Рішення № 104530470, 30.05.2022, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/1451/22

н/п 2/953/2296/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2022 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Колесник С.А.,

за участю секретаря судового засідання Кудінової К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 953/1451/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середній заробіток за весь час затримки виплати та суми компенсації з приростом ІСЦ, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 01.02.2022 звернувся до Київського районного суду м. Харкова із позовною заявою до Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середній заробіток за весь час затримки виплати та суми компенсації з приростом ІСЦ, відповідно до якої просить:

1. Витребувати у Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство", Код ЄДРПОУ: 04722078, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 69): довідку про середній заробіток (середньоденний та середньомісячний), відносно ОСОБА_1 .

2. Розгляд справи прошу проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

3. Стягнути з Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство", код ЄДРПОУ: 04722078 на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 73 359,30 грн., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 17 353,82 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні 11 454 грн. та суми компенсації з приростом ІСЦ 4 172,36 грн.

4. Допустити негайне виконання рішення суду щодо стягнення з Відповідача суми заборгованості за нарахованою, але не виплаченою заробітною платою в сумі 73 359,30 грн., та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 17 353,82 грн.

5. Стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Позов мотивований тим, що позивач з 21 квітня 1978 року знаходився у трудових відносинах з ДП "Українське державне аерогеодезичне підприємство". 03 листопаду 2021 наказом № 40/к його було звільнено з підприємства за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. При звільненні та повному розрахунку позивачу не була виплачена заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі з серпня 2020 по 03 листопада 2021 в сумі 73 359,30 грн., а також компенсацію за невикористану відпустку за 101 к.д. у розмірі 17 353, 82 грн. Під час знаходження у трудових відносинах з відповідачем, з боку останнього були постійні затримки у виплаті заробітної плати. На момент звільнення позивач зазначає, що не отримував заробітну плату з серпня 2020 року. При звільненні позивача з підприємства була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 73 359,30 грн. та компенсація за невикористану відпустку за 101 к.д. у розмірі 17 353,82 грн., крім того не виплачена компенсація (величина приросту ІСЦ) за затримку виплати зарплати з серпня 2020 року по жовтень 2021 у сумі 4 172,36 грн. До теперішнього часу відповідачем не було погашено вказану суму заборгованості по заробітній платі, навіть частково. Оскільки при звільненні 03.11.2021 з позивачем не було проведено остаточного розрахунку, то на підставі ст. 117 КЗпП просить стягнути з відповідача розмір середнього заробітку за весь час затримки щодо розрахунку при звільненні за період з 04.11.2021 по 31.01.2022 за 60 робочих днів у сумі 11 454 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2022 справу передано для розгляду судді Колесник С.А.

Ухвалою суду від 02.02.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

Копію вказаної ухвали ОСОБА_1 отримав 14.02.2022.

17.02.2022 до канцелярії суду надійшла заява позивача на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. ОСОБА_1 усунув недоліки позовної заяви, надав уточнену позовну заяву та квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою судді від 21.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовнепровадження з повідомленням (викликом) сторін; витребувано у Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство»: довідку про середній заробіток (середньоденний та середньомісячний), відносно ОСОБА_1 .

Відповідно ч. 1 ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с. 47).

Представник відповідача про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 56), проте не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Представником відповідача не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з записами у трудовій книжці НОМЕР_1 , позивач ОСОБА_1 у період з 21 квітня 1978 року по 03 листопада 2021 року знаходився у трудових відносинах з відповідачем Державним підприємством "Українське державне аерогеодезичне підприємство", і на підставі наказу № 40/к від 03 листопаду 2021 його було звільнено з роботи 03.11.2021 за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 12-13).

Згідно з довідкою ДП "Українське державне аерогеодезичне підприємство" заборгованість перед позивачем по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі з серпня 2020 по 03 листопада 2021 складає 73 359,30 грн., а також компенсація за невикористану відпустку за 101 к.д. у розмірі 17 353, 82 грн. (а.с. 15-16).

Таким чином, вказана заборгованість не була виплачена позивачу при звільненні 03.11.2021, і доказів погашення відповідачем вказаної заборгованості на момент розгляду справи суду не надано.

Згідно зі ст. 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно зі ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно з ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Згідно зі ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оплату праці" оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці, а згідно ст. 24 цього Закону своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Згідно зі ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, справа Суханов та Ільченко проти України заяви № 68385/10 та 71378/10) майно може являти собою існуюче майно або засоби, включаючи право вимоги відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання / правомірне очікування стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Будь-яких доказів проведення повного розрахунку з позивачем в день його звільнення відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період з серпня 2020 по 03 листопада 2021 у сумі 73 359,30 грн., та компенсації за невикористану відпустку за 101 к.д. у розмірі 17 353,82 грн.

Відповідно до п. 6 Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» N 13 від 24.12.1999 оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, суд зазначає у резолютивній частині рішення присудженні до стягнення кошти без утримання податків й інших обов`язкових платежів, передбачених законодавством, оскільки такі відрахування є обов`язком роботодавця.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 рудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При визначенні середньої заробітної плати слід керуватися вимогами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (з наступними змінами і доповненнями) (далі - Порядок).

З п. 2 вказаного Порядку вбачається, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з п. 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Таким чином, під час проведення розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки розрахунку при звільненні з використанням даних про середній заробіток позивача.

Так, позивачу у вересні 2021 року за 22 робочих дні нараховано 3 818 грн., у жовтні 2021 року за 20 робочих днів - 4 200 грн.

Отже, середньоденний заробіток позивача складає 190,90 грн. (3818+4200 = 8018:42 робочих днів = 190,90 грн., тобто сума заробітної плати за два останніх повних відпрацьованих місяців поділених на кількість робочих днів за вказані два місці).

Позивача було звільнено 03.11.2021, тобто затримка виплати заробітної плати після звільнення настає з 04.11.2021.

Отже, за період з 04.11.2021 по 31.01.2022 (по день вказаний позивачем в позовній заяві) затримка виплати заробітної плати складає 60 робочих днів.

Таким чином, розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.11.2021 по 31.01.2022 за 60 робочих днів складає 11 454 грн. (190,90 грн. х 60 р.д.)

Отже, відповідач не виконав свої зобов`язання перед звільненим працівником, а відсутність у відповідача грошових коштів не може бути підставою для невиплати працівникові заробітної плати та/або сум належних при звільнені.

Окрім того, відповідачем не зазначено, які саме заходи були ним вжиті для здійснення щонайшвидшої виплати звільненому працівникові належних йому сум.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої палати Верховного суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Більш того, суд вважає необхідним зауважити, що на час звільнення позивача сума нарахованої заробітної сплати останньому складала по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі з серпня 2020 по 03 листопада 2021 складає 73 359,30 грн., а також компенсація за невикористану відпустку за 101 к.д. у розмірі 17 353, 82 грн., і вказана сума заборгованості на час розгляду справи так і не була сплачена, а тому, суд приходить до висновку, що при стягненні з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 11 454 грн. буде в повній мірі дотримано балансу та принципу співмірності між розміром невиплаченої при звільненні заробітної плати та стягуваної з відповідача компенсації.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.11.2021 по 31.01.2022 у сумі 11 454 грн. 00 коп.

Щодо позовних вимог про стягнення суми компенсації за затримку виплати при звільненні нарахованої, але не виплаченої заробітної плати суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення індексація грошових доходів населення» - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів й послуг.

Оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру відповідно до положень частини першої статті 2 цього Закону є об`єктом індексації грошових доходів населення.

Положеннями статті 34 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед яких, крім іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).

Структуру заробітної плати визначено статтею 2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Додаткова заробітна плата, зокрема, це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати є складовою частиною заробітної плати (додаткова заробітна плата).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 затверджено «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати». Згідно з указаним Порядком, у разі затримки виплати компенсації підлягають щомісячні суми відшкодування шкоди, нараховані за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Таким чином, законодавством передбачена компенсація у випадку невиплати нарахованої заробітної плати.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення суми компенсації. Для визначення суми компенсації індексу споживчих цін (далі ICЦ) обчислюється шляхом множення місячних IСЦ за період невиплати грошового доходу.

Враховуючи, що з серпня 2020 року позивачу не виплачують заробітну плату, то компенсація за затримку виплати заробітної плати за період з серпня 2020 року по жовтень 2021 року включно (в межах заявлених позивачем вимог) складає:

99,8 х 100,5 х 101,0 х 101,3 х 100,9 х 101,3х 101,0х 101,7 х 100,7 х 101,3 х 100,2 х 100,1 х 99,8х 101,2х 100,9 /100% = 1,123 х 3924,37=4407,07 - 3924,37 = 482,70 грн.

100,5 х 101,0 х 101,3 х 100,9 х 101,3х 101,0х 101,7 х 100,7 х 101,3 х 100,2 х 100,1 х 99,8х 101,2х 100,9 /100% = 1,126 х 3805,45 =4284,94 - 3805,45 = 479,49 грн.,

101,0 х 101,3 х 100,9 х 101,3х 101,0х 101,7 х 100,7 х 101,3 х 100,2 х 100,1 х 99,8х 101,2х 100,9 /100% = 1,120 х 3979,20 = 4456,70 - 3979,20 = 477,50 грн.,

101,3 х 100,9 х 101,3х 101,0х 101,7 х 100,7 х 101,3 х 100,2 х 100,1 х 99,8х 101,2х 100,9 /100% = 1,109 х 3986,66 = 4421,21 - 3986,66 = 434,55 грн.,

100,9 х 101,3х 101,0х 101,7 х 100,7 х 101,3 х 100,2 х 100,1 х 99,8х 101,2х 100,9 /100% = 1,095 х 4089,77 = 4478,30 - 4089,77 = 388,53 грн,

101,3х 101,0х 101,7 х 100,7 х 101,3 х 100,2 х 100,1 х 99,8х 101,2х 100,9 /100% = 1,085 х 3988,53 = 4327,56 - 3988,53 = 339,03 грн.

101,0х 101,7 х 100,7 х 101,3 х 100,2 х 100,1 х 99,8х 101,2х 100,9 /100% = 1,071 х 3764,18 = 4031,44 - 3764,18 = 267,26 грн.

101,7 х 100,7 х 101,3 х 100,2 х 100,1 х 99,8х 101,2х 100,9 /100% = 1,060 х 3910,84 = 4145,49 - 3910,84 = 234,65 грн.,

100,7 х 101,3 х 100,2 х 100,1 х 99,8х 101,2х 100,9 /100% = 1,043 х 4155,26 = 4333,94 - 4155,26 = 178,68 грн.,

101,3 х 100,2 х 100,1 х 99,8х 101,2х 100,9 /100% = 1,035 х 4182,43 = 4328,82 - 4182,43 = 146,39 грн.,

100,2 х 100,1 х 99,8х 101,2х 100,9 /100% = 1,022 х 4301,92 = 4396,56 - 4301,92 = 94,64 грн.,

100,1 х 99,8х 101,2х 100,9 /100% = 1,020 х 4098,19 = 4180,15 - 4098,19 = 81,96 грн.,

99,8х 101,2х 100,9 /100% = 1,019 х 4412,79 = 4496,63 - 4412,79 = 83,84 грн.,

101,2х 100,9 /100% = 1,021 х 3073,64 = 3138,19 - 3073,64 = 64,55 грн.,

100,9 /100% = 1,009 х 3381 = 3411,43 - 3381 = 30,43 грн.

482,7 + 479,49 + 477,50 + 434,55 + 388,53 + 339,03 + 267,26 + 234,65 + 178,68 + 146,39 + 94,64 + 81,96 + 83,84 + 64,55 + 30,43 = 3784,20 грн.

Таким чином, сума компенсації за затримку виплати заробітної плати за період з серпня 2020 року по жовтень 2021 року (в межах заявлених позовних вимог) складає 3784,20 грн., тому позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню у вказаному розмірі.

Приймаючи рішення Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку із задоволенням позову сплачений позивачем судовий збір в розмірі 992,40 грн. за позовними вимогами про стягнення середнього заробітку, компенсації за невикористану відпустку, підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

Також враховуючи, що позивач звільнений на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору за позовними вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі, суми компенсації за невиплату нарахованої заробітної плати (складова частина заробітної плати), то пропорційно задоволеним позовним вимогам з відповідача на користь Держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 67,11 грн. (105 951,32 х 1063,39 / 106 339,48 = 1059,51 - 992,40 = 67,11).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, а також поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Згідно з ч. 2 ст. 430 ЦПК України, суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його виконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.

При звільненні позивачу не була виплачена заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі з серпня 2020 по 03 листопада 2021 в сумі 73 359,30 грн.

Вказана сума заборгованості підтверджується відповідною довідкою відповідача, тобто вказана сума є безспірною.

Враховуючи тривалість невиплати вказаної суми заборгованості позивачу (з серпня 2020 року), її безспірність, то наявні підстави допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення суми заборгованості за нарахованою, але не виплаченою заробітною платою з серпня 2020 по 03 листопада 2021 в сумі 73 359,30 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 10, 11, 76-80, 133, 141, 258, 259, 263-265, 280-283, 430 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середній заробіток за весь час затримки виплати та суми компенсації з приростом ІСЦ - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» код ЄДРПОУ 04722078, на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період з серпня 2020 року по 03 листопада 2021 року у сумі 73 359 грн. 30 коп., компенсацію за невикористану відпустку за 101 к.д. у розмірі 17 353 грн. 82 коп., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні за період з 04.11.2021 по 31.01.2022 у сумі 11 454 грн. 00 коп., суму компенсації з приростом ІСЦ за період з серпня 2020 року по жовтень 2021 року у сумі 3 784 грн. 20 коп., з обов`язковим утриманням податків та інших обов`язкових платежів, передбачених законодавством.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» код ЄДРПОУ 04722078, на користь ОСОБА_1 суми заборгованості за нарахованою, але не виплаченою заробітною платою в сумі 73 359 грн. 30 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» код ЄДРПОУ 04722078, на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» код ЄДРПОУ 04722078 на користь держави (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/ 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 67 грн. 11 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2022.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Державне підприємство «Українське державне аерогеодезичне підприємство», код ЄДРПОУ 04722078, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 69.

Повне судове рішення складено та підписано 30 травня 2022 року.

Суддя Колесник С.А.