Ухвала суду № 104517841, 25.05.2022, Вишгородський районний суд Київської області

"25" травня 2022 р. Справа № 363/1668/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2022 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лукач О.П.,

за участю секретаря Сергієнко А.О.,

прокурора Заді Нільди,

потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника потерпілого Бекірова С.Н.,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду у місті Вишгороді питання щодо можливості призначення до судового розгляду обвинувального акту у кримінальному проваджені № 12017110000000771, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 жовтня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

14 липня 2021 року до Вишгородського районного суду Київської області відповідно до ухвали Київського апеляційного суд від 8 червня 2021 року надійшов вказаний обвинувальний акт, для нового розгляду.

На підставі статті 314 КПК України ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 19 липня 2021 року обвинувальний акт призначено у підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні, призначеному на 7 грудня 2021 року, прокурор зазначила про можливість призначення на підставі обвинувального акта судовий розгляд у відкритому судовому засіданні, зазначивши, що під час досудового розслідування та складання обвинувального акта дотримано всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження або повернення обвинувального акта не вбачає з урахуванням мотивів, викладених в ухвалі суду апеляційної інстанції від 8 червня 2021 року.

Потерпілі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представник потерпілого

ОСОБА_2 - адвокат Бекіров С.Н., підтримали думку прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат Фролова О.Г. заперечували проти призначення судового розгляду за обвинувальним актом з підстав, викладених у клопотанні про його повернення прокурору, яке подано у судовому засіданні у письмовій формі та оголошено захисником.

Так, як убачається із клопотання захисника обвинуваченого про повернення обвинувального акта прокурору, сторона захисту вважає, що вказаний обвинувальний акт складено прокурором і направлено до суду в порушення вимог статей 113, 115, 219 КПК України поза межами строку досудового розслідування, та зважаючи на правову позицію суду касаційної інстанції, висловлену у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі №711/3111/19, згідно з якою направлення прокурором обвинувального акту після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а, отже, унеможливлює розгляд в суді кримінального провадження по суті. Вказаний висновок Верховним Судом викладений після постановлення судом апеляційної інстанції ухвали від 8 червня 2021 року про скасування ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 1 березня 2021 року, якою обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 було повернуто прокурору, а справу направлено на новий розгляд.

Зважаючи на таку правову позицію Верховного Суду, сторона захисту вважає неможливим виконати ухвалу суду апеляційної інстанції щодо вирішення та оцінки недоліків обвинувального акту саме під час судового розгляду, оскільки ОСОБА_3 фактично не набув статус обвинуваченого (підсудного) у вказаному кримінальному провадженні.

У клопотанні захисник, виклавши послідовність процесуальних дій у кримінальному провадження, вважає, що у зв`язку з фактичним закінчення ознайомленням сторони захисту з матеріалами кримінального провадження з 16 січня 2020 року, перебіг строку досудового розслідування у кримінальному провадженні поновився та закінчився 5 лютого 2020 року. Тобто вказаний день є кінцевим днем двомісячного строку досудового розслідування, у який сторона обвинувачення, дотримуючись строків досудового розслідування, зобов`язана звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або має бути ухвалено рішення про закриття кримінального провадження. За даними реєстру матеріалів досудового розслідування строк досудового розслідування у кримінальному провадженні не продовжувався, а строк ознайомлення потерпілого та його представника з матеріалами кримінального провадження в порядку статті 290 КПК України враховується в строк досудового розслідування, оскільки потерпілий не є стороною кримінального провадження. Проте, незважаючи на закінчення строків досудового розслідування, прокурор затверджує обвинувальний акт 24 квітня

2020 року і 7 травня 2020 року направляє до Вишгородського районного суду Київської області, тобто через 93 дні після закінчення строку досудового розслідування. Що вважає істотним порушенням норм процесуального права та висновків суду касаційної інстанції, викладених у постановах від 6 лютого 2019 року у справі № 640/12966/13-к, від 6 листопада 2019 року у справі 753/16298/19, від 2 квітня 2020 року у справі № 161/19398/17, від

14 травня 2020 року у справі №461/4358/17, від 26 травня 2020 року у справі № 712/6375/18, від 13 жовтня 2020 року у справі № 243/11589/19, та висновку Вищого антикорупційного суду, зазначеного в ухвалі від 24 вересня 2020 року у справі №991/6516/20.

Прокурор, потерпілі та представник потерпілого заперечували проти клопотання захисника обвинуваченого, посилаючись на те, що аналогічне клопотання уже було розглянуто судами першої та апеляційної інстанцій. Прокурор вважає, що строк складання та направлення обвинувального акту до суду не порушено, при цьому, прокурор, не будучи процесуальним керівником у цьому кримінальному провадженні та за відсутності у неї реєстру матеріалів досудового розслідування, з метою спростування доводів сторони захисту, заявила клопотання про надання їй копії клопотання захисника та часу підготувати заперечення.

За клопотанням прокурора у підготовчому засіданні оголошено перерву до 15:30

24 січня 2022 року.

24 січня 2022 року судове засідання не відбулося з причин перебування головуючого судді на лікарняному. Наступне судове засідання призначено на 14:00 14 лютого 2022 року про що повідомлено учасників провадження.

14 лютого 2022 року за клопотанням захисника обвинуваченого судове засідання було відкладено на 13:45 4 березня 2022 року.

Судове засідання, призначене на 4 березня 2022 року не відбулося у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану згідно Указу Президента України №64/2022 від

24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку із проведенням бойових дій на території Вишгородського району Київської області та з урахуванням наказу Голови Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_4 № 5а від

2 березня 2022 року «Про визначення особливостей роботи Вишгородського районного суду Київської області в умовах воєнного стану».

Враховуючи наказ виконуючого обов`язки Голови суду від 4 квітня 2022 року № 8-а «Про скасування наказу №5а від 2 березня 2022 року «Про визначення особливостей роботи Вишгородського районного суду Київської області в умовах воєнного часу», наступну дату судового засідання у справі визначено о 10:00 25 травня 2022 року, про що повідомлено учасників провадження.

У судове засідання з`явилися прокурор, потерпілі, представник потерпілого

ОСОБА_2 - адвокат Бекіров С.Н. та обвинувачений.

Захисник обвинуваченого не з`явилася, водночас, на електронну адресу суду надіслала клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування.

Обвинувачений, не заперечуючи проти продовження підготовчого судового засідання у відсутності його захисника, підтримав обидва клопотання - про повернення обвинувального акту прокурору та про закриття кримінального провадження, які подано його захисником.

Так, як убачається із змісту клопотання захисника про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, його доводи є аналогічними доводам, викладених у клопотання про повернення обвинувального акту прокуророві, при цьому, у клопотання відсутня відмова захисника від раніше поданого нею клопотання про повернення обвинувального акту прокуророві. Додатково, у клопотанні про закриття кримінального провадження захисник зазначила, що Законом України №2147-VIIІ від 3 жовтня 2017 року частину першу статті 284 КПК України було доповнено пунктом 10, згідно з яким кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, а згідно із статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року кожен має право при розгляді будь-якого пред`явленого йому кримінального обвинувачення бути судимим без невиправданої затримки (підпункт «с» пункту 3). За будь-яких обставин строк досудового слідства не повинен перевищувати меж необхідності. Досудове слідство повинно бути закінчено у кожній справі без порушення права на справедливий судовий розгляд і права на ефективний засіб захисту, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Захисник зазначає, що оскільки, відповідно до положення статті 2 КПК України до кожного учасника кримінального провадження повинна бути застосована належна правова процедура в розумні строки, у зв`язку з чим, вбачається істотне порушення загальної засади кримінального провадження, передбаченої статтею 28 КПК України, щодо розумних строків проведення досудового розслідування, ОСОБА_3 слід вважати таким, що не набув процесуального статусу обвинуваченого в передбачений кримінально-процесуальним Законом спосіб.

Прокурор заперечувала проти задоволення клопотань сторони захисту, посилаючись на висновки суду апеляційної інстанції відповідно до яких, порушень, які перешкоджають судовому розгляду на підставі обвинувального акту що ОСОБА_3 колегією суддів не встановлено. Доводи сторони захисту були предметом розгляду судів, а тому, посилаючись на положення частини третьої статті 415 КПК України, вважає за необхідне призначити судовий розгляд. Також прокурор вказує, що пункт 10 частини першої статті 284 КПК України судом застосований не може бути, оскільки відомості про кримінальне правопорушення в цій справі внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 жовтня 2017 року, а відповідні зміни до КПК України, якими доповнено частину першу статті 284 КПК України, не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Потерпілі та представник потерпілого підтримали позицію прокурора.

Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017110000000771 щодо ОСОБА_3 , реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, матеріали судової справи, клопотання, подані захисником обвинуваченого про повернення обвинувального акту прокуророві та про закриття кримінального провадження, суд виходить із такого.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Положення частини першої статті 21 КПК України гарантують кожному право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Розумність строків - є однією із засад кримінального провадження, передбачених статтею 7 КПК України.

Пунктом 5 частини першої статті 3 КПК України передбачено, що досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Згідно зі статтею 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу (частина 2 статті 113 КПК України).

Частина друга статті 28 КПК України встановлює загальне правило, що проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження суд.

Водночас частина п`ята статті 28 КПК України містить спеціальну норму, за якою кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадженні щодо нього було закрите.

Ця норма кореспондує із положеннями частини першої статті 116 КПК України, яка передбачає, що процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим кодексом строки.

Відповідно до частини першої статті 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Згідно із пунктом 4 частини третьої статті 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Частина четверта статті 219 КПК встановлює, що строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 Глави 24 цього Кодексу.

Згідно із частиною п`ятою статті 294 КПК України строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.

Відповідно до статті 283 КПК України прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Тобто, даючи оцінку наведеним фактам, прокурором повинні були бути дотримані вимоги положень частини першої статті 219 КПК України, та обвинувальний акт з додатками повинно бути направлено до суду в межах визначених строків досудового розслідування.

Як вбачається з обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, 11 жовтня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017110000000771 внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою

статті 286 КК України.

У вказаному кримінальному провадженні 12 вересня 2019 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачено частиною другою статті 286 КК України.

Cудом встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні неодноразово зупинялось, а саме: 27 вересня 2019 року за розшуком підозрюваного, з відновленням розслідування 17 жовтня 2019 року, всього 19 днів; 17 жовтня 2019 року за хворобою підозрюваного, з відновленням розслідування 22 жовтня 2019 року, всього 5 днів; 30 жовтня 2019 року за хворобою підозрюваного, з відновленням розслідування 7 листопада 2019 року, всього 8 днів; 7 листопада 2019 року за хворобою підозрюваного з відновленням розслідування 10 грудня 2019 року оголошення, всього 33 днів.

Всього на 65 днів розслідування було зупинено за постановами слідчого.

23 грудня 2019 року обвинуваченому ОСОБА_3 , його захиснику та потерпілим і їх представникам було повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування.

Після цього, за а даними реєстру матеріалів досудового розслідування строк досудового розслідування у кримінальному провадженні не продовжувався.

Таким чином, перебіг строку досудового розслідування у провадженні розпочався

12 вересня 2019 року і тривав до початку ознайомлення підозрюваного ОСОБА_3 та його захисників з матеріалами досудового розслідування 23 грудня 2019 року. Тобто строк досудового розслідування кримінального провадження №12017110000000771 тривав 104 дні.

На дату оголошення про початок виконання вимог статті 290 КПК України органами слідства використано 39 днів із загального строку досудового розслідування. Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування стороною захисту закінчено 16 січня 2020 року.

На дату закінчення ознайомлення стороною захисту з матеріалами кримінального провадження залишок двохмісячного строку досудового розслідування становив 21 день.

Таким чином, у зв`язку з фактичним закінчення ознайомленням сторони захисту з матеріалами кримінального провадження з 16 січня 2020 року перебіг строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017110000000771 поновився та закінчився через 21 день, тобто 5 лютого 2020 року і саме в цей день досудове розслідування повинно було закінчитися прийняттям прокурором одного з рішень, передбачених частиною другою статті 283 КПК України.

Водночас, незважаючи на закінчення строків досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, слідчим та прокурором здійснювались процесуальні дії та рішення поза межами строків досудового розслідування, а саме, згідно реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, 22 квітня 2020 року надано доступ до матеріалів кримінального провадження потерпілому ОСОБА_1 та його представнику - адвокату Терехову М.С., а 23 квітня 2020 року - потерпілому ОСОБА_2 та його представнику - адвокату Бекірову С.Н., обвинувальний акт у кримінальному провадженні складання і затвердження 24 квітня 2020 року та 7 травня 2020 року прокурор звернувся до суду з обвинувальним актом, що підтверджується супровідним листом Прокуратури Київської області від 7 травня 2020 року №04/2/6-536вих-20. Тобто, обвинувальний акт у кримінальному провадженні було направлено до Вишгородського районного суду Київської області через 93 дні після закінчення строку досудового розслідування, що є суттєвими порушенням норм КПК.

Крім цього, з урахуванням положень пункту 19 частини першої статті 3, частини п`ятої статті 219, 290, 338, 340 КПК України, висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, викладених у постановах від 14 травня 2020 року у справі № 461/4358/17, від 6 лютого 2019 у справі № 640/12666/13, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, викладених у постанові від 2 квітня 2020 року у справі №161/19398/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду, викладених в ухвалі від 6 листопада 2019 року у справі № 753/16298/19, щодо статусу потерпілого, який не є стороною кримінального провадження на стадії досудового розслідування, час ознайомлення потерпілого ОСОБА_1 і його представника

22 квітня 2020 року та потерпілого ОСОБА_2 і його представника 23 квітня 2020 року з матеріалами кримінального провадження в порядку статті 290 КПК України враховується в строки досудового розслідування.

Так, як убачається із матеріалів судової справи, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 1 березня 2021 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017110000000771 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою 286 КК України, повернуто прокурору Київської області, з тих підстав, що прокурор затвердив обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3 та направив його до суду після закінчення строку досудового розслідування. Тому, зважаючи на положення пункту 13 частини першої статті 3, статей 119, 116, 219 КПК України, складання обвинувального акта поза межами строку досудового розслідування вказує на те, що обвинувачення у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3 не висунуто, водночас статтею 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. При цьому пункт 10 частини першої статті 284 КПК України судом застосований не може бути, оскільки відомості про кримінальне правопорушення в цій справі внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 жовтня 2017 року, а відповідні зміни до КПК України, якими доповнено частиною першою статті 284 КПК України, не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 8 червня 2021 року ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 1 березня 2021 року скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначила про відсутність підстав для повернення обвинувального акту щодо ОСОБА_3 прокуророві, а затвердження обвинувального акту та направлення його до суду поза межами строку досудового розслідування, не охоплюються визначеними КПК України підставами для повернення прокурору обвинувального акта та не наділяють суд правом закрити кримінальне провадження на стадії підготовчого судового розгляду, зокрема це стосується висновків суду щодо неможливості застосування пункту 10 частини першої статті 284 КПК України за наявності певних обмежень в законі, на переконання колегії суддів, не є предметом дослідження під час підготовчого судового провадження та підлягають вирішенню й оцінці під час судового розгляду, оскільки з тих же підстав, про які вказав суд, у процесуальний спосіб не можуть бути усунуті прокурором після повернення обвинувального акта.

Після повернення матеріалів справи судом апеляційної інстанції, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 19 липня 2021 року обвинувального акту у кримінальному проваджені № 12017110000000771, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 жовтня 2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, призначено у підготовче судове засідання.

За змістом статей 314-316 КПК України завданням підготовчого провадження є визначення можливості призначення справи до судового розгляду.

Саме підготовче провадження є своєрідним процесуальним фільтром між досудовим провадженням і судовим розглядом, одним із завдань якого є перевірка відповідності вимогам закону процесуальних рішень, що надійшли від прокурора і саме перевірка судом першої інстанції у підготовчому провадженні дотримання прокурором вимог, передбачених статтями 291, 293 КПК, а також виконання ним приписів статті 219 КПК України в частині складення та направлення обвинувального акта у строки досудового розслідування є передумовою набуття підозрюваним процесуального статусу обвинуваченого стосовно якого, відповідно до частини 1 статті 337 КПК, має здійснюватися судовий розгляд.

Як встановлено судом під час нового судового розгляду у підготовчому провадженні у цій справі, доводи сторони захисту щодо повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12017110000000771 від 11 жовтня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, були предметом розгляду у судах, як підстава для повернення обвинувального акту прокуророві та їм надана правова оцінка судом апеляційної інстанції, а тому, беручи до уваги заперечення прокурора та потерпілих у цій частині, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про повернення обвинувального акту прокуророві з підстав порушення строку досудового розслідування.

Водночас, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження № 12017110000000771, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 жовтня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, у зв`язку із закінчення строку досудового розслідування, з урахування такого.

Статтею 2 КПК України регламентовано, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 8 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Так, пунктом 2 частини третьої статті 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 10 частини першої 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру, закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Встановлений судом в ухвалі Вишгородського районного суду Київської області від

1 березня 2021 року факт складання та направлення обвинувального акту у кримінальному проваджені № 12017110000000771 від 11 жовтня 2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, поза межами строку досудового розслідування, підтверджується ухвалою суду апеляційної інстанції від 8 червня 2021 року, та був також встановлений судом під час нового судового розгляду у підготовчому провадженні у цій справі про що викладено вище по тексту.

Оскільки відповідно до положення статті 2 КПК України, до кожного учасника кримінального провадження повинна бути застосована належна правова процедура в розумні строки, у зв`язку з чим, вбачається істотне порушення загальної засади кримінального провадження, передбаченої статтею 28 КПК України, щодо розумних строків проведення досудового розслідування, а отже суд вважає, що ОСОБА_3 слід вважати таким, що не набув процесуального статусу обвинуваченого в передбачений кримінально-процесуальним Законом спосіб.

Відповідно ж до змісту частини 1 статті 337 КПК України судовий розгляд може бути проведений виключно стосовно особи, яка набула статусу обвинуваченого в порядку, передбаченому Законом.

Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у складі колегії суддів Верховний Суд Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 15 вересня 2021 року у справі №711/3111/19 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, згідно якої кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду. Перевірка судом першої інстанції у підготовчому провадженні дотримання прокурором вимог, передбачених статтями 291, 293 КПК, а також виконання ним приписів статті 219 КПК в частині направлення обвинувального акта у строки досудового розслідування є передумовою набуття підозрюваним у вчиненні злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я особи, процесуального статусу обвинуваченого стосовно якого, відповідно до частини першої статті 337 КПК, має здійснюватися судовий розгляд. Направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а, отже, унеможливлює розгляд в суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК.

Так, такого висновку суд касаційної інстанції дійшов пізніше, ніж суд апеляційної інстанції переглянув ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від

1 березня 2021 року, проте такий висновок Верховного Суду має бути врахований судом першої інстанції під час нового судового розгляду у підготовчому судовому засіданні під час вирішення питання про можливість призначення обвинувального акту у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3 до судового розгляду, оскільки відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики в порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи у такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права.

Згідно із частиною шостою статті 13 Закону «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи зазначене, посилання прокурора лише на позицію суду апеляційної інстанції, викладену в ухвалі від 8 червня 2021 року, є безпідставними.

Злочин, передбачений частиною другою статті 286 КК України, вчинення якого органом досудового розслідування обвинувачується ОСОБА_3 , належить до злочинів, визначених у Розділі ХІ Особливої частини КК України «Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту» та не до Розділу ІІ - «Кримінальні правопорушення проти життя та здоров`я особи».

Доводи прокурора щодо неможливості застосування судом норм процесуального закону пункту 10 частини першої статті 284 КПК України в редакції Закону України від

3 жовтня 2017 року з посиланням на те, що відомості за частиною другою статті 286 КК України внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, 11 жовтня 2017 року за №12017110000000771, тобто до набрання чинності цього Закону, та які не мають зворотної дії в часі й застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін, тобто після 15 березня 2018 року, є необґрунтованими з таких підстав.

Так, послідовно реалізуючи політику, спрямовану на підвищення гарантій захисту прав і свобод людини, український законодавець на протязі останніх декількох років вніс низку важливих змін до чинного КПК стосовно строків досудового розслідування, починаючи з впровадження механізму судового контролю за строками розслідування і закінчуючи введенням процесуальних санкцій, під якими необхідно розуміти негативні наслідки для сторони обвинувачення у разі недотримання нею чітких вимог КПК і вчинення процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень поза межами цих строків.

Законом України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року частину першу статті 284 КПК України доповнено пунктом 10, згідно з яким кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Вказана норма була введена в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не має зворотньої дії в часі та застосовується до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Внесені зміни кореспондують загальній засаді кримінального провадження, закріпленій у статті 28 КПК, відповідно до якої розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень, і співвідносяться з практикою Європейського Суду з прав людини.

Частиною третьою 3 статті 9 КПК України передбачено, що при здійсненні кримінального провадження не може застосовуватись закон, який суперечить цьому кодексу.

Згідно із частиною п`ятою статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати самої сутності цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року).

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на необхідність дотримання принципу правової визначеності.

Так практика ЄСПЛ виходить з того, що дискримінація особи за будь-якими ознаками не допускається (рішення від 04.10.2012 у справі «Chabauty v. France» та від 03.04.2012 у справі Van der Heijden v. The Netherlands»). А тому, сторона захисту не може мати різний обсяг прав з огляду тільки на дату внесення певних відомостей до ЄРДР.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року передбачено, що кожен має право при розгляді будь-якого пред`явленого йому кримінального обвинувачення бути судимим без невиправданої затримки (підпункт "с" пункту 3).

При вирішені справи судом також враховано висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 10 частини 1 статті 284 та пункту 2 частини 3 статті 314 КПК України, що викладені в судовому рішенні Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду по справі №712/6375/18 від 26.05.2020, постанові Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду по справі №201/10434/19 від 25.11.2020, ухвалі Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду по справі №243/11589/19 від 13.10.2020, постанові Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду по справі №556/1381/18 від 26.05.2020, ухвалі Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі №676/6116/18 від 15.03.2021, ухвалі Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі №676/804/20 від 05.04.2021, постанові Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі №991/6516/20 від 21.04.2021, постанові Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі №199/4574/20 від 26.05.2021, постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі №752/3218/20 від 01.07.2021, постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі №264/7347/20 від 14.09.2021.

Таким чином, враховуючи усталену практику Верховного Суду, яка виразилась у постановах про які зазначено вище, та враховуючи той факт що діяння, які інкриміновані ОСОБА_3 не відносяться до категорій тяжких чи особливо тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України та задоволення клопотання сторони захисту, як такого, що містить вимогу про закриття кримінального провадження № 12017110000000771.

Відповідно до положень статті 129 КПК України цивільний позов вирішується лише при ухваленні обвинувального вироку чи ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, а при закритті провадження позов залишається без розгляду.

Враховуючи, що кримінальне провадження стосовно ОСОБА_3 підлягає закриттю, суд вважає за необхідне цивільні позови потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без розгляду, роз`яснивши, що таке рішення суду не позбавляє їх можливості звернутись з аналогічним позовом в порядку цивільного судочинства.

Оскільки згідно із статтею 124 КПК України стягувати з обвинувачених витрати на залучення експертів можливо тільки за обвинувальним вироком, тому зазначені в обвинувальному акті витрати на залучення експертів у загальній сумі 14286 грн. 00 коп. підлягають віднесенню на рахунок держави.

Керуючись статтями 28, 91, 107, 108, 110, 219, 283, 284, 290, 291, 314-317, 350,

369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого - адвоката Фролової О.Г. про повернення прокуророві обвинувального акту у кримінальному проваджені

№ 12017110000000771, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 жовтня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України - відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченого - адвоката Фролової О.Г. про закриття кримінального провадження № 12017110000000771, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 жовтня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України - задовольнити.

Кримінальне провадження № 12017110000000771, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 жовтня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, закрити на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування.

Цивільний позов заявлений потерпілим ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, заподіяною смертю людини - залишити без розгляду.

Цивільний позов заявлений потерпілим ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду.

Роз`яснити потерпілим, що вони мають право звернутися з аналогічним позовом у порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 30 травня 2022 року о 10:00.

Суддя О.П. Лукач