною причиною, яка є підставою для визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною, на думку позивача, є те, що додаткова угода до договору оренди земельної ділянки підписана не ОСОБА_2 особисто, а невідомою особою. Проте, дане твердження позивача не відповідає дійсності з огляду на те, що підпис у договорі оренди земельної ділянки є аналогічним підпису в акті приймання-передачі об`єкту оренди, проставлений особисто ОСОБА_2 , а підпис на додатковій угоді, є аналогічним підписам у акті приймання-передачі об`єкту оренди, проставлені особисто ОСОБА_2 , що свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог. Також, позивач, у період дії договору оренди землі отримувала орендну плату в натуральній та грошовій формах. Таким чином позивач не могла не знати про нібито порушені її права, а отже строк позовної давності пропущений, а заява про застосування строку позовної давності додається до відзиву. Окрім того, відповідно до інформаційної довідки ГУ Держгеокадастру у Вінницькій обл. № 596/424-19-0.182 від 03.05.2019 на вказану земельну ділянку зареєстровано договір оренди земельної ділянки терміном на 10 років, про що в книзі записів реєстрації договорів ВФ «Центр ДЗК» вчинено запис від 18.01.2007 №0407807000045, а також зареєстровано додаткову угоду від 05.08.2010 за №041004400046, про зміну терміну дії договору на строк 20 років, інформація про скасування договору оренди землі, поділ або об`єднання відсутні. Такі обставини свідчать про те, що позивачу було відомо про укладення договору оренди землі та додаткової угоди до такого договору.

Позивач відповіді на відзив не подала.

Ухвалою суду від 16.12.2019 призначено у справі за судову почеркознавчу експертизу в Вінницькому відділенні Київського НДІСЕ, на вирішення якої поставлено питання щодо виконання підпису в оспорюваній додатковій угоді від 01.01.2006, укладеній між ТзОВ «Концерн «Сімекс Агро» та ОСОБА_2 , останньою чи іншою особою? Провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 22.01.2020 на клопотання експерта поновлено провадження.

Ухвалою суду від 21.09.2020 прийнято заяву про зміну предмета позову.

Ухвалою суду від 21.09.2020 на задоволення клопотання експерта зобов`язано ОСОБА_1 надати вільні зразки підпису та почерку ОСОБА_2 , а після витребування всіх документів направити справу до експертів із зупиненням провадження до надання ними висновку.

Ухвалою суду від 28.09.2020 на задоволення клопотання представника позивача було витребувано від Липовецької ДНК спадкову справу ОСОБА_2 .

До суду надійшов висновок експертів Вінницького відділенні Київського НДІСЕ за №758/7581/20-21 від 20.11.2020 де на раніше визначене хвалою суду від 16.12.2019 питання, експерти встановили, що підпис в оспорюваній додатковій угоді виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і засобів та виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Ухвалою суду від 24.11.2020 поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 18.02.2021 прийнято заяву про зміну предмета позову.

Ухвалою суду від 30.03.2021 на часткове задоволення клопотання представника відповідача про проведення додаткової судово-почеркознавчої експертизи, судом було призначено судово-почеркознавчу в Вінницькому НДЕКЦ МВС України, а на вирішення поставлено питання щодо виконання підпису на оспорюваній додатковій угоді від 01.01.2006, укладеній між ТзОВ «Концерн «Сімекс Агро» та ОСОБА_2 , останньою чи іншою особою? Визначено, порівняльні зразки для експертного дослідження, а провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою суду від 26.04.2021 на клопотання експерта поновлено провадження.

Ухвалою суду від 21.05.2021 на задоволення клопотанння експерта та представника позивача було витребувано від Управління ДМС у Вінницькій обл, та Липовецького сектору, Управління ПСЗН Липовецької міської ради ГУ ПФ України Липовецької ДНК документи з підписами ОСОБА_2 , а після витребування направити справу до експертної установи та зупинити провадження.

Ухвалою суду від 19.07.2021 поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 20.10.2021 на задоволення клопотання експерта та представника позивача надано вільні зразки підпису ОСОБА_2 уточнивши їх місце розташування, а справу направлено до експертів і зупинено провадження.

Ухвалою суду від 29.11.2021 внесено виправлення до мотивувальної та резолютивної частини ухвали суд від 20.10.2021 щодо зазначення вільних зразків.

До суду надійшов висновок експертів Вінницькому НДЕКЦ МВС України за №СЕ-19/102/21/16097-ПЧ від 21.01.2022 де на раніше визначене хвалою суду від 30.03.2021 питання, експерти встановили, що підпис в оспорюваній додатковій угоді виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Ухвалою суду від 21.02.2022 поновлено провадження у справі.

До судового розгляду спір між сторонами не врегульовано.

Ухвалою суду від 29.03.2022 закрито підготовче провадження в справі та призначено її до судового розгляду по суті.

У судове засідання сторони та їх представники не з`явились, однак останні у своїх заявах просили суд про розгляд справи за їх відсутності, свої заяви по суті підтримали з оглядну на обставини, які у них викладені, а тому за правилами ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Як визначеноу ч.3ст.12ЦПК Україникожна сторонаповинна довестиобставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.В силувимог ст.13ЦПК Українисуд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихвипадках.

Суд зауважує, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Докази мають бути належними, допустимими та достовірними, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.ст. 77-80 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.

Згідно зі свідоцтва про спадщину за заповітом, позивач успадкувала від матері ОСОБА_2 земельну ділянку площею 3,1058 га з кадастровим номером 0522280700:03:000:0043, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Вербівської сільської ради Липовецького р-ну Вінницької обл. (а.с. 8). Після оформлення спадщини, позивач 30.11.2015 уклала договір оренди згаданої земельної ділянки за №163 із ПП «Світоч+» с. Вербівка, строком на 7 років до 30.12.2022, підписано акт приймання-передачі об`єкта оренди (а.с. 9-11). Надалі, 19.01.2016 реєстраційна служба Липовецького районного управління юстиції провела державну реєстрацію речового права на нерухоме майно та зареєструвала даний договір за ПП «Світоч+» (а.с.12). Однак у 2019 році позивачу повідомлено, що між ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» та покійною матір`ю позивача ОСОБА_2 , був укладений договір оренди землі 01.01.2006 щодо передачі у строкове платне користування вищевказаної земельної ділянки строком на 9 років, а за додатковою угодою строком на 20 років проведено відповідні Державні реєстрації зазначеного договору оренди землі від 18.01.2007 у за №0407807000045 та додаткової угоди 05.08.2010 за № 041004400046 (а.с. 13-19). Таким чином, строк дії вказаного договору оренди закінчується 18.01.2027. Однак, позивач заперечує, що такий договір з додатковою угодою був підписаний матір`ю позивача ОСОБА_2 , а визначені у ньому умови не відповідали її внутрішній волі як орендодавця, а тому такий договір вважається неукладеним. Судом встановлено, що 22.07.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено запис про зміну найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс - Агро" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД", інші реквізити залишились незмінні. Стороною позивача заявлено клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи, яке було задоволено судом та призначено її для виконання Вінницькому відділенні Київського НДІСЕ, і на вирішення якої поставлено питання: "Чи виконаний підпис на додатковій угоді (без зазначення дати її укладення) до договору оренди землі від 01.01.2006, укладеній між ТзОВ «Концерн «Сімекс Агро» та ОСОБА_2 , державну реєстрацію якої проведено 05.08.2010 у Вінницькій Філії ДП "Центр ДЗК" про що Державному реєстрі земель вчинено запис за № 041004400046,- ОСОБА_2 , чи іншою особою? До суду надійшов висновок експертів Вінницького відділенні Київського НДІСЕ за №758/7581/20-21 від 20.11.2020 де на раніше визначене хвалою суду від 16.12.2019 питання, експерти встановили, що підпис в оспорюваній додатковій угоді виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і засобів та виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою (а.с. 159-162). Стороною відповідача було заявлене клопотання про визнання такого висновку недопустимим доказом, оскільки в ході експертизи у якості вільного зразка підпису було враховано копію паспорта, що є порушенням інструкції про призначення та проведення експертизи, а порівняльних зразків взагалі було недостатньо (а.с. 182-185). Надалі на часткове задоволення клопотання представника відповідача про проведення додаткової судово-почеркознавчої експертизи, судом було призначено судово-почеркознавчу в Вінницькому НДЕКЦ МВС України, а на вирішення поставлено питання щодо виконання підпису на оспорюваній додатковій угоді від 01.01.2006, укладеній між ТзОВ «Концерн «Сімекс Агро» та ОСОБА_2 , останньою чи іншою особою? До суду надійшов висновок експертів Вінницькому НДЕКЦ МВС України за №СЕ-19/102/21/16097-ПЧ від 21.01.2022 де на раніше визначене хвалою суду від 30.03.2021 питання, експерти встановили, що підпис в оспорюваній додатковій угоді виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою (а.с. 22-25).

Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства ЗК України, Законом України Про оренду землі . При цьому, саме Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Договір оренди землі як вид правочину відноситься до двосторонніх правочинів. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України). В силу ч. 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і у ст.ст. 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину. Коли ж сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому/їй майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки.

Власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки та/або додаткової угоди у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки.

Суд вважає неприйнятними аргументи представника відповідача, які на початку розгляду даної справи були ним викладені у заяві про застосування строку позовної давності, так як позивач, з урахування надалі поданої її представником заяви про зміну предмета позову, просила, усунути перешкоди в користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою, а негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/204716-ц.

Суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача, де у своєму відзиві на позов він стверджує, що підпис у договорі оренди земельної ділянки є аналогічним підпису в акті приймання-передачі об`єкту оренди, проставлений особисто ОСОБА_2 , а підпис на додатковій угоді, є аналогічним підписам у акті приймання-передачі об`єкту оренди, проставлені особисто ОСОБА_2 ,а тому її волевиявлення відповідало внутрішній волі. Однак, судом було призначено почеркознавчу експертизу та доручено її виконання Вінницькому відділенні Київського НДІСЕ, і на вирішення якої поставлено питання: "Чи виконаний підпис на додатковій угоді (без зазначення дати її укладення) до договору оренди землі від 01.01.2006, укладеній між ТзОВ «Концерн «Сімекс Агро» та ОСОБА_2 , державну реєстрацію якої проведено 05.08.2010 у Вінницькій Філії ДП "Центр ДЗК" про що Державному реєстрі земель вчинено запис за № 041004400046,- ОСОБА_2 , чи іншою особою? Зідно висновку експертів Вінницького відділенні Київського НДІСЕ за №758/7581/20-21 від 20.11.2020 де на раніше визначене судом питання, експерти встановили, що підпис в оспорюваній додатковій угоді виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і засобів та виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Крім того, на часткове задоволення клопотання представника відповідача про проведення додаткової судово-почеркознавчої експертизи, судом було призначено судово-почеркознавчу в Вінницькому НДЕКЦ МВС України, а на вирішення поставлено питання щодо виконання підпису на оспорюваній додатковій угоді від 01.01.2006, укладеній між ТзОВ «Концерн «Сімекс Агро» та ОСОБА_2 , останньою чи іншою особою? Згідно з висновком експертів Вінницькому НДЕКЦ МВС України за №СЕ-19/102/21/16097-ПЧ від 21.01.2022 де на раніше визначене судом питання, експерти встановили, що підпис в оспорюваній додатковій угоді виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Суд вважає необґрунтованим клопотання представника відповідача щодо визнання висновку експерта Вінницького відділенні Київського НДІСЕ за №758/7581/20-21 від 20.11.2020 недопустимим доказом. Так, варто зауважити, що висновок був сформований експертом на підставі порівняльних зразків підпису та почерку ОСОБА_2 .

Суд зауважує, що згідно п. 1.4. розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень від 08.10.1998 (далі - Інструкція) під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи. Визначення способу проведення експертизи (методів дослідження) належить до компетенції експерта. Крім того, згідно п. 1.10. глави 1 розділу I Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень доданих до Інструкції при вилученні вільних зразків підписів особи, від імені якої виконано досліджуваний підпис, слід відшукувати документи з варіантом підпису, найбільш схожим на підпис, що досліджується. Такі підписи найчастіше зустрічаються у документах, аналогічних досліджуваному. Щодо того, які матеріали з порівняльними зразками можуть бути документами в п. 1.5. глави 1 розділу I Науково-методичних рекомендацій, зазначено, що 1.5. вільні зразки по змозі повинні відповідати об`єкту, який досліджується, за часом виконання, за видом матеріалів письма, за формою документа (накладні, відомості тощо), за його змістом та цільовим призначенням.

З огляду на вищевказані норми, оспорювані представником відповідача, вилучені експертом під час формування свого висновку зразки, могли бути документами зі зразками підписів особи, від якої виконано досліджуваний підпис.

У кінцевому підсумку щодо спірного на думку представника висновку експерта, суд зауважує, що висновок не є достовірним/належним/допустимим доказом у разі доведення наявності дефекту самого висновку, а саме наявність одного (або декількох) із зазначених моментів: необґрунтованості, неповноти або його неясності (під неясністю висновку експерта слід розуміти нечіткість, розпливчастість відповідей експерта, внаслідок чого стає незрозумілий хід думок експерта, недостатньо повним є висновок, заснований на дослідженні не всіх наданих експертові об`єктів або що не містить вичерпних відповідей па всі поставлені питання); факт вирішення експертом правових питань чи питань, які виходять за межі його спеціальних знань; вирішення експертом питань щодо обставин, які не є предметом доказування; призначення та проведення експертизи, складання висновку експерта з порушенням чинного законодавства України.

Таким чином, слід розуміти, що оскільки достовірність / належність / допустимість висновку експерта - це обставина, що має значення для вирішення справи, то дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність дефектів висновку експерта, є доказами у справі.

Як вбачається з висновку експерта Вінницького відділенні Київського НДІСЕ за №758/7581/20-21 від 20.11.2020 він не містить будь-яких тверджень чи посилань експерта, що могло поставити під сумнів правильність виконання експертизи та, відповідно, висновок, а тому суд вважає такий висновок допустимим доказом по справі.

Суд зауважує, про неприйнятність доводів представника відповідача про те, що з моменту укладення спірної додаткової угоди до договору оренди, відповідачем належним чином виконуються свої зобов`язання як орендаря, а позивач протягом всього часу отримувала орендну плату, й тим самим приймала від відповідача виконання умов оспорюваного правочину. Однак, прийняття позивачем таких умов не може свідчити про укладення правочину щодо оренди земельної ділянки і його дійсність та відповідність вимогам ст. 203 ЦК України.

Отже, вимога позивача про усунення перешкоди в користуванні належною позивачу земельною ділянкою площею 3,1058 га, кадастровий номер: 0522280700:03:000:0043, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Вербівської сільської ради, а нині Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області шляхом її повернення власнику, є обґрунтованою та такою, що підтверджена належними та допустимими доказами, які є достовірними і достатніми для задоволення позовних вимог.

Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору та витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, керується ч. 1 та ч. 3ст. 133 ЦПК України, згідно з якою судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, витрати: на проведення експертизи.

Згідно з ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позов задоволено у повному обсязі, а тому суд дійшов висновку, що судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 258259, 263265, 273279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1 ,РНОКПП - НОМЕР_1 )до Товаристваз обмеженоювідповідальністю "ТАСАГРО ЗАХІД"(місцезнаходження:вул.Героїв Майдану,буд.63,м.Липовець,Вінницький р-н.,Вінницька обл.,ЄДРПОУ -32513287)про усуненняперешкоди вкористуванні земельноюділянкою шляхомїї повернення - задовольнити.

Усунути перешкоди в користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 3,1058 га, кадастровий номер: 0522280700:03:000:0043, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Вербівської сільської ради, а нині на території Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області шляхом її повернення власнику.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 768,40 грн + 840,80 грн = 1609,20 (одна тисяча шістсот дев`ять) грн 20 коп., а також витрати на проведення судових експертизи в розмірі 4710,00 грн (чотири тисячі сімсот десять) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Дмитро КРИВЕНКО