Рішення № 104530008, 31.01.2022, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/3335/21

Провадження № 2/366/209/22

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31 січня 2022 року Іванківський районний суд Київської області в складі: головуючого-судді Ткаченка Ю.В., при секретарі - Євтушенко В.Д., розглянувши у судовому засіданні в смт. Іванків Київської області в порядку ст. 247 ЦПК України, справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в особі представника позивача - адвоката Шурубора Вячеслава Ігоровича, заінтересована особа: Іванківська селищна рада Вишгородського району Київської області про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності у порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Шурубора В.І. звернувся до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин.

В обґрунтування своїх позовних вимог, заявник посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати, ОСОБА_2 .

За життя ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності мала житловий будинок з погосподарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та право на земельну частку (пай) в КСП «Горностайпільське», розміром 2,25 в умовних кадастрових гектарах.

Після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняв ОСОБА_1 , шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до Іванкіської районної державної нотаріальної контори 04 січня 2007 року (спадкова справа № 01/2007). Інших спадкоємців, які претендують на спадщину, не має.

16 лютого 2007 року рішенням Іванківського району Київської області № 2-164 за позивачем визнано право власності на вищевказаний житловий будинок.

24 вересня 2021 року заявник звернувся до Іванківської районної державної нотаріальної контори з проханням видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай), однак нотаріус винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки не доказано родинні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Так, дійсно у свідоцтві про народження позивача прізвище, ім`я та по батькові спадкодавиці записано російською - « ОСОБА_2 », в той же час у всіх інших документах її прізвище, ім`я та по батькові пишуються українською - « ОСОБА_2 ». Чому виникла помилка в свідоцтві про народження позивача достовірно не відомо. Скоріше за все через те, що під час видачі свідоцтва про народження позивача посадовою особою органу запису актів громадянського стану було невірно перекладено ім`я спадкодавиці з української мови на російську і записано як « ОСОБА_2 », замість правильного « ОСОБА_2 ».

З метою ідентифікації орфографічно відмінних документальних записів імені спадкодавиці, позивачем було подано запит до Українського бюро лінгвістичних експертиз та надані відповідні документи для проведення лінгвістичної експертизи.

У експертному висновку Українського бюро лінгвістичних експертиз № 056/142-d від 28.09.2021 року експертами було роз`яснено, що українські записи особового імені ОСОБА_2 (сертифікат на право на земельну ділянку (пай), свідоцтво про смерть, записи ОСОБА_2 ) та російський запис « ОСОБА_2 » (свідоцтво про народження, запис російською мовою, мать ОСОБА_2 ) у зазначених документах, є ідентичними.

В зв`язку з виниклими обставинами заявник звернувся до суду із заявою та просить встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживала в с. Горностайпіль Вишгородського (Іванківського) району Київської області, дійсно була рідною матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає в с.Тарасівка Броварського району Київської області.

24 грудня 2021 року до суду надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач просить встановити факт родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 2,25 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частки на місцевості, яка знаходилася в колективній власності КСП «Горностайпільське» та розташована на території Горностайпільської сільської ради Іванківського району Київської області, що належав ОСОБА_2 на підставі сертифіката на земельну частку (пай) серії КВ № 0257205, виданого та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), зареєстрований за № 333 від 20.01.1998 року.

Ухвалою суду від 24 грудня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого судового засідання (а.с. 29).

У підготовче судове засідання сторони не з`явилися, про розгляд справи судом повідомлені вчасно.

Представник позивача - адвокат Шурубор В.І. у позовних вимогах просить суд розглядати справу без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримують, просять суд їх задовольнити повністю.

Відповідач Іванківська селищна рада Вишгородського району Київської області звернулися до суду з листом, в якому зазначили, що заперечень проти задоволення заяви ОСОБА_1 не мають.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 247 ЦПК України «у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється».

Суд, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить наступного.

Відповідно положень до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантовано ст.124 Конституції України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Згідно ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Відповідно до частин першої та другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Враховуючи вимоги п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Позивач надав суду належні докази: копію свідоцтва про своє народження, з якого слідує, що в графі мати зазначено: « ОСОБА_2 » (а.с. 7); копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8); копію експертного висновку № 056/142-d від 28.09.2021 року, відповідно до якого українські записи особового імені ОСОБА_2 (сертифікат на право на земельну ділянку (пай), свідоцтво про смерть, записи ОСОБА_2 ) та російський запис « ОСОБА_2 » (свідоцтво про народження, запис російською мовою, мать ОСОБА_2 ) у зазначених документах, є ідентичними (а.с.10); копію рішення Іванківського районного суду Київської області від 16.02.2007 року, відповідно до якого визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно у вигляді домоволодіння (житлового будинку з прибудинковими господарськими спорудами), розташованого по АДРЕСА_1 , що залишилося після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11-12); копію сертифікату на право на земельну частку (пай), з якого слідує, що ОСОБА_2 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КПС «Горностайпільське», розміром 2,25 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с.13); письмові пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які підтверджують факт того, що ОСОБА_2 є рідною матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 24, 25).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, згідно якого позивач є спадкоємцем на майно померлої. Позивач ОСОБА_1 не може прийняти спадщину в зв`язку з тим, що не доказані родинні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 9).

Таким чином, суд вважає, що зібрані по справі докази та встановлені судом фактичні обставини справи, підтверджують те, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 була рідною матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Отже, маються підстави для задоволення позовної вимоги про встановлення факту родинних відносин.

Що стосується позовних вимог в частині визнання права власності на спадкове майно, то суд приходить до наступного.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Згідно ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем після смерті своєї матері ОСОБА_2 . Інших спадкоємців, які претендують на спадщину, немає.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах або займаються приватною нотаріальною діяльністю.

Главою 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, передбачені обставини, при наявності яких нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії.

Згідно з п. 3 Глави 13 цього Порядку нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови у письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Відповідно до п. 23 Постанови № 7 Пленуму ВерховногоСуду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У постанові пленуму Верховного суду України N 7 від 30.05.2008 "Про судову практику у справах про спадкування" зазначено, що при розгляді справ дано категорії слід перевіряти наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Аналізуючи викладені законодавчі положення, вбачається, що відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, яка видається нотаріусом саме у формі постанови є обов`язковою передумовою для звернення до суду з позовом даної категорії.

У своїх позовних вимогах позивач просить визнати за ним в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 2,25 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частки на місцевості, яка знаходилася в колективній власності КСП «Горностайпільське» та розташована на території Горностайпільської сільської ради Іванківського району Київської області, що належав ОСОБА_2 на підставі сертифіката на земельну частку (пай) серії КВ № 0257205, виданого та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), зареєстрований за № 333 від 20.01.1998 року.

Разом з тим, в матеріалах позовної заяви відсутня постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмова позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай).

Таким чином відсутні обставини, які свідчать про те, що між сторонами у даній справі виник спір з приводу спадкування, а тому позовні вимоги в частині визнання права власності на земельну частку (пай) не підлягають задоволенню.

Судовий збір сплачений позивачем при подачі позову до суду, який позивач просить не стягувати з відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1262, 1268-1270, 1272 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 5 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення", ст.ст. 12, 13, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 315, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника позивача - адвоката Шурубора Вячеслава Ігоровича до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності у порядку спадкування - задовольнити частково.

Встановити факт родинних відносин, зокрема, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживала в с. Горностайпіль Вишгородського (Іванківського) району Київської області, дійсно була рідною матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає в с.Тарасівка Броварського району Київської області.

У решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2

Представник позивача: адвокат Шурубор Вячеслав Ігорович, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3

Відповідач: Іванківська селищна рада Вишгородського району Київської області, код ЄДРПОУ 04358000, місце знаходження: 07201, Київська область Вишгородський район смт. Іванків по вул. І. Проскури,47.

Суддя: Ю.В. Ткаченко