Ухвала суду № 104516210, 27.05.2022, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/48/22

провадження 1-кп/136/2/22

УХВАЛА

іменем України

"27" травня 2022 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Шпортун С.В.,

за участі секретаря судового засідання Белінської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62021240040000140 від 30.08.2021, про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зозів Липовецького району Вінницької області, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , освіта вища, не одруженого, на утриманні дітей не має, працюючого дільничним офіцером ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

з боку обвинувачення

прокурора Попеско О.П.,

з боку захисту

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Щавінського К.С.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 було призначено на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №4 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області згідно з наказом начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області за №134 о/с від 25.08.2021.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» ОСОБА_1 являється працівником правоохоронного органу.

Близько 14 години 30 серпня 2021 року водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 211540», державний номер НОМЕР_1 , рухався на ньому, зі швидкістю близько 80 км/год., автодорогою Р17, сполученням Біла Церква - Гуменне, в районі 142 кілометрового знаку, у напрямку м. Липовець Вінницького району Вінницької області.

Проїжджаючи даний відрізок дороги, неподалік м. Липовець Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_1 в порушення вимог п.п. 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, проявив злочинну самовпевненість, не врахував дорожню обстановку не обрав безпечну швидкість руху транспортного засобу та місце його розташування в межах своєї смуги для руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та відповідно реагувати на зміну дорожньої обстановки, не впорався з керуванням транспортного засобу та допустив виїзд автомобіля на попутне, праве узбіччя вказаної смуги руху, внаслідок чого ОСОБА_1 втратив контроль за рухом автомобіля та виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення із автомобілем «Тоуоta Cemry», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що рухалася у зустрічному напрямку.

У результаті даної пригоди, водію автомобіля «Тоуоta Cemry», державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 спричинено тілесні ушкодження, у вигляді закритої травми грудної клітини - перелом рукоятки грудини зі зміщенням; закритий позасуглобний перелом латеральної кісточки правої гомілки без зміщення; забій м`яких тканин передньої черевної стінки, які не являлися небезпечними для життя і не супроводжувалися загрозливими для життя явищами, належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки за своїм характером спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров`я, відповідно до висновку-експерта №950/971 від 04.11.2021, за результатами проведеної судово-медичної експертизи.

Також, в результаті даної пригоди, пасажир автомобіля «Тоуоta Cemry», державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, у вигляді закритого внутрішнє-суглобового імпресійного перелому латерального виростка правої великогомілкової кістки; часткове пошкодження передньої хрестоподібної, медіальної пателофеморальної та медіальної колатеральної зв`язок правого колінного суглобу, які не являлися небезпечними для життя і не супроводжувалися загрозливими для життя явищами, належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки за своїм характером спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров`я, відповідно до висновку-експерта №952/969 від 04.11.2021, за результатами проведеної судово-медичної експертизи.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/102-21/13485-ІТ від 30.09.2021, в заданій дорожній обстановці, дії водія автомобіля «ВАЗ 211540» державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 з технічної точки зору регламентувались вимогами п.п. 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

- п.10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

- п. 12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

У ситуації, яка склалася, можливість попередження зіткнення з автомобілем «Тоуоta Cemry», у водія автомобіля «ВАЗ 211540» державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з технічної точки зору полягала у виконанні ним вимог п. п. 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України, при умові, що до моменту початку розвитку (виникнення) ДТП в автомобілі «ВАЗ 211540» були відсутні несправності в системах та механізмах, що впливають на керованість транспортного засобу, та при умові постійного контролю за рухом даного автомобіля.

Експлуатаційних несправностей автомобіля «ВАЗ 211540» державний номер НОМЕР_1 , які б виникнули до ДТП та могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП не виявлено згідно висновку від 28.10.2021.

Таким чином порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 10.1, 12.1. Правил дорожнього руху України, знаходиться в причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме: спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.

До початку підготовчого судового засідання захисник надав до суду клопотання про закриття кримінального провадження, у зв`язку із примиренням винного із потерпілими, мотивуючи тим, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив вперше необережний нетяжкий злочин, після вчинення кримінального правопорушення щиро покаявся, повністю відшкодував потерпілим завдану шкоду та примирився із останніми, тому наявні правові підстави для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття провадження за вказаних обставин.

Обвинувачений та його захисник у підготовчому судовому засіданні клопотання підтримали з підстав, що у ньому наведені.

Обвинувачений у підготовчому судовому засіданні винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, визнав повністю за обставин вказаних в обвинувальному акті, надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття відносно нього кримінального провадження на підставі ст. 46 КК України, оскільки він примирився із потерпілими, повністю відшкодував завданні їм збитки, щиро кається про вчинене, зробив належні висновки.

Потерпілі надали до суду заяви про розгляд кримінального провадження за їх відсутності, в яких також зазначили, що не заперечують щодо задоволення клопотання захисника, мотивуючи тим, що обвинувачений їм відшкодував повністю збитки, жодних претензій до нього вони не мають, тому просили суд звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України, а провадження у справі закрити.

За наявності вказаної заяви потерпілих, в силу ст.325 КПК України відсутні підстави для відкладення підготовчого судового засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор не заперечував проти закриття кримінального провадження та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності з підстав примирення винного з потерпілими.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши та дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про таке.

За змістом ст.44 КК України за наявності підстав, передбачених ст. 46 КК України, звільнення особи від кримінальної відповідальності - є обов`язковим, якщо тільки вона сама проти цього не заперечує.

Положеннями ст. 46 КК України визначено, що особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України N 12 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності", примирення винної особи з потерпілим (потерпілими) належить розуміти як акт прощення її ним (ними) в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором та з яких мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності за злочин, який відповідно до положень ст.12 КК України, є нетяжким, заподіяна шкода відшкодована потерпілим в добровільному порядку, цивільний позов потерпілими не заявлявся, потерпілі з обвинуваченим примирились, про що надали до суду заяви відповідного змісту, отож відбувся акт прощення між ними в результаті вільного волевиявлення.

Суд, шляхом опитування переконався, що обвинувачений правильно розуміє і не оспорює формулювання та характер пред`явленого йому обвинувачення, правову кваліфікацію своїх дій за ч. 1 ст. 286 КК України, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності такої його позиції, а відтак діяння, яке поставлено обвинуваченому у провину, дійсно мало місце, вчинене ним, і отримало правильну кримінально-правову оцінку та визнано самим обвинуваченим.

Крім того, судом встановлено, що обвинувачений цілком розуміє свої права, визначені ч. 3 ст. 285 КПК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 46 КК України, а також наслідки закриття провадження з цієї підстави і після роз`яснення цих положень наполягав на закритті провадження з підстав, передбачених ст. 46 КК України.

При вирішенні клопотання суд приймає до уваги надані потерпілими заяви, відповідно до яких вони просили кримінальне провадження закрити, у зв`язку із примиренням із обвинуваченим.

Питання примирення між потерпілим та обвинуваченим з точки зору пріоритетності публічного чи то приватного інтересу було предметом розгляду Верховним Судом України в постанові від 31.03.2016 у справі 5-27кс16, де він роз`яснив, що існує така група суспільних відносин, охоронюваних кримінальним правом, у яких приватні інтереси їх учасників можуть переважати над суспільними (публічними) інтересами настільки, що волевиявлення потерпілого може мати вирішальне значення для кримінальної відповідальності винної особи. Без наявності приватних інтересів і вираження волевиявлення до їх реалізації ніякі публічні інтереси не можуть бути досягнуті.

З огляду на викладене, будь-яких обставин, які згідно з правилами КПК та КК України перешкоджали б суду прийняти процесуальне рішення за наслідками вирішення клопотанням захисника не встановлено.

Приймаючи до уваги викладене, с уд приходить до висновку про наявність правових підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ст. 46 КК України та закриття кримінального провадження відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Питання про речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст.100, 124 КПК України.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого у даному кримінальному провадженні не обирався.

Судом встановлено, що у кримінальному провадженні застосовувались заходи забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на майно, питання про яке суд вирішує відповідно до ст.174 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 44, 46 КК України, п. 1 ч. 2 ст. 284, ст. 285, ст. 286, ст.288, 369 - 372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62021240040000140 від 30.08.2021, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України, - закрити.

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності,на підставі ст.46 КК України, у зв`язку із примиренням винного з потерпілими.

Речові докази, які знаходяться на спеціальному майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП у Вінницькій області повернути законним володільцям, скасувавши арешт такого майна накладений ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області від 01.09.2021 та 03.09.2021, а саме на:

- автомобіль марки «ВАЗ 211540» державний номер НОМЕР_1 , власником якого являється ОСОБА_1 ;

- автомобіль марки «Тоуоta Cemry», державний номер НОМЕР_2 , власником якого являється ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 3260 (три тисячі двісті шістдесят) гривні 78 коп.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подано протягом семи днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції через Липовецький районний суд Вінницької області.

Ухвала суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Світлана ШПОРТУН