Рішення № 104516034, 17.05.2022, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" травня 2022 р. м. РівнеСправа № 918/1174/20(918/559/21)

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фін-Інвест"

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 15 квітня 2019 року.

В засіданні приймали участь:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотурбіні технології": Клецькой А.А. (дов. № б/н від 15.12.2020 р.);

Арбітражний керуючий: Григор`єв В.В. (посв. № 310 від 12.03.2013 р.);

Від відповідача: не з`явився;

Від боржника: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05 лютого 2021 року, зокрема: відкрито провадження у справі № 918/1174/20 про визнання банкрутом Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" (далі - боржник); визнано вимоги кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотурбіні технології" у розмірі 5 338 162 грн. 14 коп.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" до 19 липня 2021 року; розпорядником майна призначено Гуцал Тамару Михайлівну.

Арбітражний керуючий Гуцал Т.М., як розпорядний майна Приватного акціонерного товариства "Укенергозбут" (далі - позивач) звернулася до господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фін-Інвест" (далі - відповідач) про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 15 квітня 2019 року.

В обґрунтування позовної заяви, позивач посилається на те, що укладений договір між Приватним акціонерним товариством "Укренергозбут" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фін-Інвест" (новий кредитор) про відступлення права вимоги призвів до завдання збитків Приватному акціонерним товариством "Укренергозбут", що у свою чергу призвело до неплатоспроможності останнього.

Зважаючи на вказані обставини, позивач (арбітражний керуючий) просить суд визнати недійсним укладений між Приватним акціонерним товариством "Укренергозбут" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фін-Інвест" договір про відступлення права вимоги від 15 квітня 2019 року.

В судовому засіданні 17 травня 2022 року позивач (арбітражний керуючий) позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позовній заяві з урахуванням заяви про зміну підстав позову та просив суд задоволити позов у повному обсязі.

Відповідач у свою чергу заперечує позовні вимоги та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги не визнає та просить суд в задоволенні позову відмовити.

У відзиві на позовну заяву, відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на наступні обставини.

На думку відповідача, відповідно до ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 42 КзПБ арбітражний керуючий Гуцал Т.М., яка є розпорядником майна Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут", не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника.

Згідно із п. 11 ст. 44 КзПБ, призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.

Отже заява про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги від 15 квітня 2019 року від імені Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" , а також вказівка в даній заяві позивачем саме Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" не відповідає вимогам законодавства України. Арбітражний керуючий Гуцал Т.М. не наділена повноваженнями подавати заяви та представляти Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут".

Відповідач стверджує, що арбітражний керуючий має право подавати позови про визнання недійсним правочинів, укладених підприємством, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство, виключно у випадках, встановлених законодавством України. Такі випадки передбачені ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 42 КзПБ. Чинним законодавством України не передбачено право арбітражного керуючого подавати інші позови за межами ст. 20 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 42 КзПБ.

Спірний договір укладений 15 квітня 2019 року, в період дії Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відповідно до ч. 1 ст. 20 вказаного Закону, правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з підстав, передбачених ст. 20 закону.

Справа про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" порушена Господарським судом Рівненської області 05 лютого 2021 року.

Отже, на думку відповідача спірний договір про відступлення права вимоги від 15 квітня 2019 року укладений більше ніж за один рік з дня відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідач стверджує, що норми Кодексу з процедур банкрутства не можуть поширюватися на договір, укладений 15 квітня 2019 року, так як Кодекс з процедур банкрутства вступив в силу 21 жовтня 2019 року, і його норми не мають зворотної дії у часі. За загальним правилом, договір має відповідати нормам, які діяли на момент укладення договору, невідповідність договору нормам, які вступили в силу після його укладення не можуть бути підставою для визнання договору недійсним.

Таким чином, на думку відповідача факт укладення Договору 15 квітня 2019 року, до вступу в силу Кодексу з процедур банкрутства, унеможливлює застосування до цього Договору ст. 42 КзПБ, на яку посилається арбітражний керуючий у своїй заяві. Також на вказаний Договір не поширюються норми ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки договір укладений більше ніж за рік до порушення провадження у справі про банкрутство.

Щодо поданої заяви про зміну підстав позову, відповідач зазначає, що відповідно до останньої позивач посилається на існування зловмисної домовленості між представниками. Однак при цьому в заяві тільки цитуються окремі статті Цивільного кодексу України, та не наведено жодних доказів на існування так званої зловмисної домовленості. При цьому саме особа, яка звертається з позовом (заявою) до суду зобов`язана довести протиправну поведінку інших осіб.

Відповідач зазначає, що для задоволення позовних вимог за ст. 232 ЦК необхідно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє.

Крім того, для визнання недійсним правочину як такого, що вчинений у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою необхідною умовою є вчинення представником таких дій з метою отримання власної або обопільної вигоди, на шкоду довірителю та в межах наданих йому довірителем повноважень.

Таких доказів у заяві про зміну підстав на думку відповідача позивачем не наведено.

Окрім того, відповідач зазначає, що позивач вказує на те, що право вимоги з договору на реконструкцію і капітальний ремонт будинку № 34 по вул. Саксаганського в м. Києві (Україна) від 05 вересня 2002 року не могло бути відчужене на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Фін-Інвест" внаслідок обмежень, встановлених п. 6.1 вищевказаного договору. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. В нашому випадку, ані угодою, ані законом надання згоди боржником на уступку права вимоги не передбачена. За відсутності таких заборон, первісний кредитор не обмежений у своєму праві відступити право вимоги до боржника.

Посилання позивача на п. 6.1 договору та те, що Приватне акціонерне товариство "Укренергозбут" не могло відчужити свої права на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Фін-Інвест", відповідач зазначає, що у п. 6.1 договору від 05 вересня 2002 року передбачено, що всі відносини з третіми особами будуть відбуватися за взаємною згодою сторін. Однак, на думку відповідача даний п. 6.1 не забороняє кредитору відступити свої права вимоги до нового кредитора. Даний пункт регулює виключно порядок дій сторін договору від 05 вересня 2002 року з третіми особами, які не є сторонами. Кредитор у зобов`язанні не є третьою особою, а тому п. 6.1 договору не забороняє Приватному акціонерному товариству "Укренергозбут" продавати або іншим способом відчужувати належні йому права за договором від 05 вересня 2002 року на користь інших осіб.

Зважаючи на викладені обставини, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 17 травня 2022 року представник відповідача не з`явився.

Окрім того, боржник - Приватне акціонерне товариство "Укренергозбут" не погоджуючись із позовними вимогами арбітражного керуючого Гуцал Т.М. подало до суду заперечення, в яких останній просить суд в задоволенні позову відмовити з наступних обставин.

Боржник зазначає, що в позовній заяві не вказано, на якій саме підставі, встановленій ст. 42 КзПБ, слід визнати недійсним договір. Відповідно, так як не вказана підстава, на якій має бути визнаний недійсним договір, не надано і доказів на підтвердження. В тексті позовної заяви, на думку боржника міститься виключно твердження, що укладення договору причинило збитки підприємству та спричинило його неплатоспроможність, при цьому ніяких доказів і підтвердження цього суду не надано.

Боржник стверджує, що арбітражним керуючим Гуцал Т.М. не проведено аналіз фактичних обставин справи стосовно відносин, щодо яких подано позов.

У свою чергу боржник зазначає, що договором відчужене від Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" до Приватного акціонерного товариства "Ініціатор+" право вимоги, яке виникло з договору на реконструкцію і капітальний ремонт будинку № 34 по вул. Саксаганського в м. Києві (Україна) від 05 вересня 2002 року, який був кладений між трьома суб`єктами: Закритим акціонерним товариством "Ініціатор+" замовник будівництва, власник об`єкту будівництва; Закритим акціонерним товариством "Укренергозбут" замовник будівництва, на який укладалося здійснення фінансування будівництва; іноземний суб`єкт SBC Handels-und Verwaltungs Ges. M.b.H. - генеральний підрядник будівництва.

Відповідно до вказаного договору на Приватне акціонерне товариство "Укренергозбут" покладалося здійснення фінансування будівництва. Загалом Закрите акціонерне товариство "Укренергозбут" сплатило за виконані будівельні роботи за договором від 05 вересня 2002 року 5 881 000 доларів США.

Відповідно до п. 3.2.1.6 договору від 05 вересня 2002 року, Приватне акціонерне товариство "Ініціатор+" зобов`язане після введення в експлуатацію об`єкта будівництва компенсувати Приватному акціонерному товариству "Укренергозбут" всі грошові кошти, сплачені Приватним акціонерним товариством "Укренергозбут" у зв`язку із реконструкцією та капітальним ремонтом. Оплата має бути здійсненна в гривні відповідно до курсу НБУ на момент погашення заборгованості.

Боржник зазначає, що звертався із листами до Приватного акціонерного товариства "Ініціатор+" з питанням, коли буде введена в експлуатацію будівля у м. Києві, вул. Саксаганського, 34, і коли буде здійснена компенсація витрат. Відповідно до останньої відповіді, Приватне акціонерне товариство "Ініціатор+ повідомило, що роботи, передбачені п.п. 5.1.1-5.1.6 договору від 05 вересня 2002 року виконані в повному обсязі, тривають внутрішні роботи. Введення об`єкту в експлуатацію планується не раніше першої половини 2021 року.

Боржник зазначає, що відповідно до договору про уступку права вимоги від 15 квітня 2019 року, права вимоги Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" до Приватного акціонерного товариства "Ініціатор+" відступлені в повному обсязі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Фін- Інвест", яке на сьогоднішній день є кредитором Приватного акціонерного товариства "Ініціатор+" за договором від 05 вересня 2002 року.

На думку боржника, помилковим є ототожнення арбітражним керуючим Гуцал Т.М. права вимоги на суму 162 млн. гривень з грошовими коштами на суму 162 млн. гривень. Вказане право вимоги потрібно реалізувати та стягнути.

Окрім того, боржник також заперечує право арбітражного керуючого Гуцал Т.М. га звернення до суду із даною позовною заявою та подачу заяви про зімну підстави позову, в огрунтування вказаних обставин боржник посилається на ті ж самі факти та твердження які описано судом вище в правовій позиції та запереченнях відповідача.

Заяви та клопотання у справі.

09 серпня 2021 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" надійшли письмові заперечення проти заяви щодо визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 15 квітня 2019 року.

19 серпня 2021 року на електронну адресу Господарського суду Рівненської області від арбітражного керуючого Гуцал Т.М. надійшла відповідь на відзив № 42/08 від 18.08.2021 року.

26 серпня 2021 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" надійшли пояснення стосовно відповіді на відзив № 42/08 від 18.08.2021 року.

21 жовтня 2021 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від позивача арбітражного керуючого Гуцал Т.М. надійшла заява про зміну підстав заяви про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 15 квітня 2019 року.

Відповідно до п. 3 ст. 46 ГПК України встановлено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Отже, суд розглянув подану заяву про зміну підстав позову, прийшов до висновку про прийняття її до розгляду, оскільки остання подана у строк встановлений у ст. 46 ГПК України.

21 жовтня 2021 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника боржника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" надійшли додаткові заперечення проти заяви щодо визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 15 квітня 2019 року. Окрім того, представником боржника подано до суду заперечення щодо заяви про зміну підстав заяви щодо визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 15 квітня 2019 року.

13 грудня 2021 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від арбітражного керуючого Гуцал Т.М. надійшло клопотання, в якому остання просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

14 грудня 2021 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшли додаткові доводи щодо позовних вимог позивача, в яких останній просить суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

24 січня 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

24 січня 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від арбітражного керуючого Гуцал Т.М. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії довідки лікаря від 16 грудня 2021 року.

07 лютого 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника Публічного акціонерного товариства "Укренергозбут" надійшла заява про відмову від позову.

В обґрунтування вищевказаної заяви, представник Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" зазначає, що позовна заява та заява про зміну підстав позову підписано арбітражним керуючим Гуцал Т.М. без належних на те повноважень, тому, просить суд на підставі ст. 191 ГПК України закрити провадження у даній справі.

Суд, з вказаними твердженнями представника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" не погоджується з наступних обставин.

21 жовтня 2019 року вступив в дію Кодекс України з процедур банкрутства.

Стаття 7 Кодексу України з процедур банкрутства встановлює порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник, а саме. спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Системний аналіз вказаних положень законодавства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Суд, звертає увагу на те, що норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів процедур банкрутства.

Відповідно до вимог статей 12, 42, 44 Кодексу України з процедур банкрутства, розпорядник майна зобов`язаний вживати заходів для захисту майна боржника.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до приписів ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

З наведеного вбачається, що позивач наділений правом відмовитися від позову подавши до суду відповідну заяву, яка повинна відповідати вимогами статті 191 ГПК України, зокрема повинна бути підписана повноважним представником і не суперечити інтересам особи, яку представляє цей представник (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 03 вересня 2019 по справі № 921/309/18).

Відповідно до заяви арбітражного керуючого Гуцал Т.М. вбачається, що остання має на меті визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 15 квітня 2019 року для повернення боржнику - Приватному акціонерному підприємству "Укренергозбут" права вимоги на суму 5 881 000 доларів США по договору на реконструкцію та капітальний ремонт будинку № 34 по вул. Саксаганського в м. Києві.

Тобто, у разі задоволення позову арбітражного керуючого Гуцал Т.М., повернеться у власність боржника право вимоги після реалізації якого, була б погашена значна частина грошових вимог кредиторів в межах справи про банкрутство.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що дії представника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" щодо відмови від позову у справі № 918/1174/20 (918/559/21) за позовом Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фін-Інвест" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 15 квітня 2019 року, суперечать інтересам Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут".

Згідно ч. 5 ст. 191 ГПК України, суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Вказана правова позиція викладена у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 січня 2021 року у справі № 918/99/19 (918/963/20).

Отже, зважаючи на вищевикладені обставини, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви представника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" про відмову від позову та відмовляє в її задоволенні.

05 квітня 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

08 квітня 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

11 квітня 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від арбітражного керуючого Григор`єва В.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

11 травня 2022 року о відділу канцелярії та документального забезпечення суду від арбітражного керуючого Григор`єва В.В. надійшли письмові пояснення до заяви арбітражного керуючого Гуцал Т.М. про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 15 квітня 2019 року.

13 травня 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд відкласти розгляд справи до закінчення воєнного стану в Україні.

16 травня 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника боржника надійшло клопотання, в якому останній просить суд відкласти розгляд справи до закінчення воєнного стану в Україні.

16 травня 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від директора відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд відкласти розгляд справи до закінчення воєнного стану в Україні.

Щодо клопотання відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фін-Інвест" та боржника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану в Україні, суд зазначає наступне.

В обґрунтування поданих клопотань, учасники процесу зазначають, що Указом Президента України № 259/2022 від 18 квітня 2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

02 березня 2022 року Радою суддів України опубліковано рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, серед яких: Громадянам роз`яснюється можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із воєнними діями та можливість розгляду справ в режимі відеоконференції; Розгляд справ по можливості відкладається (за винятком невідкладних судових розглядів), зважаючи на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя; Справи, які не є невідкладними, розглядаються лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження; Процесуальні строки по можливості продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану; Зосередитись необхідно виключно на проведенні невідкладних судових розглядів (взяття під варту, продовження строків тримання під вартою).

04 березня 2022 року видано наказ Голови Верховного Суду, згідно з яким встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Згідно з даним наказом, зокрема: Справи, які не є невідкладними, розглядатимуться лише за наявності письмової згоди на це всіх учасників судового провадження; Не можуть бути відкладеними судові засідання, на яких має розглядатися питання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; Якщо суд не припинив здійснювати судочинство, учасники судових процесів мають можливість подати заяву про відкладення розгляду справ у зв`язку з воєнними діями та/або про розгляд справ у режимі відеоконференції за допомогою будь-яких технічних засобів, зокрема власних; Варто також ураховувати, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

Окрім того, на думку заявника невиправданим ризиком для життя і здоров`я людей в режимі воєнного часу призначення судового засідання у приміщенні господарського суду Рівненської області у м. Рівному, щодо справи, в якій по-перше, жоден з учасників не має місця реєстрації в даній територіальній одиниці; по-друге, за відсутності письмової згоди на це всіх учасників судового провадження; по-третє, враховуючи що справа не є невідкладною.

Приватне акціонерне товариство "Укренергозбут" повноваженнями свого представника в суді без будь-яких обмежень у процесуальних правах наділило адвоката Павленка Володимира Івановича, уклавши з останнім відповідний договір про надання правової допомоги. Адвокат Павленко Володимир Іванович є єдиною особою, яка надає професійну правничу допомогу боржнику.

Як зазначає адвокат Павленко В.І., останній має військове звання лейтенанта та виконує конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України в лавах Національної гвардії.

Отже, зважаючи на вище викладене, представник боржника - Павленко Володимир Іванович не має змоги взяти участь як адвокат у судовому засіданні 17 травня 2022 року по справі № 918/1174/20 для захисту інтересів свого клієнта та просить суд відкласти розгляд справи до закінчення воєнного стану в Україні.

У свою чергу представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фін-Інвест" Бондар Е.А., зазначає, що останній наразі мобілізований та проходить службу у складі сил територіальної оборони Збройних сил України, що у свою чергу унеможливлює представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фін-Інвест" у справі № 918/1174/20 (918/559/21).

Окрім того, директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фін-Інвест"Леоненко Ілля Вікторович зазначає, що залучення до представництва інтересів останнього в суді іншого адвоката є неможливим, зокрема і з огляду на те, що згідно з рішенням Ради адвокатів України, ухваленим на позачерговому засіданні 02 березня 2022 року, - персональні дані адвокатів, які публікуються у профілі адвокатів у ЄРАУ наразі закриті для публічного доступу на період запровадження воєнного стану.

Зважаючи на вище викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фін-Інвест" та Приватне акціонерне товариство "Укренергозбут" просять суд відкласти розгляд справи до закінчення воєнного стану в Україні.

Суд, розглянувши вищевказані клопотання учасників процесу та наведені в них доводи, зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

За приписами ст. 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

При цьому, статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

02 березня 2022 року Радою суддів України опубліковано рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану. Зокрема, судам України рекомендовано при визначенні умов роботи суду у воєнний час, керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні.

За даними Рівненської обласної державної адміністрації Рівненської область наразі є тиловою з контрольованою стабільною ситуацією та працюючими об`єктами критичної інфраструктури.

Отже, проведення судових засідань в Господарському суді Рівненської області, на даний час не несе загрози життю і здоров`ю учасників процесу та працівникам апарату суду.

Суд зазначає, що навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим, оскільки суд не може встановити пріоритетнішою вимогу одного учасника процесу не над іншими, оскільки такі дії суду порушуватимуть принцип рівності усіх учасників судового процесу.

Щодо посилання учасників процесу на рекомендації Ради суддів України та Голови Верховного Суду, суд зазначає, що останні рекомендують відкладати розгляд справ у випадках коли написання заяв або прибуття в засідання пов`язано з ризиком для життя, а не перебуванням представників учасників процесу в лавах Збройних сил України чи Національної гвардії України..

Суд поважає волевиявлення представника боржника адвоката Павленка В.І. на вступ до лав Національної гвардії та представника відповідача адвоката Бондара Е.А. до Збройних сил України, однак відповідно до норм ГПК України, учасники процесу не обмежені колом представників.

Отже, ні Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фін-Інвест" ні Приватне акціонерне товариство "Укренергозбут" не обмежене в праві обранні іншого представника для захисту своїх інтересів у справі № 918/1174/20 (918/559/21).

До того ж, заяву подано до суду 08 липня 2021 року, а розгляд справи по суті триває з 04 листопада 2021 року.

Господарський суд Рівненської області не припинив здійснювати судочинство, продовжує роботу, законних підстав для порушення процесуальних строків немає, тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника боржника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" та представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фін-Інвест" про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану в Україні.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09 липня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/1174/20 (918/559/21), визначено здійснювати розгляд справи за загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27 липня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27 липня 2021 року відкладено розгляд справи на 09 серпня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09 серпня 2021 року відкладено розгляд справи на 26 серпня 2021 року на 11 год. 00 хв.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26 серпня 2021 року, зокрема: продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 21 вересня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27 вересня 2021 року призначено розгляд підготовчого засідання на 12 жовтня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12 жовтня 2021 року призначено розгляд підготовчого засідання на 26 жовтня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26 жовтня 2021 року відкладено розгляд справи на 04 листопада 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04 листопада 2021 року закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/1174/20 (918/559/21) за позовом Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фін-Інвест" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 15 квітня 2019 року та призначено розгляд справи № 918/1174/20 (910/559/21) до судового розгляду по суті на 24 листопада 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24 листопада 2021 року відкладено розгляд справи по суті на 14 грудня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14 грудня 2021 року відкладено розгляд справи по суті на 24 січня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24 січня 2022 року відкладено розгляд справи по суті на 07 лютого 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07 лютого 2022 року відкладено розгляд справи по суті на 21 лютого 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненського області від 21 лютого 2022 року відкладено розгляд справи по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 17 березня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23 лютого 2022 року у справі № 918/1174/20, зокрема: заяву арбітражного керуючого Гуцал Т.М. від 14 лютого 2022 року про відсторонення від виконання повноважень розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут", у справі № 918/1174/20 задоволено; відсторонено арбітражного керуючого Гуцал Т.М. від виконання повноважень розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут"; призначено розпорядником майна Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" Григор`єва Валерія Васильовича; зобов`язано арбітражного керуючого Гуцал Т.М. передати арбітражному керуючому Григор`єву В.В. всі матеріали, які стосуються справи № 918/1174/20 та були отримані останньою в процесі розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04 березня 2022 року розгляд справи відкладено до припинення або скасування воєнного стану.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28 березня 2022 року призначено розгляд справи у судовому засіданні на 12 квітня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12 квітня 2022 року відкладено розгляд справи по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 17 травня 2022 року.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до заяви про зміну підстав позову, позивач змінює підстави заяви про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 15 квітня 2019 року, який просить визнати недійсним з таких підстав.

Відповідно до умов пункту 1.1. Договору про відступлення права вимоги (далі - договір про відступлення права вимоги) від 15 квітня 2019 року передбачено, що первісний кредитор є стороною (замовником - 2) в Договорі на реконструкцію та капітальний ремонт будинку № 34 по вул. Саксаганського в м. Києві (Україна), що укладений між Закритим акціонерним товариством "Ініціатор +" (замовник - 1), Закритим акціонерним товариством "Укренергозбут" та SBC Handels-und Verwaltungsgesellschaft M.b.H., 05 вересня 2002 року згідно умов якого Первісний кредитор забезпечив фінансування проекту та згідно наданих рахунків забезпечив їх своєчасну оплату в сумі 5 881 000, 00 дол. СІЛА, що є його інвестиціями для виконання проекту.

Умовами пункту 2.1. Договору про відступлення права вимоги від 15 квітня 2019 року передбачено, що в порядку і на умовах, передбачених даним Договором, Первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право грошової вимоги на суму 5 881 000,00 дол. США, що належать Первісному кредитору за Договором на реконструкцію та капітальний ремонт будинку № 34 по вул. Саксаганського в м. Києві (Україна) від 05 вересня 2002 року з усіма змінами, доповненнями, додатками до нього.

Умовами пункту 2.2. Договору про відступлення права вимоги від 15 квітня 2019 року передбачено, що в результаті укладення цього Договору новий кредитор набуває право грошової вимоги на суму 5 881 000, 00 дол. США, що належать первісному кредитору за Договором на реконструкцію та капітальний ремонт будинку № 34 по вул. Саксаганського в м. Києві (Україна) від 05 вересня 2002 року з усіма змінами, доповненнями, додатками до нього.

Умовами пункту 2.3. Договору про відступлення права вимоги від 15 квітня 2019 року передбачено, що перехід прав від Первісного кредитора до Нового кредитора за цим Договором відбувається в момент його підписання.

Умовами пункту 3.1. Договору про відступлення права вимоги від 15 квітня 2019 року передбачено, що вартість прав, що відступаються Первісним кредитором на користь Нового кредитора, складає 32 160 000 грн. 00 коп.

Умовами пункту 3.2. Договору про відступлення права вимоги від 15 квітня 2019 року передбачено, що оплата вартості прав, що відступаються за цим Договором, здійснюється новим кредитором шляхом перерахування грошових коштів у розмірі, передбаченому п. 3.1 даного Договору, на поточний рахунок Первісного кредитора протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту фактичної реалізації Новим кредитором цих прав шляхом стягнення належних за Договором на реконструкцію та капітальний ремонт будинку № 34 по вул. Саксаганського в м. Києві (Україна) сум, але у будь-якому випадку не пізніше двох років з моменту набрання законної сили рішенням, за яким відбуватиметься таке стягнення.

Умовами пункту 3.3. Договору про відступлення права вимоги від 15 квітня 2019 року передбачено, що зобов`язання з оплати вартості прав, що відступаються за дим Договором, може бути виконане шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, передачею в рахунок погашення боргу цінних паперів, іншого майна відповідної погодженої сторонами вартості або іншим шляхом, не забороненим чинним законодавством України.

Позивач зазначає, що оскільки умовами пункту 2.3. Договору про відступлення права вимоги від 15 квітня 2019 року передбачено, що перехід прав від Первісного кредитора до Нового кредитора за цим Договором відбувається в момент його підписання, а предмет оспорюваного договору не містить додаткової умови про право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога), то згідно з зазначеними вище вимогами статті 1078 ЦК України предметом цього договору факторингу могло бути лише право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога).

Однак на момент підписання оспорюваного Договору про відступлення права вимоги від 15 квітня 2019 року між Приватним акціонерним товариством "Укренергозбут" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фін-Інвест", у Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" не існувало жодної наявної вимоги до Приватного акціонерного товариства "Ініціатор+" (в тому числі право грошової вимоги на суму 5 881 000, 00 дол. США) за Договором на реконструкцію та капітальний ремонт будинку № 34 по вул. Саксаганського в м. Києві (Україна) від 05 вересня 2002 року з усіма змінами, доповненнями, додатками до нього.

Із змісту Договору на реконструкцію та капітальний ремонт будинку (далі - договір реконструкції) №34 по вул. Саксаганського в м. Києві (Україна) від 05 вересня 2002 року з усіма змінами, доповненнями, додатками до нього, вбачається, що на протязі 85 днів після введення об`єкта в експлуатацію. Замовник - 1 зобов`язується компенсувати Замовнику - 2 всі витрати, що пов`язані з реконструкцією, капітальним ремонтом, а також витрати, пов`язані з введенням в експлуатацію даного об`єкта, шляхом перерахування на поточний рахунок Замовника - 2 суми в гривнях, що еквівалентна понесеним витратам в доларах США за курсом НБУ на дату перерахування (п.3.2.1.6 Договору реконструкції).

Об`єкт за Договором на реконструкцію та капітальний ремонт будинку № 34 по вул. Саксаганського в м. Києві (Україна) від 05 вересня 2002 року не вводився в експлуатацію, 85-ти денний строк після введення цього об`єкта в експлуатацію не розпочався та станом на 15 квітня 2019 року не наступив.

Реконструкція даного будинку на підставі Договору на реконструкцію та капітальний ремонт будинку № 34 по вул. Саксаганського в м. Києві (Україна) від 05 вересня 2002 року не проводилася, оскільки генпідрядник SBC Handels- undVerwaltungsgesellschaftM.b.H. є нерезидентом України, який знаходиться в Австрії, не має ліцензії на будівельну діяльність в Україні, не має офісу або яких - небудь офіційно працевлаштованих працівників на території України.

Реконструкція даного будинку на підставі Договору на реконструкцію та капітальний ремонт будинку № 34 по вул. Саксаганського в м. Києві (Україна) від 05 вересня 2002 року не проводилася, оскільки компанія Relink LLC як субпідрядник є нерезидентом України, знаходиться в штаті Джорджія, СІНА, та не має ліцензії на виконання будівельних робіт в Україні, не має офісу або яких-небудь офіційно працевлаштованих працівників на території України.

Станом на 15 квітня 2019 року у Замовника -2 (ЗАТ "Укренергозбут") не виникла наявна вимога за Договором на реконструкцію та капітальний ремонт будинку № 34 по вул. Саксаганського в м. Києві (Україна) від 05 вересня 2002 року з усіма змінами, доповненнями, додатками до нього, про стягнення з приватного акціонерного товариства "Ініціатор + " 5 881 000, доларів США, то оспорюваний Договір про відступлення права вимоги від 15 квітня 2019 року між Приватним акціонерним товариством "Укренергозбут" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фін-Інвест" суперечить вимогам статей 1077,1078 ЦК України, у зв`язку з чим на підставі статей 203,2015 ЦК України на думку позивача підлягає визнанню недійсним.

На думку позивача, відступлення права вимоги за Договором на реконструкцію та капітальний ремонт будинку № 34 по вул. Саксаганського в м. Києві (Україна) від 05 вересня 2002 року як прямо, так і опосередковано впливає на виконання цього Договору, оскільки у даних договірних правовідносинах змінює Замовника - 2 Приватне акціонерне товариство "Укренергозбут" на відповідача. При цьому, ні Замовник - 1, ні генеральний підрядник SВС Handels-undVerwaltungsgesellschaftM.b.H. не надавали свою згоду Приватному акціонерному товариству "Укренергозбут" в особі в.о. голови правління Михайлюка Сергія Олексійовича відступити кому-небудь (в тому числі відповідачу) права вимоги за Договором на реконструкцію та капітальний ремонт будинку № 34 по вул. Саксаганського в м. Києві (Україна) від 05 вересня 2002 року.

Отже, позивач стверджує, що оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 та 516 ЦК України.

Крім того, позивач оспорює договір також з підстави того, що укладаючи оспорюваний договір, в.о. голови правління Михайлюк Сергій Олексійович, який представляв Приватне акціонерне товариство "Укренергозбут", а також відповідач діяли недобросовісно, оскільки достеменно знали про встановлені п.6.1 Договору на реконструкцію та капітальний ремонт будинку № 34 по вул. Саксаганського в м. Києві (Україна) від 05 вересня 2002 року обмеження у Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" на відступлення права вимоги та заміну особи Замовника -1 у цих договірних правовідносинах, та зловживали своїми правами.

Пунктом 2.3 оспорюваного договору передбачено, що перехід прав від первісного кредитора до нового кредитора за цим договором відбувається в момент його підписання .Вартість прав, що відступаються первісним кредитором на користь нового кредитора складає 32 160 000 грн. 00 коп. (пункт 3.1 договору).

Згідно п. 3.2 Договору оплата вартості прав, що відступаються за цим Договором, здійснюється Новим кредитором шляхом перерахування грошових коштів у розмірі, передбаченому п. 3.1 даного договору, па поточний рахунок Первісного кредитора протягом 10 банківських днів з моменту фактичної реалізації Новим кредитором цих прав шляхом стягнення належних за Договором на реконструкцію та капітальний ремонт будинку № 34 по вул. Саксаганського в м, Києві, але у будь-якому випадку не пізніше двох років з моменту набрання законної сили рішенням, за яким відбуватиметься таке стягнення.

Пунктом 3.3 Договору зобов`язання з оплати прав, що відступаються за цим Договором, може бути виконане шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, передачею в рахунок погашення боргу цінних паперів, іншого майна відповідної погодженої сторонами вартості або іншим шляхом, не забороненим чинним законодавством.

Позивач звертає увагу суду, що актив вартістю 162 825 482 грн. 70 коп. відступлено згідно договору про відступлення права вимоги від 15 квітня 2019 року за 32 160 000 грн. 00 коп. Від імені Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" оспорюваний договір укладався в.о.голови правління Михайлюком С.О., який усвідомлював факт вчинення цього оспорюваного договору всупереч інтересам та волевиявленню Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут", яке представляв, розумів збитковість, невигідність умов та непропорційність для останнього.

Позивач стверджує, що останній знав про передбачені п. 6.1 Договору від 05 вересня 2002 року обмеження, які свідомо порушив, у зв`язку з чим розумів про відсутність у нього повноважень для вчинення такого правочину, передбачав настання невигідних для останньої наслідків, бажав та свідомо допускав їх настання.

На думку позивача, вказані дії керівництва Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" призвели до непропорційного, некомпенсованого виведення активів та призвели до завдання збитків підприємству, а також неплатоспроможності та банкрутства підприємства.

Такм чином, розпорядник доповнив заявлені раніше як підставу заяви фактичні правовідносини, новими обставинами та послався при цьому на норми права які визначені ЦК України а не КУзБП як визначено у первинній заяві.

Наведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом до суду та є предметом спору у даній справі.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, розпорядик майна боржника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" - Гуцал Т.М. звернулася до суду з позовною заявою в порядку ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та просить суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 15 квітня 2019 року, оскільки укладення останнього завдало збитків, а у подальшому призвело до банкрутства Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут".

Однак, в подальшому, розпорядник майна боржника Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" - Гуцал Т.М. подала до суду заяву, в якій просила змінити підстави позову, де змінює правове обґрунтування своїх вимоги та посилається на норми ст. 203, 232 Цивільного кодексу України. Додатково зазначає, що укладення спірного правочину зумовлено змовою директора Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" з третіми особами, зловживанням директором своїми повноваженнями та те, що укладення спірного правочину не спрямоване на настання реальних наслідків.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із частиною першою статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

Оскільки повноваження арбітражного керуючого, зокрема і щодо здійснення захисту законних прав боржника, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо визнання недійсним договору в межах справи про банкрутство (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19)).

При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17).

Отже, оскільки суд, зобов`язаний надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору та те , що самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту, суд приходить до висновку, що у даному випадку до спірних правовідносин слід застосовувати норми статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Суд зазначає, що заява арбітражного керуючого Гуцал Т.М. мотивована тим, що за спірним правочином боржником передано активи в розмірі 162 825 482 грн. 70 коп., за ціною 32 160 000 грн. 00 коп. Слід додатково звернути увагу, що таку вартість не було сплачено станом на 07 квітня 2022 року тобто по спливу майже трьох років після укладення спірного договору. Таким чином є очевидним той факт, що укладення такого договору безумовно завдало збитків підприємству, що у свою чергу призвело до його подальшої неплатоспроможності адже такий актив передано за ціною нижчою як 20% від його собівартості та за умовами такого договору оплату за придбаний актив фактично відтерміновано на невизначений строк.

Відповідно до ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

В даному випадку, ст. 42 з наведених в КУзПБ підстав, має місце те, що боржник взяв на себе зобов`язання передати актив в сумі 162 825 482 грн. 70 коп., за ціною 32 160 000 грн. 00 коп., що становить менше 20% від його вартості та таким чином боржник здійснив відчуження активу за ціною очевидно нижче ринкової, що призвело до подальшої не можливості вчасно погашати заборгованість перед кредиторами.

Верховний Суд в постанові від 03 березня 2020 року у справі № 910/1405/14 зазначив, що при розгляді спорів в порядку ст. 42 КУзПБ, належить брати до уваги, що дії боржника, щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

Суд зазначає, що боржником в даному випадку не наведено жодних мотивів для укладення спірного договору які б обґрунтували його укладення з позитивної для боржника сторони у фінансовому питанні та питанні його подальшої вигоди від укладення такого правочину та подальшої платоспроможності.

Також як вказав Верховний Суд у постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18 правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

В даному ж випадку правова та фактична мета укладення спірного договору не відома та представниками боржника не наведена.

Боржник, який вчиняє дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Водночас будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду у справі № 405/1820/17 від 24.07.2019, № 910/8357/18 від 28.11.2019).

В даному ж випадку, суд вбачає очевидним той факт, що боржник, вчиняє дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього зобов`язання та діє недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора зокрема шляхом подання заяви про відмову від позову задоволення якого очевидно призведе до повернення активів боржника до ліквідаційної маси та надасть можливість для задоволення кредиторських вимог.

Судом встановлено, що в обґрунтування заперечень боржника та відповідача щодо задоволення вказаної заяви зводиться до того, що стягнення заборгованості в розмірі 162 млн. грн., право вимоги щодо яких відступлено за спірним договором є проблемним. Також в запереченнях стверджується, що арбітражним керуючим помилково ототожнюється право вимоги на суму 162 млн. грн. з грошовими коштами на таку ж суму.

Суд вказані обставини розцінює критично, та зазначає, що можливість стягнути 162 млн. грн., є фінансово вигіднішою для боржника аніж можливість отримати право вимоги на 32 млн. грн. виключно в разі якщо інша особа реалізує отримане від боржника право вимоги на стягнення 162 млн. грн.

За умовами Договору відступлення права вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фін-Інвест" лише в разі стягнення 162 млн. грн. зобов`язується здійснити оплату 32 млн. грн. боржнику.

Окрім того, судом встановлено наявну кредиторську заборгованість божника перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газотурбіні технології" у розмірі 5 338 162 грн. 14 коп. (що підтверджено ухвалою суду від 05 лютого 2021 року у справі № 918/1174/20).

Також, судом встановлено наявність у Привтаного акціонерного товариства "Укренергозбут" наступних непогашених кредиторських вимог, відповідно до заяв кредиторів, а саме:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Максі Капітал Груп" на суму 597 979 254 грн. 12 коп.;

- Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" на суму 14 725 060 грн. 00 коп.;

- Приватного акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод" на суму 88 960 982 грн. 00 коп.;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Констракшн"на суму 35 492 481 грн. 00 коп.;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Перт" на суму 43 572 640 грн. 00 коп.;

- Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на суму 7 098 грн. 46 коп.

За наведених обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що зміст оспорюваного договору не відповідає критеріям розумності та добросовісності, та фактично направлений на безоплатне відчуження майна (права вимоги), що суперечить вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК України та є підставою для визнання його недійсними у відповідності до та статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 922/1903/18.

Щодо тверджень боржника та відповідача про те, що заява арбітражного керуючого Гуцал Т.М. подана за межами строку встановленого ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом", суд зазначає, наступне.

В якості своїх заперечень, боржник та відповідач зазначає, що арбітражний керуючий має право подавати позови про визнання недійсним праврочинів, укладених підприємством, щодо якого порушено провадження у праві про банкрутство, виключно у випадках встановлених законодавством України. Відповідно, останні зазначають, що спірний договір укладено 15 квітня 2019 року, в період дії Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до ст. 20 якого правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора.

На думку боржника та відповідача, арбітражним керуючим порушено строк на подання вказаної заяви, оскільки спірний договір укладено 15 квітня 2019 року, а заява подана арбітражного керуючого подана до суду 08 липня 2021 року, тобто, після спливу одного року як це визначено у ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Окрім того, боржник та відповідач зазначають, що норми КУзПБ не поширюються на спірний договір, так як КУзБП вступив у силу 21 жовтня 2019 року та його норми не мають зворотної дії у часі.

Вказані твердженнями боржника та відповідача, суд оцінює критично, зважаючи на наступні обставини.

Верховний Суд у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду зазначив, що вважає за необхідне відступити від застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 911/956/17, щодо застосування принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, згідно з яким до договорів, які укладені до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, застосовуються спеціальні норми, які визначають підстави недійсності цих договорів та існували на момент укладення договору (вчинення правочину).

Разом з тим, з метою формування єдиної правозастосовчої практики, беручи до уваги підставу для передачі даної справи № 911/1012/13 на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, остання дійшла висновку про уточнення правової позиції судової палати щодо застосування ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час вирішення спорів про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, викладеної у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16.

Так, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду не вбачає підстав для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16 про те, що темпоральним критерієм застосування норми ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства є дата відкриття провадження у справі про банкрутство, що повністю узгоджується з наведеним вище правовим висновком, що критерієм для застосування норм ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у тому числі і до заяв, поданих після набрання чинності Кодексу України з процедур банкрутства , є дата відкриття провадження у справі про банкрутство.

Водночас, палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне уточнити викладений у постанові палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16 правовий висновок про те, що при застосуванні ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства слід керуватися загальновизнаним принципом щодо дії законів у часі під час визнання правочину недійсним, згідно з яким відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Так, дійсно, за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, згідно з якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1- рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Проте, на відміну від загальних норм (ЦК України та ГК України), як зазначено вище, застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, а відтак правочин (договір), укладений до відкриття провадження у справі про банкрутство, не може оцінюватись судом на предмет його відповідності/невідповідності вимогам законодавства про банкрутство, чинного на час укладення цього правочину.

Крім цього, потребує уточнення і висновок Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16, стосовно того, що передбачений ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства трирічний строк у будь-якому разі відраховується від дати відкриття провадження у справі про банкрутство.

Аналіз норм ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що приписами цієї норми чітко визначено, що ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства підлягає застосуванню до правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, а відтак норма ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, щодо відрахування трирічного строку, розширеному тлумаченню не підлягає.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 911/1012/13.

Отже, зважаючи на вищевикладені висновки суду твердження боржника та відповідача про застосування до спірних правовідносин ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд відхиляє.

Поряд з цим не заслуговують на увагу і твердження відповідача та боржника про те, що вказаний позов арбітражна керуюча Гуцал Т.М. повинна подати від власного імені зважаючи на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Зі змісту цих статей вбачається, що заперечувати дійсність правочину в судовому порядку вправі одна із сторін договору або інша заінтересована особа.

ЦК не містить визначення поняття "заінтересована особа", тобто залишає його оціночним. Тому слід враховувати, що заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Така особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів.

У зв`язку з цим виділяють декілька критеріїв визначення заінтересованості позивача в оспорюваному договорі: 1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором; 2) у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені; 3) заінтересована особа отримує що-небудь в результаті проведення реституції (права, майно).

В даному ж випадку виконуючи обов`язки розпорядника майна звернутись із позовною заявою можливо лише в інтересах та від імені боржника адже сама по собі арбітражна керуюча не є зацікавленою особою щодо укладеного договору, а від так не може від власного імені його оскаржувати.

Також, суд звертає увагу, що зазначена заява підписана Гуцал Т.М. не як керівником боржника, а саме як розпорядник майна Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут", що відповідає вимогам ст. ст. 42, 44 КУзПБ.

З врахуванням наведеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 15 квітня 2019 року є належним способом захисту порушеного права, а тому така вимога підлягає до задоволення.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Порушені права та інтереси позивача.

Згідно з частиною першої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частиною другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Укладення спірного договору про відступлення права вимоги, порушило інтереси позивача, які полягають у своєчасному отриманні оплати по вказаному договору, однак, як встановлено судом вказаний договір направлений на безоплатне відчуження майна (права вимоги) та не спрямований на настання умов передбачених у договорі, що у свою чергу призвело до збитків, відтак позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 15 квітня 2019 року укладений між Приватним акціонерним товариством "Укренергозбут" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, оф. 4, код. 30167642) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фін-Інвест" (33003, м. Рівне, вул. Гагаріна, 39, оф. 23, код. 42681905).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27 травня 2022 року.

Суддя Войтюк В.Р.