Ухвала суду № 104515991, 30.05.2022, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"30" травня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/950/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М., розглянувши заяву (вх. ГСОО №2-369/22) про забезпечення позову, подану у справі №916/950/22

за позовом: заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі: 1) Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945); 2) Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83 код ЄДРПОУ 39765871); 3) Державного підприємства «ОДЕСЬКЕ ОБЛАСНЕ ПІДПРИЄМСТВО ПО ПЛЕМІННІЙ СПРАВІ В ТВАРИННИЦТВІ» (67806. Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт Авангард, вул. Ангарська, 1, код ЄДРПОУ 00702897);

до відповідача: Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області (68450, Одеська обл., Болградський р-н, с. Павлівка, пров. Театральний, 2, код ЄДРПОУ 04380910);

про визнання незаконним та скасування окремих пунктів рішення, скасування державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, зобов`язання повернути земельні ділянки у власність держави.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 26.05.2022 заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №988/22) в інтересах держави в особі ФДМУ, ГУ Держгеокадастру в Одеській області та ДП «ОДЕСЬКЕ ОБЛАСНЕ ПІДПРИЄМСТВО ПО ПЛЕМІННІЙ СПРАВІ В ТВАРИННИЦТВІ» до відповідача Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області, в якій просить суд:

1) Визнати незаконним та скасувати п. 2 рішення Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області від 05.10.2021 за №208-VIII «Щоло врегулювання питання подальшого використання окремих земельних ділянок на території Павлівської сільської територіальної громади».

2) Визнати незаконним та скасувати п. 3 рішення Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області від 05.10.2021 за №208-VIII «Шодо врегулювання питання подальшого використання окремих земельних ділянок на територій Павлівської сільської територіальної громади».

3) Визнати незаконним та скасувати п. 4 рішення Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області від 05.10.2021 за №208-VIII «Шодо врегулювання питання подальшого використання окремих земельних ділянок на території Павлівської сільської територіальної громади».

4) Визнати незаконним та скасувати п. 5 рішення Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області від 05.10.2021 за №208-VIII «Шодо врегулювання питання подальшого використання окремих земельних ділянок на території Павлівської сільської територіальної громади».

5) Скасувати рішення державного реєстратора Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області Бузаджи А.В. від 08.10.2021 за №60856402 про реєстрацію за Павлівською сільською радою Арцизького району Одеської області права комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5120485200:01:001:0001 площею 693,8848 га (рнонм 2065947251204).

6) Скасувати рішення державного реєстратора Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області Бузаджи А.В. від 08.10.2021 за №60855774 про реєстрацію за Павлівською сільською радою Арцизького району Одеської області права комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5120482100:01:002:0013 площею 31,3265 га (рнонм 2071399651204).

7) Скасувати рішення державного реєстратора Павлівської сільської ради Арйизького району Одеської області Бузаджи А.В. від 08.10.2021 за №60856230 про реєстрацію за Павлівською сільською радою Арцизького району Одеської області права комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5120482100:01:002:0014 площею 313,2355 га (рнонм 2071400251204).

8) Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності від 06.10.2021 за №44394170 з одночасним припиненням права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5120485200:01:001:0001 (рнонм 2065947251204) за Павлівською сільською радою Болградського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04380910).

9) Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності від 06.10.2021 за №44393548 з одночасним припиненням права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5120482100:01:002:0013 (рнонм 2071399651204) за Павлівською сільською радою Болградського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04380910).

10) Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності від 06.10.2021 за №44393977 з одночасним припиненням права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5120482100:01:002:0014 (рнонм 2071400251204) за Павлівською сільською радою Болградського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04380910);

11) Зобов`язати Павлівську сільську раду Болградського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04380910) повернути у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871) та постійне користування ДП «ОДЕСЬКЕ ОБЛАСНЕ ПІДПРИЄМСТВО ПО ПЛЕМІННІЙ СПРАВІ В ТВАРИННИЦТВІ» (код ЄДРПОУ: 00702897) земельні ділянки із кадастровими номерами 5120485200:01:001:0001, 5120482100:01:002:0013, 5120482100:01:002:0014, розташовані на території Павлівської та Долинівської сільських рад Болградського району Одеської області.

12) Стягнути з відповідача на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Павлівська сільська рада, у порушення вимог законодавства, із перевищенням повноважень прийняла рішення про вилучення із державної власності та фактичного користування ДП «ОДЕСЬКЕ ОБЛАСНЕ ПІДПРИЄМСТВО ПО ПЛЕМІННІЙ СПРАВІ В ТВАРИННИЦТВІ» земельних ділянок сільськогосподарського призначення загального площею 1038,4468 га, про державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки, розпорядником яких за законодавством може бути виключно держава в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, а також незаконно розпорядилася цими земельними ділянками шляхом поділу та прийняття рішення про внесення їх до переліку ділянок для надання у приватну власність та в оренду, внаслідок чого із державної власності та постійного користування ДП «ОДЕСЬКЕ ОБЛАСНЕ ПІДПРИЄМСТВО ПО ПЛЕМІННІЙ СПРАВІ В ТВАРИННИЦТВІ» незаконно вибули земельні ділянки сільськогосподарського загальною площею 1038,4468 га.

Разом із позовною заявою прокурором було подано до суду заяву (вх. ГСОО №2-369/22) про забезпечення позову, в якій прокурор просить суд: накласти арешт на земельні ділянки із кадастровими номерами 5120485200:01:001:0001 площею 693,8848 га (рнонм 2065947251204), 5120482100:01:002:0013 площею 31,3265 га (рнонм 2071399651204), 5120482100:01:002:0014 площею 313,2355 га (рнонм 2071400251204), розташовані на території Болградського району Одеської області та заборонити Павлівській сільській раді Болградського району Одеської області, а також іншим фізичним та юридичним особам здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, передачі в оренду, тощо земельних ділянок із кадастровими номерами 5120485200:01:001:0001 площею 693,8848 га, 5120482100:01:002:0013 площею 31,3265 га, 5120482100:01:002:0014 площею 313,2355 га, розташованих на території Павлівської та Долинівської сільських рад Болградського району Одеської області.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, прокурор посилається на те, що у разі подальшої реалізації сільською радою рішення щодо поділу земельної ділянки площею 693,8848 га із кадастровим номером 5120485200:01:001:0001 на частини: загальною площею 50 га - для надання у приватну власність та площею 643,8848 га - для передачі в оренду, а також у разі передання у користування спірних земельних ділянок третім особам, дії відповідача призведуть до неможливості реального поновлення інтересів власника земельної ділянки - Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, а також постійного користувача земельної ділянки ДП «ОДЕСЬКЕ ОБЛАСНЕ ПІДПРИЄМСТВО ПО ПЛЕМІННІЙ СПРАВІ В ТВАРИННИЦТВІ», крім того повернення земельної ділянки у непридатному для використання стані також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду.

Розглянувши заяву (вх. ГСОО №2-369/22) про забезпечення позову та дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про задоволення такої заяви з таких підстав:

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови», Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною відповідачу вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально- правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було прийнято оскаржуване рішення, яким позбавлено державу права власності на спірні земельні ділянки та позбавлено державне підприємство права постійно користування такими земельними ділянками, крім того, за твердженням прокурора, відповідачем неправомірно здійснено поділ однієї із спірних земельних ділянок з метою відчуження однієї та передачу в оренду іншої частини земельної ділянки, в зв`язку з чим, прокурор в інтересах держави звернувся до суду з позовними вимогами про визнання незаконним та скасування окремих пунктів рішення, скасування державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, зобов`язання повернути земельні ділянки у власність держави Отже, предметом позову є вимоги немайнового характеру.

Оскільки прокурор звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку підлягає дослідженню така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. (близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема у постановах від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 11.10.2019 у справі №910/4762/19, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 30.09.2020 у справі №910/19113/19, від 30.11.2020 у справі 910/217/20, від 17.12.2020 у справі №910/11857/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 13.05.2021 у справі №916/2761/20).

Оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, суд зазначає, що у даному випадку невжиття визначеного заявником заходу забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист і поновлення порушених прав позивачів та інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду, подавши позов у цій справі. Адже, у разі, якщо до закінчення розгляду цієї судової справи відповідачем буде реалізовано своє рішення щодо поділу земельних ділянок, їх відчуження або надання у користування третім особам, то позивачі не зможуть захистити свої права в межах одного судового провадження за цим позовом без нових звернень до суду, що може істотно ускладнити поновлення їх законних прав та інтересів держави.

Також судом встановлено, що визначені прокурором заходи забезпечення позову у даній справі прямо стосуються предмета спору та не суперечать приписам Господарського процесуального кодексу України.

Здійснивши на основі співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких позивач звернувся до суду, встановивши існування обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд дійшов висновку, що обраний позивачем захід забезпечення позову є обґрунтованим та співмірним.

При цьому суд зазначає, що обрані прокурором заходи забезпечення лише тимчасово обмежать права відповідача щодо розпорядження земельними ділянками, яка зареєстровані на праві комунальної власності, проте такі заходи не перешкоджають здійсненню відповідачем господарської діяльності, в той час як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Згідно з ч.1 ст.140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Статтею 144 Господарського процесуального кодексу України визначено, що ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення заяви (вх. ГСОО №2-369/22) заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову та про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, спрямованих на тимчасове збереження поточного стану правовідносин та статусу учасників правовідносин з метою унеможливлення його зміни під час розгляду спору.

Між тим, відповідно до ч.7 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Отже, враховуючи те, що згідно до норм Господарського процесуального кодексу України, заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням, суд вважає що відсутні підстави для зазначення додатково строку дії цих заходів.

Керуючись ст.ст.136, 137, 140, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву (вх. ГСОО №2-369/22) заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову задовольнити.

2. Накласти арешт на земельні ділянки із кадастровими номерами 5120485200:01:001:0001 площею 693,8848 га (рнонм 2065947251204), 5120482100:01:002:0013 площею 31,3265 га (рнонм 2071399651204), 51204821р0:01:002:0014 площею 313,2355 га (рнонм 2071400251204), розташовані на території Болградського району Одеської області.

3. Заборонити Павлівській сільській раді Болградського району Одеської області, а також іншим фізичним та юридичним особам здійснювати будь які дії щодо поділу, об`єднання, передачі в оренду, тощо земельних ділянок із кадастровими номерами 5120485200:01:001:0001 площею 693,8848 га, 5120482100:01:002:0013 площею 31,3265 га, 5120482100:01:002:0014 площею 313,2355 га, розташованих на території Павлівської та Долинівської сільських рад Болградського району Одеської області.

Стягувачем за ухвалою є: Головне управління Держгеокадастру в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83 код ЄДРПОУ 39765871).

Боржником за ухвалою є: Павлівська сільська ради Болградського району Одеської області (68450, Одеська обл., Болградський р-н, с. Павлівка, пров. Театральний, 2, код ЄДРПОУ 04380910).

Ухвала дійсна для пред`явлення до виконання в строк, встановлений Законом України «Про виконавче провадження».

Ухвала набрала законної сили 30.05.2022 та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.

Суддя Невінгловська Юлія Михайлівна