Рішення № 104522300, 30.05.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2022 року Київ справа №320/12809/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі також Позивачка, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі також Відповідач, ГУ ПФУ у Київській області), в якому просить:

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невиплати нарахованої пенсії за віком за період з 08.05.2019 по 31.08.2020 відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 №320/2988/19;

- зобов`язати виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) нараховану заборгованість із виплати пенсії за віком за вказаний період;

- зобов`язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів (пенсії) у зв`язку із порушенням термінів виплати пенсії по день її фактичної сплати.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Також ухвалою Позивачку звільнено від сплати судового збору.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивачка зазначила, що оскільки Відповідачем безпідставно не виплачена нарахована на підставі судового рішення сума пенсії за вислугу років за період з 08.05.2019 по 12.08.2020 в розмірі 31555,63 грн, то вона має право на компенсацію втрати частини доходів (пенсії) у зв`язку із порушенням термінів виплати пенсії.

Представник Відповідача подав суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 №320/2988/19 виконано в межах покладених зобов`язань, у тому числі нараховано кошти за період з 08.05.2019 по 31.08.2020 в сумі 31555,63 грн, яка буде виплачена за окремою бюджетною програмою, оскільки грошові кошти у вигляді перерахованої пенсії, яка належить Позивачці не є власністю Відповідача, не знаходяться на його рахунках, тож фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету. Також представник Відповідача звернув увагу суду на пропущення Позивачкою процесуального строку звернення до суду.

Розглянувши позовну заяву, відзив на позовну заяву, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 у справі №320/2988/19, яке набрало законної сили 12.08.2020, за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, визнано протиправним рішення Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 10.05.2019 №488 щодо відмови у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов`язано Білоцерківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з моменту звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку (том 1 а.с. 9-13).

Згідно з довідкою про доходи №6132 1513 8577 0107, з вересня 2020 року Позивачка отримує пенсію за віком в розмірі 2100,00 грн на місяць (том а.с. 23).

Вважаючи, що вказане судове рішення було виконано Відповідачем лише в частині призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку з моменту звернення до відповідача з відповідною заявою, однак не було виплачено суму пенсії з моменту набуття права на останню, а саме з моменту звернення за призначенням та включно по день її фактичного призначення на підставі рішення суду, Позивачка звернулась до ГУ ПФУ у Київській області з заявою про отримання інформації та виплату заборгованості від 14.07.2021, в якій просила: надати інформацію про суму нарахованої та не отриманої пенсії за віком з моменту призначення на набуття права на пенсію згідно з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 у справі №320/2988/19; виплатити недоотриману суму пенсії за віком починаючи з дня звернення за її призначенням; повідомити про підстави невиплати пенсії згідно з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 у справі №320/2988/19 (том 1 а.с. 14-15).

За результатом розгляду вказаної заяви, листом від 17.08.2021 №9018-13153/Р-02/8-1000/21 Відповідач повідомив Позивачку про те, що відповідно до рішення суду від 17.02.2020 у справі №320/2988/19 Позивачці нараховано доплату за період з 08.05.2019 по 31.08.2020 в сумі 31555,63 грн, яка буде виплачена за окремою бюджетною програмою (в межах відповідних бюджетних призначень, передбачених у Державному бюджеті на цю мету) (том 1 а.с. 17-18).

Не погоджуючись з такими діями Відповідача щодо невиплати нарахованої пенсії за віком за період з 08.05.2019 по 31.08.2020, Позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За приписами статі 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування розроблений Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (далі також Закон №1058-IV), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 5 Закону №1058-IV).

Загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема: фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів; обов`язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов`язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом (частина перша статті 7 Закону №1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 47 Закону №1058-IV, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Суд встановив, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 у справі №320/2988/19, яке набрало законної сили 12.08.2020, виконано Відповідачем шляхом призначення Позивачці пенсії за віком із зниженням пенсійного віку з моменту звернення до пенсійного органу з відповідною заявою (з 08.05.2019), яка виплачується Позивачці з вересня 2020 року а також за період з 08.05.2019 по 31.08.2020нараховано доплату в сумі 31555,63 грн (пенсійна заборгованість з моменту, коли пенсія мала бути призначена до моменту, коли таку пенсію фактично почали виплачувати). Водночас, вказана сума за період з 08.05.2019 по 31.08.2020 не була сплачена Позивачці, у зв`язку з відсутністю у Відповідача на те відповідних бюджетних призначень.

Разом з тим, за приписами частини другої статті 46 Закону №1058-IVнараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Таким чином, оскільки судовим рішенням від 17.02.2020 у справі №320/2988/19, яке набрало законної сили 12.08.2020, визнано беззаперечне право Позивачки на отримання пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до пункту 2 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з моменту її звернення до Відповідача з заявою про призначення відповідної пенсії, яка на підставі такого рішення призначена Позивачці з 08.05.2019, але фактично виплачується їй щомісячно починаючи з вересня 2020 року, то Позивачка має право на виплату їй донарахованої Відповідачем суми в розмірі 31555,63 грн за період з 08.05.2019 по 31.08.2020.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006№3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16.12.1974 у справі "Міллер проти Австрії", де Європейського суду з прав людини встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Європейського суду з прав людини була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16.09.1996, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі №21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі №21-44а10).

Така правова позиція відповідає позиції Конституційного Суду України, що викладена у рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Зважаючи на наведені норми та встановлені обставини, суд дійшов висновку про протиправність дій Відповідача щодо невиплати нарахованої пенсії за віком за період з 08.05.2019 по 31.08.2020. Відповідно, нарахована Відповідачем доплата за період з 08.05.2019 по 31.08.2020 в сумі 31555,63 грн має бути виплачена Позивачці без обмеження будь-яким строком, у тому числі, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

За приписами частини другої статті 46 Закону №1058-IVкомпенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі також Закон №2050-ІІІ), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Таким чином, право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Згідно з статтею 2 Закону №2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

За приписами статей 3, 4, 6Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Компенсацію виплачують, зокрема, за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

При цьому, з метою реалізації положень Закону №2050-ІІІпостановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 було затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі також Порядок №159).

Положення Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Пунктом 4 Порядку №159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Із наведеного слідує, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі, пенсії.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі №21-518а14, від 11.07.2017 у справі №21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі №681/423/15-а, від 20.02.2018 у справі №522/5664/17, від 21.06.2018 у справі №523/1124/17, від 03.07.2018 у справі №521/940/17, від 05.10.2018 у справі №127/829/17, від 12.02.2019 у справі №814/1428/18.

Крім того, у постанові від 08.08.2019 року у справі №638/19990/16-а Верховний Суд зазначив, що компенсація за порушення строків виплати доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі №21-518а14, від 11.07.2017 у справі №21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №522/5664/17, від 21.06.2018 у справі №523/1124/17, від 03.07.2018 року у справі №521/940/17, від 05.10.2018 року у справі №127/829/17.

Аналіз вказаних норм свідчить, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Матеріали справи свідчать, що донарахування Позивачці доплати в сумі 31555,63 грн за період з 08.05.2019 по 31.08.2020 відбулось, у зв`язку із зобов`язанням рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 у справі №320/2988/19, яке набрало законної сили 12.08.2020, Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області призначити Позивачці пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з моменту звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку.

Оскільки вказані кошти нараховані в результаті відновлення прав Позивачки шляхом призначення пенсії, вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ, тож підлягає сплаті Відповідачем на користь Позивачки.

Стосовно визначення дати, з якої Позивачці має бути обчислена відповідна компенсація, суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.04.2020 у справі №420/2093/16-а, відповідно до яких використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Таким чином, компенсація втрати частини доходів у спірних правовідносинах має бути обчислена за період з 08.05.2019 по день фактичної сплати донарахованої Відповідачем доплати.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що Закон №2050-ІІІ та Порядок №159 не містять застережень щодо відсутності підстав для нарахування компенсації втрати частини доходів на суми пенсійних виплат, не проведених своєчасно з огляду на відсутність достатніх бюджетних асигнувань.

Отже, відсутність коштів для своєчасної виплати Позивачці пенсії, нарахованої на виконання судового рішення від 17.02.2020 у справі №320/2988/19, не звільняє пенсійний орган від обов`язку з нарахування компенсації втрати доходів на суму таких пенсійних виплат.

Більше того, щодо доводів представника Відповідача про пропуск Позивачкою строків звернення з даним позовом до суду, суд зазначає, що за приписами частин першої, другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України передбачено можливість встановлення іншими законами строків звернення до адміністративного суду.

Разом з тим, як вже зазначалося, відповідно до статті 46 Закону №1058-IV, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Аналіз статті 46 Закону №1058-IV дає підстави для висновку про наявність двох строкових обмежень стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб`єкта владних повноважень.

Оскільки, під час судового розгляду судом даної справи встановлено, що невиплата Позивачці донарахованої доплати (пенсійних виплат) за період з 08.05.2019 по 31.08.2020 в сумі 31555,63 грн є наслідком протиправних дій суб`єкта владних повноважень, на спірні відносини не поширюється дія строкових обмежень в три роки, передбачених Законом №1058-IV, у тому числі, й щодо строку звернення до адміністративного суду.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 29.11.2019 у справі №608/957/16-а (85999934).

Відтак, суд дійшов висновку, що Позивачкою строки звернення до суду з даним позовом не пропущено.

За приписами частин п`ятої, шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Водночас, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що Відповідач не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування. Натомість, Позивачкою надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені нею доводи не спростовані Відповідачем.

При цьому, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, зважаючи, що заявлені позовні вимоги є дещо некоректними та неповними, з метою ефективного захисту прав Позивачки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у скоригованому вигляді.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невиплати нарахованої пенсії за віком за період з 08.05.2019 по 31.08.2020 в сумі 31555,63 грн відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 №320/2988/19.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область) виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) нараховану заборгованість із виплати пенсії за віком за період з 08.05.2019 по 31.08.2020 в сумі 31555,63 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) компенсацію втрати частини доходів (пенсії) у зв`язку із порушенням термінів виплати пенсії з 08.05.2019 по день фактичної сплати донарахованої доплати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

СуддяБасай О.В.