Рішення № 104531870, 31.05.2022, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/3/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

31 травня 2022 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

при секретарі - Гічиновська Я.В.

з участю

представника позивача адвоката Хмарук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія", третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро», про повернення земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з одночасним припиненням права оренди земельної ділянки

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до ТОВ «Західна агровиробнича компанія", третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору- ТОВ «Захід Агро», в якому просить зобов`язати ТОВ «Західна агровиробнича компанія" повернути їй земельну ділянку площею 1,10 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області та скасувати рішення державного реєстратора КП «Реєстраційний центр» Городищенської сільської ради Октович О.П., індексний номер рішення: 40053528 від 10.03.2018, про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія», номер запису про інше речове право: 6666176, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624281200:07:001:0090 площею 1,10 га з одночасним припиненням права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624281200:07:001:0090 площею 1,10 га.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 1,10 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА №044357.

Зазначає, що 03.04.2021 їй стало відомо, що на належну їй земельну ділянку за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» зареєстровано право оренди, при цьому жодних договорів між нею та ТОВ «Захід Агро» і ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не укладалося.

З відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вона дізналась, що право оренди на належну їй земельну ділянку передане від ТОВ «Захід Агро» до ТОВ «Західна агровиробнича компанія», підставою для державної реєстрації вказано договір оренди землі від 04.04.2014 та додаткова угода від 17.10.2017 між ТОВ «Західна агровиробнича компанія», ТОВ «Захід Агро» та нею. Вказує, що як і попередній договір оренди землі, додаткову угоду про зміну орендаря не підписувала та примірники договорів у неї відсутні.

Вказує, що між нею та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» наявний спір про право користування земельною ділянкою, належною їй, оскільки договору оренди, додаткової угоди щодо передачі земельної ділянки не підписувала, їхні умови не погоджувала та на укладення таких договорів нікого не уповноважувала.

Посилаючись на те, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» користується земельною ділянкою без відповідної правової підстави, просить повернути її та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, належної їй.

Ухвалою суду від 10.02.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного провадження з викликом сторін, відповідачу було встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, а третій особі для подання письмових пояснень щодо позову або відзиву, а також зобов`язано ТОВ «Захід Агро» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» надати докази укладення договору оренди б/н від 04.04.2014 та додаткової угоди до договору оренди б/н від 17.10.2017 щодо земельної ділянки 5624281200:07:001:0090 шляхом надання оригіналів зазначених документів і витребувано від Управління забезпечення надання адміністративних послуг виконавчого комітету Острозької міської ради копії реєстраційних справ на об`єкти нерухомого майна земельну ділянку з кадастровим номером 5624281200:07:001:0090, у тому числі, які містяться в електронному вигляді в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, шляхом друку таких документів за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідач та третя особа правом подати відзив та письмові пояснення на позовну заяву не скористались.

В судовому засіданні представник позивачки позов підтримала з підстав та доводів, наведених в позовній заяві.

Заперечуючи укладення позивачкою договору оренди та додаткової угоди до нього щодо належної їй земельної ділянки, зазначила, що відповідач не надає суду оригінали зазначених документів, що унеможливлює призначення у справі почеркознавчої експертизи для доведення неукладення зазначених договорів позивачкою.

Представник відповідача повторно в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи повторно в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

За клопотанням представника позивача, з урахуванням положень ст.280-282 ЦПК України,з метоюуникнення безпідставногозатягування розглядусправи, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Суд, розглянувши справу відповідно до ст.274 ЦПК України, за правилами спрощеного позовного провадження, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №044357, вбачається, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 1,10 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Вельбівненської сільської ради Острозького району.

Позивачка стверджує, що зазначену земельну ділянку в оренду ніколи й нікому не передавала, а договір оренди землі від 04.04.2014 та додаткову угоду від 17.10.2017 вона не підписувала.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 дізналася, що право оренди на належну їй земельну ділянку передане від ТОВ «Захід Агро» до ТОВ «Західна агровиробнича компанія». Підставою для державної реєстрації державним реєстратором вказано договір оренди землі від 04.04.2014 та додаткова угода від 17.10.2017 між ТОВ «Західна агровиробнича компанія», ТОВ «Захід Агро» та ОСОБА_1 . Строк дії оренди за даною додатковою угодою встановлено 7 років.

У частині 1 cт.627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ст.93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим, визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі врегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 зазначеного Закону визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами ст.13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону України «Про оренду землі», строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (ч.1 ст.407 ЦК України).

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Статтею 18 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. За правилами ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 1 ст.90 ЗК України передбачене право власників земельних ділянок продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

У відповідності до ч.1, 2 ст.93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 5624281200:07:001:0090, площею 1,10 га, яка знаходяться на території Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області.

В судовому засіданні встановлено, що на звернення представника позивачки до ТОВ «Захід Агро» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо отримання копій договору оренди земельної ділянки від 04.04.2014 щодо земельної ділянки, площею 1,10 га, кадастровий номер 5624281200:07:001:0090 і додаткової угоди від 17.10.2017 відповідач та третя особа таких документів позивачу не надали.

Відповідно до положень ч.4 ст.124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно положень Закону України «Про оренду землі», договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Окрім того, згідно ст.16 Закону України «Про оренду землі», укладення договору оренди земельноїділянкиізземель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно ч.1, 2 ст.207ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Водночас, ОСОБА_1 заперечує факт підписання нею договору оренди та додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, отримання нею будь-яких пропозицій щодо їх укладення від ТОВ «Захід Агро» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія», погодження між сторонами істотних умов вказаних договорів.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що у позивачки відсутні примірники договору оренди землі та додаткової угоди, за якою строком на сім років орендарем належної їй земельної ділянки стало ТОВ «Західна агровиробнича компанія», а вжиті нею заходи щодо отримання оригіналу договору оренди землі та додаткової угоди були безуспішними.

Оскільки позивачка стверджує про неукладення договору оренди землі, додаткової угоди до нього та на відсутність у неї їх примірників, то суд вважає, що саме на відповідача покладається обов`язок представити докази на підтвердження укладення договору оренди та додаткової угоди до нього.

Водночас, при вирішенні спору, суд керується положеннями ч.1 ст.13 ЦПК України, якою визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З врахуванням того, що відповідач не скористався правом подати відзив на позов, а отже не заперечує перед судом тверджень позивачки про неукладення нею договору оренди та додаткової угоди до нього, зважаючи на те, що вказані договір оренди земельної ділянки та додаткова угода до нього мають безпосереднє значення для вирішення цієї справи, суд визнає, що зазначений договір оренди земельної ділянки та додаткова угода до нього не підписувались позивачкою у справі.

Частинами 1, 2 ст.15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Частина 1 ст.15Закону України«Про орендуземлі» кореспондується із положеннями ч.1 ст.638 ЦК України, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законом, як істотні.

Водночас, відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст.203 цього кодексу.

Вимогами ст.216 ЦК України, встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, такий договір оренди землі та додаткова угода є неукладеними, однак ТОВ «Західна агровиробнича компанія» продовжує користування землею, чим порушує права позивачки на користування та розпорядження належним їй майном.

Беручи доуваги викладене,доводи позивачкита відсутністьвідзиву відповідачащодо заявленихпозовних вимог ОСОБА_1 із зазначеннямдоказів,які бспростовували їїтвердження табули бподані відповіднодо ст.84ЦПК України,суд приходитьдо висновку,що позивачкане отримувалапропозицій щодоукладення договоруоренди земліта додатковоїугоди додоговору орендиземельної ділянки,не погоджувалаумови такихдоговорів тане підписувалаїх,а тому не можна вважати, що сторони досягли усіх істотних умов договору оренди землі, що передбачені ст.15 Закону України "Про оренду землі".

Згідно з ч.4 cт.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, згідно з правовим висновком, висловленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору в мотивувальній частині судового рішення.

Окрім того, Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявления вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.11.2019 у справі №487/10132/14-ц).

Згідно з ч.1 cт.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом cт.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.2 cт.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Таким чином, оскільки відповідач користується земельною ділянкою позивачки без відповідної правової підстави, оскільки договір оренди землі та додаткова угода до нього позивачкою з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не укладалися, то земельна ділянка підлягає поверненню відповідачем для позивачки.

Відповідно до положень Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Державна реєстрація речових прав та їх обтяжень здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до cт.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про право оренди земельної ділянки за відповідачем, який не ґрунтується на укладеному договорі оренди землі, порушує права та законні інтереси позивачки на користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом передання її в оренду іншим особам, то ефективним способом захисту порушених прав позивачки є скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію прав оренди на земельну ділянку за відповідачем, що забезпечить реальне відновлення порушених прав.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19.

Згідно зі ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння позивачки поза її волею, витребування вказаної земельної ділянки з чужого незаконного володіння відповідає вимогам ст.387 ЦК України.

Враховуючи наведене, а також специфіку договорів оренди землі, зокрема те, що при укладені договору, сторонами повинні бути узгодженні всі істотні умови, суд вважає, що порушення прав ОСОБА_1 як власника, у зв`язку із відсутністю договору оренди земельної ділянки, предметом якого є належна їй земельна ділянка, позбавляє можливості позивачці вільно розпоряджатися та користуватися її земельною ділянкою, зокрема передавати в оренду для обраних нею орендарів, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно дост.141ЦПК України,у зв`язкуз задоволеннямпозовних вимог ОСОБА_1 ,з відповідачана користьпозивачки слідстягнути 3632 грн. судового збору.

Керуючись статтями 5, 12, 13, 142, 211, 258, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро», про повернення земельної ділянки та скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з одночасним припиненням права оренди земельної ділянки задоволити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 5624281200:07:001:0090 площею 1,10 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області.

Скасувати рішення державного реєстратора КП «Реєстраційний центр» Городищенської сільської ради Октович Ольги Павлівни, індексний номер рішення: 40053528 від 10.03.2018, про державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», номер запису про інше речове право: 6666176, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624281200:07:001:0090 площею 1,10 га з одночасним припиненням права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624281200:07:001:0090 площею 1,10 га.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 1816 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» (місцезнаходження: с.Тесів Острозького району Рівненської області, ЄДРПОУ 32843893),

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія" (місцезнаходження: м.Дубно, провул.Центральний, 1 Рівненської області, ЄДРПОУ 41099127).

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.