Ухвала суду № 104526635, 27.05.2022, Барський районний суд Вінницької області

125/478/22

1-кп/125/32/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2022 м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Питель О.В.;

секретар судового засідання Цвень М.О.;

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні клопотання прокурора Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області Лаврова І.С. про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_1 у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12022020140000047 від 22.03.2022 про обвинувачення ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Бар Жмеринського району Вінницької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з неповною вищою освітою, не працює, не одружений, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 345 КК України,

за участі: прокурора Лаврова І.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисників Мартинюка Я.С., Беліменко В.І.,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Барського районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 345 КК України.

24.05.2022 від прокурора Барського відділу Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області Лаврова І.С. до суду надійшло клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_1 строком на два місяці.

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_1 09.02.2022 близько 18:00 год., перебуваючи поряд з приміщенням Відділення поліції № 1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області, вступив у конфлікт з начальником сектору кримінальної поліції зазначеного відділення поліції майором поліції ОСОБА_2 , який був одягнений у поліцейський однострій, з нагрудним знаком та шевронами, погонами та іншими знаками розрізнення. У ході конфлікту ОСОБА_1 звинувачував ОСОБА_2 у своїх проблемах щодо притягнення його до кримінальної відповідальності, поводив себе агресивно, висловлювався нецензурною лайкою та погрожував останньому та членам його сім`ї фізичною розправою. 21.03.2022 близько 22:00 год. ОСОБА_1 прийшов до домогосподарства ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , де намагався проникнути на подвір`я, шарпаючи браму та гримаючи у хвіртку, яка була зачинена, однак втік, злякавшись сина ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , який у цей час вийшов з будинку. У подальшому, 22.03.2022 о 12:42 год. на скорочений номер екстреного виклику поліції "102" ГУНП у Вінницькій області надійшло повідомлення про те, що біля КНП "Барська міська лікарня" по вул. Каштановій ходить підозріла особа з холодною зброєю. На виклик виїхала група сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області, яка поряд з будинком № 30 по вул. Каштановій у м. Бар зупинила ОСОБА_1 та працівниками поліції було виявлено факт носіння ним холодної зброї. На місце події прибула слідчо-оперативна група та начальник сектору кримінальної поліції ОСОБА_2 , які були у поліцейському однострої зі знаками розрізнення та спеціальними засобами.

Під час проведення огляду місця події та затримання ОСОБА_1 у порядку ст. 208 КПК України, останній перебував у стані алкогольного сп`яніння, чинив активний опір працівникам поліції, не реагував на їх законні вимоги припинити протиправні дії та погрожував працівникам поліції фізичною розправою. У ході конфлікту ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що майор поліції ОСОБА_2 є працівником правоохоронного органу та виконує службові обов`язки, керуючись прямим умислом з метою перешкодити виконанню працівником правоохоронного органу службових обов`язків, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, поводив себе агресивно, висловлювався нецензурною лайкою у бік ОСОБА_2 та погрожував йому та членам його сім`ї фізичною розправою.

Крім того, ОСОБА_1 у невстановлений слідством час та за невстановлених обставин придбав ніж, який є холодною зброєю. 22.03.2022 у ранкову пору доби вийшов із власного житла, при цьому маючи умисел, спрямований на носіння холодної зброї, у порушення вимог спеціального порядку набуття права власності громадянами на окремі види майна, а також законів, якими передбачено порядок носіння холодної зброї, не маючи відповідного дозволу, взяв з собою ніж, який є холодною зброєю. 22.03.2022 о 12:50 год. працівниками Відділення поліції № 1 Жмеринського РВП ГУ НП у Вінницькій області біля будинку № 30 по вулиці Каштановій у м. Бар Вінницької області було зупинено ОСОБА_1 та виявлено факт носіння ним ножа, який є холодною зброєю. Відповідно до висновку експерта № CE-19/102-22/3323-XЗ від 23.03.2022 за результатами судової експертизи зброї, ніж, вилучений 22.03.2022 під час проведення огляду місця події, є холодною зброєю колюче-ріжучої дії. Даний ніж виготовлений саморобним способом по типу мисливських ножів загального призначення.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні двох злочинів, а саме, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, тобто носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу, а також у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, тобто погрози вбивством, насильством щодо працівника правоохоронного органу, а також щодо його близьких родичів у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

У клопотанні вказано, що ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати. Прокурор вказує про такі ризики: переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_1 усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, - даний ризик доводиться тими обставинами, що ОСОБА_1 раніше був судимий за вчинення злочинів, окрім цього у Хмільницькому міськрайонному суді Вінницької області на розгляді перебуває обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, також на розгляді Барського районного суду Вінницької області перебуває обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України; незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки, суд має досліджувати докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження отримувати усно, а на даний час свідки, потерпілий та експерти у даному кримінальному провадженні не допитані. У клопотанні зазначено, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж цілодобовий домашній арешт не зможе запобігти вказаним ризикам, оскільки, особисте зобов`язання є недостатньо суворим запобіжним заходом, ураховуючи тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується, та міру можливого покарання; особиста порука неможлива, оскільки у Вінніка відсутні поручителі; а застава неможлива оскільки у Вінніка відсутні доходи, він офіційно не працевлаштований, а у разі сплати застави іншою особою, на думку прокурора, застава буде недієвим запобіжним заходом.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити з підстав, що викладені у клопотанні, та продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_1 строком на два місяці.

У судовому засіданні захисник Мартинюк Я.С. заперечив щодо задоволення клопотання прокурора, вказав, що клопотання є безпідставним та необґрунтованим. Ризики, про які вказує прокурор, не доведені. Щодо ризику переховуватися від суду, у зв`язку з усвідомленням тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому, то захисник звернув увагу на те, що Хмільницьким міськрайонним судом Вінницької області дійсно розглядається кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України, та з січня 2022 року відносно останнього не застосовано жодного запобіжного заходу, однак ОСОБА_1 виконує процесуальні обов`язки. Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, захисник вказав на те, що ОСОБА_1 в силу вимог ст. 89 КПК України раніше не судимий, факти притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності Хмільницьким міськрайонним судом та Барським районним судом Вінницької області не можна приймати до уваги, оскільки це буде суперечити презумпції невинуватості. Щодо ризику впливати на свідків, потерпілих, експертів, то захисник вказав, що прокурор не надав жодних доказів, тому це є припущенням прокурора. Захисник зазначив, що запобіжний захід у виді особистого зобов`язання забезпечить відповідний баланс, за якого обвинувачений як студент денної форми навчання ВНЗ зможе навчатися, та не просити кожного разу дозволу у суду, щоб залишити місце домашнього арешту; також зможе працевлаштуватися та нести тягар свого утримання, оскільки останній зараз лежить на батьках обвинуваченого, які отримують мінімальну пенсію.

У судовому засіданні захисник Беліменко В.І. заперечила проти задоволення клопотання прокурора, зазначила, що виступ захисника Мартинюка Я.С. відображає спільну позицію захисту. Додала те, що оскільки, як зазначив прокурор, ОСОБА_1 не порушував умови запобіжного заходу, то прокурор не мав права звертатися з клопотанням про продовження дії того самого запобіжного заходу. Захисник звернула увагу суду на те, що під час запобіжного заходу ОСОБА_1 та його захисники про кожну дію ОСОБА_1 повідомляли слідчого та прокурора, погоджували усе з прокурором. У зв`язку з дією вказаного запобіжного заходу, права ОСОБА_1 обмежуються, зокрема, його конституційне право на освіту. Наголосила на тому, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню, натомість наявні підстави для зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 на особисте зобов`язання, що повноцінно забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальної дисципліни, та дозволить останньому продовжити навчання.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку захисників. Вказав, що проти того, щоб сидіти вдома цілодобово.

На запитання суду обвинувачений уточнив, що вступив до ВНЗ у 2005 році, зараз навчається на другому курсі, оскільки раніше брав академічну відпустку, хворів та покинув навчання. Коли Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області змінив йому запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на нічний, він поновився у ВНЗ та продовжив навчання.

Захисник Беліменко В.І. додала, що у лютому 2021 року ОСОБА_1 був побитий працівниками поліції у своїй квартирі, після чого лікувався, тому утворилася академічна заборгованість.

На запитання суду захисник Беліменко В.І. зазначила, що у суді знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за фактом вчинення хуліганських дій, які мали місце 10.02.2022.

Вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, оглянувши матеріали провадження, суд дійшов висновку про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні двох нетяжких злочинів:

- передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, за який передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі до трьох років;

- передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, за який передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі до трьох років.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Суд вважає, що під час розгляду питання доцільності подальшого застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, слід керуватися положеннями ст. 194 КПК України, відповідно до яких, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Барського районного суду Вінницької області від 31.03.2022 у даному кримінальному провадженні до ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці із забороною залишати місце проживання за адресою: будинок номер АДРЕСА_3 . Дата закінчення дії ухвали - 31.05.2022. Слідчий суддя вважала доведеними наявність ризиків вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на свідків.

На підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 21.04.2022 було змінено спосіб виконання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_1 шляхом зміни місця відбування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту; покладено на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язок не залишати місце проживання цілодобово за адресою: АДРЕСА_1 ; строк дії ухвали - 31.05.2022.

Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що слідчим суддею Вінницького міського суду Вінницької області під час розгляду клопотання про зміну способу виконання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_1 було встановлено, що 14.04.2022 захисник підозрюваного ОСОБА_1 повідомив старшого слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області Попович С.І. про зміну місця проживання ОСОБА_1 , тобто ОСОБА_1 до постановлення ухвали (21.04.2022) слідчим суддею самовільно змінив місце виконання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, тобто залишив місце, що було вказане в ухвалі слідчого судді про обрання запобіжного заходу.

Вказане суд вважає порушенням умов запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки будь-яких відомостей про наявність обставин, які б унеможливлювали перебування ОСОБА_1 під цілодобовим домашнім арештом за адресою, що була вказана в ухвалі слідчого судді, до вирішення судом питання про зміну способу виконання запобіжного заходу, не було надано слідчому судді (як вбачається з ухвали) та не надано суду.

Разом з тим, суд вважає, що констатоване порушення не може слугувати підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки обвинувачений продовжував виконувати процесуальні обов`язки, що пов`язані з явкою до слідчого та суду.

Вирішуючи питання доцільності подальшого застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_1 , суд виходить з такого.

Оскільки питання щодо продовження дії запобіжного заходу розглядається судом під час судового провадження, то питання обґрунтованості підозри сторонами не оспорювалося та судом не розглядалося.

Суд вважає, що ризики, які вважала доведеними слідчий суддя під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, продовжують існувати.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченим, суд вважає доведеним, виходячи з такого.

На момент подій, які викладені в обвинувальному акті, ОСОБА_1 перебував у статусі обвинуваченого у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя людини, а саме у вчиненні умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині (частина 1 статті 115 КК України). Вказане кримінальне провадження і наразі перебуває на розгляді у Хмільницькому міськрайонному суді Вінницької області. Упродовж розгляду вказаного кримінального провадження Хмільницьким міськрайонним судом відносно ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який з часом був змінений на цілодобовий домашній арешт, а потім - на нічний домашній арешт.

Як було встановлено судом під час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, у січні 2022 року у кримінальному провадженні, що перебуває на розгляді у Хмільницькому міськрайонному суді, відносно ОСОБА_1 закінчився строк запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту, тобто з січня 2022 року відносно ОСОБА_1 не було обрано жодного запобіжного заходу. Прокурор зазначив, що на розгляді у Барському районному суді Вінницької області перебуває обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України. У судовому засіданні було встановлено, що події, які стали підставою для висунення цього обвинувачення, сталися 10.02.2022.

Відповідно до фактичних обставин, що були встановлені під час досудового розслідування у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 345 КК України, та відображені в обвинувальному акті, події відбувалися 09.02.2022 та 22.03.2022, тобто у той час, коли відносно ОСОБА_1 не було обрано жодного запобіжного заходу.

Наведені обставини суд вважає достатніми для обґрунтування висновку про те, що без застосування до обвинуваченого запобіжного заходу він може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризик незаконно впливати на свідків, що був констатований слідчим суддею та став підставою для обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, на думку суду продовжує існувати, оскільки у даному кримінальному провадженні не були допитані свідки, а їх покази суд має сприймати безпосередньо.

Оцінюючи надані стороною захисту письмові докази щодо навчання обвинуваченого за денною формою навчання у Вінницькому національному технічному університеті, суд зазначає, що поважає право обвинуваченого на освіту, однак за наявності вказаних вище ризиків, та за обставин, які повідомлені обвинуваченим щодо перерв у навчанні, вважає, що сам факт поновлення на навчанні та необхідність усунення академічної заборгованості не може бути обставиною, яка нівелює наявність ризиків у кримінальному провадженні, та не створює підстав для обрання більш м`якого запобіжного заходу. Разом з тим, обвинувачений має можливість продовжити навчання, оскільки під час воєнного стану навчання у ВНЗ здійснюється дистанційно, що і може бути тим балансом між встановленням обмежень, які пов`язані з притягненням до кримінальної відповідальності, та реалізацією прав обвинуваченого, про який говорив захист.

Надані стороною захисту позитивні характеристики з місця роботи батьків обвинуваченого та інформація про розмір пенсії батьків, підтверджують той факт, що батьки ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за час трудової діяльності позитивно характеризувалися за місцем їх роботи, а розмір їх пенсії станом на червень 2021 року є невеликим.

На думку суду надані документи не спростовують наявності ризику вчинення ОСОБА_1 іншого кримінального правопорушення та впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні. А також не можуть бути аргументом для зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 на більш м`який, зокрема, на особисте зобов`язання, про яке зазначали захисники, оскільки ніяк не характеризують самого обвинуваченого.

Суд відхиляє посилання сторони захисту на те, що оскільки у прокурора відсутні відомості про порушення ОСОБА_1 умов запобіжного заходу у виді домашнього арешту, то прокурор не мав права звертатися з аналогічним клопотанням, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону. Суд вважає, що дотримання обвинуваченим умов запобіжного заходу свідчить про те, що слідчим суддею було застосовано належний запобіжний захід, який забезпечив належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобіг ризикам, що передбачені ст. 177 КПК України, хоча дотримання у даному кримінальному провадженні обвинуваченим обов`язків, що були визначені ухвалою слідчого судді від 31.03.2022, не було беззаперечним, як було зазначено вище.

Суд вважає, що прокурором не доведено наявності ризику переховуватися від суду. Прокурор зазначив, що вказаний ризик наявний, оскільки ОСОБА_1 усвідомлює тяжкість покарання, що йому загрожує. Однак, суд вважає, що одне лише посилання на вказану обставину у провадженні про обвинувачення у вчиненні двох нетяжких злочинів не може обґрунтовувати наявність ризику переховуватися від суду.

На виконання положень ст. 178 КПК України суд оцінив у сукупності такі обставини: тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях (максимальне покарання відповідно до санкцій ч. 2 ст. 263 КК України та ч. 1 ст. 345 КК України - позбавлення волі на строк до трьох років); наявність у обвинуваченого постійного місця проживання (з урахуванням факту самовільної зміни обвинуваченим місця виконання запобіжного заходу у виді домашнього арешту), наявність соціальних зв`язків у місці його постійного проживання (наявність родини); відсутність відомостей про працевлаштування обвинуваченого; негативну репутацію обвинуваченого, що пов`язана з наявністю трьох обвинувачень у трьох різних кримінальних провадженнях: у вчиненні умисного злочину проти життя особи, хуліганства, кримінального правопорушення проти громадської безпеки та проти авторитету органів державної влади; відсутність судимостей в силу ст. 89 КК України; високий ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті (наявність обґрунтованої підозри і наявність ризиків), але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, а саме недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів, слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.

Суд вважає, що прокурором було доведено наявність ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення та ризику незаконного впливу на свідків. Також прокурором доведено недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Під час судового засідання стороною захисту не було наведено переконливих обставин, які б впливали на зміну запобіжного заходу, який слід застосувати відносно обвинуваченого.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та продовження дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

На підставі викладеного та керуючись ст. 176-178, 183, 199, 196, 331, 350, 395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту на строк два місяці із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Покласти на ОСОБА_1 обов`язок прибувати за кожною вимогою до суду.

Дата закінчення дії ухвали - 27.07.2022.

Ухвала оскарженню не підлягає та підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено о 09:00 год. 30.05.2022.

Суддя