Рішення № 104518589, 30.05.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2022 року Справа № 160/4303/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

23.02.2022р. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області та просить:

- визнати протиправною відмову відповідача, викладену в листі вих. №408 від 25.08.2021р. у наданні інформації позивачеві, а саме: завіреної копії схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ, у зв`язку із невідповідністю якої, було прийнято рішення Межиріцької сільської ради №427-6/УІІІ від 30.03.2021р. «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської ради об`єднаної територіальної громади, в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_2 », у відповідь на його запит на отримання публічної інформації від 18.08.2021р.;

- зобов`язати відповідача надати позивачеві завірену копію схеми і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ, у зв`язку із невідповідністю якої, було прийнято рішення Межиріцької сільської ради №427-6/УІІІ від 30.03.2021р. «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської ради об`єднаної територіальної громади, в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_2 », у відповідь на його запит на отримання публічної інформації від 18.08.2021р.;

- стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по справі, а саме: витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 2000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18.08.2021р. позивач звернувся до відповідача із запитом про отримання публічної інформації за вих.№159 у порядку, встановленому Законом України «Про доступ до публічної інформації», а саме: надати копію схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ, яка знаходиться у відповідача та була використана останнім при прийнятті рішення від 30.03.2021р. за №427-6/УІІІ. Проте, листом від 25.08.2021р. за вих.№408 відповідач відмовив йому у наданні запитуваної інформації, до даного листа відповідач додав копію схеми планування території Межиріцької сільської ради в масштабі М1:100000 та рекомендував для отримання запитуваної інформації звернутися до відділу містобудування та архітектури. Позивач вважає, що відповідач протиправно відмовив йому у задоволенні його запиту про отримання публічної інформації, оскільки запитувана інформація є публічною, знаходиться у володінні (розпорядженні) відповідача, тобто, відповідач, як розпорядник такої публічної інформації зобов`язаний був надати йому таку інформацію згідно до вимог ст.ст.5,19,20,22 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Окрім того, позивач також просить стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 2000,00 грн. понесені ним за договором про надання правової допомоги від 04.01.2022р. №4-02/22, завдання 1/4-02/22 від 08.02.2022р. та квитанції № 1-1440К від 08.02.2022р. виходячи з вимог ч.3 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.1-4).

Ухвалою суду від 21.03.2022р. було відкрито адміністративне провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) на 05.04.2022р. відповідно до п.1 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України, а також зобов`язано відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотримання вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази того, що схема землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ та матеріали містобудівної документації «Планувальна структура прилеглих до автомагістралі територій у складі схеми планування території Карабинівської, Булахівської, Межиріцької, Привовчанської та Богуславської сільських рад Павлоградського району» одним і тим же документом з урахуванням вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.23).

Зазначена ухвала суду була отримана відповідачем 22.03.2022р. та 05.04.2022р., що підтверджується відповідним електронним повідомленням та поштовим повідомленням про вручення, наявних в матеріалах справи (а.с.25-26).

Надалі, через не надання відповідачем у встановлений судом строк без поважної причини відзиву на позов та витребуваних доказів, з метою дотримання права відповідача на надання відзиву, строк розгляду даної справи було продовжено до 30.05.2022р. на підставі ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України згідно ухвали суду від 20.04.2022р. (а.с.28-29).

Зазначена ухвала суду також була отримана відповідачем 05.05.2022р., що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.30).

Станом на 30.05.2022р. відповідач без поважної причини вимоги ухвали суду від 21.03.2022р. не виконав, у встановлений судом строк відзиву на позов суду не надав в порушення вимог ст.ст.162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до вимог ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі не надання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи наведене, не подання відповідачем без поважної причини на вимогу суду відзиву на позов з урахуванням того, що судом було продовжено строк розгляду справи з метою дотримання права відповідача на надання відзиву за вищенаведеною ухвалою суду, строки вирішення справи, встановлені п.1 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України, які спливають саме 30.05.2021р., суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними матеріалами виходячи з вимог ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до вимог п.1 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо, зокрема, оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, виходячи з вищенаведених норм та з урахуванням того, що ухвалою суду від 20.04.2022р. розгляд даної справи було продовжено до 30.05.2022р., дана справа підлягає розгляду у строк до 30.05.2022р.

Із наявних в матеріалах справи документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

ОСОБА_1 18.08.2021р. звернувся до голови Межиріцької сільської ради із запитом за вих. №159 про отримання публічної інформації згідно до вимог ст.34 Конституції України, ст.ст.5,13,14,19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», у якому просив надати йому наступну інформацію, а саме: завірену копію схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ, що підтверджується змістом копії наведеного запиту, наявною у справі (а.с. 11).

25.08.2021р. листом за №408 на запит позивача від 18.08.2021р. за вих. №159 Виконавчий комітет Межиріцької сільської ради надав позивачеві відповідь, у якій зазначив про надання копії схеми планування території Межиріцької сільської ради в масштабі М1:100000 та рекомендував позивачеві для отримання більш розширеної інформації звернутися до відділу містобудування та архітектури, інфраструктури, житлово-комунального господарства, екології Павлоградської районного державної адміністрації Дніпропетровської області, що підтверджується змістом копії наведеної відповіді (а.с.12).

Позивач, вважаючи вищезазначену відмову у наданні йому публічної інформації, а саме: копії схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ, протиправною, такою, що порушує його право на доступ до такої публічної інформації, а тому просить відносити таке його порушене право шляхом визнання такої відмови протиправною та зобов`язання відповідача надати йому відповідну публічну інформацію у судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову частково, виходячи з наступного.

Статтею 34 Конституції України визначено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

За приписами ст.40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходяться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011р. №2939-УІ (надалі Закон №2939-УІ).

Згідно до статті 1 Закону №2939-УІ встановлено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону №2939-УІ визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема, обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до статті 5 Закону №2939-УІ, одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

У відповідності до вимог ст.10-1 Закону №2939-УІ встановлено, що публічна інформаціяу формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання.

Розпорядники інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.

Публічна інформація у формі відкритих даних є дозволеною для її подальшого вільного використання та поширення.

Будь-яка особа може вільно копіювати, публікувати, поширювати, використовувати, у тому числі в комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власного продукту, публічну інформацію у формі відкритих даних з обов`язковим посиланням на джерело отримання такої інформації.

Згідно зі статтею 12 Закону №2939-УІ, суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

За п.1 ч.1 ст.13 Закону №2939-УІ визначено, що суб`єкти владних повноважень органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні розпорядників публічної інформації та відповідає хоча б одному з критеріїв, визначених ст.13 Закону №2939-УІ.

За приписами п.1 ч.1 ст.14 Закону №2939-УІ визначено, що розпорядники інформації зобов`язані, зокрема, надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Відповідно до ч.1 статті 19 Закону №2939-УІ передбачено, що запит на інформацію це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Також, і вказаною статтею 19 наведеного Закону №2939-УІ встановлено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Частиною 1 статті 20 Закону №2939-УІ передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

При цьому, відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації за приписами ч.2 ст. 22 Закону №2939-УІ.

Окрім того, абзацами 1, 2, 4 статті 45 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, територій територіальних громад розробляються з метою визначення перспективи щодо використання та охорони земель, для підготовки обґрунтованих пропозицій у галузі земельних відносин, організації раціонального використання та охорони земель, перерозподілу земель з урахуванням потреби сільського, лісового та водного господарств, розвитку сіл, селищ, міст, територій оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення тощо.

Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, територій територіальних громад розробляються щодо території відповідного району, територіальної громади, села, селища, міста.

Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель села, селища, міста, територіальної громади розробляються за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.

А відповідно до приписів абзацу 1 статті 25 Закону України «Про землеустрій» визначено, що документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Особливим видом такої документації є документація із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією, - комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною.

До видів документації із землеустрою віднесені і схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць (п. «а» абз.2 статті 25 Закону України «Про землеустрій»).

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, аналізу змісту завдань, функцій і повноважень відповідача та його посадових осіб, суд приходить до висновку, що інформація щодо документації із землеустрою до видів якої віднесено і схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, зокрема, і Межиріцької ОТГ, яка запитувалася позивачем у запиті від 18.08.2021р. за вих. №159, віднесені до публічної інформації, розпорядником вказаної запитуваної інформації є саме відповідач, а відповідно, така публічна інформація, а саме: копія схеми і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ, повинна була бути надана позивачеві на його письмовий запит у порядку та у строки, встановлені Законом №2939-УІ.

Разом з тим, як вбачається зі змісту письмового запиту позивача від 18.08.2021р. за вих. №159, останній відповідає формі запиту, визначеного статтею 19 Закону №2939-УІ, у якому позивач просив відповідача, як розпорядника інформації, яка була застосована відповідачем під час прийняття рішення від 30.03.2021р. за №427-6/УІІІ, надати йому копію схеми і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ, що підтверджується змістом копії відповідного запиту (а.с.11).

Проте, зміст відповіді позивача, оформленого листом від 25.08.2021р. за №408 свідчить про те, що відповідачем, як розпорядником такої інформації, було додано копію схеми планування території Межиріцької сільської ради в масштабі М1:100000 та рекомендував для отримання запитуваної інформації звернутися до відділу містобудування та архітектури, інфраструктури, житлово-комунального господарства, екології Павлоградської районного державної адміністрації Дніпропетровської області, що підтверджується копією наведеної відповіді (а.с.12).

Таким чином, зі змісту наведеної відповіді можна дійти висновку, що відповідачем, фактично, позивачеві було відмовлено у наданні публічної інформації, яка знаходиться у відповідача, а саме: копії схеми і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ на його письмовий запит від 18.08.2021р. за вих. №159, що не відповідає та є порушенням відповідачем вимог ст.ст.20,22 Закону №2939-УІ.

При цьому, судом критично надається оцінка тому, що на вказаний запит позивача було відповідачем було надано позивачеві копію схеми планування території Межиріцької сільської ради в масштабі М1:100000, оскільки за змістом проаналізованого запиту позивача від 18.08.2021р. за вих. №159 вказаної інформації позивач не вимагав та зазначене суперечить вимогам до оформлення відповідачем відповіді на таку інформації, встановленим п.1 ч.1 ст.14 Закону №2939-УІ (а.с.11).

Відтак, виходячи з того, що запитувана позивачем вищенаведена інформація є публічною, а відповідно, такою, що не може бути обмежена, відповідач є розпорядником вказаної інформації з урахуванням того, що вона була застосована відповідачем при прийнятті рішення від 30.03.2021р. за №427-6/УІІІ, тому суд приходить до висновку, що вищенаведена відмова відповідача у наданні публічної інформації, викладена у листі від 25.08.2021р. за №408 на запит позивача від 18.08.2021р. за вих. №159 є протиправною.

Також, роблячи вказаний вище висновок, судом враховується і те, що статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантоване право на свободу одержувати інформацію.

Натомість, вказана відмова відповідача у наданні публічної інформації становить порушення наведеної норми, оскільки така відмова не тільки суперечить приписам ст.ст.10-1, 20, 22 Закону №2939-УІ, а й не була необхідною у демократичному суспільстві у розумінні Конвенції.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною відмови відповідача у наданні публічної інформації, викладеної у листі від 25.08.2021р. №408, на письмовий запит позивача від 18.08.2021р. за вих. №159 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи ч.1 ст.75 наведеного Кодексу.

Згідно ч.1 ст.76 Кодексу, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем відзиву на позов без поважної причини у встановлений судом строк надано не було, як і не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про законність та обґрунтованість відмови у наданні відповіді на запит позивача про отримання публічної інформації від 18.08.2021р. за вих. №159 як розпорядником такої публічної інформації з урахуванням встановлених судом обставин у справі та аналізу норм чинного законодавства України у сфері надання інформації на запити фізичних осіб.

Також судом враховується і те, що ч.1 ст.22 Закону №2939-УІ встановлено вичерпний перелік підстав, за якими розпорядник інформації має право відмовити у задоволенні такого запиту, проте, у оспорюваній відповіді від 25.08.2021р. за №408 відсутні жодні посилання на такі приписи для відмови у наданні публічної інформації (а.с.12), а також і у ході розгляду даної справи судом такі підстави не встановлені, відповідачем жодними доказами не підтверджені.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність дій відповідача щодо відмови у наданні публічної інформації, викладеній у листі від 25.08.2021р. №408 на письмовий запит позивача від 18.08.2021р. за вих. №159, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовивши позивачеві у наданні публічної інформації, яка викладена у вищенаведеному листі є протиправною, прийнятою у порушення вимог ст.ст.34,40 Конституції України, Закону України «Про доступ до публічної інформації», ст. 10 Конвенції, необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв`язку із чим позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною вищенаведеної відмови у наданні публічної інформації підлягають задоволенню.

Враховуючи і те, що судом встановлена протиправність відмови відповідача у наданні публічної інформації, яка викладена у листі від 25.08.2021р. №408, на письмовий запит ОСОБА_1 про отримання публічної інформації від 18.08.2021р. за вих. №159, то і позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати позивачеві копію схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ на його письмовий запит, як похідні позовні вимоги, також підлягають задоволенню, оскільки зазначений спосіб захисту порушеного права є ефективним та таким, що призведе до відновлення порушеного права позивача, є адекватним наявним обставинам та виключає подальше звернення позивача до суду за захистом порушених прав, що відповідає і положенням статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту).

Між тим, що стосується позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат по справі, а саме: витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 2000,00 грн. виходячи з вимог ч.3 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України, то у їх задоволенні слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, ч.1 ст.132 наведеного Кодексу, передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно до пункту 1 ч.3 статті 132 Кодексу адміністративного кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст.134 Кодексу адміністративного кодексу України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом ч.3 ст.134 наведеного Кодексу, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст.134 Кодексу, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст.134 Кодекс адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Так, перевіряючи зміст наданих позивачем документів стосовно витрат, понесених ним на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн., судом встановлено наступне.

04 січня 2022р. між Адвокатським об`єднанням «Бірюк, Мігульов і партнери» (надалі Об`єднання) та Громадянином України ОСОБА_1 (надалі Клієнт) був укладений договір на надання правової допомоги №4-01/22 за умовами п.1.1 якого, предметом договору є зобов`язання Об`єднання надання професійної правничої допомоги (юридичні, консультаційні та представницькі послуги) з питань захисту інтересів і прав Клієнта у будь-яких органах державної влади та місцевого самоврядування, у тому числі представлення його в органах судової влади усіх юрисдикцій та інстанцій шляхом, зокрема, надання усних і письмових консультацій Клієнту; підготовки різних юридичних, в тому числі і процесуальних, документів (заяв, клопотань, скарг, позовів, заперечень, повідомлень, рішень, відводів, пояснень, протоколів тощо) для Клієнта; надання правової (юридичної) допомоги під час розгляду справ Клієнта у всіх судах, системи судів загальної юрисдикції, зокрема, у загальних, адміністративних судах (усіх інстанцій).

За умовами п.2.2 - п.2.4 наведеного договору визначено, що вартість послуг Об`єднання за цим договором обумовлюється та узгоджується сторонами у Завданнях до Договору, які є невід`ємною частиною Договору, з урахуванням орієнтовної вартості (тарифу) послуг, зазначених у Додатку №1 до цього Договору; сума винагороди визначається у Завданнях до Договору, які є невід`ємною частиною Договору; на підтвердження факту наданих послуг сторонами складається та підписується відповідний акт приймання-передачі наданих послуг (а.с.17-18).

Згідно до п.п.1.2 п.1 Завдання №1/4-02/22 до Договору про надання правової допомоги №4-01/22 від 08.02.2022р. Об`єднанням позивачеві надано правову допомогу (послуги), а саме: підготовка позовної заяви про визнання протиправною відмови Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області у наданні інформації на запит про отримання публічної інформації від 18 серпня 2021 року №159, що підтверджено копією акту приймання-передачі наданих послуг від 21.02.2022р. (а.с. 19-20).

На підтвердження понесених позивачем витрат у сумі 2000,00 грн. позивачем надано квитанцію №1-1440К від 08.02.2022р. (а.с.21).

Оцінюючи характер правової допомоги (послуги) у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг, суд виходить із того, що позивачем не надано жодного доказу (детального розрахунку), який би свідчив про кількість витраченого часу адвокатом на складання вказаної позовної заяви; не надано і Додатку №1 до договору, де вказані орієнтовна вартість (тариф) послуг, що не дозволяє суду визначитися із співмірністю виконаних робіт із їх вартістю саме на суму 2000,00 грн., а також і відсутнє саме документальне підтвердження понесених саме позивачем витрат у розмірі 2000,00 грн.

При цьому, судом не можуть бути прийняті в якості належного доказу фактичне понесення саме позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. копія вищенаведеної квитанції №1-1440К від 08.02.2022р., яка додана до позову, оскільки її зміст свідчить про те, що витрати за нею понесені не позивачем, а іншою особою ОСОБА_3 , який не є ні стороною вищенаведеного Договору, ні позивачем у даній справі (а.с.21).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015р. у справі Баришевський проти України , від 10.12.2009р. у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12.10.2006р. у справі Двойних проти України, від 30.03.2004р. у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. є не доведеним та не обґрунтованим (детального розрахунку наданих послуг та кількості витраченого часу адвокатом не надано) з урахуванням вимог ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, тому у цій частині позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з принципу верховенства права та з вимог наведеної вище судової практики Європейського суду з прав людини, яка підлягає застосуванню адміністративним судом у відповідності до ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України позивач, у справі, що розглядається звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже, і відсутні підстави для здійснення розподілу таких судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11,12, 47, 72-77,78, 94,122,132,139,193,241-246,250,251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати відмову Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, викладену у листі від 25.08.2021р. №408, на письмовий запит ОСОБА_1 про отримання публічної інформації від 18.08.2021р. за вих. №159 протиправною.

Зобов`язати Виконавчий комітет Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (51473, Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Межиріч, пров. Виконкоміський, буд.1 код ЄДРПОУ 41800745) на запит про отримання публічної інформації від 18.08.2021р. за вих. №159 надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) завірену у встановленому законодавством порядку копію схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат зі сплати судового збору не здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва