Рішення № 104524096, 30.05.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/6544/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/6544/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

07.11.2020 ОСОБА_1 направила до Полтавського окружного адміністративного суду позов до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (надалі - відповідач, ТУДСА в Полтавській області), в якому просила суд:

- визнати протиправними дії ТУДСА в Полтавській області щодо нарахування та виплати їй суддівської винагороди у період з 18.04.2020 по 28.08.2020 із застуванням обмеження нарахування десятьма розмірами мінімальної заробітної плати, встановленого на 01.01.2020;

- зобов`язати ТУДСА в Полтавській області здійснити нарахування та виплату їй суддівської винагороди на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року з урахуванням надбавки за вислугу років, без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, з урахуванням виплаченої суддівської винагороди у зменшеному розмірі, починаючи з 18.04.2020 по 28.08.2020;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць;

- зобов`язати ТУДСА в Полтавській області подати звіт про виконання судового рішення.

В якості підстави для звернення до суду заявниця вказує на протиправну, як на її думку, поведінку відповідача, який в порушення вимог ст. 130 Конституції України застосував обмеження, встановлені статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" в редакції Закону від 13.04.2020 №553-ІХ, та занизив суддівську винагороду позивача.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Так, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2021, позов було задоволено частково.

Однак постановою Верховного Суду від 09.12.2021 частково задоволено касаційну скаргу ТУДСА в Полтавській області та скасовано рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог про зобов`язання ТУДСА в Полтавській області провести перерахунок суддівської винагороди судді Київського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 до 27.08.2020, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум і з відрахуванням обов`язкових платежів. Справу в цій частині позовних вимог направлено на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду. В частині відмови у задоволенні решти вимог позивача зазначені судові рішення залишено без змін.

22.12.2021 справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2021 справу було розподілено судді Супруну Є.Б., який ухвалою від 28.12.2021 справу прийняв до провадження. Цією ж ухвалою суддя залучив до участі у справі Державну судову адміністрацію України (надалі - ДСА) як другого відповідача, призначив справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

21.01.2022 до суду від ТУДСА в Полтавській області надійшов відзив на позов, у якому відповідач висловив свої заперечення з приводу задоволення позову. Зазначив, що Законом України від 13.04.2020 №553-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" статтею 29, якою встановлено на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, обмеження нарахування суддівської винагороди у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020. Вказував, що у рішенні Ради суддів України №22 від 24.04.2020 зазначено, що обмеження, встановлені Законом України №553-ІХ, слід застосовувати виключно до частини суддівської винагороди, заробітної плати, грошового забезпечення, розрахованих з 18.04.2020, пропорційно до кількості відпрацьованих у місяці робочих днів. З огляду на те, що положення статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" у редакції Закону України №553-ІХ від 13.04.2020 на момент виникнення спірних правовідносин були чинні, то й відсутніми були підстави для його невиконання (а.с. 208-211).

ДСА правом на подачу відзиву на позов не скористалася.

Розгляд справи, відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до Указу Президента України від 21.06.2008 № 559/2006 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Київського районного суду м. Полтави.

Постановою Верховної Ради України від 07.07.2011 №3619-VI ОСОБА_1 обрано на посаду судді Київського районного суду м. Полтави безстроково.

Наказом ТУДСА в Полтавській області №35/аг від 30.04.2020 "Про обмеження заробітної плати, грошового забезпечення працівників ТУ ДСА України в Полтавській області, суддів та працівників апаратів місцевих загальних судів Полтавської області" (а.с. 39) відповідно до частини першої статті 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-ІХ від 13.04.2020, рішення Ради суддів України від 24.04.2020 №22, листа Державної судової адміністрації України №10-8610/20 від 29.04.2020, крім іншого встановлено, що з 18.04.2020 та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року.

До матеріалів справи залучено розрахункові листи за квітень - серпень 2020 року, зі змісту яких суд встановив, що при нарахуванні суддівської винагороди позивачу за спірний період відповідачем застосовано обмеження розміру посадового окладу десятьма розмірами мінімальної заробітної плати (а.с. 52).

Не погодившись із правомірністю обмеження суддівської винагороди, позивач звернулася до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2021 у справі №440/6544/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Суд визнав протиправними дії ТУДСА в Полтавській області щодо нарахування та виплати судді Київського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Цим же рішенням суд зобов`язав ТУДСА в Полтавській області провести перерахунок суддівської винагороди судді Київського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 27.08.2020, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Однак постановою Верховного Суду від 09.12.2021 касаційну скаргу ТУДСА в Полтавській області задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2021 скасовано у частині задоволення позовних вимог. Справу в цій частині позовних вимог направлено на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду. У іншій частині зазначені судові рішення залишено без змін.

Скасовуючи судові рішення в частині задоволення позовних вимог, Верховний Суд наголосив на тому, що правильне вирішення справи та застосування ефективного способу захисту порушеного права вимагає, щоб відповідачем за цим позовом також була ДСА, яка є головним розпорядником бюджетних коштів і несе відповідальність за належне фінансування відповідних судів, зокрема, й витрат на суддівську допомогу.

Враховуючи цей висновок Верховного Суду, під час нового розгляду суд залучив до участі у справі як другого відповідача ДСА, яка будь-якої позиції з приводу заявленого позову не висловила.

Тож надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, аргументам учасників справи, викладеним у заявах по суті, та враховуючи висновки Верховного Суду, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини щодо нарахування та виплати суддівської винагороди, врегульовані нормами Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (надалі - Закон №1402).

Згідно зі ст. 130 Конституції України та ч. 2 ст. 135 Закону №1402, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

13.04.2020 Верховною Радою України прийнято Закон №553-ІХ (надалі - Закон №553-ІХ), яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено статтею 29, якою установлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).

Закон №553-ІХ набрав чинності 18.04.2020 після опублікування його у газеті Голос України від 17.04.2020 №68.

Невдовзі Конституційний Суд України розглянув конституційне подання Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень законів України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 №1402-VIII, "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16.10.2019 №193-IX, "Про Вищу раду правосуддя" від 21.12.2016 №1798-VIII, за наслідками чого прийняв рішення, у п. 4.1 якого зазначив, що неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 № 6-рп/99, від 20 березня 2002 № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 №10-рп/2008, від 3 червня 2013 № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 № 11-р/2018, від 18 лютого 2020 № 2-р/2020. Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 №6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 3 червня 2013 №3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2, абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 4 грудня 2018 №11-р/2018).

Закон України №553-ІХ від 13.04.2020 про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" щодо зменшення розміру виплати суддівської винагороди не може бути застосований до визначення розміру виплати суддівської винагороди.

Норми Закону України № 553-ІХ від 13.04.2020 про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік в аспекті з`ясування можливості їх застосування до спірних відносин не відповідають неодноразово описаному ЄСПЛ принципу якості закону.

Законом України №553-ІХ від 13.04.2020 про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", як і будь-яким іншим діючим нормативно-правовими актами не скасовані та не внесені зміни в чинні норми права, передбачені:

- ч. 2 ст. 135 Закону №1402 (визначає, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами);

- ст. 130 Конституції України (визначає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій).

Вказані норми права є спеціальними та мають найвищу юридичну силу і тому підлягають обов`язковому виконанню.

Скасовуючи рішення судів у цій справі, Верховний Суд зазначив, що зобов`язуючи ТУДСА в Полтавській області провести перерахунок суддівської винагороди судді Київського районного суду міста Полтави Кузіній Ж.В., суд першої інстанції, як і суд апеляційної інстанції, не надали належної уваги тій обставині, що функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів, здійснює ДСА України (частина третя статті 148 Закону №1402-VIII).

Аналізуючи контекст застережень суду касаційної інстанції, суд враховує ту обставину, що ДСА своїм правом на подачу відзиву на позов не скористалася. Пояснення ж представника ТУДСА у Полтавській області зводяться лише до того, що Управління як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не має правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків Державного бюджету без застосування обмежень, встановлених Законом №553-ІХ.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд виходить з того, що нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду із застуванням обмеження її розміру, ТУДСА у Полтавській області діяло з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що призвело до порушення прав та гарантій незалежності судді.

Відтак порушене право позивача належить поновленню шляхом визнання протиправними дій ТУДСА у Полтавській області щодо нарахування та виплати судді Київського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 (за винятком днів відпустки) із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", а також зобов`язання ТУДСА в Полтавській області здійснити перерахунок суддівської винагороди судді Київського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та здійснити її виплату з урахуванням фактично виплачених сум суддівської винагороди та з відрахуванням обов`язкових платежів.

Отже, адміністративний позов у цій частині вимог належить задовольнити.

З приводу позовних вимог щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату суддівської винагороди по 28.08.2020 суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні в розумінні приписів ст. 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України докази обмеження позивачу суддівської винагороди після 27.08.2020, а тому у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відтак заявлений позов у частині вимог, відносно яких здійснюється новий судовий розгляд, належить задовольнити частково.

Позивач судових витрат не поніс, тому підстави для їх розподілу відсутні.

Стосовно клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання ТУДСА в Полтавській області подати звіт про його виконання у місячний строк з дня набрання чинності суд зазначає про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже за приписами вказаної норми покладення таких зобов`язань на суб`єкта владних повноважень є правом, а не обов`язком суду, а тому за відсутності належних обґрунтувань таке задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання позивача про допуск рішення суду до негайного виконання суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно з пунктом 1 частини другою статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Отже, стаття 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає вичерпний перелік судових рішень, які виконуються негайно. Так, негайному виконанню підлягає, зокрема, судове рішення, яким присуджено виплату грошового утримання у відносинах публічної служби, тобто задоволено вимогу про стягнення конкретно визначеної суми такої виплати, з якої і виокремлюється сума стягнення за один місяць.

Всупереч наведеному у цій справі позивачем заявлено позовну вимогу про зобов`язання ТУДСА в Полтавській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди.

Отже, судове рішення у цій справі має зобов`язальний характер і не відноситься до рішень, які підлягають негайному виконанню, а тому підстави для задоволення клопотання позивача про звернення рішення до негайного виконання відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо нарахування та виплати судді Київського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 (за винятком днів відпустки) із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (вул. Соборності, 17, м. Полтава, 36032, код ЄДРПОУ 26304855) здійснити перерахунок суддівської винагороди судді Київського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 (вул. Лінія, 3, м. Полтава, 36017, РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та здійснити її виплату з урахуванням фактично виплачених сум суддівської винагороди та з відрахуванням обов`язкових платежів.

В решті вимог - позов залишити без задоволення.

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звернення рішення до негайного виконання в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку впродовж тридцяти днів з моменту його підписання в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Б. Супрун